Рішення

від 14.04.2015 по справі 908/1560/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/49/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015 Справа № 908/1560/15-г

Позивач Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с № 1800)

Відповідач Благодійний Фонд «Сонце України» (87535, м. Маріуполь Донецької області, вул. Сеченова, буд. 63, кв. 35)

про стягнення 26585,09 грн. заборгованості

Суддя Мірошниченко М.В.

При секретарі Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача - Суберляк Д.В. довіреність № 4007 - О від 31.10.2012р.;

від відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», м. Дніпропетровськ до Благодійного Фонду «Сонце України», м.Маріуполь про стягнення 26585,09 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р., в тому числі: суми 17957,33 грн. заборгованості за кредитом, суми 5506,92 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суми 1987,69 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків та комісії і суми 1133,15 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом.

Заявлені позивачем вимоги ґрунтуються на приписах норм ст. 193 ГК України, ст., ст. 526, 527, 530, 610 ЦК України і полягають в тому, що 05.11.2013 р. Благодійним Фондом «Сонце України» було підписано і подано до ПАТ КБ «Приватбанк» заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг і заяву про відкриття рахунку, згідно яких відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р., та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок 26005054006371 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 19500,00 грн. Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконував, внаслідок чого станом на 16.12.2014 р. у нього виникла заборгованість за кредитом в розмірі 17957,33 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом в розмірі 5506,92 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 1133,15 грн. Також за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, відповідачу нарахована пеня в розмірі 1987,69 грн.

08.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача направлялася претензія вих. № 31105MR36S011 від 01.12.2014 р. з вимогою про погашення заборгованості за договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р., яка відповідачем залишена без задоволення. Враховуючи викладені обставини та норми чинного законодавства, позивач просить позов задовольнити повністю.

Згідно Довідки автоматичного розподілу справи між суддями від 11.03.2015 р. справу № 908/1560/15-г призначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 11.03.2015 р. порушено провадження у справі № 908/1560/15-г, справа призначена до розгляду по суті на 14.04.2015р., від сторін витребувані документи і докази необхідні для розгляду справи.

В судовому засіданні 14.04.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 14.04.2015р. не з'явився. Відповідач відзив на позовну заяву та інші докази, витребувані ухвалою суду від 11.03.2015 р. до суду не надав, про поважність причин неявки в судове засідання не попередив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.03.2015 р. місцезнаходження Благодійного Фонду «Сонце України» визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 87535, м. Маріуполь, Донецька область, вул. Сеченова, буд. 63, кв. 35.

На вказану адресу відповідачу направлялася ухвала господарського суду від 11.03.2015 р. про порушення провадження у справі № 908/1560/15-г і призначення її до розгляду на 14.04.2015р.

За таких обставин, відповідач вважається повідомленим належним чином про час і місце судового розгляду справи.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

За письмовим клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 14.04.2015 р. справу розглянуто по суті спору; прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали та фактичні обставини справи у їх сукупності, заслухавши пояснення представника позивача, суд знаходить підстави для задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами ст. 627 ЦК України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 179 ГК України закріплено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

05.11.2013 р. між ПАТ КБ «Приватбанк» та БФ «Сонце України» було підписано Заяву про відкриття рахунку і Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг , згідно яких відповідач погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом складають Договір банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р.

Цим підписом відповідач приєднався, погодився і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua, що разом складають Договір банківського обслуговування.

Позивач (Банк) за наявності вільних грошових коштів здійснює обслуговування кредитного ліміту на рахунку № 26005054006371. Про розмір ліміту Банку повідомляє відповідача (Клієнта) на свій вибір або у письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентується Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до п.3.2.1.1.16 «Умов та правил надання банківських послуг» (далі за текстом - Умови) при укладенні договорів та угод, або здійсненні інших дій, які свідчать про приєднання Клієнта до цих Умов (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів та відбитку печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк та клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, направлений банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом першого підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до їх укладення у письмовій формі.

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» встановлено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Дослідивши Заяви відповідача від 05.11.2013р., Умови та правила надання банківських послуг, Тарифи ПриватБанку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний Договір є кредитним договором, до якого застосовуються положення параграфів 1 та 2 глави 71 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Отже, кредитний договір між сторонами у даній справі складається із заяви про відкриття поточного рахунку та Умов і Правил надання банківських послуг, які оприлюднені через офіційний сайт банку. При цьому, зазначений договір підписаний обома сторонами в установленому законом порядку, сторонами не оспорювався та не визнаний недійсним.

Матеріали справи свідчать, що відповідно до умов зазначеного договору, відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № 26005054006371, в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт банк, Інтернет клієнт банк, sms повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами надання банківських послуг.

Кредитний ліміт у відповідності до п.3.2.1.1.5 "Умов та правил надання банківських послуг" представляє собою суму грошових кошів, в межах якої Банк здійснює оплату розрахункових документів Клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується згідно затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників.

Згідно з п. п. 3.2.1.1.1 Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - ліміт). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи Клієнт-Банк, інтернет клієнт-банк, sms - повідомлення або інші). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що застосовується в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових коштів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 зазначених Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до «Умов і правил надання банківських послуг» (або у формі «Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки» або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, чи у будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.2.1.1.6 Умов).

Періодом безперервного користування кредитом, відповідно до п. 3.2.1.1.11 Умов, є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більш ніж 35 днів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач прийняті на себе зобов'язання за Договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. щодо встановлення кредитного ліміту виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 19500,00 грн.

Відповідно до довідки ПАТ КБ «Приватбанк» від 09.02.2015 р. № 08.7.0.0.0/150209094128, починаючи з 05.11.2013 р. відповідачу був встановлений кредитний ліміт в розмірі 19500,00 грн., з 01.03.2014 р. - в розмірі 19500,00 грн., з 02.03.2014р. - в розмірі 19000,00 грн

Факт кредитування рахунку на підставі Договору банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. відповідачем не спростований.

З наданої позивачем Виписки по рахунку відповідача та письмових пояснень позивача вбачається, що за період з 07.11.2013 р. по 28.05.2014р. відповідач скористався банківськими коштами в сумі 17957,33грн.

В частині 2 ст. 1054 ЦК України зазначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено параграфом про кредит і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України).

Порядок розрахунків між Банком та Клієнтом встановлений в п. 3.2.1.4 Умов.

Так, згідно з п. 3.2.1.4.1 Умов, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована відсоткова ставка).

За період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулювання дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця ("період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулюванні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню. У випадку непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, починаючи з 91-го дня після закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта по погашенню заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом в розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого строку повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань. (п.п.3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.2, 3.2.1.4.1.3 Умов).

Під «непогашенням кредиту» мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту, на суму залишку по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування відсотків не входить. Нарахування процентів здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов встановлено обов'язок Клієнта сплачувати Банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п.3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9 % від суми максимального сальдо кредиту, яке існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами.

Згідно до п.п.3.2.14.5 Умов, Клієнт сплачує Банку винагороду за користування кредитом згідно з п.п.3.2.1.4.4 (тобто у розмірі 0,9%). Сплата винагороди здійснюється в гривні.

При несплаті винагороди, відсотків у відповідні строки, вони вважаються простроченими (п. 3.2.1.4.10 Умов).

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов встановлено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплати відсотків та винагороди.

Відповідно до п. 3.2.1.2.2 Умов, Клієнт зобов'язався: використовувати кредит з метою, вказаною в п. 3.2.1.1.1. даного розділу "Умов та правил надання банківських послуг"; сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом згідно п. п. 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2., 3.2.1.4.3. (п. 3.2.1.2.2.2.); здійснювати погашення кредиту, отриманого в межах встановленого ліміту, не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитом, встановленого п. 3.2.1.1.11. (п. 3.2.1.2.2.3.); повернути кредит в строки, встановлені п. п. 3.2.1.1.10., 3.2.1.2.3.4., 3.2.1.2.2.17. (п.3.2.1.2.2.5.), сплатити Банку винагороду, тощо.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, Банк має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування, вимагати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі.

З наявних в матеріалах справи документів, зокрема, виписки з банківського рахунку відповідача та розрахунку заборгованості, вбачається, що в результаті невиконання відповідачем зобов'язань за укладеним ним з ПАТ КБ «Приватбанк» Договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р., у відповідача станом на 16.12.2014 р. утворилась перед позивачем заборгованість по простроченому кредиту в сумі 17957,33 грн., заборгованість по простроченим відсоткам в сумі 5506,92 грн. ( за період з 05.03.2014р. по 16.12.2014р.) та заборгованість по сплаті комісії в сумі 1133,15 грн. (за період з 02.06.2014р. по 16.12.2014р.).

08.12.2014 р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія від 01.12.2014 р. з вимогою про погашення заборгованості за Договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. в сумі 25712,07 грн. Посилаючись на умови договору, ст. 526 ЦК України, Банк вимагав негайного погашення простроченої заборгованості в повному обсязі за реквізитами, встановленими умовами Договору.

Зазначену претензію відповідачем залишено без задоволення, що стало підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Факт направлення позивачем відповідачу претензії підтверджується фіскальним чеком від 08.12.2014 р., списком № 19445 згрупованих поштових відправлень пріоритетних листів з оголошеною цінністю та описом вкладення до цінного листа.

Відповідачем не надано доказів належного виконання ним прийнятих на себе зобов'язань за Договором банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. в частині повного та своєчасного погашення кредитної заборгованості, сплати відсотків за користування кредитом та комісії.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем по простроченому кредиту в сумі 17957,33 грн., по простроченим відсоткам за користування кредитом в сумі 5506,92 грн. та по сплаті комісії в сумі 1133,15 грн. підтверджується матеріалами справи, є доведеним, відповідачем не спростований, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст., ст. 610, 611 ЦК України невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з вимогами Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як передбачено п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати процентів за користування кредитом, передбачених п., п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п. п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої п., п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % ріічних) від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п. 3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

При цьому, згідно з п. 3.2.1.5.7 Умов, строки позовної давності за вимогою про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюються сторонами тривалістю 5 років.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Крім того, у відповідності до п. 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» за правилами частини першої статті 259 ЦК України сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну, так і спеціальну позовну давність. Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі або в листах, телеграмах, телефонограмах та інших документах, якими обмінювалися сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.

З огляду на викладене, суд вважає, що обумовлені сторонами в Договорі банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. період нарахування пені та строк позовної давності щодо стягнення пені у повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у строк зобов'язань з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії за користування кредитом, позивачем, на підставі п., п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.4. Договору банківського обслуговування б/н від 05.11.2013 р. нарахована пеня за період з 05.03.2014 р. по 16.12.2014 р. в сумі 1987,69 грн.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Судом приймається до уваги, що позивачем до матеріалів справи надано Розрахунок заборгованості за Договором б/н від 05.11.2013 р, укладеним між ПАТ КБ «Приватбанк» та БФ «Сонце України» станом на 16.12.2014 р., здійснений у відповідності до умов Договору, в якому відображено, зокрема, на яке порушене зобов'язання нараховано пеню, термін нарахування, сума, на яку здійснено нарахування та ставка пені. Контррозрахунок відповідача в матеріалах справи відсутній.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність достатніх підстав для задоволення позовної вимоги ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення з відповідача пені за прострочення сплати: кредиту, відсотків та комісії за користування кредитом, у розмірі 1987,69 грн.

Із зазначеним висновком погодився Вищий господарський суд України в постанові від 20.08.2013 р. у справі № 15/5007/1293/12 по аналогічному спору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивач надав необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, письмових пояснень не надав, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

Таким чином позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст., ст. 22, 32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Стягнути з Благодійного Фонду «Сонце України» (87535, м. Маріуполь Донецької області, вул. Сеченова, буд. 63, кв. 35, код ЄДРПОУ 38942216) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) суму 17957 (сімнадцять тисяч дев'ятсот п'ятдесят сім) грн. 33 коп. заборгованості за кредитом, суму 5506 (п'ять тисяч п'ятсот шість) грн. 92 коп. заборгованості по відсоткам за користування кредитом, суму 1987 (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 69 коп. пені, суму 1133 (одна тисяча сто тридцять три) грн. 15 коп. заборгованості по комісії за обслуговування кредиту та суму 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 17.04.2015р.

Суддя М.В. Мірошниченко