ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31.03.2015Справа №910/2952/15-г За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Італійський торговий дім"
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі"
Про стягнення 21 285,31 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Представники сторін:
від позивача Лукасевич К.А. - представник (дов. № 1 від 10.03.2015 р.)
від відповідача не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Італійський торговий дім" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" про стягнення 21 285,31 грн. (13 303, 32 грн. основний борг, 552, 45 грн. 3% річних, 5932, 04 грн. інфляційні втрати, 945, 05 грн. пеня).
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов'язку з оплати вартості поставленого товару за договором № 123 від 18.07.2012 р., у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 13 303, 32 грн.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача 552, 45 грн. 3% річних, 5932, 04 грн. інфляційних втрат, 945, 05 грн. пені.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.02.2015 р. порушено провадження у справі №910/2952/15-г та призначено справу до розгляду на 11.03.2015 р.
У судове засідання 11.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 31.03.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу від 11.03.2015р.
Представник відповідача у судове засідання 31.03.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/2952/15-г про порушення провадження у справі від 12.02.2015 р. та від 11.03.2015р. були направлені відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34), що відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі від 12.02.2015 р., так само, як і ухвала від 11.03.2015р. вручені відповідачу належним чином.
При цьому, в матеріалах справи також містяться конверти повернення поштових відправлень з ухвалами суду від 12.02.2015 р. та від 11.03.2015р. з причиною повернення: «виїхали».
Згідно правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у частині 3, п. 3.9.1, Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", зазначено таке. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду.
Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 11.03.2015 р., та 31.03.2015 р. до суду не надходило.
Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.
За таких обставин, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 31.03.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.
Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не надано.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 31.03.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -
ВСТАНОВИВ:
18.07.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Італійський торговий дім" (далі - продавець, позивач) та товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір № 123 (далі-Договір).
Згідно п. 1.1. та 1.2. Договору, Продавець зобов'язується передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити Товар в порядку та на умовах, передбачених даним Договором. Під Товаром по цьому Договору сторони розуміють продукцію у відповідності з накладними, які є невід'ємною частиною даного Договору.
Як встановлено у п.2.1. Договору, ціна, найменування, кількість Товару та податок на додану вартість вказується в накладних.
Згідно п. 2.2., оплата за кожну партію Товару здійснюється Покупцем банківським переказом грошових коштів на рахунок Продавця не пізніше 60 (шістдесяти) днів з дати поставки за накладною.
Як встановлено сторонами у п. 3.3. Договору, передача Товару здійснюється згідно оформленої належним чином та підписаної накладної та документів, що засвідчують якість та відповідність Товару.
Згідно п.п.5.1. та 5.3. прийом - передача Товару по якості та кількості здійснюється в момент передачі товару на підставі накладних та сертифікатів якості. Підписом в накладній про прийом-передачу Товару Покупець підтверджує отримання від Продавця одночасно з Товаром всіх документів, що стосуються товару (сертифікат, технічний паспорт тощо) та підлягають передачі разом з Товаром..
Як вбачається з матеріалів справи, та підтверджується поясненнями представника позивача, Позивач виконав свій обов'язок за договором належним чином, зокрема, на замовлення Відповідача передав останньому товар на загальну суму 32229,64 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: - №890 від 28.01.2013р. на суму 7788,70 грн.; - №897 від 28.01.2013р. на суму 2832,42 грн.; - №1063 від 30.01.2013р. на суму 180,72 грн.; - №1306 від 06.02.2013р. на суму 2766,30 грн.; - №1895 від 19.02.2013р. на суму 1328,46 грн.; - №2423 від 28.02.2013р. на суму 1841,04 грн.; - №2424 від 28.02.2013р. на суму 874,08 грн.; - №3260 від 18.03.2013р. на суму 1226,88 грн.; - №3261 від 18.03.2013р. на суму 1226,88 грн.; - №3742 від 28.03.2013р. на суму 1602,00 грн.; - №3745 від 28.03.2013р. на суму 758,52 грн.; - №4286 від 08.04.2013р. на суму 2257,92 грн.; - №4287 від 08.04.2013р. на суму 2257,92 грн.; - №4679 від 16.04.2013р. на суму 1945,56 грн.; - №5626 від 30.04.2013р. на суму 3342,24 грн.
Відповідач, у свою чергу, частково здійснив оплату за поставлені позивачем товари в розмірі 11 700,00 грн., що підтверджується відповідними банківськими виписками, що знаходяться в матеріалах справи, зокрема: - 26.03.2013р. здійснив оплату в сумі 2000,00 грн.; - 08.04.2013р. здійснив оплату в сумі 2000,00 грн.; - 12.04.2013р. здійснив оплату в сумі 1700,00 грн.; - 20.05.2013р. здійснив оплату в сумі 2000,00 грн.; - 05.07.2013р. здійснив оплату в сумі 2000,00 грн. та 09.12.2013р. здійснив оплату в сумі 2000,00 грн.
Крім того, на виконання умов договору, сторонами підписано акти, та повернуто позивачу товарів на загальну суму 7226,33 грн., що підтверджується актами повернення браку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.
Таким чином, станом на день подання даного позову до суду сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 13303,32 грн., яку і просить стягнути позивач.
Крім суми основного боргу позивач ставить вимогу про стягнення 945,05 грн. - пені, 552,45 грн. - 3% річних та 5932,04 грн. інфляційного збільшення суми боргу.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.
Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Отже, внаслідок укладення договору № 123 від 18.07.2012 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 Цивільного кодексу України).
Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.
Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 13303,32 грн.
Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 13303,32 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 945,05 грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати Товару за накладною, Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період за який нараховуватиметься пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Стаття 611 чинного Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.
Здійснивши перерахунок заявленої позивачем до стягнення суми пені в розмірі 945,05 грн., суд зазначає що відповідачем не вірно здійснено нарахування суми пені, оскільки, позивачем не вірно визначено день, із настанням якого слід обліковувати заборгованість.
Зокрема, як встановлено у п. 2.2. Договору, оплата за кожну партію Товару здійснюється Покупцем банківським переказом грошових коштів на рахунок Продавця не пізніше 60 (шістдесяти) днів з дати поставки за накладною.
Зважаючи на те, що шістдесятиденний строк для оплати відповідачем суми товарів, що зазначені у накладній обчислюється з наступного дня за тим, коли підписано накладну, та те, що першим днем прострочки заборгованості слід обчислювати перший день після спливу шістдесятиденного строку, то для прикладу, за накладною №890 від 28.01.2013р. прострочення заборгованості слід обчислювати з 30.03.2013 р. Те саме стосується і інших накладних, стягнення заборгованості за якими, є предметом даного спору.
Здійснивши власний розрахунок суми пені, із врахуванням зазначеного вище, суд зазначає що до стягнення підлягає грошова сума в розмірі 916,62 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 916,62 грн.
Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 552,45 грн., суд зазначає наступне.
У відповідності до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно розрахунку позивача сума 3% річних становить 552,45 грн. сума інфляційних втрат становить 5932,40 грн.
Здійснивши власний перерахунок вказаних сум, суд зазначає що відповідачем дані розрахунки також здійснено не вірно, оскільки, не вірно визначено день, із настанням якого слід вираховувати прострочення грошового зобов'язання.
Здійснивши власний розрахунок суми 3% річних за наведеним вище розрахунком, щодо кожної окремої накладної, суд зазначає що сума 3% річних становить - 780,78 грн.; інфляційне збільшення - 3496,43 грн.
За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню у повному обсязі, в сумі заявленій позивачем, враховуючи межі заявлених позовних вимог, а саме - 552,45 грн.
Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних нарахувань підлягають задоволенню частково, а саме, в сумі 3496,43 грн.
Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Делі" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 38217683) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Італійський торговий дім" (04212, м. Київ, вул. Малиновського, буд. 3, квартира 231, ідентифікаційний код 30729519) 13303 (тринадцять тисяч триста три) грн. 32 коп. основного боргу, 916 (дев'ятсот шістнадцять) грн. 62 коп. пені, 3496 (три тисячі чотириста дев'яносто шість) грн. 43 коп. інфляційних нарахувань, 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 45 коп. 3% річних, та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 87 коп. судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення
складено 06.04.2015 р.
Суддя Ю.В. Картавцева
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 31.03.2015 |
Оприлюднено | 24.04.2015 |
Номер документу | 43665599 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Картавцева Ю.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні