Рішення

від 02.04.2015 по справі 911/595/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2015 р. Справа № 911/595/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Полігон», м.Алушта, АРК

про стягнення 274712,12 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Приходько Я.М.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко Полігон» (далі - відповідач) про стягнення 274712,12 грн.

Позов прийнято на підставі ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Провадження у справі №911/595/15 порушено відповідно до ухвали суду від 17.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 03.03.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Розгляд справи відкладався до 02.04.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 03.03.2015 року без поважних причин не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався до 02.04.2015 року.

Позивач в судовому засіданні 02.04.2015 року надав витребувані судом докази та пояснення, позовні вимоги підтримав повністю. В судове засідання 02.04.2015 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

Судом враховано рекомендації Вищого господарського суду України, що викладені в інформаційному листі від 05.06.2014 року № 01-06/745/2014 «Про деякі питання практики застосування у судовій практиці Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України».

Вищий господарський суд України в інформаційному листі від 15.05.2014 року № 01-06/615/14 «Про Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян правовий режим на тимчасово окупованій території України» зазначив, що неможливість надсилання будь-яких поштових відправлень на адресу учасників судового процесу, які знаходяться на тимчасово окупованих територіях, повинна бути підтверджена відповідною довідкою (листом) підприємства зв'язку.

Як відомо суду з матеріалів розгляду інших справ, сторони в яких знаходяться в Автономній Республіці Крим, на окуповану територію Автономної Республіки Крим доставка поштової кореспонденції не здійснюється, що підтверджується довідками-листами Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» про тимчасове призупинення поштових відправлень.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

25.05.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПОЛІГОН» (відповідач, Продавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що діяло через своє Обласне управління «Херсонекоресурси» (без статусу юридичної особи) Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (позивач, Покупець), згідно з правилами проведення аукціонів на Товарній біржі «Універсальна міжрегіональна» та Протоколом №02 проведення аукціону від 24.05.2012 року укладений Договір купівлі-продажу №00001/4-А (далі - Договір).

Згідно зі ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.3.1 та п.3.2 Договору Продавець (відповідач) зобов'язується продати Товар, що є предметом Договору, в порядку, у строки та за ціною, передбаченими Договором, а Покупець (позивач) зобов'язується прийняти та оплатити Товар, що є предметом Договору в порядку, у строки та за ціною, що передбачені Договором.

17.07.2012 року Сторонами була підписана Додаткова угода №1, якою внесено зміни до пунктів Договору купівлі-продажу №00001/4-А від 25.05.2012 року та визначено найменування товару: ПЕТФ пляшку коричневу, зелену пресовану; кількість: 411,424 кг; ціна за одиницю товару становить 3500,00 грн. з ПДВ; цей Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 року але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між Сторонами; місце відвантаження товару: Хмельницька область, Ярмолинецький район, село Антонівці; строк передачі товару до 31.12.2013 року.

Також, 31.12.2013 року Сторонами підписана Додаткова угода № 2, якою внесено зміни до Договору купівлі-продажу №00001/4-А від 25.05.2012 року та визначено, що строк дії договору до 31.12.2014 року, але в будь-якому разі до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань і врегулювання всіх розрахунків між Сторонами; строк передачі Товару до 31.12.2014 року.

На виконання умов Договору №00001/4-А від 25.05.2012 року позивачем перераховано наступні кошти на рахунок ТБ «Універсальна міжрегіональна»:

- платіжне доручення від 19.07.2012 р. №630 на суму 25000,00 грн.;

- платіжне доручення від 10.08.2012 р. №649 на суму 350000,00 грн.;

- платіжне доручення від 17.09.2012 р. №675 на суму 350000,00 грн.

Також, відповідно до умов проведення біржових торгів позивачем було перераховано 6% гарантійного внеску на суму 87 271,80 грн.

Отже, сума коштів перерахованих позивачем для відповідача склала 812 271,80 грн.

Однак, відповідач в порушення умов Договору свої зобов'язання з поставки товару виконав частково, зокрема, у грудні 2012 року частково відвантажив ПЕТФ пляшку на суму 354 634,41 грн., що підтверджується накладними та Актами прийому-передачі:

- накладна № 35 від 04.12.2012 р. на суму 27090,04 грн.;

- накладна № 36 від 05.12.2012 р. на суму 41 667, 55 грн.;

- накладна №37 від 06.12.2012 р. на суму 40 600,04 грн.;

- накладна № 38 від 07.12.2012 р. на суму 40 600, 05 грн.;

- накладна № 39 від 10.12.2012 р. на суму 42665,05 грн.;

- накладна № 40 від 11.12.2012 р. на суму 41 650,04 грн.;

- накладна № 41 від 11.12.2012 р. на суму 40 600,05 грн.;

- накладна № 42 від 12.12.2012 р. на суму 38 727,54 грн.;

- накладна № 43 від 13.12.2012 р. на суму 41 034,05 грн.

В подальшому, 14.12.2012 року ТОВ «ЕКО ПОЛІГОН» (Первісний боржник) з однієї сторони, та Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що діяло через своє Обласне управління «Хмельницькекоресурси» (Новий боржник) з другої сторони, та Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною, що діяло через своє Обласне управління «Херсонекоресурси» (Кредитор) з третьої сторони, уклали Договір про переведення боргу № 14/12 (надалі-Договір № 2).

Відповідно до п.2 Договору №2, Первісний боржник переводить на Нового боржника борг (грошове зобов'язання) у сумі 208 052,01 грн., який виник на підставі Договору № 4-ВД від 01.06.2012 року, що підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків від 03.12.2012 року між Новим боржником і Первісним боржником та видатковими накладними, які є невід'ємною складовою частиною даного договору.

Відповідно до умов Договору №2, на баланс ОУ «Херсонекоресурси» було отримано кредиторську заборгованість у розмірі 208 052,01 грн.

Згідно з ч. 2, ч.3. ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, враховуючи, що відповідач свої зобов'язання з поставки товару не виконав у визначений Договором строк (кінцевий строк до 31.12.2014 року), заборгованість ТОВ «ЕКО ПОЛІГОН» перед позивачем станом на момент звернення до суду, що також підтверджується Довідкою ОУ «Херсонекоресурси» становить 812 271,80 грн. - 354 634,41 грн. - 208 052,02 грн. = 249 585,37 грн. Відповідні обставини відповідачем не заперечені та не спростовані.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов'язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 249 585,37 грн. не повернув, товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 249 585,37 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У зв'язку з чим, позивач просить стягнути штраф в розмірі 7% від суми боргу, що складає 17 470,97 грн. Також, позивач просить стягнути 24,62 грн. пені в розмірі 0,1 % та 6892,66 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 738,50 грн. 3% річних за період з 01.01.2015 року по 05.02.2015 року (36 днів прострочення).

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2. ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання державного сектора економіки є суб'єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб'єкти, державна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб'єктів. Згідно з Статутом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною майно підприємства є державною власністю і закріплюється за нею на праві повного господарського відання, а також підприємство є державним підприємством, підпорядкованим Кабінетові Міністрів України.

Враховуючи, що умовами Договору не передбачено іншого розміру пені та штрафу (взагалі не передбачено стягнення пені та штрафу), відповідні штрафні санкції підлягають задоволенню в розмірі, визначеному ч. 2. ст. 231 Господарського кодексу України у межах заявлених позовних вимог, відповідно в сумі 24,62 грн. пені та 17470,97 грн. штрафу.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий розрахунок, судом встановлено, що нарахування проведені у відповідності до вимог чинного законодавства та фактичних обставин справи, за період від дня виникнення у відповідача зобов'язання з повернення передплачених коштів (наступного за кінцевим строком поставки товару), таким чином, вимога про стягнення 24,62 грн. пені, 17470,97 грн. штрафу та 738,50 грн. 3% річних обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Щодо заявленої в позові пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, суд зазначає, що згідно зі ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Вимога про стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ не підлягає задоволенню, оскільки відповідний вид неустойки (забезпечення виконання зобов'язання) не передбачений сторонами в Договорі чи шляхом укладення іншої письмової угоди, законом же (ч. 2. ст. 231 Господарського кодексу України) передбачено стягнення пені в розмірі 0,1%, що позивачем також заявлено в позові.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення 249 585,37 грн. боргу, 738,50 грн. 3 % річних, 24,62 грн. пені у розмірі 0,1% та 17 470,97 грн. штрафу. В решті позов задоволенню не підлягає.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО ПОЛІГОН» (ЄДРПОУ 37793821, місцезнаходження: 98500, Автономна Республіка Крим, м. Алушта, вул. Леніна, 44, кв. 34) на користь Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (ЄДРПОУ 20077743, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Лобачевського, буд. 23-В) 249 585,37 (двісті сорок дев'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) грн. боргу, 738,50 (сімсот тридцять вісім) грн. 3 % річних, 24,62 (двадцять чотири) грн. пені у розмірі 0,1%, 17 470,97 (сімнадцять тисяч чотириста сімдесят) грн. штрафу та 5356,38 (п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Суддя А.Ю. Кошик