Рішення

від 07.04.2015 по справі 911/756/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2015 р. Справа № 911/756/15

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніс», м.Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопан-Україна», м.Васильків

про стягнення 28736,00 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: Гаврин Д.В.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Деніс» (позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопан-Україна» (відповідач) про стягнення 28736,00 грн.

Провадження у справі №911/756/15 порушено відповідно до ухвали суду від 27.02.2015 року та призначено справу до розгляду на 12.03.2015 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, у судове засідання 12.03.2015 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. У зв'язку з чим, розгляд справи відкладався до 07.04.2015 року.

Позивач в судовому засіданні 07.04.2015 року надав витребувані судом докази та пояснення, позовні вимоги підтримав повністю. В судове засідання 07.04.2015 року відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, без поважних причин повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

На підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані сторонами докази та пояснення, судом встановлено наступне.

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 05.09.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» (Продавець) було укладено Договір купівлі-продажу № 0509/14 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАІНА» зобов'язується передати у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» Товар на загальну суму 28 736 грн.

Пунктом 2.1. Договору передбачено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» бере на себе зобов'язання в строк 20 робочих днів з моменту оплати 28736,00 грн. відвантажити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» Товар за умови дотримання п. 4.2. Договору.

На виконання п. 4.2. Договору, згідно з яким оплата за Товар здійснюється шляхом 100% попередньої оплати, 05.09.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» сплатило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» 28736,00 грн.

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» у встановлений строк не передало Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» Товар.

04.12.2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» відправило Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» вимогу, згідно з якою повідомило, що відмовляється від прийняття Товару та вимагає від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» повернення протягом семи днів суми попередньої оплати 28 736,00 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Частиною 3 ст.612 Цивільного кодексу України визначено, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення передбачені ч.2 ст.220 ГК України, яка передбачає, що якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Звернення позивача до суду з вимогою про повернення передплачених коштів, свідчить про втрату ним інтересу до виконання відповідачем зобов'язання за Договором, що з огляду на ст.ст. 612, 615 Цивільного кодексу України та 220 Господарського кодексу України є правомірним.

Враховуючи, що відповідач спірні кошти в сумі 28736,00 грн. не повернув, товар на відповідну суму не поставив, розмір заявлених до стягнення коштів відповідає фактичним обставинам справи, факт отримання коштів та їх безпідставного утримання відповідачем належним чином не спростовано, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача 28736,00 грн. є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою та підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не заперечені та не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування судових витрат відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКОПАН-УКРАЇНА» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Паризької Комуни, буд. 36, кв. 3 код: 36378763) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕНІС» (49101, м. Дніпропетровськ, вул. Херсонська, буд. 9-А, код: 13445732) 28736,00 грн. попередньої оплати та 1827 грн. витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя А.Ю. Кошик