Рішення

від 16.04.2015 по справі 922/1351/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р.Справа № 922/1351/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" м. Харків про стягнення коштів в розмірі 205578,11 грн. за участю представників сторін:

Представник позивача - Партика В.Ф. (за дов.);

Представник відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон", м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" м. Харків, про стягнення заборгованості в розмірі 205578,11 грн., підставою нарахування якої стало порушення відповідачем умов договору поставки № 01/5-01 від 01.05.2012р., укладеного між позивачем та відповідачем. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 10.03.2015р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2015р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 30.03.2015р. розгляд справи відкладався на 16.04.2015р. о 10:30 год.

У призначеному судовому засіданні 16.04.2015р. представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2015р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав, заборгованість не спростував. Про час та місце розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідач правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

У судовому засіданні 16.04.2015р. представник позивача наголосив на тому, що ним надані всі необхідні для розгляду справи докази та вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно ст. 75 ГПК України розглядає справу за наявними матеріалами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 01.05.2012 р. між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон" (постачальник) та відповідачем - Приватним акціонерним товариством "Хлібзавод "Салтівський" (покупець) було укладено договір поставки № 01/05-1, відповідно до умов якого позивач зобов'язався поставити, а відповідач прийняти та своєчасно оплатити товар в асортименті, відповідно до рахунку-фактури.

Відповідно до п. 2.2. договору, поставка товару відбувається протягом 30 днів з моменту отримання заявки від покупця.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що ціна товару, який постачається за вказаним договором, вказується в накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Розрахунок за отриманий товар проводиться покупцем протягом 45 календарний днів від дати поставки товару (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.3. договору, при виявленні недоліків товару, покупець вправі відмовитись від отримання товару.

Згідно з п. 4.5. договору, претензії щодо кількості та якості товару можуть бути заявлені продавцю в письмовій формі на протязі 10 банківських днів з моменту поставки товару. Датою поставки вважається дата, вказана в видаткових накладних.

Так, станом на 10.04.2014р. заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий за договором поставки товар склала 231262,76 грн., що підтверджується наданим до матеріалів справи актом звірки взаєморозрахунків, підписаним представниками сторін.

Після 10.04.2014р. позивача продовжував здійснювати поставку товару відповідачу та факт виконання позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за вказаним вище договором за період з 28.05.2014р. по 25.09.2014р. підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Факт отримання товару відповідачем підтверджується підписом відповідальної особи на накладних і затверджено печаткою підприємства відповідача

Всього по зазначеним накладним, за період з 28.05.2014р. по 25.09.2014р., відповідачу був поставлений товар на загальну суму 211816,56 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, свої зобов'язання виконав частково та розрахувався за отриманий товар не в повному обсязі.

Несплата відповідачем у зазначені строки поставленого товару і стала підставою для звернення ТОВ "Козацьке-Дон" з позовом до господарського суду у даній справі.

Таким чином, відповідно до розрахунку суми заборгованості у зв'язку з простроченням виконання зобов'язання за договором поставки № 01/5-01 від 01.05.2012р., відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 205578,11 грн.

Станом на момент розгляду справи в матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем зазначеної суми заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданих до матеріалів справи видаткових накладних, відповідач (покупець), за період з 28.05.2014р. по 25.09.2014р., отримав від позивача товар на загальну суму 211816,56 грн.

Дослідивши надані позивачем копії видаткових накладних, суд вважає, що вони повністю відповідають вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять обов'язкові реквізити первинних документів, зокрема: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; посилання на договір; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особистий підпис осіб, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Як зазначено Вищим господарським судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. за № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді окремих норм матеріального права", підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов'язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що покупець має провести розрахунок за отриманий товар на протязі 45 календарних днів з дати поставки товару.

Матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано факту невиконання зобов'язань з оплати отриманого товару в сумі 205578,11 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати товару по договору поставки від 01.05.2012р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк, відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 01.05.2012р. в сумі 205578,11 грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача даної суми заборгованості по договору поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача .

Враховуючи вищевикладене та керуючись Конституцією України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Хлібзавод "Салтівський" (61153, м. Харків, вул. Гвардійців-Широнінців, 1, код ЄДРПОУ 31340536) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Козацьке-Дон" (83005, м. Донецьк, вул. Купріна, 42, код ЄДРПОУ 36168332) суму заборгованості за договором поставки від 01.05.2012р. в розмірі 205578,11 грн., суму судового збору в розмірі 4111,56 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/1351/15