Рішення

від 16.04.2015 по справі 923/430/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 р. Справа № 923/430/15

Господарський суд Херсонської області у складі судді Остапенко Т.А. при секретарі Івлевій В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з додатковою відповідальністю "Адвокатський офіс "LEX"; місцезнаходження: 73003, м. Херсон. вул. Горького, 24, оф. 7; ідентифікаційний код 38151289

до: Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області; місцезнаходження: 75652, Херсонської області, Голопристанський р-н, с. Новофедорівка, вул. Леніна, 22; ідентифікаційний код 26518272

про стягнення 1902,69 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Іванюта О.Д - керівник, посвідчення адвоката від 05.04.2004 р.

від відповідача - не прибув

Товариство з додатковою відповідальністю "Адвокатський офіс "LEX" м. Херсон (далі-позивач) звернувся з позовом до Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (далі-відповідач) про стягнення 1902,69 грн. з яких: 174, 57 грн. 3 % річних; 1728,12 грн. інфляційних втрат.

Позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі, обґрунтовуючи їх порушенням відповідачем ст.ст. 526, 625 ЦК України.

Відповідач, про час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився, не скористався наданими йому ст.ст. 22, 59 ГПК України процесуальними правами щодо надання документів, які б підтвердили його доводи та заперечення. В матеріалах справи міститься поштове повідомлення на підтвердження отримання відповідачем ухвали про порушення справи (а.с.12).

За таких підстав, відповідно до статті 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними в ній доказами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Справу розглянуто в судових засіданнях 02.04.2015 та 16.04.2015.

Статтями 4 2 , 4 3 ГПК України встановлено, що господарський судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав.

Відповідно до розділу V ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь у судовому процесі.

Господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Питання про належність доказів вирішується судом. Належними визнаються докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. Письмовими доказами, в розумінні статті 36 ГПК України, є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору і повинні містити відомості, що мають значення для справи та виконані у формі, який дає змогу встановити достовірність документу.

Враховуючи викладене суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для прийняття рішення. В судовому засіданні після закінчення розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частини рішення з роз'ясненням процедури оскарження рішення та набрання ним законної сили, повідомлено про дату підготовки повного рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

в с т а н о в и в:

02 квітня 2013 року між Позивачем та Новофедорівською сільською радою був укладений договір про надання юридичних послуг № 7/1 (а.с. 22).

Відповідно до п. 3.3. договору строк оплати був встановлений на протязі останніх десяти останніх банківських днів поточного місяця, за який Замовник сплачує грошову суму. Відповідно остаточний строк оплати за договором встановлений в останній робочий день місяця, за який Новофедорівська сільська рада сплачує грошову суму.

Рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 923/392/14 від 06.05.2014 року встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків перед позивачем за договором про надання юридичних послуг № 7/1 від 02.04.2013 року та стягнуто з Новофедорівської сільської ради 18000 грн. заборгованості, 3 % річних за період з 01.08.2013 р. - 06.05.2014 р. та інфляційних збитків за період з 01.08.2013 р. по березень 2014 року включно.

Отже, відповідно до положень ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, встановлені рішенням господарського суду від 06.05.2014 року обставини мають преюдиціальне значення для вирішення даної господарської справи.

Відповідач перерахував заборгованість на поточний рахунок Позивача 02.09.2014 року, що підтверджується випискою з розрахункового рахунку позивача (а.с. 10).

Позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 174,57 грн. за період з 07.05.14 по 01.09.14 та втрат від інфляції в сумі 1728,12 за період квітень-серпень 2014 року стали предметом розгляду в цій справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України). Ці підстави зазначені в статтях 599, 600, 601, 604-609 ЦК України.

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним є виконання зобов'язання, яке прийняте кредитором і в результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснено, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Правова позиція щодо віднесення інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних до складу грошового зобов'язання викладена в постанові Верховного Суду України від 08.11.2010 р. по справі № 4/719 та постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зокрема зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Прострочення відповідачем зобов'язання по сплаті грошових коштів в сумі 18000 грн. за період з 07.05.14 по 01.09.14 підтверджено матеріалами справи, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та обґрунтованими. Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, наведений позивачем, згідно із періодом виникнення та оплати заборгованості, узгоджених сторонами в договорі, суд задовольняє їх в сумі заявленій до стягнення 174,57 грн. та 1728,12 грн. відповідно.

Враховуючи положення ст. 49 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі зазначених вище норм матеріального права, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Новофедорівської сільської ради Голопристанського району Херсонської області (місцезнаходження: 75652, Херсонської області, Голопристанський р-н, с. Новофедорівка, вул. Леніна, 22; ідентифікаційний код 26518272) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Адвокатський офіс "LEX" (місцезнаходження: 73003, м. Херсон. вул. Горького, 24, оф. 7; ідентифікаційний код 38151289) 174,57 грн. 3% річних, 1728,12 грн. втрат від інфляції, 1827 грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.04.2015 року.

Суддя Т.А. Остапенко