Рішення

від 20.04.2015 по справі 926/305/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2015 р. Справа № 926/305/15 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Вест»

до комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №2»

про стягнення заборгованості - 121570,08 грн.

Суддя Гурин М.О.

Представники:

від позивача - Гентош Р.Є., представник за довіреністю від 12.02.2015р.;

відповідача - Дяченко М.М., представник за довіреністю від 16.04.2015р.; Лащук Н.Я., Андронік Н.В., представники за довіреністю від 05.03.2015р.

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Вест» звернулось з позовом до комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №2» про стягнення заборгованості в сумі 121570,08 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що 24.10.2014р. товариство з обмеженою відповідальністю «Меркурій Вест», в особі директора Шевкіса В.В. (продавець) та комунальна медична установа «Міська клінічна лікарня №2», в особі головного лікаря Вітрак О.В. (покупець) уклали договір №1719 за загальну суму 99900,00 грн. (ціна за одиницю товару складає 93364,49 грн.; ПДВ - 6535,51 грн.). Відповідно до п. 1.1. договору, предметом постачання є наступний товар: Апарат штучної вентиляції легень «ОБЕРІГ» - 3020А код ДК 016-2010 32.50 «Інструменти та прилади терапевтичні, приладдя, протези та ортопедичні пристрої» Далі позивач стверджує, що 21.11.2014р. сторони підписали накладну № Н-1709, відповідно до якої товар був поставлений у точній відповідності з Додатком №1 до договору №1709 від 24.10.2014р. - Специфікація. Покупець, у свою чергу, не мав претензій та зауважень щодо обсягів та якості поставленого продавцем товару. Однак, відповідач умови укладеного між сторонами договору не виконав, а саме не сплатив кошти за поставлений товар розмірі 99900,00 грн. У зв'язку з вищезазначеним позивач просить стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 121570,08 грн., з яких 99900,00грн. сума основного боргу, 14985,00 грн. штрафу, 6093,90 грн. інфляційних втрат та 591,18 грн. 3% річних.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Чернівецької області від 26.02.2015р., справу до розгляду в судовому засіданні призначено на 31.03.2015р.

25.03.2015р. через канцелярію господарського суду Чернівецької області від представника позивача надійшло клопотання про збільшення позовних вимог, в якому останній просить стягнути з відповідача 14985,00грн. штрафу, 11588,40грн. інфляційних втрат та 848,38 грн. 3% річних від простроченої суми.

Подана позивачем заява про збільшення розміру позовних вимог не суперечила ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, а тому суд прийняв її.

26.03.2015р. господарським судом Чернівецької області отримано відзив на позов, в якому відповідач визнає позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 99900,00 грн., в решті вимог просить відмовити посилаючись на те, що заборгованість за оплату отриманої продукції виникла не з його вини, а в зв'язку з тим, що управління державної казначейської служби України не провело зазначений платіж.

У судовому засіданні 31.03.2015р. оголошено перерву до 17.04.215р.

На день розгляд справи представник позивача підтримав свої позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу, 3% річних та інфляційних та звернув увагу на те, що відповідачем сума основного боргу була погашена в повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнали в частині основного боргу в сумі 99900,00грн., в решті вимог просили відмовити, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив таке.

24.10.2014р. між товариством з обмеженою відповідальністю «Меркурій Вест», в особі директора Шевкіса В.В. (продавець) та комунальною медичною установою «Міська клінічна лікарня №2», в особі головного лікаря Вітрак О.В. (покупець) укладено договір №1719 за загальну суму 99900,00 грн. (ціна за одиницю товару складає 93364,49 грн.; ПДВ - 6535,51 грн.).

Відповідно до п. 1.1. договору, предметом постачання є наступний товар: Апарат штучної вентиляції легень «ОБЕРІГ» - 3020А код ДК 016-2010 32.50 «Інструменти та прилади терапевтичні, приладдя, протези та ортопедичні пристрої».

Відповідно до п.2.2 Договору кількість, асортиментний перелік Товару визначається в Додатку № 1 (Специфікація), який є невід'ємною частиною Договору.

Поставка товару здійснюється на протязі 30 календарних днів після підписання сторонами Договору (п.3.2 Договору).

Згідно з п.4.2 Договору товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Покупцем за кількістю і якістю згідно з підписаними Сторонами накладними. Якщо за результатами приймання якість Товару не відповідає стандартам, технічним умовам, то Покупець має право відмовитись від приймання товару з настанням наслідків, зазначених у п.8.3 Договору.

За умовами п.5.2 Договору та згідно з додатком № 1 до Договору - Специфікація підтверджується, що вартість поставленого товару за Договором становить 93364,49 грн. та ПДВ - 6535,51 грн., що разом складає 99900,00 грн.

21.11.2014р. сторони договору підписали накладну № Н-1709, відповідно до якої товар був поставлений у точній відповідності з Додатком №1 до договору №1709 від 24.10.2014р. - Специфікація. Покупець, не мав претензій та зауважень щодо обсягів та якості поставленого продавцем товару.

27.11.2014р. зазначене обладнання представниками позивача було введено в експлуатацію, що підтверджено актом про введення в експлуатацію.

Відповідно до п.5.1. Договору покупець сплачує вартість товару на протязі 10 календарних днів після передачі товару.

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 р.

Докази визнання договору у встановленому законом порядку недійсним відсутні.

Відповідно до п.8.2 Договору у випадку прострочення виконання зобов'язання по оплаті Товару, Покупець сплачує Продавцю за вибором Продавця пеню від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення або штраф у розмірі 15% від несвоєчасно сплаченої суми.

Факт отримання товару покупцем не заперечується.

29.01.2015р. відповідач повідомив позивача, що його установа є держаною установою, фінансування здійснюється за рахунок коштів з державного бюджету, враховуючи викладене відповідачу не доведений кошторис на 2015 рік по кредиторській заборгованості за 2014 рік, тому немає змоги погасити вказану заборгованість.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частинами 1-3 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Частиною 1 ст.712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідач в порушення умов договору оплату за прийнятий товар не провів, що призвело до виникнення заборгованості станом на дату направлення позову (25.02.2015р.) в сумі 99900,00 грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, однак відповідач неналежним чином виконав свій обов'язок щодо розрахунку за отриманий товар.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.8.2 Договору відповідачу правомірно нараховано штраф за несвоєчасне здійснення розрахунків в розмірі 15% від суми простроченого зобов'язання, що становить 14985,00 грн.

Відповідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також 3 % річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів. За весь час прострочення сума складає 11588,40 грн. інфляційних нарахувань та 848,38 грн. 3% річних, що підтверджується розрахунками, наданими позивачем.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу штраф в сумі 14985,00грн., суму інфляційних в розмірі 11588,40 грн. за період з грудня 2014 року по березень 2015 року та 848,38 грн. 3% річних за аналогічний період.

Враховуючи, що після порушення провадження у справі (26.02.2015р.) відповідачем було погашено суму основної заборгованості в розмірі 99900,00 грн. (11.03.2015р.), що підтверджено випискою по особовому рахунку позивача, а також заявлено сторонами у судовому процесі, тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

За таких обставин та враховуючи вище викладене суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково.

Що ж стосується заперечень відповідача слід зазначити, що обов'язок оплатити виконані роботи у відповідача виник в силу факту укладення вказаного договору. (дана правова позиція суду узгоджується з висновками ВГСУ викладених у Постанові від 28.09.2010р. у справі № 18/269/08).

У відповідності до ч. 1 ст. 96, ч.1 ст. 625 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями та Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Таким чином, відсутність бюджетного фінансування не є підставою для звільнення від виконання грошового зобов'язання, взятого на себе замовником, оскільки відповідно до приписів статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність у боржника необхідних коштів. Відповідна позиція відповідає практиці застосування статті 1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини та основних свобод.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, а також заслухавши представників сторін суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 14985,00грн. штрафу, 11588,40грн. інфляційних втрат та 848,38 грн. 3% річних від простроченої суми, яка, заснована на договірних відносинах між сторонами і є обґрунтованою, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача, з вини якого спір доведений до розгляду у судовому.

Керуючись ст.ст. 49, п.1-1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунальної медичної установи «Міська клінічна лікарня №2» (м.Чернівці, вул. Південно-Кільцева, 1-а, р/р 35425101042082 МФО 856135 ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код ЄДРПОУ 01989022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Вест» (м.Львів, вул. І.Франка, 107/7, р/р 26002448117400 в ПАТ «Укрсиббанк» МФО 351005, код ЄДРПОУ 38738625) - 14985,00грн. штрафу, 11588,40грн. інфляційних втрат, 848,38 грн. 3% річних та 2431,40 грн. судового збору.

3. В частині стягнення суми боргу в розмірі 99900,00 грн. провадження у справі припинити.

Повний текст рішення складено 20.04.2015 року

Суддя М.О. Гурин