Постанова

від 14.04.2015 по справі 910/19917/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа№ 910/19917/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Ільєнок Т.В.

Авдеєва П.В.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 14.04.2015 року по справі № 910/19917/14 (в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 (суддя Пінчук В.І.)

За позовом державної служби України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу

та інших соціально небезпечних захворювань

до товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр"

про стягнення 101945,06 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державна служба України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань звернулась до суду з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" виконати зобов'язання з поставки ліцензій на право користування програмним забезпеченням у кількості 42 одиниці на суму 81295,20 грн. та про стягнення з товариство з обмеженою відповідальністю "Енглєр" штрафних санкцій в розмірі 20 649,86 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 позов задоволено; зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю "Енглєр" виконати зобов'язання з поставки ліцензії на право користування програмним забезпеченням у кількості 42 одиниць на суму 81 295,20 грн.; стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" на користь державної служби України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань 14959,20 грн. пені, 5 690,66 грн. штрафу, 2 038,91 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач, товариство з обмеженою відповідальністю "Енглєр", звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року, у справі № 910/19917/14, та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу скаржник мотивує тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та має місце невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду обставинам справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015 року відновлено товариству з обмеженою відповідальністю "Енглєр" строк для подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження і призначено судове засідання на 03.02.2015 року о 10:00.

У судовому засіданні, призначеному на 03.02.2015 року, оголошено перерву до 17.02.2015 року.

12.02.2015 року державною службою України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань на підставі ст. 96 ГПК України надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

У зв'язку з перебуванням головуючого судді Новікова М.М. на лікарняному, відповідно до повторного автоматичного розподілу справ між суддями апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Енглєр" по справі № 910/19917/14 передано на розгляд колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Яковлєва М.Л., суддів Ільєнок Т.В., Авдеєв П.В.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.02.2015 року прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 зазначеною колегією. Розгляд апеляційної скарги призначено на 24.03.2015 року о 10 год. 00 хв.

18.03.2015 року від державної служби України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань надійшла заява з додатками документами та відзивом, в якому позивач просить у задоволенні апеляційної скарги відповідача на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 відмовити повністю, а рішення залишити без змін.

23.03.2015 року від товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" надішло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2015 року по справі № 910/19917/14 відкладено розгляд апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року на 14.04.2015 року.

Представник позивача в судових засіданнях надавав свої пояснення та просив рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" - без задоволення.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Враховуючи викладене, а також наявність в матеріалах справи всіх необхідних для перегляду рішення доказів, апеляційний суд вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутністю представника відповідача, проти чого також не заперечує представник позивача, присутній у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, виступ представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року по справі № 910/19917/14 - слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Слід зазначити, що відповідно ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.10.2013 року між державною службою України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань (позивач, замовник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Енглєр" (відповідач, постачальник) був укладений договір про закупівлю товарів за державні кошти № 98 (а.с. 16-22).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

У ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» зазначено, що договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. У разі здійснення закупівлі за рахунок коштів Державного бюджету України і місцевих бюджетів замовник має право передбачати в договорах про закупівлю здійснення попередньої оплати відповідно до вимог бюджетного законодавства. Учасник - переможець процедури закупівлі під час укладення договору повинен надати дозвіл або ліцензію на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством. Забороняється укладання договорів, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту пропозиції конкурсних торгів або цінової пропозиції (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: 1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; 2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; 4) продовження строку дії договору та виконання зобов'язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; 5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); 6) зміни ціни у зв'язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; 7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу інфляції, зміни курсу іноземної валюти у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни залежно від зміни такого курсу, зміни біржових котирувань, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю; 8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 1.1. договору постачальник зобов'язується поставити ліцензії на право користування програмним забезпеченням, зазначені в Специфікації (додаток № 1) (товар), а замовник прийняти та оплатити такий товар на умовах цього договору. Закупівля здійснюється за рахунок коштів міжнародної технічної допомоги, виділених Урядом США через Центри контролю та профілактики захворювань США Всесвітнього підрозділу ВІЛ/СНІД (донор) на виконання Проекту «Підтримка системи моніторингу й оцінки Міністерства охорони України», реєстраційна картка проекту (програми) № 2692-01 від 07.06.2013 року та відповідає категорії (типу) товарів, робіт і послуг, зазначених у плані закупівлі. Закупівля товару здійснюється за бюджетною програмою 2305020 Державного бюджету України «Удосконалення заходів протидії ВІЛ-інфекції/СНІДу та інших соціальних небезпечних захворювань».

Відповідно до п. 5.1. договору постачальник забезпечує поставку товару, на умовах поставки DDP (склад покупця) відповідно до Міжнародних правил тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс-2010», у строк протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання цього договору за адресами та відповідно до графіку, вказаними у додатку 3 до цього договору.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

У п. 10.1 договору зазначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 13.12.2013 року.

Відповідно до п. 7.13 договору закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності та виконання зобов'язання за цим договором.

Однак, станом на 19.05.2014 року постачальник свої зобов'язання з поставки ліцензії на право користування програмним забезпеченням у кількості 42 одиниці на суму 81295,20 грн. не виконало.

У зв'язку з чим, заявником 26.05.2014 року № 22.2/1561/вп направлено на адресу відповідача претензії щодо виконання зобов'язань з поставки товару на суму 81295,20 грн. та сплати штрафних санкцій на суму 20649,86 грн. (а.с. 12-140).

Зазначена претензія залишена без задоволення.

Державна служба України з питань протидії ВІЛ - інфекції /СНІДу та інших соціально небезпечних захворювань звернулась до суду з позовною заявою про зобов'язання товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" виконати зобов'язання з поставки ліцензій на право користування програмним забезпеченням у кількості 42 одиниці на суму 81295,20 грн. та про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" штрафних санкцій в розмірі 20 649,86 грн.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання є невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Оскільки, відповідачем зобов'язання з поставки ліцензії на право користування програмним забезпеченням у кількості 42 одиниці на суму 81 295,20 грн. не здійснено, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в цій частині.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача штраф у сумі 5 690,66 грн. та пені у сумі 14 959,20 грн.

Відповідно до статті 220 Господарського кодексу України боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до пункту 7.15 Договору нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання по договору мало бути виконане.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у випадку затримки поставки товару понад термін, встановлений пунктом 5.1 цього договору, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення поставки товару, а за прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф в розмірі 7% від вартості непоставленого (неприйнятого) товару.

Колегія суддів здійснивши перерахунок штрафу у сумі 5 690,66 грн. та пені у сумі 14 959,20 грн. вважає його таким, що підлягає задоволенню повністю.

Щодо посилань скаржника на те, що у нього виникли обставини непереборної сили, а тому він звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, то вони колегією суддів до уваги не беруться з огляду на наступне.

Так, пунктом 8.1 договору, сторони погодили між собою та передбачили, що вони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін (аварія, катастрофа, стихійне лихо, епідемія, епізоотія, війна тощо).

Відповідно до п.8.2 договору, сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі.

Відповідно ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідачем неодноразово повідомлялося позивачу про настання обставин непереборної сили, зокрема позивач отримував письмове повідомлення про настання форс-мажорних обставин, які сталися в місті Києві в листопаді 2013 року та тривали до лютого місяця 2014 року та які є загальновідомими.

Разом з тим, відповідно до п. 8.3. договору доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються уповноваженими на це законами України органами. Згідно із Законом України "Про торгово-промислові палати в Україні", наказом Міністерства фінансів України № 1329 від 14.12.2012 року, Податковим кодексом України та розробленим на їх підставі Положенням про порядок підтвердження форс-мажорних обставин, затвердженим Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 14.05.2013 року, форс-мажорні обставини відповідно до умов зовнішньоторговельних угод, міжнародних договорів та обставин непереборної сили (чи стихійного лиха) на території України засвідчує виключно Торгово-промислова палата України.

Однак, апелянтом не надано жодного документа, який підтверджує існування обставин непереборної сили.

Внаслідок цього, доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними та необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого суду.

За правилами ст. 4-7 ГПК України, судове рішення приймається колегіально за результатами обговорення усіх обставин справи.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень та подати до суду відповідні докази.

Як встановлено ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів Київського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 - залишається без змін.

З огляду на вищезазначене, керуючись ст. ст. 4-7, 33, 43, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" на рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.11.2014 року у справі № 910/19917/14 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/19917/14 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді Т.В. Ільєнок

П.В. Авдеєв