Ухвала

від 15.04.2015 по справі 910/28761/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

УХВАЛА

"15" квітня 2015 р. Справа №910/28761/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Шипка В.В.

при секретарі судового засідання Патлань І.О.

та представників:

від заявника (боржника): Бей О.О. (за дов. від 07.11.2014);

від ліквідатора: Будз О.М. (посв. від 16.07.2013 № 1427);

від ГУ ДФС у м. Києві: не з'явилися;

розглянувши апеляційну скаргу Головного управління Державної фінансової служби у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві)

на постанову господарського суду міста Києва від 26.01.2015

у справі № 910/28761/14 (суддя - Чеберяк П.П.)

за заявою боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Мікс Україна"

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у справі № 910/28761/14 Товариство з обмеженою відповідальністю "Квік-Мікс Україна" визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру; призначено ліквідатором Товариства з обмеженою відповідальністю "Квік-Мікс Україна" арбітражного керуючого Будза Олександра Миколайовича та інше.

Не погодившись з вказаною постановою суду першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у даній справі, а провадження у справі припинити.

В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ДФС у м. Києві посилається на те, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 у даній справі прийнято до провадження вказану апеляційну скаргу та призначено її розгляд на 15.04.2015.

15.04.2015 через відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від ліквідатора та представника заявника (боржника) надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін.

Представник апелянта, в судове засідання апеляційної інстанції 15.04.2015 не з'явився, хоча був належним чином повідомлений, ліквідатор та представник заявника (боржника) - проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційне провадження у справі припинити, посилаючись на ст. 91 ГПК України, оскільки апелянт не є учасником провадження у даній справі та оскаржувана постанова не стосується його прав та інтересів, оскаржуваною постановою не вирішувалось питання про права та обов'язки апелянта.

Стаття 22 ГПК України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія, обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності апелянта, за наявними у справі матеріалами.

Конституцією України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Також, Конституція України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, ГПК України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Враховуючи те, що у справах про банкрутство, окрім судових рішень у формі ухвал, в одному випадку, у разі визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури, виноситься постанова, оскарження такої постанови відбувається з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відтак, в силу особливостей справи про банкрутство (ст. 4-1 ГПК України), коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

В даному випадку, відповідно до приписів розділу Х "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі по тексту - Закон), застосовуються норми Закону в редакції, що діяла з 19.01.2013.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону провадження у справах про банкрутство регулюється Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно зі ст. ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду м. Києва від 29.12.2014 заяву ТОВ "Квік-Мікс Україна" про порушення справи про банкрутство прийнято до розгляду.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 14.01.2015 порушено провадження у справі № 910/28761/14 про банкрутство ТОВ "Квік-Мікс Україна".

Оскаржуваною постановою господарського суду міста Києва від 26.01.2015 у даній справі ТОВ "Квік-Мікс Україна" визнано банкрутом та відкрито відносно нього ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Будза Олександра Миколайовича та ін.

Нормами ст. 91 ГПК України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

У відповідності до ст. 1 Закону, учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Особливості та порядок заявлення кредиторами претензій до боржника, що ліквідується в порядку ст. 95 Закону, визначені положеннями ч. 3 ст. 95 Закону, які передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, що ліквідується власником (в порядку ст. 95 Закону ), особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство, лише після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи державної податкової служби та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, що узгоджується з нормою ч. 1 ст. 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

В матеріалах справи не міститься доказів звернення апелянта (податкового органу) до суду першої інстанції з заявою про визнання його кредиторських вимог до боржника у даній справі, а також відсутня наявність порушення прав апелянта на здійснення відповідним податковим органом податкової перевірки боржника - платника податків. Представник ліквідатора у судовому засіданні 15.04.2015 на запитання суду пояснив, що банкрут не має податкових боргів перед бюджетом. Крім того, як вже було зазначено вище, самим апелянтом не було зазначено в апеляційній скарзі щодо наявності у банкрута заборгованості перед ГУ ДФС у м. Києві, такі докази до суду апеляційної інстанції апелянтом не подані.

В апеляційній скарзі апелянт також жодним чином не посилається на наявність у боржника заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), відповідно, будь-яких майнових (грошових) претензій до боржника.

Отже, враховуючи викладені обставини та аналіз норм чинного законодавства, судовою колегією встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві не зверталось до суду із кредиторськими вимогами до боржника, в суді не доведено, що боржник має податковий борг перед апелянтом. Крім того, про початок самоліквідації та порушення справи про банкрутство відповідний податковий орган був завчасно та в установленому порядку повідомлений, скарг на дії ліквідатора від учасників процесу та, безпосередньо, від податкових органів до суду не надходило. Доказів того, що господарський суд першої інстанції при прийнятті оскарженого судового акту вирішив питання про права та обов'язки ГУ ДФС у м. Києві, останнім також не надано, отже, право, визначене у ст. 91 ГПК України, на подання апеляційної скарги на оскаржувану постанову місцевого господарського суду, у даному випадку, у відповідного податкового органу відсутнє.

Скаржник - ГУ ДФС у м. Києві не набув статусу ані кредитора, ані учасника провадження у даній справі.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7, з метою забезпечення однакового і правильного застосування законодавства про перегляд судових рішень в апеляційному порядку господарським судам України роз'яснено, що, у разі помилкового порушення апеляційного провадження, зокрема за апеляційною скаргою поданою особою, яка не мала права її подавати, господарський суд апеляційної інстанції припиняє таке провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до абз. 1, 3 п. 4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» перелік підстав припинення провадження у справі (стаття 80 ГПК) та залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Відповідно до п. 5-2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" від 17.05.2011 № 7 у розгляді апеляційної скарги, поданої особою, яка не брала участі в розгляді справи судом першої інстанції і яка вважала, що місцевим господарським судом вирішено питання про її права та обов'язки, апеляційний господарський суд, прийнявши апеляційну скаргу до провадження (якщо вона не підлягала поверненню з передбачених ГПК України підстав), повинен з'ясувати наявність правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі.

Якщо при цьому буде встановлено, що права такої особи оскаржуваним судовим рішенням не порушені та що питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою припиняє апеляційне провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, в зв'язку з чим відсутній суб'єкт апеляційного оскарження.

Доводи скаржника про порушення його права на проведення перевірки не приймаються колегією суддів. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено вище, господарський суд повідомляв відповідний податковий орган про порушення провадження по даній справі про банкрутство, надсилавши йому копію відповідного процесуального документу суду у даній справі, однак, податковий орган не скористався своїм правом на участь у справі. Не містять матеріали справи і доказів того, що ГУ ДФС у м. Києві з моменту порушення провадження по справі про банкрутство і до визнання боржника банкрутом вчинялись дії, направлені на проведення перевірки, згідно приписів Податкового кодексу України, на які ГУ ДФС у м. Києві посилається в апеляційній скарзі. Крім того, в апеляційні скарзі апелянт лише цитує положення Податкового кодексу України та посилається на обов'язковість проведення перевірки, не визначаючи при цьому причини не проведення такої перевірки під час процедур банкрутства.

В даному випадку, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 № 1588, у зв'язку з припиненням платника податків органи державної податкової служби розпочинають та проводять процедури, передбачені цим розділом, у разі одержання хоча б одного з таких документів (відомостей): заяви за ф. N 8-ОПП від платника податків, поданої згідно з пунктом 11.2-11.4 цього розділу; відомостей державного реєстратора про внесення до Єдиного державного реєстру запису про рішення засновників (учасників) юридичної особи, уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи; відомостей з Єдиного державного реєстру чи ЄДРПОУ, повідомлення органу державної реєстрації про закриття відокремленого підрозділу; судових рішень або відомостей з Єдиного державного реєстру, іншої інформації щодо прийняття судом рішень про порушення провадження у справі про банкрутство чи визнання банкрутом платника податків, порушення справи або прийняття рішення судом про припинення юридичної особи, визнання недійсною державної реєстрації чи установчих документів платника податків, зміну мети установи, реорганізацію платника податків (п. 11.5).

Факт направлення відповідному податковому органу ухвали господарського суд м. Києва від 14.01.2015 у даній справі про порушення провадження у даній справі про банкрутство боржника та направлення заяви про припинення платника податку (форма № 8-ОПП) підтверджений матеріалами справи (а.с. 20-21, т. 1).

До матеріалів справи було подано копію витягу з ЄДРПОУ (а.с. 113-116, т. 1), з якого вбачається, що ТОВ "Квік-Мікс Україна" станом на 05.02.2013 перебуває в стані припинення.

Статтею 32 ГПК України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Зважаючи на вищевикладене, на те, що ГУ ДФС у м. Києві не набуло статусу учасника провадження у даній справі про банкрутство, права апелянта оскаржуваною постановою не порушені, питання про права і обов'язки апелянта стосовно сторін у справі судом першої інстанції в даному випадку не вирішувались, апелянт не має права на оскарження прийнятої судом першої інстанції постанови від 26.01.2015 у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві має бути припинено.

Керуючись ст. ст. 4-1, 4-7, 32-34, 43, п. 1 ч. 1 ст. 80, 86, 99 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ГУ ДФС у м. Києві на постанову господарського суду м. Києва від 26.01.2015 у справі № 910/28761/14.

2. Матеріали справи № 910/28761/14 повернути до господарського суду м. Києва для подальшого розгляду.

Ухвала Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя М.Л. Доманська

Судді В.О. Пантелієнко

В.В. Шипко