Постанова

від 15.04.2015 по справі 920/1532/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 920/1532/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.,

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників:

позивача - Соколов О.О. на підставі довіреності від 06.02.2014р.,

відповідача - Маківський О.В. на підставі довіреності №0501 від 05.01.2015р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх. №4482С/2) на рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі № 920/1532/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7", м. Київ

до Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сумська дорожня експлуатаційна дільниця", м. Суми

про стягнення 248 406,74 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі №920/1532/14 (суддя Зражевський Ю.О.) позов задоволено; стягнуто з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сумська дорожня експлуатаційна дільниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчі-7" 248 406, 74грн. боргу, 4 968, 13грн. витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 20.11.2014р. у справі №920/1532/14 виправлено описку в найменуванні позивача в пункті другому резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі №920/1532/14; замінено найменування позивача в пункті другому резолютивної частини рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі №920/1532/14 з "Товариства з обмеженою відповідальністю "Зодчі-7" на Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7".

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову; прийняти та задовольнити заяву відповідача про застосування позовної давності в частині стягнення грошових зобов'язань на суму 160 433, 94грн.; стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позивачем були надані послуги з перевезення вантажів на суму 257 174, 45грн., відповідач сплатив 96 740, 51грн., отже, загальна заборгованість за надані послуги з перевезення вантажу становить 160 433, 94грн. Проте, строк позовної давності по грошовим зобов'язанням за надані послуги по перевезенню вантажу сплив. Як зазначає апелянт, акт звіряння від 12.05.2014р. з боку відповідача підписаний не уповноваженою особою; для укладення з позивачем договору начальник філії ДП "Сумський облавтодор ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" повинен був отримати довіреність на його укладення, ДП "Сумський облавтодор" довіреності на будь-які господарські взаємовідносини з позивачем начальнику філії не надавало. На думку апелянта, судом порушено статтю 58 Господарського процесуального кодексу України, оскільки в одному провадженні розглядались правовідносини щодо стягнення заборгованості за надані послуги техніки, послуги перевезення вантажу та купівлі-продажу товару.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 22.12.2014р. у справі №920/1532/14 прийнято апеляційну скаргу до розгляду.

19.01.2015р. позивачем подано до Харківського апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№566), вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, просить в її задоволенні відмовити.

Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у зв'язку з хворобою суддів Плахова О.В., Шутенко І.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Гетьман Р.А., суддя Лакіза В.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.01.2015р. у справі №920/1532/14 зобов'язано позивача надати витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно свого підприємства, для огляду суду оригінали документів, поданих позивачем в обгрунтування своїх вимог; зобов'язано апелянта надати для огляду суду оригінали товарно-транспортних накладних, положення про філію та статут підприємства, а також належним чином засвідчену копію статуту.

16.02.2015р. відповідачем надана для долучення до матеріалів справи копія статуту ДП "Сумський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вх.№2434), оригінал якого оглянутий судом в судовому засіданні 16.02.2015р.

Позивачем вимоги ухвали суду від 21.01.2015р. виконано частково, судом оглянуто оригінали наданих позивачем документів.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015р. зобов'язано позивача надати належним чином засвідчені копії рахунків на оплату №26 від 25.04.2013р., №150 від 02.09.2013р., №26 від 25.12.2013р.; письмові пояснення щодо наявності/відсутності інших укладених договорів між сторонами; письмові пояснення з доказами в обгрунтування щодо розрахунку суми заборгованості відповідача перед позивачем (з урахуванням зазначеної в акті звіряння суми 34 694, 00грн. сальдо початкове); витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно свого підприємства; для огляду суду оригінали документів, поданих позивачем в обгрунтування своїх вимог. Апелянта зобов'язано надати до суду письмові пояснення щодо наявності/відсутності інших укладених договорів між сторонами.

Розпорядженням секретаря другої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 16.03.2015р. у зв'язку з хворобою судді Гетьмана Р.А., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В., суддя Лакіза В.В.

16.03.2015р. позивачем подано до апеляційного господарського суду письмові додаткові пояснення (вх.№4161), зазначає, що позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 297 223, 25грн., за вирахуванням наданих послуг по акту надання послуг №140 від 02.03.2013р. на суму 8 820, 00грн. та по акту №141 від 03.09.2013р. на суму 4 410, 00грн., що надавались по договору №0808 від 08.08.2012р. Сума сплачених відповідачем коштів складає 61 840, 51грн., отже, сума заборгованості становить 235 382, 74грн. Сальдо початкове у розмірі 34 694, 00грн. - сума заборгованості відповідача перед позивачем за період до 19.04.2013р., яку було стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Сумської області №920/392/13-г від 15.04.2013р.

Також 16.03.2015р. позивачем подано додаткові пояснення (вх.№4162), зазначає, що інтереси позивача є порушеними з 21.08.2014р., після спливу строку виконання обов'язку відповідачем від дня отримання претензії.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 16.03.2015р. оголошено перерву в судовому засіданні до 16:00год. 15.04.2015р.

15.04.2015р. відповідачем до апеляційного господарського суду подано клопотання про долучення додаткових доказів (вх.№6085), а саме копій рахунків ТОВ "БК "Зодчі-7" та договору №0808 від 08.08.2012р.

Крім того, відповідачем подано письмові пояснення (вх.№6086), вважає, що строк позовної давності починає обчислюватися з дати надання рахунків на оплату послуг з перевезення; належною сумою до стягнення є 213 712, 74грн., оскільки сальдо початкове в сумі 34 694, 00грн. є заборгованістю, що виникла до 19.04.2013р.

О 16:05год. 15.04.2015р. судове засідання Харківського апеляційного господарського суду продовжено.

Після перерви представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову та застосувати строк позовної давності. Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Враховуючи, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду апеляційної скарги по суті, що сторони у справі з'явились в судове засідання та надали пояснення щодо своїх вимог і заперечень та зважаючи на строки розгляду апеляційної скарги на рішення суду, передбачені статтею 102 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає за можливе розглянути скаргу в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обгрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Як вбачається із матеріалів справи та не спростовується сторонами у справі, з 19.04.2013р. по 29.01.2014р. позивач надавав відповідачу транспортні послуги (послуги екскаватора, погрузчика), послуги по перевезенню вантажу, а також відвантажив товар, а саме пісок.

Факт надання позивачем транспортних послуг (послуги екскаватора, погрузчика), перевезення вантажу та прийняття їх відповідачем підтверджується наявними у матеріалах справи актами приймання-передачі послуг № 23 від 19.04.2013р. на загальну суму 11 250, 00грн., №27 від 25.04.2013р. на загальну суму 8 250, 00грн., №129 від 15.08.2013р. на загальну суму 1 750, 00грн., актом №139 від 30.08.2013р. на загальну суму 28 125, 00грн., актом №153 від 19.09.2013р. на загальну суму 10 150, 00грн., актом №165 від 30.09.2013р. на загальну суму 20 860, 00грн., актом №177 від 21.10.2013р. на загальну суму 1 750, 00грн., актом №194 від 05.11.2013р. на загальну суму 8 894, 25грн., актом №197 від 07.11.2013р. на загальну суму 14 850, 00грн., актом №199 від 08.11.2013р. на загальну суму 2 184, 00грн., актом №200 від 08.11.2013р. на загальну суму 7 740, 00грн., актом №212 від 13.11.2013р. на загальну суму 19 350, 00грн., актом №211 від 15.11.2013р. на загальну суму 14 310, 00грн., актом №213 від 15.11.2013р. на загальну суму 19 800, 00грн., актом №217 від 18.11.2013р. на загальну суму 4 230, 00грн., актом №216 від 19.11.2013р. на загальну суму 7 155, 00грн., актом №219 від 21.11.2013р. на загальну суму 9 900, 00грн., актом №3 від 17.01.2014р. на загальну суму 17 028, 80грн., актом №6 від 29.01.2014р. на загальну суму 24 616, 48грн., актом №8 від 29.01.2014р. на загальну суму 28 400, 92грн.

Крім того, перевезення позивачем вантажу підтверджується наявними у матеріалах справи копіями товарно-транспортних накладних (оригінали оглянуті судом), дані в яких відповідають даним, що містяться в зазначених вище актах.

Загальна сума наданих транспортних послуг та перевезення вантажу за актами приймання-передачі становить 260 594, 45грн.

Вказані акти підписані, скріплені печатками та затверджені сторонами у справі. Як зазначено в актах, замовник (філія "Сумська дорожньо-експлуатаційна дільниця "Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор") претензій по об'єму, якості та строкам наданих послуг (робіт) не має.

В зазначену суму колегія суддів не враховує надані позивачем акт №140 від 02.09.2013р. на загальну суму 8 820, 00грн. та акт № 141 від 03.09.2013р. на загальну суму 4 410, 00грн., оскільки в даних актах є посиланнях на договір №0808 від 08.08.2012р., копія якого була надана відповідачем (т.2 а.с.68-69). Сторони у справі підтверджують, що за даним договором послуги надавались окремо і не є предметом спору у даній справі.

Факт відвантаження позивачем товару відповідачу підтверджується видатковою накладною №2 від 17.01.2014р. на загальну суму 8 452, 80грн., видатковою накладною №5 від 29.01.2014р. на загальну суму 14 088, 00грн., видатковою накладною №7 від 29.01.2014р. на загальну суму 14 088, 00грн.

Усього загальна сума відвантаженого товару становить 36 628, 80грн.

У матеріалах справи містяться належні докази отримання відповідачем відвантаженого позивачем товару, а саме зазначені копії видаткових накладних, підписані уповноваженою особою відповідача за довіреностю та копії довіреностей, що видані на отримання товару.

Отже, позивачем надані транспортні послуги та перевезення вантажу, а також відвантажено товар на загальну суму 297 223, 25грн.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.01.2015р. представник апелянта підтвердила отримання відповідачем товару та наданих позивачем послуг у повному обсязі.

Проте, як зазначає позивач у додаткових письмових поясненнях, відповідач за отриманий товар розрахувався частково у розмірі 61 840, 51грн.

Часткова сплата за надані послуги та отриманий товар у розмірі 61 840, 51грн. підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та протоколом №5 про взаємозалік заборгованості (т.2 а.с.58-59). Представник апелянта у судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.01.2015р. зазначає, що розрахувався до отримані послуги та товар частково у розмірі 96 740, 51грн., проте, доказів на підтвердження своїх доводів в силу статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу не надав.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 235 382, 74грн.

Відповідно до приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, договір перевезення вантажу та надання послуг у матеріалах справи відсутній, хоча в актах наданих послуг та видаткових накладних є посилання на договір №1704 від 17.04.2013р. Разом з тим, у матеріалах справи містяться додатки №№2, 3, 4, 5 до договору №1704.

У судовому засіданні Харківського апеляційного господарського суду 21.01.2015р. представник позивача надав пояснення, що позивач підписав договір та передав його на підписання відповідачу, проте відповідачем підписаний договір повернутий не був, отже, між сторонами договору укладено не було. Наведене не заперечується відповідачем.

Відповідно до пункту 1.6. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" у господарських відносинах грошові зобов'язання найчастіше виникають з господарських договорів та інших угод, передбачених законом, або з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 ГК України). Однак оскільки господарський договір (угода) є не єдиною підставою виникнення відповідного зобов'язання, то сама лише відсутність між сторонами спірних правовідносин такого договору (угоди) або незазначення в останньому умов (пунктів) щодо відповідальності за порушення грошового зобов'язання не перешкоджає застосуванню даної відповідальності, але тільки у разі якщо підстави такого застосування і розмір відповідальності передбачено актами законодавства.

Слід також враховувати, що договір, в тому числі в тій його частині, яка стосується відповідальності за невиконання грошових зобов'язань, може бути укладено не лише шляхом складання єдиного документа, підписаного сторонами, а й шляхом обміну листами, телеграмами, факсограмами, телефонограмами та іншими документами, якщо із зазначених документів вбачається, що сторони погодили умови стосовно такої відповідальності.

Таким чином, факт перевезення вантажу підтверджується складеними сторонами та наявними у матеріалах справи товарно-транспортними накладними, за результатами наданих транспортних послуг та перевезення вантажу були складені акти приймання-передачі; факт відвантаження товару підтверджується видатковими накладними; сторонами строк оплати наданих транспортних послуг, послуг по перевезенню вантажу, а також відвантаженого товару узгоджено не було.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

13.08.2014р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія - вимога про сплату заборгованості у розмірі 248 406, 74грн. за надані послуги (т.1 а.с.38-40).

Проте, відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не сплатив.

Стаття 612 цього Кодексу закріплює, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія приходить до висновку, що факт отримання відповідачем товару та наданих послуг підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростовується, відповідач доказів сплати за отриманий товар та надані послуги в силу статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України до суду не надав. Позивач надав докази часткової сплати відповідачем за отримані послуги та товар у розмірі 61 840, 51грн.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, за період 01.04.2013р.-12.05.2014р. між сторонами складено акт звіряння взаємних розрахунків, який відображає суми та дати наданих позивачем послуг та поставленого товару на загальну суму 310 453, 25грн. В цьому ж акті відображено, що відповідач розрахувався з позивачем частково у розмірі 96 740, 51грн.

За складеним сторонами актом звіряння заборгованість відповідача перед позивачем становить 248 406, 74грн. (з урахуванням сальдо початкове 34 694, 00грн.). Позивач надіслав відповідачу претензію про сплату заборгованості також у розмірі 248 406, 74грн.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до суми заборгованості в розмірі 248 406, 74грн. враховано суму 8 820, 00грн. (акт №140 від 02.09.2013р.) та суму 4 410, 00грн. (акт № 141 від 03.09.2013р.), в яких є посиланнях на договір №0808 від 08.08.2012р., який не є предметом розгляду даної справи.

Крім того, необгрунтовано позивачем враховано в дану суму сальдо початкове у розмірі 34 694, 00грн., оскільки дана заборгованість вже була стягнута з відповідача на користь позивача рішенням господарського суду Сумської області від 15.04.2013р. у справі №920/392/13-г. Наявні у матеріалах даної справи копії платіжних доручень (т.2 а.с.53, 54, 56, 57) на загальну суму 34 900, 00грн. були сплачені як погашення заборгованості за вказаним судовим рішення, про що зазначено у рахунках на оплату (т.2 а.с.52, 55).

Колегія суддів зазначає, що акт звірки не є первинним документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", що підтверджує заборгованість, а лише одним із доказів, що досліджується судом.

Досліджуючи матеріали справи у їх сукупності, та зважаючи, що сторонами визнано факт відвантаження товару та надання послуг з 19.04.2013р. по 29.01.2014р., колегією суддів встановлено, що протягом даного періоду позивачем надано транспортні послуги та перевезення вантажу, а також відвантажено товар на загальну суму 297 223, 25грн., згідно наявних у матеріалах справи актів, товарно-транспортних накладних та видаткових накладних; позивач надав докази часткової оплати відповідачем в розмірі 61 840, 51грн., відповідач іншого суду не довів.

Отже, сума заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 235 382, 74грн. підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться у матеріалах справи. Отже, в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в розмірі 13 024, 00грн. судова колегія вважає необґрунтованими, такими, що не стосуються спірних правовідносин, обґрунтованість їх стягнення позивачем не доведено, отже, в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт зазначає, з посиланням на товарно-транспортні накладні та акти наданих послуг, що всього позивачем надано послуг на суму 257 174, 45грн. Проте, колегія суддів зазначає, що у даному переліку апелянт не зазначає про наявність, крім інших актів, акти № 129 від 15.08.2013р. на суму 1 750, 00грн., № 153 від 19.09.2013р. на суму 10 150, 00грн., №177 від 21.10.2013р. на суму 1 750, 00грн., а сума в акті №23 від 19.04.2013р. зазначена невірно, оскільки в акті вказано суму послуг - 11 250, 00грн., а не 8 250, 00грн., як зазначає апелянт. Крім того, апелянт не враховує заборгованості за отриманий товар, а саме пісок, на суму 36 628, 80грн.

Разом з тим, апелянт наявність наданих позивачем актів та видаткових накладних на відвантажений товар не спростовує. Отже, колегія суддів вважає наданий апелянтом розрахунок заборгованості необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи.

У письмових поясненнях апелянт вважає належною сумою заборгованості 213 712, 74грн. (248 406, 74грн. - 34 694, 00грн.(сальдо початкове)), проте, в даному випадку апелянтом не обгрунтовано суму часткової оплати заборгованості перед позивачем.

Щодо заяви апелянта застосувати строк позовної давності по грошовим зобов'язанням у розмірі 160 433, 94грн. за надані послуги по перевезенню вантажу, відповідно до статті 315 Цивільного кодексу України, яка визначає, що позовна давність до вимог перевізника та вантажовідправників та вантажоодержувачів, що випливають із договору перевезення вантажу, застосовуються в шість місяців, колегія суддів зазначає наступне.

Досліджуючи матеріали справи та керуючись чинним господарським та цивільним законодавством України, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що за своєю правовою природою між сторонами виникли правовідносини з приводу надання позивачем відповідачу транспортних послуг екскаватора, погрузчика, перевезення вантажу, а також купівля-продаж товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 1.7. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану вимогу, а в разі, якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Як зазначено у пункті 4.2. Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання (абзац другий частини п'ятої статті 261 ЦК України), тобто після закінчення: або передбаченого частиною другою статті 530 ЦК України семиденного строку від дня пред'явлення вимоги; або передбаченого іншим актом цивільного законодавства чи договором іншого пільгового строку, в який боржник має виконати зобов'язання. Виняток з цього правила становлять випадки, коли із закону або з договору випливає обов'язок негайного виконання зобов'язання: у такому разі перебіг позовної давності починається від дня пред'явлення вимоги кредитором.

Отже, цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, 13.08.2014р. позивачем на адресу відповідача (40002. м. Суми, вул. Роменська, 79/2) була направлена претензія - вимога про сплату заборгованості за надані послуги у розмірі 248 406, 74грн. (т.1 а.с.38-40), позивач звернувся до місцевого господарського суду згідно відмітки суду - 05.09.2014р.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності.

Щодо доводів апелянта, що правочин був вчинений з перевищенням повноважень, колегія суддів зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач підтверджує отримання товару та наданих позивачем послуг у повному обсязі.

Таким чином, конклюдивні дії відповідача, а саме отримання ним товару та прийняття наданих позивачем послуг та часткова оплата, є діями відповідача, що виражають його волевиявлення на встановлення правовідносин, спрямованих на виникнення прав чи прийняття на себе зобов'язань, у тому числі щодо повної оплати за отриманий товар та послуги, безпосередньо через поведінку відповідача, з якої можна зробити висновок про такий намір.

Стаття 193 Господарського кодексу України визначає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Колегія суддів відхиляє доводи апелянта, що судом першої інстанції порушено правила об'єднання кількох вимог, оскільки статтею 58 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Відповідно до частини 3 статті 58 Господарського процесуального кодексу України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи, що вимоги позивача є зв'язаними між собою підставою виникнення та поданими доказами; вимоги, які слід розглядати в порядку різного судочинства, позивачем не заявлялись, отже, судом першої інстанції правомірно порушено провадження у справі та розглянуто позовні вимоги в одному провадженні.

З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд не забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі № 920/1532/14 в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення 13 024, 00грн. скасуванню та в цій частині слід відмовити. В іншій частині рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі № 920/1532/14 слід залишити без змін.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат за подання позовної заяви та апеляційної скарги суд апеляційної інстанції керується положеннями статті 49 Господарського процесуального кодексу України, та вважає за необхідне покласти сплату судового збору на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 91, 99, 101, 102, п. 2 ч. 1 ст. 103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі № 920/1532/14 скасувати в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сумська дорожня експлуатаційна дільниця" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7" 13 024, 00грн. та в цій частині прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 13 024, 00грн.

Резолютивну частину рішення господарського суду Сумської області від 04.11.2014р. у справі № 920/1532/14 викласти в наступній редакції:

"Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7" задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" ВАТ ДАК "Автомобільні дороги України" в особі філії "Сумська дорожня експлуатаційна дільниця" (40030, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7" (04214, м. Київ, просп. Оболонський, 36Д, кв. 93, код 37098591) 235 382, 74грн. заборгованості та 4 707, 65грн. витрат по сплаті судового збору.

В решті позовних вимог відмовити".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Зодчі-7" (04214, м. Київ, просп. Оболонський, 36Д, кв. 93, код 37098591) на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (40030, м. Суми, вул. Роменська, 79/2, код 31931024) 130, 24грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Сумської області видати відповідні накази.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 20.04.2015 року.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Лакіза В.В.