Ухвала

від 16.04.2015 по справі 367/6775/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 367/6775/14-ц Головуючий у І інстанції Чернов Д.Є. Провадження № 22-ц/780/1706/15 Доповідач у 2 інстанції Даценко Л. М. Категорія 26 16.04.2015

УХВАЛА

Іменем України

16 квітня 2015 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Даценко Л.М.,

суддів Савченка С.І., Білоконь О.В.,

при секретарі Токар Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Український капітал" до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Шанс" про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановила:

У жовтні 2014 року позивач ПАТ «Банк «Український капітал» звернувся до суду з позовом, який обґрунтовував тим, що 30 жовтня 2013 року між ним та ПП «Шанс» укладено кредитний договір № 93к-13. Згідно умов договору позичальник зобов'язався до 17 год. 00 хв. за київським часом 20 квітня 2014 року повернути позивачеві кошти в розмірі 320000 грн., сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші умови передбачені кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30 жовтня 2013 року позивач ПАТ «Банк «Український капітал» уклав із ОСОБА_2 договір поруки.

Позивач взяті на себе зобов'язання виконав в повному обсязі, перерахувавши позичальнику 320000 грн. відповідно до п. 1.3 кредитного договору, що підтверджується меморіальним ордером, а відповідачі у порушення ст. ст. 509, 526, 530, 1049, 1054 ЦК України та умов кредитного договору належним чином не виконали зобов'язання за вказаним договором і станом на 17.09.2014 року заборгованість відповідачів перед позивачем становить 445390,05 грн., яка складається з: 318000 грн. - заборгованість по сплаті кредиту; 20666,66 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів; 1951,88 грн. - заборгованість по сплаті пені, нарахованої відповідно до умов п. 3.1 кредитного договору внаслідок недотримання позичальником строків сплати процентів за користування кредитом; 104771,51 грн. - заборгованість по сплаті штрафних санкцій, нарахованих згідно умов п. 3.1 кредитного договору внаслідок прострочення позичальником термінів повернення тіла кредиту.

Тому позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ПП «Шанс» заборгованість за кредитним договором № 93К-13 від 30.10.2013 року у розмірі 445390,05 грн. та стягнути солідарно з відповідачів судові витрати у розмірі 3654 грн.

Заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2014 року позов задоволено повністю.

На зазначене рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати, а провадження у справі закрити, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального і процесуального права, яке полягає в тому, що суд не звернув уваги на те, що договір поруки є припиненим, виходячи з наступного. 25.01.2014 року між позивачем та відповідачем ПП «Шанс» укладено договір про внесення змін до кредитного договору від 30.10.2013 року, відповідно до якого сторони збільшили термін повернення кредитних коштів до 20.04.2014 року.

Проте, позивач не повідомив його про такі зміни, у зв'язку з чим фактично цим договором про внесення змін без його згоди відбулося збільшення його зобов'язань за порукою, оскільки при укладенні договору поруки він брав на себе зобов'язання тільки в об'ємі, що були визначені в кредитному договорі від 30.10.2013 року станом на день укладення договору поруки, а не пізніше.

Внаслідок внесення позивачем змін до кредитного договору про продовження строку повернення кредитних коштів без його згоди збільшився обсяг його відповідальності, як поручителя, що тягне за собою припинення поруки згідно правил ч. 1 ст. 559 ЦК України.

Така правова позиція викладена в Постановах Пленуму Верховного Суду України від 21.05.2012 року у справах № № 6-13цс12, 6-18цс11, 6-20цс11 та 6-88цс11.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов повністю, суд виходив з того, що позивач виконав у повному обсязі всі зобов'язання перед позичальником, надав кредит у розмірі та в порядку, визначеному кредитним договором, а відповідачі не виконали в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором, чим порушили договірні зобов'язання перед позивачем, а також умови кредитного договору, договору поруки та вимоги ст. ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України.

Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. ст. 610, 611 та 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За правилами ст. 610 ЦК України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти ( кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За правилами ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За змістом ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Встановлено, що 30 жовтня 2013 року між позивачем та ПП «Шанс» укладено кредитний договір № 93к-13, згідно умов якого позивач надав позивачеві грошові кошти у формі кредиту в розмірі 320000 грн. на умовах, визначених даним договором, а відповідач зобов'язався повернути кредит, сплачувати проценти за користування кредитом та виконувати інші зобов'язання, передбачені цим договором, в термін до 17 год. 00 хв. за київським часом 25 січня 2014 року.

Встановлено, що 25.01.2014 року між позивачем та відповідачем ПП «Шанс» укладено договір про внесення змін та доповнень до кредитного договору № 93к-13 від 30.10.2013 року, відповідно до п. 1 якого сторони виклали п 2.3 кредитного договору в наступній редакції: позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням і повернути грошові кошти в повному обсязі в термін до 17 год. 00 хв. за київським часом 20 квітня 2014 року.

Встановлено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 30 жовтня 2013 року позивач ПАТ «Банк «Український капітал» та відповідач ОСОБА_2 уклали договір поруки, відповідно до п. 2 якого поручитель зобов'язується перед кредитором у повному обсязі, солідарно з боржником незалежно від яких-небудь причин, вчасно, на першу вимогу кредитора відповідати за кредитним договором, з усіма додатковими угодами до нього, у такому ж обсязі, як боржник, за виконання боржником зобов'язань по поверненню кредиту 320000 грн., а також сплаті процентів за користування кредитом в строки і у розмірі, визначеному кредитним договором.

Згідно п. 3 договору поруки поручитель ознайомлений із всіма умовами кредитного договору і згодний відповідати за виконання боржником зобов'язань, у тому числі, але не виключно, по наступних умовах кредитного договору: сума кредиту, термін повернення кредиту, процентна ставка, порядок надання та погашення кредиту, порядок сплати процентів, штрафні санкції тощо.

Згідно п. 4 договору поруки від 30 жовтня 2013 року підписанням цього договору поручитель надає згоду боржнику та кредитору змінювати кредитний договір на їх розсуд без будь-якого повідомлення поручителя та/або змін до цього договору, включаючи випадки збільшення обсягу відповідальності поручителя перед кредитором (зміна розміру кредиту, процентів, строків виконання кредитного договору тощо).

Встановлено, що станом на 17.09.2014 року заборгованість відповідачів перед позивачем становить 445390,05 грн., яка складається з: 318000 грн. - заборгованість по сплаті кредиту; 20666,66 грн. - прострочена заборгованість по сплаті процентів; 1951,88 грн. - заборгованість по сплаті пені, нарахованої відповідно до умов п. 3.1 кредитного договору внаслідок недотримання позичальником строків сплати процентів за користування кредитом; 104771,51 грн. - заборгованість по сплаті штрафних санкцій, нарахованих згідно умов п. 3.1 кредитного договору внаслідок прострочення позичальником термінів повернення тіла кредиту.

З урахуванням наведеного, суд дійшов вірного висновку про те, що позивач виконав у повному обсязі всі зобов'язання перед позичальником, надав кредит у розмірі та в порядку, визначеному кредитним договором, а відповідачі не виконали в повному обсязі зобов'язань за кредитним договором та договором поруки, чим порушили договірні зобов'язання перед позивачем, а також умови кредитного договору, договору поруки та вимоги ст. ст. 526, 530, 553, 554, 1049, 1054 ЦК України.

Тому, висновок суду про задоволення позову відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги про те, що договір поруки від 30.10.2013 року є припиненим внаслідок збільшення зобов'язань поручителя за порукою без його згоди, не заслуговують на увагу, оскільки в п. 4 договору поруки ОСОБА_2 надав згоду боржнику та кредитору змінювати кредитний договір на їх розсуд без будь-якого повідомлення поручителя та/або змін до цього договору, включаючи випадки збільшення обсягу відповідальності поручителя перед кредитором (зміна розміру кредиту, процентів, строків виконання кредитного договору тощо).

Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду про задоволення позову, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,- ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Заочне рішення Ірпінського міського суду Київської області від 19 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді