Ухвала

від 17.04.2015 по справі 760/7399/15-ц

СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

760/7399/15-ц

2-з-23/15

Солом'янський районний суд м. києва

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р АЇ Н И

17 квітня 2015 року Солом'янський районний суд м. Києва

в складі судді Кицюк В.С.,

за участю секретаря Грінченко Е.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ» про забезпечення доказів, -

В С Т А Н О В И В:

09.04.2015 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ» (далі - ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ») Чорноус І.П. звернувся до суду із вищезазначеною заявою, окремо зазначив, що просить розглядати справи за відсутності представника ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ».

10.04.2015 відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями відбулося визначення судді з розгляду даної заяви та 14.04.2015 її матеріали були передані головуючому по справі.

Дослідивши заяву та долучені до неї матеріали, приходжу до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України особи, які беруть участь у справі і вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів, мають право заявити клопотання про забезпечення цих доказів . До клопотання про забезпечення доказів додається документ про сплату судового збору.

Згідно ч.3 ст.133 ЦПК України за заявою заінтересованої особи суд може забезпечити докази до пред`явлення позову .

В свою чергу, заява про забезпечення доказів розглядається судом, який розглядає справу, а якщо позов не пред`явлено, - місцевим загальним судом, у межах територіальної підсудності якого можуть бути вчинені процесуальні дії щодо забезпечення доказів (ч.1 ст.135 ЦПК України)

Заява про забезпечення доказів розглядається протягом 5 днів з дня її надходження з повідомленням сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Присутність цих осіб є необов`язковою (ч.2 ст.135 ЦПК України)

Між тим, відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін , та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Вищезазначений перелік є вичерпним.

В свою чергу, письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи (ч. ст.64 ЦПК України)

Так, заявник просить суд витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Економіка» (код ЄДРПОУ 33343853) (далі - ТОВ «Видавництво «Економіка»), яке знаходиться в Солом`янському районі м. Києва, Повітрофлотський проспект, 19-А, 2-й поверх, наступну інформацію .

Заявника цікавлять особисті дані особи , яка виступає (фігурує під ім`ям) «джерело інформації» в статті про ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_3», при цьому авторами статті зазначені на веб-сайті журналісти видання Delo.ua ОСОБА_2 та ОСОБА_3, а сама стаття була розміщена в ресурсі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2/.

Заявник зазначає, що вищезазначена особа в самій статті зазначена авторами як «источник Delo.ua» та «источник на фондовом рынке».

Сама стаття містить наступні відомості «Компания «Лизинг ИТ-СПВ», занимающаяся финансовым лизингом, на прошлой неделе (перед ІНФОРМАЦІЯ_1) объявила дефолт по своим облигациям серии В, сообщают источники Delo.ua», «Но по словам источника на фондовом рынке , истинной причиной финансовых проблем стало то, что компания вложилась в непрофильные активы, на чем и прогорела», «Фактического дефолта еще не было, срок погашения облигаций еще не наступил - была только просрочка выплаты процентов и отказ от выполнения обязательств по договорам РЕПО, - поясняет источник», що насправді, за твердженням заявника, не відповідає дійсності, принижує ділову репутацію ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», оскільки містить посилання на низьку платоспроможність данного підприємства.

Відтак заявник просить зобов`язати власника веб-сайту Delo.ua - ТОВ «Видавництво «Економіка» ідентифікувати та надати поштову адресу особи, яка названа у вищезазнченій статті як «джерело інформації» , а також надати номери засобів зв`язку, дані особи, в тому числі вказаний при реєстрації на сайті обліковий запис соціальних мереж, ім`я, прізвище, електронну адресу, «нікнейм» (псевдонім), підприємство, дата народження, стать, місто, сфера діяльності, а також вказати з якої ip-адреси та коли саме здійснювалася реєстрація наступних користувачів : «Сотрудник Мегамакс» та «Centrino 09» , які є - перший - автором коментарів під вищезазнченою статтею наступного змісту: «Еще ОСОБА_5 имеет компанию Мегамакс и не выплачивает сотрудникам деньги за выполеннную работу», а другий відповідно є автором коментаря під статтею «Собственник, объявившей дефолт лизинговой компании заявляет о рейдерской атаке», розміщеної також в ресурсі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті Delo.ua, наступного змісту «Лицемерит этот ОСОБА_5 еще тот. Прикрывать свои мошеннические действия рейдерской атаки - это еще то. Пусть хоть интересующие правду читают от авторитетных людей - ІНФОРМАЦІЯ_4»

При цьому, заявник також наполягає на тому, що і зміст вищенаведних коментарів містить недостовірну інформацію про ОСОБА_5, який є в.о. директора ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ», що на думку заявника, також принижує ділову репутацію як ОСОБА_5 так і самого підприємства.

Порушуючи питання про необхідність витребування всього обсягу вищезазначеної інформації про певних осіб, заявник мотивує це тим, що він має намір звернутися з позовної заявою до них для захисту свого ймовірного порушенного права.

Так, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідачами у справі про захист гідності, честі та ділової репутації є фізична або юридична особа, яка поширила недостовірну інформацію, а також автор цієї інформації.

Як вбачається із матеріалів заяви завник не заперечує, що йому відомо хто саме є поширювачем вищезазначеної, на його думку, недостовірної інформації, - видання Delo.ua, власником веб-сайту якого є ТОВ «Видавництво «Економіка», а також хто є авторами вищезазначених статей - це журналісти цього видання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Відтак, ймовірно порушене право ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» може підлягати захисту в судовому порядку згідно ст.55 Конституції України та п.5 ч.1 ст.3 ЦК України і для звернення до суду із відповідним позовом перешкод не існує , що не оспорюється і самим заявником (сама обізнаність його із назвою видання та прізвищами конкретних журналістів).Вимога може бути пред'явлена до особи, яка розмістила недостовірні відомості, так і до особи, яка виступила первісним поширювачем інформації.

Натомість, заявник посилається на абзац 4 пункту 9 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного суду України, і вимагає від суду зобов`язати володільця інформації надати персональні ідентифікуючі дані так званого «джерела інформації», що само по собі не відповідає роз`ясненням, викладеним у цьому пункті, оскільки Пленум Верховного Суду України чітко зазначає, що у випадку, коли інформація була поширена у засобі масової інформації з посиланням на особу, яка є джерелом цієї інформації, ця особа також є належним відповідачем.

Таким чином, як аналізувалося судом вище відсутність даних про «джерело інформації» не перешкоджає ТОВ «Лізинг ІТ-СПВ» звернутися в суд з позовом. Відтак на данному етапі суд вважає втручання в розкриття особистої інформації щодо осіб невиправданим. Також в розумінні ст.ст. 57, 64 ЦПК України ця «інформація» не є доказами по справі, які тим більше за викладних вище судом обставин слід забезпечувати до подання позовної заяви до суду.

В данному аспекті суд звертає увагу заявника на предмет доказування аналогічної категорії справ, в яких на постраждалу особу покладається обов'язок доведення лише факту поширення недостовірних відомостей особою, до якої пред'явлено вимогу, в свою чергу тягар доказування щодо правдивості поширеної інформації цілком лягає на відповідача, оскільки відповідно до ст. 277 ЦК України негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумп- ція добропорядності)

Якщо проаналізувати Постанову Пленуму Верховного Суду України № 1, яка була зазначена вище, то можна констатувати, що доказуванню в справах про захист честі, гідності та ділової репутації позивач повинен довести наступні обставини: - те, що відомості дійсно стали відомими третім особам; - відповідач не доклав достатні зусилля, щоб забезпечити конфіденційність розповсюдженої інформації; - причинно-наслідковий зв'язок між тим, що відповідач не забезпечив достатньої конфіденційності поширюваної інформації, в результаті чого така інформація стала відомою третім особам.

За викладених заявником обставин, відповідальність може нести засіб масової інформації, який поширив ймовірно недостовірну інформацію, не переконавшись у її достовірності, як того вимагає ч. 2 ст. 302 ЦК України, і саме останній повинен бути доводити «добропорядність» інформації, наданої певним «джерелом».

Як формулює свої обґрунтування заявник - необхідність подачі позову також до особи, яка виступає «джерелом інформації», то суд роз`яснює останньому, що суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, може в будь-який час розгляду справи після подачі позову залучити до участі в справі іншу особу як співвідповідача (ч.1 ст.33 ЦПК України)

Забезпечення доказів до звернення до суду із позовом є правом суду, а не обов`язком . Рішення, яке виноситься судом, приймається з урахуванням наданих заявником документів і наведених мотивів (ч.3 ст.133 ЦПК України)

Щодо витребування інформації про особисті дані коментарів під статтею, то заявник сам наводить в своїй заяві те, що на даний час Шевченківським районним судом м. Києва відкрито провадження по цивільній справі щодо спростування недостовірної інформації, яка міститься в статті «Собственник, объявившей дефолт лизинговой компании заявляет о рейдерской атаке», розміщеної в ресурсі Інтернет ІНФОРМАЦІЯ_5 на веб-сайті Delo.ua: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Крім того, суд звертає увагу заявника на нечіткість змісту категорії оціночних суджень в справах про захист честі, гідності та ділової репутації. Відповідно до ч. 1 ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

В прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини також розглядалось питання поширення оціночних суджень. Так, у справі «Лінгенс проти Австрії» Єв- ропейський Суд з прав людини вказав, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована п. 1 ст. 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання п. 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

Крім цього, у справі «Укрпресгрупа проти України» Європейський Суд з прав людини зазначив наступне: «… на пресу не лише покладено обов'язок поширювати таку інформацію та ідеї: суспільство також має право отримувати їх. Якби було інакше, преса була б неспроможна відігравати свою важливу роль «вартового суспільства…», «…журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть провокаційних…», «…у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню . Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яка охороняється статтею 10 Конвенції…».

Пленум Верховного Суду України у вищезазначені постанові дотримується такої ж думки з приводу досліджуваного питання розповсюдження оціночних суджень та додає, що якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь та ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй ч. 1 ст. 277 ЦК України та відповідним законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку .

В данному випадку, заявником, зокрема, не доведено, що наведені ним коментарі «Сотрудник Мегамакс» та «Centrino 09», не містять оціночних суджень. Відтак за наданими заявником документами, з урахуванням вищепроаналізованої практики Євпропейського суду з прав людини, суд не вбачає правових підстав на данному етапі зобов`язувати ТОВ «Видавництво «Економіка» також надавати номери засобів зв`язку, дані особи, в тому числі вказаний при реєстрації на сайті обліковий запис соціальних мереж, ім`я, прізвище, електронну адресу, «нікнейм» (псевдонім), підприємство, дата народження, стать, місто, сфера діяльності, а також вказати з якої ip-адреси та коли саме здійснювалася реєстрація зазначених користувачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 277, 302 ЦК України, ст. 47-1 Закону України «Про інформацію», ст.ст. 33, 57, 64, 133-135 ЦПК України та рішеннями Європейського Суду з прав людини «Лінгенс проти Австрії» та «Укрпресгрупа проти України», суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізинг ІТ-СПВ» про забезпечення доказів, - відмовити.

Роз`яснити завникові, що він не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про забезпечення доказів, якщо перестануть існувати обставини, за якими йому було відмовлено в її задоволенні.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з моменту отримання її копії через Солом`янський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги.

Суддя: Кицюк В.С.