Ухвала

від 14.04.2015 по справі 220/1809/14-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/2197/15 Головуючий у 1 інстанції: Єфименко В. І. Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бондаря М.С.

суддів: Подліянової Г.С.

Дашковської А.В.

при секретарі: Мельник З.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою фермерського господарства "Костянтин" на рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до фермерського господарства "Костянтин" про розірвання договору оренди землі,-

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2014 року ОСОБА_3, звернувся з позовом до ФГ "Костянтин" про розірвання договору оренди землі.

В позові зазначено, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 18,63 га, у тому числі 18,63 га ріллі сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шахтарської сільської ради, колишнє КСП "Шахтарське", строком на 10 років. 02.08.2007 року договір було зареєстровано у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах".

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а вказану вище земельну ділянку 28.11.2014 року було успадковано позивачем.

Позивач вказав, що відповідач, будучи орендарем порушує умови договору, а саме п. 28, тобто, не дотримується екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, оскільки використовує земельну ділянку без відповідного розробленого та затвердженого в установленому порядку проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь і передбачають заходи з охорони земель, що може привести до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості, спроможності відновлення і можливості подальшого користування після закінчення дії договору, а тому просить суд розірвати договір оренди землі, стягнути на його користь понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 3000 грн. 00 коп., а всього 3243 грн. 60 коп. В правове обґрунтування позивач послався на ст. 13 Закону України " Про оренду землі", ст. 22 Земельного Кодексу України, п. 18 розділу Х Земельного Кодексу України, п. п. 2, 8. 12 2 Порядку розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2011 року № 1134, п. 162 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 " Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру", п.п. 28, 36 договору оренди землі від 27.07.2014 року.

Рішенням Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року позов задоволено.

Розірвано договір оренди землі, що був укладений 25 липня 2007 року між ОСОБА_4, та ФГ "КОСТЯНТИН". Стягнуто з Фермерського господарства "Костянтин" на користь ОСОБА_3 понесені ним витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн. та судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, ФГ "Костянтин" подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року про зміну територіальної підсудності судових справ у відповідності до Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції", підсудність даної справи визначено апеляційному суду Запорізької області.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно зі ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення. ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам рішення суду не відповідає

Згідно ст. 11 ЦПК України , суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб,які беруть участь у справі. Відповідно до ч. 4 ст. 60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Згідно ч.1 ст. 14 Закону України "Про оренду землі" , договір оренди укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Невід'ємною частиною договору оренди землі на підставі ч. 4 ст. 15 Закону України "Про оренду землі" є план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Судом встановлено, що 25 липня 2007 року між ОСОБА_4 та відповідачем було укладено договір оренди землі, відповідно до якого в оренду передавалась земельна ділянка загальною площею 18,63 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Шахтарської сільської ради, колишнє КСП "Шахтарське", строком на 10 років. 02.08.2007 року договір було зареєстровано у Великоновосілківському районному відділі Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центру державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах". Сторонами 03 серпня 2007 року підписано акт приймання-передачі землі, що є невід*ємною частиною договору . До договору надано план (схема ) меж земельної ділянки із зазначенням кадастрового номера НОМЕР_1 ( а.с. 12-14).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, а вказану вище земельну ділянку 28.11.2014 року було успадковане позивачем ОСОБА_3.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 52 Закону України "Про землеустрій" від 22 травня 2003 858-IV редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України по збереженню родючості ґрунтів" від 04 червня 2009 року № 1443-V, порядок розробки проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Порядок розроблення проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, в подальшому був врегульований постановою Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2011 року № 1134 , тоді як спірний договір оренди землі вже було укладено 27 липня 2007 року. Тобто, на момент укладення договору оренди землі не було законодавчо визначено порядку розробки проектів землеустрою, та сторони в п.19 договору між собою погодили, що передача земельної ділянки позивача в оренду здійснюється без розроблення проекту її відведення.

Таким чином, відсутність на момент укладення договору оренди землі проекту її землеустрою не може бути підставою для розірвання договору оренди землі , оскільки у відповідності до положень ст. 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акти цивільного законодавства не мають зворотної дії у часі, а посилання в рішенні суду на ч. 4 ст. 22 Земельного Кодексу України та п. 18 розділу Х Земельного Кодексу України є неприйнятним, оскільки поширюються лише на тих власників та користувачів, які використовують земельні ділянки сільськогосподарського виробництва загальною площею більш як 100 гектарів, а відповідно до спірного договору оренди позивач передав в оренду земельну ділянку площею 18.62 га.

Частинами 1, 4 статті 32 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 року (припинення договору оренди землі шляхом його розірвання) передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкти оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

У відповідності до ст. 24 ч. 2 статті 25 Закону " Про оренду землі" Орендодавець має право вимагати від орендаря: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил; дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються; своєчасного внесення орендної плати. До обов'язків орендаря земельної ділянки належить: - приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку; виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження ( обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі; дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, реакційного та історико-культурного призначення: у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору оренди земельної ділянки державної або комунальної власності надати копію договору відповідному органу доходів і зборів.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що орендар нібито не дотримується екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, а зазначені обставини він пов'язує з відсутністю проекту землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, що на його думку це є порушення п. 28 умов договору оренди і може привести до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості, спроможності відновлення і можливості подальшого користування після закінчення дії договору.

Натомість, це є лише припущення про те, що ФГ " Костянтин" нібито порушує умови договору оренди, які можуть призвести або призвели до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості, спроможності відновлення і можливості подальшого користування. При цьому, позивач не надав жодного документа, не навів жодного факту порушення умов договору, не навів жодного показника якості чи властивостей ґрунту.

Суд в супереч вимогам ст. 212 ЦПК України не навів жодного доказу на підтвердження того, що орендарем не дотримано екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, що призвело до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості, та не відобразив їх в рішенні суду, а лише зазначено, що відсутність проекту землеустрою, що забезпечує еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь є порушенням умов договору оренди землі та є підставою для його розірвання відповідно до п. 36 договору оренди землі, укладеного між сторонами.

Тобто, доказування фактично ґрунтується на припущеннях.

У відповідності з нормами Закону України " Про охорону земель", Постанов Кабінету Міністрів України № 1134 від 02.11.2011 року, № 1051 від 17.10.2012 року, навіть якщо дійсно б малим місце порушення відповідачем приписів цих нормативних актів, то за таке порушення передбачена адміністративна відповідальність, відшкодування завданих збитків. Натомість, матеріали справи не містять доказів про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за не дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, порушення державних стандартів, норм і правил, що призвело до різкого зниження якісних властивостей ґрунту, його родючості.

Стосовно посилання суду на пункти 28 і 36 договору оренди землі від 25 липня 2007 року укладеного між сторонами, то слід зазначити, що ці норми є загальними, ніяких конкретних зобов'язань вони не встановлюють, і в рішенні не наведено, якими конкретними діями їх нібито порушив відповідач.

Згідно з статтею 141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематичні несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жили будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

У позовній заяві ОСОБА_3 також не наведено, яка підстава існує для припинення права користування земельною ділянкою у ФГ " Костянтин", або саме чому суперечить використання орендованої відповідачем земельної ділянки з посиланням на належну норму. Не наведено й жодних доказів такої суперечності.

Статтею 143 Земельного Кодексу України передбачені підстави для примусового припинення прав на земельну ділянку, цей перелік є виключним і розширеному тлумаченню не підлягає. У позовній заяві ОСОБА_3 не наведено жодної підстави, передбаченої зазначеною нормою, для примусового припинення у судовому порядку права користування земельною ділянкою з боку відповідача, як і доказів існування будь-якої з вказаних в цій нормі підстав.

За таких обставин, ухвалене судом першої інстанції рішення не можна вважати законними і обґрунтованими, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача, понесені ним судові витрати в розмірі 121 грн. 8 коп. ( а.с. 51).

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Костянтин" задовольнити.

Рішення Великоновосілківського районного суду Донецької області від 06 лютого 2015 року у цій справі скасувати. Ухвалити нове рішення наступного змісту.

В задоволенні позову ОСОБА_3 до фермерського господарства "Костянтин" про розірвання договору оренди землі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь фермерського господарства "Костянтин" судовий збір в розмірі 121 грн. 80 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте воно може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді