Рішення

від 21.04.2015 по справі 904/1559/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.04.15р. Справа № 904/1559/15

За позовом Прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста" (м. Дніпропетровськ)

про внесення змін до пунктів 2.3. та 4.1. договору оренди землі від 06.11.2006

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від прокурора: Каюк М.С. - прокурор відділу (наказ №101к від 14.01.2015)

від позивача: Лазуренко К.О. - головний спеціаліст відділу (довіреність № 4/10-147 від

18.03.2015)

від відповідача: Пасько А.О. - представник (довіреність б/н від 07.10.2014)

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (далі - позивач), в якому просить суд внести зміни до договору оренди землі від 06.11.2006, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (далі - відповідач), посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8727, державна реєстрація якого здійснена 24.11.2006 за № 040610401104, зокрема, пункти 2.3. та 4.1. договору викласти у новій редакції, а саме:

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.01.2015 становить 3 755 153 грн. 16 коп.".

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 112 654 грн. 59 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом.".

Позовні вимоги обґрунтовані зміною порядку визначення мінімального розміру орендної плати за землю на законодавчому рівні, у зв'язку з новою редакцією підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим виникла необхідність внесення змін у спірний договір оренди землі.

У позовній заяві прокурор зазначає, що відповідачем не виконані вимоги рішення Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", а саме щодо вчинення дій про узгодження укладеного між позивачем та відповідачем договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006 у відповідність до положень Податкового кодексу України.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2015 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 17.03.2015.

У судове засідання 17.03.2015 з'явився прокурор, представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили.

Так, ухвалою суду від 17.03.2015 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 21.04.2015, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судовому засіданні 21.04.2015 прокурор виклав суть позовних вимог, обґрунтував їх та просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги прокурора та просив суд їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що 02.04.2015 звернувся до міської ради із листом про внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки, а отже відповідач згоден у добровільному порядку внести вказані зміни до договору.

З урахуванням вказаних обставин, з метою надання часу для підписання вказаної угоди, відповідач просить суд розгляд справи відкласти. Також представник відповідача у судовому засіданні наголосив на тому, що не заперечує проти продовження строку розгляду спору, у зв'язку з тими ж обставинами.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що строку, який залишився, навіть з урахуванням його продовження на 15 днів, не вистачить для узгодження, підготовки проекту та підписання відповідної угоди, а отже продовжувати строк розгляду спору та відкладати розгляд справи є у даному випадку недоцільним.

Розглянувши подане відповідачем клопотання, суд вважає його таким, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Так, суд вважає, що у відповідача було достатньо часу на добровільне внесення змін у спірний договір, крім того, з урахуванням наданих сторонами пояснень, суд приходить до висновку, що відкладення розгляду справи є недоцільним, оскільки за два тижні сторони не встигнуть узгодити, підготувати проект, підписати його та надати відповідні докази мирного врегулювання спору суду.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача,

ВСТАНОВИВ :

Відповідно до частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступати за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави.

Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною 1 згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Згідно з пунктом 2 статті 121 Конституції України на органи прокуратури покладено обов'язок представництва інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

У відповідності до статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру", підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. У вказаній статті також передбачено, що однією із форм представництва прокурором є звернення до суду з позовами (заявами, поданнями).

Відповідно до пунктів 3, 4, 5 рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів, в їх основі завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (зокрема, економічних, соціальних) дій, програм, спрямованих на гарантування її економічної безпеки, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо; інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатись зовсім з інтересами господарських товариств з частковою державної власності у статутному фонді; із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах; зазначає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави.

Оскільки, згідно зазначених норм та статей 6, 7, 13, 143 Конституції України органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах виступає орган місцевого самоврядування, якому згідно Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надано повноваження органу виконавчої влади. В даному випадку органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Дніпропетровська міська рада.

Відповідно до статті 18 Господарського процесуального кодексу України прокурор є самостійним учасником судового процесу.

Згідно із частинами 1, 5 статті 36-1 Закону України "Про прокуратуру" представництво інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Формою цього представництва є, зокрема, участь у розгляді судами справ.

Системний правовий аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що прокурор правомірно звернувся до суду за захистом порушеного права позивача.

У статті 29 Господарського процесуального кодексу України визначено повноваження прокурора як учасника судового процесу у позовному провадження.

Так, прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди.

В даному випадку позиція прокурора і позивача стосовно заявлених позовних вимог є одностайна - розглядати справу по суті. Позивач у повному обсязі підтримує заявлені прокурором позовні вимоги, тобто має місце безумовне волевиявлення позивача задовольнити матеріально-правову вимогу прокурора в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

З приводу позовних вимог прокурора суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

На підставі рішення Дніпропетровської міської ради № 76/4 від 27.09.2006, між Дніпропетровською міською радою (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (далі - орендар, відповідач) 06.11.2006 був укладений договір оренди землі (далі - договір), відповідно до умов пункту 1.1. якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: вул. Верстова, 50 (Амур-Нижньодніпровський район) і зареєстрована в Державному реєстрі земель за кадастровим номером: 1210100000:01:205:0097.

Відповідно до пункту 12.1 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 12.2 договору у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (пункт 14.1. договору).

Так, 06.11.2006 договір був посвідчений нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрований в реєстрі за № 8727. Державна реєстрація договору здійснена 24.11.2006 за № 040610401104.

Строк дії договору сторонами передбачений у пункті 3.1. договору, відповідно до якого договір укладено на п'ятнадцять років.

Цільове використання земельної ділянки за договором (УКЦВЗ) 1.10.5 (підприємства іншої промисловості) (пункт 1.2. договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки на час укладення договору становила 179 462 грн. 35 коп. (пункт 2.3 договору).

Земельна ділянка за договором передана в оренду відповідачу за актом приймання-передачі земельної ділянки кадастровий номер 1210100000:01:205:0097 (а.с.19).

Згідно з пунктом 4.1 договору річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (гривнях), у розмірі земельного податку, збільшеного на коефіцієнт 1,3.

У пункті 4.2 договору сторони передбачили, що зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього договору у порядку та у випадках передбачених законодавством України.

Згідно з пунктом 4.4 договору орендна плата вноситься орендарем, незалежно від результатів діяльності орендаря у розмірі однієї дванадцятої річної суми за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім днем звітного (податкового) місяця на рахунок орендодавця, і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року. За неповний календарний місяць орендна плата сплачується за дні фактичного користування земельною ділянкою із розрахунку тривалості місяця у 30 днів.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, що визначаються у встановленому порядку (пункт 4.5. договору).

Пунктом 4.7. договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається щорічно, або у разі:

- зміни умов господарювання, передбачених договором;

- змін у цільовому використанні земельної ділянки;

- зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції;

- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами;

- в інших випадках, передбачених законом.

Отже, сторонами в договорі оренди передбачена можливість зміни договору орендної плати. Законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Слід зауважити, що чинним законодавством передбачено можливість зміни умов договору оренди землі за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках, встановлених договором або законом. Якщо сторонами в договорі оренди передбачено можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду її розміру, встановленого умовами договору.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 20.08.2013 по справі № 5017/781/2012.

З 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України (за виключенням окремих його положень) разом із нормативними положеннями його розділу XIII щодо плати за землю.

Статтею 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до редакції статті 288.5.1. Податкового кодексу України, чинної до 01.04.2014, розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Згідно зі статтею 276.1. Податкового кодексу України (в редакції до 01.04.2014) податок за земельні ділянки (в межах населених пунктів), зайняті житловим фондом, автостоянками для зберігання особистих транспортних засобів громадян, які використовуються без отримання прибутку, гаражно-будівельними, дачно-будівельними та садівницькими товариствами, індивідуальними гаражами, садовими і дачними будинками фізичних осіб, а також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарського виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими, господарськими та іншими будівлями і спорудами, справляється у розмірі 3 відсотків суми земельного податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 275 цього Кодексу.

За змістом статті 274.1. Податкового кодексу України (в редакції до 01.04.2014у) ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.

Підпунктом 288.5.1. Податкового кодексу України (в редакції Закону України № 1166 від 27.03.2014, чинного з 01.04.2014) та підпунктом 288.5.2. цього ж Кодексу встановлено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Отже, з 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, та відповідно до статті 288 якого,підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;

- для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (стаття 288.5.1).

В зв'язку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011 року втратив чинність Закон України "Про плату за землю" (частина 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України). Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Прокурор Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська вважає, що прийняття Податкового кодексу, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006. Однак відповідач не виконав вимогу позивача і сторони не внесли зміни до договору стосовно зміни розміру орендної плати, що і є причиною спору.

Так, відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільними кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Відповідно до змісту статей 759 та 762 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), і договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Слід зауважити, що з набранням чинності Податкового кодексу України (з 01.01.2011) річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу, що є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Виходячи із принципу пріоритетності норм Податкового кодексу України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 цього кодексу, до моменту внесення до договору відповідних змін, розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

Вказану правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України № 21-274а14 від 02.12.2014.

Отже, питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 регулюється виключно Податковим кодексом України.

Згідно із статтею 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно з вимогами статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом та не може перевищувати: для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки (статті 288.5 - 288.5.2 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 1 рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 № 216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства" до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками було вирішено встановити у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання (а.с. 23).

У зв'язку із законодавчою зміною порядку формування розміру орендної плати за користування земельними ділянками, збільшенням розміру нормативної грошової оцінки землі у газеті "Наше місто" від 29.05.2014 за № 26(3756) було опубліковано відкритий лист Дніпропетровської міської ради із зверненням до орендарів земельних ділянок, розташованих у місті Дніпропетровську, про необхідність приведення договорів оренди землі у відповідність до вимог Податкового кодексу України, відповідно до якого орендарям було доведено до відома про необхідність приведення договорів оренди землі до вимог Податкового кодексу України. При цьому було запропоновано у двотижневий термін після публікації цього повідомлення звернутися до департаменту корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 75а, кабінет 50) (а.с.24).

Відповідач на зазначене звернення не відреагував.

При цьому, суд зауважує, що надсилання іншій стороні за договором оренди земельної ділянки пропозицій про внесення змін до цього договору є виключно правом, а не обов'язком позивача, тому недотримання ним вимог частини 2 статті 188 Господарського кодексу України щодо надсилання іншій стороні пропозицій про зміну умов договору не позбавляє його права звернутися до суду з позовом до відповідача про зміну умов договору за наявності спору, тобто відсутності згоди на зміну умов договору.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 20.11.2012 по справі № 28/5005/640/2012.

Приймаючи рішення суд виходив також із наступного.

Відповідно до пункту 1.2. договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006 цільове призначення земельної ділянки: підприємства іншої промисловості. Таким чином, відповідач має сплачувати орендну плату за користування земельною ділянкою на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.

Для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок (підпункт 289.1. статті 289 Податкового кодексу України).

За змістом частини п'ятої статті 5 та частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

За змістом частини першої статті 15 Закону України "Про оцінку земель" підставою для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Частина 1 статті 18 зазначеного Закону передбачає, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності.

Відповідно до частини третьої статті 18 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Частиною 2 статті 26 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Згідно з частинами 1-2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

За нормативними приписами частин 1-3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою. Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Згідно з пунктом 4 Положення про державне агентство земельних ресурсів України, затвердженого Указом Президента України від 08.04.2011 № 445, Витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок видає відповідно до покладених на нього завдань Держземагентство України.

Як вбачається з Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління Держземагенства у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, наданого на вимогу прокурора Амур-Нижньодніпровського району м. Дніпропетровська від 12.01.2015 № 98-37 вих-15, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею0,3681 га (кадастровий номер: 1210100000:01:205:0097), яка розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Амур-Нижньодніпровський район, вул. Верстова, 50 складає 3 755 153 грн. 16 коп. (а.с. 22).

Згідно додатку до листа Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська від 10.02.2015 № 2822/10/04-61-15-03 сума річної орендної плати за землю на 2015 рік складає 112 654 грн. 59 коп.

Суд зауважує, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Вказана правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду України від 03.12.2013 по справі № 5009/3430/12.

Відповідно статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом. До розмежування земель державної і комунальної власності, повноваженнями з розпорядження ними в межах населених пунктів, тобто функціями виконавчої влади, наділені міські ради (Розділ Х Перехідні положення, пункт 12 Земельного кодексу України).

Частина 2 статті 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття уповноваженим органом рішення про внесення змін до ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть не братися судом до уваги лише у разі скасування відповідного рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (абзац 1 пункту 2.19 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 " Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").

Статтею 68 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (стаття 30 Закону України "Про оренду землі").

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна умов договору вчинюється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З метою приведення раніше укладених позивачем договорів оренди земельних ділянок у відповідність до діючого законодавства Дніпропетровською міською радою було прийнято рішення № 216/8 від 02.02.2011 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства".

Прокурор зазначає, що відповідачем дій, направлених на виконання вимог, передбачених рішенням Дніпропетровської міської ради № 216/8 від 02.02.2011, здійснено не було. За таких обставин, спір щодо умов договору підлягає вирішенню в суді. Аналогічної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України (постанова Вищого господарського суду України від 02.02.2012 по справі № 32/175-09).

Відповідно до частини другої статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 Цивільного кодексу України).

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом. Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість внесення змін до договору, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Прокурор просить внести зміни до договору оренди земельної ділянки та вказати, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.01.2015 становить 3 755 153 грн. 16 коп., а також вказати, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 112 654 грн. 59 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим кодексом.

Отже, як було зазначено вище, не направлення позивачем на адресу відповідача повідомлення про необхідність звернення до Дніпропетровської міської ради для внесення змін до укладеного договору оренди земельної ділянки не слугує підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до пункту 1.125 статті 14 Податкового кодексу України нормативна грошова оцінка земельних ділянок для цілей розділу XIII, глави 2 розділу XIV цього Кодексу - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Річний розмір орендної плати за земельну ділянку визначений у позові відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема норм Податкового кодексу України в частині щодо порядку визначення плати за землю, чинних як до 01.04.2014, так і з 01.04.2014.

Річна орендна плата визначена позивачем у сумі 112 654 грн. 59 коп. відповідно до розрахунку, здійсненому Державною податковою інспекцією в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська головного управляння Міндоходів у Дніпропетровській області (а.с.28).

Враховуючи, що має місце зміна законодавства щодо визначення розміру орендної плати за користування землею, рішенням Дніпропетровської міської ради встановлений розмір річної орендної плати в мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про внесення змін до договору оренди землі від 06.11.2006, укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста", посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8727, державна реєстрація якого здійснена 24.11.2006 за № 040610401104, зокрема, викладення його пунктів 2.3. та 4.1. у новій редакції.

Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Отже, позовні вимоги прокурора Амур-Нижньодніпровського району міста Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради є такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Як було зазначено в описовій частині рішення, суд не знаходить підстав для задоволення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та відмовляє у його задоволенні.

Щодо сплати та стягнення судового збору по справі суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати (1 218 грн. 00 коп.).

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини 3 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Так, частиною 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. органи прокуратури - при здійсненні своїх повноважень (пункт 11).

Враховуючи наведені норми, з відповідача стягується судовий збір в доход Державного бюджету України в сумі 1 218 грн. 00 коп.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 2, 4-5, 12, 29, 33, 34, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Внести зміни до пункту 2.3. договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006, укладеного між Дніпропетровською міською радою (ідентифікаційний код 26510514) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (ідентифікаційний код 32281016), посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8727, державна реєстрація якого здійснена 24.11.2006 за № 040610401104, виклавши його в наступній редакції:

"2.3. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки станом на 19.01.2015 становить 3 755 153 грн. 16 коп.".

Внести зміни до пункту 4.1. договору оренди земельної ділянки від 06.11.2006, укладеного між Дніпропетровською міською радою (ідентифікаційний код 26510514) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Аста" (ідентифікаційний код 32281016), посвідченого нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Літаш І.П. та зареєстрованого в реєстрі за № 8727, державна реєстрація якого здійснена 24.11.2006 за № 040610401104, виклавши його в насутпній редакції:

"4.1. Річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у грошовій формі (у гривнях) у розмірі 112 654 грн. 59 коп., не є сталою та може змінюватись у разі зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки та обчислюється відповідно до Податкового кодексу України у мінімальному розмірі орендної плати, що встановлюється цим Кодексом.".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аста" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; ідентифікаційний код 32281016) в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області (49027, м.Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; код ЄДРПОУ 37989269, рахунок 31214206783005 в Відділенні банку ГУДКСУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код бюджетної класифікації 22030001) судовий збір у розмірі 1 218 грн. 00 коп.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Ю.В. Фещенко