Рішення

від 17.04.2015 по справі 908/1011/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 34/36/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015 Справа № 908/1011/15-г

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретарі Яровенко Г.В.

Представники сторін не з'явились.

Розглянув в судовому засіданні матеріали справи № 908/1011/15-г,

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна” (61050, Харків, пр. Московський, 51, скорочено ТОВ «ТД «Курскрезинотехніка-Україна»);

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Олвін-Сервіс” (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 109-а; адреса електронної пошти: olvin2000@ukr.net, скорочено ТОВ «Олвін-Сервіс»);

про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу товару № ТД-006/14 від 03.02.2014 р.

Сутність спору:

Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна” заявлено вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олвін-Сервіс” заборгованості за договором купівлі-продажу товару № ТД-006/14 від 03.02.2014 р. в розмірі 2553683,06 грн., пені в розмірі 76610,50 грн., суми втрат від інфляції в розмірі 151979,47 грн. та 3% річних в розмірі 16283,51 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 17.02.2015 р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/101115-г, присвоєно номер провадження 34/36/15, справу до розгляду в засіданні господарського суду призначено на 13.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.03.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 30.03.2015 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 30.03.2015 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 17.04.2015 р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу товару № ТД-006/14 від 03.02.2014 р. Згідно п. 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупця товар гумотехнічні вироби в асортименті і в кількості, встановлені договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму (ціну) згідно специфікації. На виконання умов Договору між сторонами підписано додаткові угоди № 21, 22, 23, 24, 25 від 17.10.2014. Згідно з п.2 додаткових угод, умови оплати: 100% оплати протягом 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції згідно видаткової накладної. Позивачем згідно додаткової угоди № 22 було оформлено видаткову накладну № РН-0000360 від 17.10.2014 р. та відвантажено товару на суму 1607265,00 грн. Грошові кошти за відвантажений товар, відповідно до умов договору, повинні були надійти позивачу до 17.11.2014 р. Відповідно акту звірки взаєморозрахунків від 30.01.2015 р. покупець оплатив частину боргу в розмірі 321302,5 грн., що випливає із математичного розрахунку, а отже заборгованість по поставленій продукції складає 1285962,50 грн. Отже розрахунок інфляційних, пені та трьох процентів річних за неналежне виконання грошового зобов'язання слід проводити з суми боргу 1285962,50 грн. Згідно додаткової угоди № 23 за видатковою накладною № РН-0000374 від 28.10.2014 р. та відвантажено товару на суму 216513,36 грн. Грошові кошти за відвантажений товар, відповідно до умов договору, повинні були надійти позивачу до 25.11.2014 р. Згідно додаткової угоди № 24 за видатковою накладною № РН-0000392 від 10.11.2014 р. відвантажено товар на суму 202005 грн. Грошові кошти за відвантажений товар повинні були надійти позивачу до 10.12.2014 р. Згідно додаткової угоди № 25 за видатковою накладною № РН-0000399 від 13.11.2014 р. відповідачеві відвантажено товар на суму 849202,20 грн. Грошові кошти за відвантажений товар повинні були надійти позивачу до 13.12.2014 р. Загальна сума заборгованості, яка утворилася перед позивачем згідно акту взаєморозрахунків від 05.02.2015 р. складає 2553683,06 грн. За порушення грошових зобов'язань відповідачеві нараховано: пені в розмірі 76610,50 грн., втрати від інфляції в розмірі 151979,47 грн. та 3% річних в розмірі 16283,51 грн.

24.03.2015 р. до господарського суду Запорізької області від Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна” надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач зазначає, що відповідач з порушенням строків передбачених договором повернув позивачеві частину боргу в сумі 200000 грн. за поставлений товар та у зв'язку з цим, позивач зменшує позовні вимоги в частині основного боргу та просить стягнути з відповідача заборгованість за договором купівлі-продажу товару № ТД-006/14 від 03.02.2014 р. в розмірі 2353683,06 грн. основного боргу, 76610,50 грн. пені, 151979,47 грн. втрат від інфляції та 16283,51 грн. 3% річних. Вказану заяву прийнято судом до розгляду згідно вимог ст. 22 ГПК України. В судому засіданні 17.04.15 р. розглядаються вимоги позивача про стягнення 2353683,06 грн. основного боргу, 76610,50 грн. пені, 151979,47 грн. втрат від інфляції та 16283,51 грн. 3% річних.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна”, в судове засідання не з'явився, однак клопотанням, яке надійшло до суду 24.03.2015 р., позивач просив розглянути справу без участі його представника на підставі вже поданих документів та заяви про уточнення позовних вимог.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю “Олвін-Сервіс”, в судовому засіданні 30.03.2015 р. підтвердила отримання товару за спірним договором та просила надати час для складання контррозрахунку. В запереченнях, які надійшли суду 14.04.15 р. відповідач просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені, 3% річних, та втрат від інфляції, в частині стягнення суми основного боргу відстрочити виконання рішення до закінчення дії обставин непереборної сили. Так, відповідач зазначає, що п. 8.1 договору передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань, що виникли мимо волі і бажання сторін і які не можна передбачити чи уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну. За інформацією Служби безпеки України (лист від 13.06.2014 року № 33/2117) згідно з вимогами чинного законодавства України (ст. 10,11 Закону України "Про боротьбу з тероризмом") було прийнято рішення щодо проведення антитерористичної операції (АТО) і до цього часу рішення про її припинення не прийнято. Дія вказаних обставин для відповідача підтверджена сертифікатом Торгово-промислової палати України. Крім того, позивачем не дотримано досудового порядку вирішення спору.

Згідно ст. 75 ГПК України та з урахуванням строку розгляду спору, визначеного ст. 69 ГПК України, справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника позивача, розгляд справи здійснювався без застосування засобів фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

03.02.2014 р. ТОВ “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна” (продавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Олвін-Сервіс” (покупець) укладено договір купівлі-продажу товару № ТД-006/14 від (далі договір № ТД-006/14).

Згідно п. 1.1. договору № ТД-006/14 продавець зобов'язується передати у власність покупцеві товар гумотехнічні вироби в асортименті і в кількості, встановлені договором, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та сплатити за нього певну грошову суму (ціну) згідно специфікації.

Відповідно до п. 1.2. договору № ТД-006/14 асортимент, кількість, ціна одиниці товару та загальна сума угоди визначаються у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

За приписами п. 5.1. договору № ТД-006/14 гроші за проданий товар перераховуються на розрахунковий рахунок позивача на умовах 100% передоплати. Умови оплати за даним договором можуть змінюватися, і будуть вказуватися в специфікаціях до договору.

Згідно п. 10.2 договору № ТД-006/14 термін дії договору до 31 грудня 2015 року.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін є господарськими.

Згідно з ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За своєю правовою природою, договір по даній справі є договором купівлі-продажу.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатковою угодою № 22 від 17.10.14 р. до договору № ТД-006/14 сторони погодили поставку товару на суму 1607265 грн. з умовою оплати: 100% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції згідно видаткової накладної.

За видатковою накладною № РН-0000360 від 17.10.2014 р. і товарно-транспортної накладної № 000050 від 17.10.14р. відповідачеві відвантажено товар на суму 1607265 грн. Останній день оплати товару – 17.11.2014 р.

Додатковою угодою № 23 від 17.10.14 р. до договору № ТД-006/14 сторони погодили поставку товару на суму 216513,36 грн. з умовою оплати: 100% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції згідно видаткової накладної.

За видатковою накладною № РН-0000374 від 28.10.2014 р. і товарно-транспортної накладної № 000052 від 28.10.14 р. відповідачеві відвантажено товар на суму 216513,36 грн. Останній день оплати товару – 17.11.2014 р.

Додатковою угодою № 24 від 17.10.2014 р. до договору № ТД-006/14 сторони погодили поставку товару на суму 202005 грн. з умовою оплати: 100% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції згідно видаткової накладної.

За видатковою накладною № РН-0000392 від 10.11.2014 р. відповідачеві відвантажено товар на суму 202005 грн. Останній день оплати товару – 10.12.2014 р.

Додатковою угодою № 25 від 17.10.2014 р. до договору № ТД-006/14 сторони погодили поставку товару на суму 849202,20 грн. з умовою оплати: 100% на протязі 30 календарних днів з моменту відвантаження продукції згідно видаткової накладної.

За видатковою накладною № РН-0000399 від 13.11.2014 р. і товарно-транспортної накладної № 000062 від 13.11.2014 р. відповідачеві відвантажено товар на суму 849202,20 грн. Останній день оплати товару – 13.12.2014 р.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Станом на дату прийняття судового рішення заборгованість відповідача складає 2353683,06 грн., що вбачається зі змісту заяви про зменшення позовних вимог та доданих до неї платіжних доручень (а.с. 68-90). Доказів погашення вказаної суми боргу відповідачем не надано, отже, вона підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 76610,50 грн. за період: з 17.11.2014 р. по 05.02.2015 р., втрати від інфляції в розмірі 151979,47 грн. за період: з 17.11.2014 р. по 05.02.2015 р. та 3% річних в розмірі 16283,51 грн. за період: з 17.11.2014 р. по 05.02.2015 р.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено правильність нарахування 3 % річних і інфляції, та встановлено, що правильними сумами 3 % річних є 16448,34 грн., інфляції – 178047,85 грн.

Отже, в цій частині позов задовольняється в межах заявленої суми 3 % річних та інфляції.

Щодо пені суд відмовляє у її стягненні через те, що сторони в договорі не передбачили застосування такого виду неустойки і не визначили її розмір, п. 7.1 договору № ТД-006/14 не визначає яку саме відповідальність (штраф або пеня, порушення грошового або не грошового зобов'язання, тощо) несуть сторони, має абстрактний характер та не передбачає застосування пені за порушення грошового зобов'язання.

Частиною 2 ст. 343 ГК України встановлено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до вимог Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З огляду на викладене, ч. 2 ст. 343 ГК України та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” передбачає обов'язкове отримання згоди сторін на застосування пені за порушення грошового зобов'язання та визначення сторонами її розміру. В спірному випадку цих приписів закону сторонами не дотримано.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Щодо відстрочення виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу до закінчення дії обставин непереборної сили.

Згідно ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Дійсно, згідно п. 8.1 договору № ТД-006/14 передбачено, що жодна із сторін не несе відповідальності перед іншою стороною за невиконання зобов'язань, що виникли мимо волі і бажання сторін і які не можна передбачити чи уникнути, включаючи оголошену або фактичну війну. Стягнення основного боргу, 3% річних та втрат від інфляції не відноситься до господарської відповідальності, і від виконання цих зобов'язань відповідача не може бути звільнено.

Договором № ТД-006/14 не передбачено відтермінування виконання основного зобов'язання на період дії обставин непереборної сили.

Крім того, згідно п. 8.3 договору № ТД-006/14 сторона, яка не виконує свого зобов'язання внаслідок дії непереборної сили, повинна негайно сповістити іншу сторону про перешкоду і її вплив на виконання зобов'язань за договором.

Відповідачем не надано доказів виконання п. 8.3 договору № ТД-006/14. Поставку спірних партій товару здійснено в період існування тих обставин, які покладені в основу сертифікату (висновку) № 2367/05-4 від 14.08.2014 р. А сам висновок стосується засвідчення обставин непереборної сили для сплати і справляння податків і обов'язкових платежів з відповідача, а не виконання договору № ТД-006/14.

Згідно ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 р. № 671/97-ВР форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 124, п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Обов'язковість рішень суду є однією з основних засад судочинства.

Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права на доступ до суду.

Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення у справі "Горнсбі проти Греції" (Ноrnsby v. Greece), від 19 березня 1997 року, п. 40, Reports of Judgments and Decisions 1997-II). Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" (Іmmobiliare Saffi v. Italy), [GС], N 22774/93, п. 66. ЕСНR 1999-V).

Отже, суд не вважає обґрунтованою необхідність відстрочення виконання судового рішення і відмовляє у такому клопотанні відповідача.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, з урахуванням наступного.

Пунктом 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 р. «Про деякі питання практики застосування розділу VІ господарського процесуального кодексу України» зазначено, що ч. 2 ст. 49 ГПК України передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Олвін-Сервіс” (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 109-а, ідентифікаційний код юридичної особи: 30871617) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Курскрезинотехніка-Україна” (61050, Харків, пр. Московський, 51, ідентифікаційний код юридичної особи: 36103268) 2353683 (два мільйони триста п'ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят три) грн. 06 коп. основного боргу, 151979 (сто п'ятдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят дев'ять) грн. 47 коп. втрат від інфляції, 16283 (шістнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 51 коп. 3% річних, 50438 (п'ятдесят тисяч чотириста тридцять вісім) грн. 92 коп. судового збору.

В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя                                                                                А.О. Науменко