Рішення

від 09.04.2015 по справі 908/1490/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 9/66/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.04.2015 Справа № 908/1490/15-г

За позовом Приватного підприємства "Зубки-Зубки" (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 32, к. 145)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Оріс" (69092, м. Запоріжжя, вул. Фабрична, буд. 69)

про стягнення суми 7791,19 грн.

Суддя Боєва О.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Бабка А.Ю. (директор, наказ № 1 від 24.10.2008р.)

Від відповідача: не з'явився

СУТНІСТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 7200 грн. безпідставно отриманих коштів, суми 591,19 грн. процентів.

Ухвалою суду 10.03.2015р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/1490/15-г, судове засідання призначено на 09.04.2015р.

09.04.2015р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. 16.07.2013р. між сторонами був укладений договір № 12/2, за умовами якого, позивач доручив, а відповідач прийняв на себе зобов'язання виконати розробку та узгодження документів для отримання дозволу на розміщення відходів. На виконання п.2.1., п. 2.2. договору, позивач здійснив передплату у розмірі 7200 грн. на рахунок відповідача. Однак відповідач зяті на себе зобов'язання за договором не виконав, розробку та узгодження документів для отримання дозволу на розміщення відходів не здійснив. Скориставшись своїм правом, передбаченим п. 6.2. договору, позивач направив відповідачу лист-повідомлення про розірвання договору та вимагав повернути передплату у розмірі 7200 грн. Проте відповідач проігнорував зазначену вимогу. У зв'язку з чим, позивач на підставі ст.ст. 15, 16, 536, 611, 665, 907, 1212, 1214 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи та письмовий відзив не надав. Про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, ухвала суду була направлена на адресу, вказану в позовній заяві та у Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а саме: 69092, м. Запоріжжя, вул. Фабрична, буд. 69. Відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно зі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

16.07.2013р. між ТОВ "Корпорація Оріс" (виконавець, відповідач у справі) та ПП "Зубки-Зубки" (замовник, позивач у справі) був укладений договір № 12/2, відповідно до умов якого, замовник доручив, а виконавець прийняв на себе зобов'язання виконати розробку та узгодження документів для отримання дозволу на розміщення відходів (п. 1.1. договору).

Згідно п. 1.2. договору термін виконання робіт за договором становить 50 робочих днів з моменту перерахування 100% передоплати на розрахунковий рахунок виконавця.

Договірна вартість робіт за цим договором є динамічною і складає 7200 грн. Замовник здійснює передоплату у розмірі 100 % від договірної вартості робіт протягом п'яти банківських днів з моменту підписання цього договору (п. 2.1., п.2.2. договору).

Відповідно до п. 3.1. договору після завершення робіт виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт. Після розгляду результатів робіт замовник підписує акт здачі-приймання робіт.

Роботи вважаються виконаними належним чином і в повному обсязі з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт (п. 3.5. договору).

Пунктом 6.1. сторони погодили, що договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань по ньому.

Із змісту ж п. 6.2. договору слідує, що до закінчення терміну його дії, договір може бути розірваний замовником, зокрема, у разі припинення зацікавленості в результатах робіт.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов п. 2.1., п. 2.2. договору, 29.07.2013р. позивач здійснив передплату в розмірі 7200 грн. (100 % від договірної вартості робіт), що підтверджується платіжним дорученням № 601 від 29.07.2013р., копія якого міститься в матеріалах справи.

Проте відповідач своїх договірних зобов'язань не виконав, розробку та узгодження документів для отримання дозволу на розміщення відходів не здійснив.

Із змісту приписів ст.ст. 610, 611 ЦЦК України слідує, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

Статтею 907 ЦК України передбачено, що договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін. Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні ; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач, скориставшись своїм правом визначеним п. 6.2. договору, 25.06.2014р. направив відповідачу лист-повідомлення про розірвання договору, в якому також вимагав повернути передплату у розмірі 7200 грн. Проте відповідач зазначену вимогу проігнорував, суму 7200 грн. не повернув.

Відповідач доказів належного виконання зобов'язань за договором або повернення суми передплати суду не надав.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 7200 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 591,19 грн. процентів за період з 01.08.2014р. по 03.03.2015р.

Частиною 2 ст. 1214 ЦК України встановлено, що у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

З приписів ст. 536 ЦК України слідує, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами договором № 12/2 від 16.07.2013р. встановлено не було. Натомість приписами статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний оплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо законом чи договором не встановлений інший розмір відсотків.

Таким чином, нарахування відсотків є законним та обґрунтованим, проте відповідачем було помилково здійснено розрахунок відсотків, виходячи з облікової сватки НБУ.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до п. 3.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду Запорізької області № 18 від 26.12.2011р. посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв'язку з цим господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Таким чином, суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок, вважає за необхідне його скорегувати. Враховуючи приписи ст. ст. 530, 625 ЦК України, п. 1.7., п. 1.12. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», 3% відсотки річних за визначений позивачем період, а саме: з 01.08.2014р. по 03.03.2015р., становлять 127,23 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 127,23 грн. 3% річних.

Таким чином, в цілому, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Оріс" (69092, м. Запоріжжя, вул. Фабрична, буд. 69; ЄДРПОУ 35421236) на користь Приватного підприємства "Зубки-Зубки" (69002, м. Запоріжжя, вул. Героїв Сталінграду, буд. 32, к. 145; ЄДРПОУ 36194011) суму 7200 (сім тисяч двісті) грн. безпідставно збережених коштів, суму 127 (сто двадцять сім) грн. 23 коп. відсотків річних, суму 1718 (одна тисяча сімсот вісімнадцять) грн. 20 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Боєва

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 17.04.2015р.