Рішення

від 16.04.2015 по справі 910/2453/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2015Справа №910/2453/15-г

За позовом Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі:

1. Київської міської ради (далі позивача-1)

2. Комунального підприємства «Київський метрополітен» (далі - позивач-2)

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М»

Про стягнення 49 541,07 грн., розірвання договору та виселення

Суддя Ващенко Т.М.

Представники учасників судового процесу:

від прокуратури: Дергунов Д.С. - посвідчення № 004715 від 20.09.2012 р.

від Київської міської ради: Круть В.О. - представник за довіреністю № 22-КР-454 від 24.02.2015 р.

від КП «Київський метрополітен»: Швед Я.О. - представник за довіреністю № 156-Н від 31.10.2014 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі: Київської міської ради, Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 33 556,78 грн., розірвання договору оренди та виселення відповідача з займаного нежилого приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2015 р. порушено провадження у справі № 910/2453/15-г; розгляд справи призначено на 24.02.2015 р.; зобов'язано учасників судового процесу надати суду певні документи.

20.02.2015 р. представник позивача-2 через відділ діловодства Господарського суду м. Києва подав заяву про долучення документів до матеріалів справи, та письмові пояснення, в яких просить суд задовольнити позовні вимоги прокуратури.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 02.04.2015 р.

10.03.2015 р. представник позивача-1 через відділ діловодства господарського суду подав письмові пояснення по справі.

13.03.2015 р. прокуратура Солом'янського району міста Києва через відділ діловодства господарського суду подала заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість за оренду майна за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. у розмірі 49 541,07 грн.; розірвати даний договір через істотне порушення умов даного Договору, зокрема, несплату орендних платежів; виселити орендаря з орендованого майна та зобов'язати орендаря повернути орендоване майно за актом передачі-приймання.

Приписами пункту 3.10. постанови Пленум Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Вищевказану заяву прокуратури про збільшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом, отже у вирішенні спору в даній справі має місце нова ціна позову - 49 541,07 грн.

18.03.2015 р. прокуратура Солом'янського району міста Києва через відділ діловодства господарського суду подала клопотання, в якому зазначила, що під час складання позовної заяви були допущені технічні описки в прохальній частині заяви про збільшення позовних вимог, та просила суд розглядати позовні вимоги з врахуванням даної заяви, оскільки в ній стилістично правильно визначені позовні вимоги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 р.

Розглянувши заяву позивача-2 про продовження строку вирішення спору в справі № 910/2453/15-г, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, у виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Чи є той чи інший випадок винятковим, вирішує суд з урахуванням конкретних обставин даної справи, в тому числі її складності, кількості учасників судового процесу, значного обсягу доказів, які підлягають збиранню та оцінці.

Приписами п. 3.8. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» визначено, що продовження строку розгляду справи здійснюється господарським судом у будь-який з наведених далі способів шляхом зазначення у відповідній ухвалі: а) кількості днів, на який продовжено строк, або б) певної дати, до якої продовжено строк (якою може бути й дата наступного судового засідання), або в) як кількості днів, так і певної дати, до якої продовжено строк.

Враховуючи вищезазначену заяву позивача-2, суд ухвалою від 06.04.2015 р., керуючись ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, продовжив строк вирішення спору у справі № 910/2453/15-г на п'ятнадцять днів.

Представники прокуратури та позивачів у судовому засіданні 16.04.2014 р. підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.04.2015 р. не з'явився, вимог ухвал суду в даній справі не виконав, про поважні причини неявки суду н повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час і місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд в нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 ГПК України, ухвалив рішення у справі № 910/2453/15-г.

У судовому засіданні 16.04.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури та позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до з п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про прокуратуру», на прокуратуру України покладено функції представництва інтересів держави в суді.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про прокуратуру», органи прокуратури України вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про прокуратуру», визначено що при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявами про захист прав і законних інтересів громадян, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб.

Статтею 121 Конституції України на органи прокуратури України покладено функції представництва інтересів громадян та держави в судах.

Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва у суді інтересів громадянина є його неспроможність через фізичний чи матеріальний стан, похилий вік або з інших поважних причин самостійно захистити свої порушені чи оспорюванні права або реалізувати процесуальні повноваження, а інтересів держави - наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Чинне законодавство України гарантує власнику охорону його законних прав. Так, згідно зі статтею 321 Цивільного кодексу України гарантується непорушність права власності, ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено право власника вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 15 Цивільного кодексу України власнику гарантується право на захист свого цивільного права у разі його порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту свого особистого майнового права є припинення дій, які порушують право, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених і охоронюваних законом інтересів.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 2 ГПК України передбачено, що господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно зі ст. 29 ГПК України, прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами. У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. Прокурор, який бере участь у справі, несе обов'язки і користується правами сторони, крім права на укладання мирової угоди.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. № 3рп/99, інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й діяльності приватних підприємств, товариств.

Враховуючи те, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Інтереси держави потребують здійснення загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та ін.) дій, програм спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства захист усіх суб'єктів права власності та господарювання.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспорт», транспорт є однією з найважливіших галузей суспільного виробництва і покликаний задовольняти потреби населення та суспільного виробництва в перевезеннях.

Згідно зі ст. 21 цього Закону України «Про транспорт», метрополітен входить в єдину транспортну систему України та становить транспорт загального користування, який призначений для перевезення громадян.

Крім того, Комунальне підприємство «Київський метрополітен» належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.06.1998 р. № 464-р та Київської міської державної адміністрації від 28.10.1998 р. № 2155 «Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва» і підпорядковане Головному управління транспорту та зв'язку виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Отже, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є саме Виконавчий орган Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація).

Згідно з ч. 1 ст. 11 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ», питання організації управління районами в місті Києві належать до компетенції Київської міської ради і вирішуються відповідно до Конституції, цього та інших законів України, рішень міської ради про управління районами міста.

Пунктом 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачено, що до виключної компетенції міських рад відноситься, зокрема прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.

Таким чином, здійснення повноважень власника стосовно комунального майна у м. Києві належить до виключної компетенції Київської міської ради.

На підставі зазначених положень Прокурор Солом'янського району міста Києва звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства «Київський метрополітен» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 33 556,78 грн., розірвання Договору про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. (далі - Договір) та виселення з займаного нежилого приміщення.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

Між Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (надалі - Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (надалі - орендар) було укладено Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. (надалі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі рішення Київради від 19.02.2009 р. № 67/1122 передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), визначену відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), далі - об'єкт оренди за адресою: станція метро «Театральна», для торгівлі непродовольчими товарами.

Відповідно до п. 5.2 Статуту КП «Київський метрополітен», його майно є комунальною власністю територіальної громади м. Києва і закріплене за ним на праві господарського відання.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про транспорт» нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, шляхів сполучення, організації безпеки руху, охорони громадського порядку, пожежної безпеки, санітарні та екологічні вимоги, що діють на транспорті, є обов'язковими для власників транспорту і громадян, які користуються послугами транспорту та шляхами сполучення.

Відповідно до п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є частина вестибюлю, визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП «ПІ Укрметротунельпроект», тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) Орендаря), загальною площею 10,1 кв. м., згідно з викопіюванням з Схем тимчасового розташування МАФ (малої архітектурної форми), що складає невід'ємну частину цього Договору.

Вартість об'єкта оренди згідно з затвердженим 22.07.2011 р. звітом про експертну (незалежну) оцінку станом на 30.11.2010 р. становить 80 720,00 грн. без ПДВ (п. 2.2. Договору).

Об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства «Київський метрополітен» (п. 2.4. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, за користування об'єктом оренди Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі рішення Київради від 19.02.2009 р. № 67/1122 та Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2006 р. № 34/91, та на дату підписання Договору місячний розмір якої відповідно з розрахунком орендної плати (Додаток № 2), що є невід'ємною частиною цього Договору, становить: 333,00 грн. за 1 кв. м. орендованої площі, що в цілому за об'єкт оренди станом на липень 2011 року складає 3 363,33 грн. без ПДВ.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (п. 3.2. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору, додатково Орендар сплачує Орендодавцю разом з орендною платою податок на додану вартість у розмірах, порядку, визначених законодавством України, який сплачується Орендарем разом з орендною платою.

Згідно з п. 3.5. Договору, оплата по договору проводиться Орендарем, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі. Останнім днеі сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцеві.

Пунктом 3.6. Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності Орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

У відповідності до п. 3.8. Договору, вартість комунальних послуг, витрат на утримання прибудинкової території, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внугрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття, тощо, не входить до складу орендної плати та сплачується Орендарем окремо на підставі договорів, укладених Орендарем з організаціями, що надають такі послуги.

Згідно з п. 3.9. Договору, зобов'язання Орендаря по сплаті орендної плати забезпечується у вигляді авансової орендної плати в розмірі не менше, ніж орендна плата за два місяці. Орендар сплачує авансовий платіж протягом 10 календарних днів з дати підписання Договору. Орендодавець зараховує авансовий платіж як орендну плату за два місяці. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться відповідно до Методики розрахунку орендної плати.

Відповідно до п. 3.10. Договору, Орендар має право сплачувати орендну плату авансом за будь-який період в межах строку дії Договору. Індексація орендної плати в цьому випадку проводиться у відповідності до Методики розрахунку пропорції розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем (балансоутримувачем) та порядку використання орендної плати і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади міста Києва.

Пунктом 4.1. Договору визначено, що Орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а Орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди. У разі непідписання акта приймання-передачі в силу вступає рішення Київради.

Згідно з п. 4.2. Договору, Орендар зобов'язаний вносити орендні платежі своєчасно і в повному обсязі.

За умовами п. 4.9. Договору, Орендар зобов'язаний самостійно сплачувати вартість фактично спожити комунальних послуг постачальникам таких послуг, які надаються за окремими договорами, укладеними Орендарем з цими організаціями (водопостачання, каналізація, газ, електрична та теплова енергія, вивіз сміття, технічне обслуговування обладнання і т.п.) за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання, та пропорційну орендованій площі частку витрат на утримання прибудинкової території, на ремонт покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо, та послуг по технічному обслуговуванню інженерного обладнання та внутрішньо будинкових мереж.

У місячний термін після укладення цього Договору Орендар повинен надати Орендодавцю копії договорів, передбачених цим підпунктом.

Відповідно до п. 4.14. Договору, Орендар після припинення дії договору оренди та у разі відмови у продовженні договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі Орендодавцю. У разі невиконання пункту 4.14. в силу вступає рішення Київради. При цьому оплата по договору нараховується Орендодавцем та сплачується Орендарем до дати фактичного повернення об'єкта оренди та підписання акту прийому-передачі.

Пунктом 5.2. Договору передбачено, що при несплаті Орендарем орендної плати протягом 3 місяців з дня закінчення строку поточного платежу Орендодавець порушує справу в господарському суді про дострокове розірвання договору та примусове виселення Орендаря.

Згідно з п. 6.2. Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з Орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до п. 6.7. Договору, при невиконанні або порушенні однією із сторін умов цього договору та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України, Договір може бути розірваний достроково на вимогу однієї із сторін за рішенням суду.

За умовами п. 7.5. Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

У відповідності до п. 9.7. Договору, на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

На виконання умов Договору Комунальне підприємство «Київський метрополітен» передало Товариству з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» орендоване приміщення за актом приймання-передачі майна в оренду від 14.10.2011 р. (Додатом № 1 до Договору).

Проте, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» не виконує належним чином умов Договору в частині сплати орендних платежів за період з травня 2014 р. до листопада 2014 р., у зв'язку з чим станом 30.11.2014 р. у нього виникла заборгованість по орендних платежах в розмірі 31 502,83 грн.

11.09.2014 р. Комунальне підприємство «Київський метрополітен» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» з претензією № 1 (вих. № 11-03/706/2) щодо сплати заборгованості за Договором. Однак, відповідач залишив дану претензію без відповіді та рагування.

За таких обставин, Прокурор Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства «Київський метрополітен» звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» про стягнення заборгованості та штрафних санкцій в розмірі 33 556,78 грн. (з яких: 31 502,83 грн. - заборгованість по орендних платежах, 284,14 грн. - три відсотки річних з травня до листопада 2014 р., 1 769,81 грн. - пеня за період з червня до листопада 2014 р.), розірвання договору оренди та виселення з займаного нежилого приміщення.

Оскільки 13.03.2015 р. судом було прийнято заяву прокуратури Солом'янського району міста Києва про збільшення позовних вимог, відповідно до якої прокуратура просить суд стягнути з відповідача заборгованість за оренду майна за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. у розмірі 49 541,07 грн. (з яких: 46 478,37 грн. - заборгованість по орендних платежах, 611,70 грн. - три відсотки річних за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р., 2 451,00 грн. - пеня за період з вересня 2014 р. до лютого 2015 р.); розірвати даний договір через істотне порушення умов даного Договору, зокрема, несплату орендних платежів; виселити орендаря з орендованого майна та зобов'язати орендаря повернути орендоване майно за актом передачі-приймання, то у вирішенні спору має місце нова ціна позову - 49 541,07 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України та Законом України «Про оренду державного та комунального майна».

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Тобто, згідно із положеннями чинного законодавства України, правовою підставою користування певним майном є відповідний договір оренди.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», відносини щодо оренди майна, що перебуває у комунальній власності регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що згідно статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з ч. 1 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», істотними умовами договору оренди є: орендна плата з урахуванням її індексації; виконання зобов'язань; відповідальність сторін.

Відповідно до ч. 3 статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Пунктом 9.7. Договору передбачено, що на вимогу однієї із сторін Договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами.

За умовами ч. 1 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах зазначених у договорі оренди.

З вказаних правових норм вбачається, що після закінчення строку дії Договору оренди Орендар зобов'язаний звільнити орендоване приміщення та передати його Орендарю.

У відповідності до п. 7.5. Договору, у разі закінчення строку дії Договору або при його розірванні Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю у стані, в якому перебував об'єкт оренди на момент передачі його в оренду, з урахуванням всіх здійснених Орендарем поліпшень, які неможливо відокремити від об'єкта оренди без заподіяння йому шкоди, з урахуванням зносу за період строку дії договору оренди.

В акті приймання-передачі зазначається технічний стан об'єкта оренди на дату повернення.

За приписами ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, КП «Київський метрополітен» виконало залежним чином свої зобов'язання за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. щодо передачі об'єкту оренди Орендарю, тоді як ТОВ «Фаворит-М» свої зобов'язання за даним договором щодо оплати орендних платежів за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р. не виконав, у зв'язку з чим в нього існує заборгованість у розмірі 46 478,37 грн.

З матеріалів справи, пояснень Комунального підприємства «Київський метрополітен» та Київської міської ради вбачається що станом на березень 2015 року між КП «Київський метрополітен» та ТОВ «Фаворит-М» тривають договірні стосунки за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р., однак зобов'язання щодо оплати орендних платежів Орендарем за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р. не виконуються, у зв'язку з чим КП «Київський метрополітен» та Київська міська рада підтримують позовні вимоги щодо стягнення заборгованості, розірвання договору, виселення та повернення орендованого майна в повному обсязі та просять їх задовольнити.

Відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів на спростування фактів та обставин, викладених в позовній заяві.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення 46 478,37 грн. заборгованості по орендних платежах, розірвання Договору оренди, виселення Орендаря та повернення орендованого приміщення, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, а тому позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» 46 478,37 грн. заборгованості по орендних платежах за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р. за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р., розірвання даного договору, виселення Орендаря та повернення об'єкту оренду, визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Також, прокурор Солом'янського району м. Києва просить суд стягнути з ТОВ «Фаворит-М» 611,70 грн. трьох відсотків річних за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

За розрахунком прокуратури, перевіреним судом, підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» 611,70 грн. трьох відсотків річних за період з травня 2014 р. до лютого 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р.

Крім того, прокурор Солом'янського району міста Києва просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» 2 451,00 грн. пені за період з вересня 2014 р. до лютого 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч.1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з п. 6.2. Договору, за несвоєчасну сплату орендних платежів Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі 0,5 % від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

У випадку примусового стягнення несвоєчасно сплаченої орендної плати, у порядку, встановленому законодавством України, з Орендаря також стягуються у повному обсязі втрати, пов'язані з таким стягненням.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

За розрахунком прокуратури, перевіреним судом, підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» 2 451,00 грн. пені за період з вересня 2014 р. до лютого 2015 р., у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду № 198-У(Ор)-11 від 14.10.2011 р.

Враховуючи наведене, позовні вимоги Прокурора Солом'янського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради та Комунального підприємства «Київський метрополітен» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» підлягають задоволенню повністю.

В силу вимог п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються, зокрема, органи прокуратури - при здійсненні представництва інтересів громадян або держави в суді.

Згідно з п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.13. № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача, за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України.

З огляду на викладене, на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача і стягуються в доход Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75 ст. ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (вул. М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення № 43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32158802) на користь Комунального підприємства «Київський метрополітен» (проспект Перемоги, 35, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 03328913) заборгованість по орендній платі в розмірі 46 478 (сорок шість тисяч чотириста сімдесят вісім) грн. 37 коп., пеню в розмірі 2 451 (дві тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн. 00 коп. та три відсотки річних у розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 70 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (вул. М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення № 43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32158802) в доход Державного бюджету України витрати на сплату судового збору в розмірі 4 872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

4. Розірвати Договір про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011 № 198-У(Ор)-11, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (вул. М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення № 43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32158802) та Комунальним підприємством «Київський метрополітен» (проспект Перемоги, 35, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 03328913) .

5. Виселити Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит- М» (вул. М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення № 43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32158802) з орендованого за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011 № 198-У(Ор)-11 майна (частини вестибюлю станції метро «Театральна», загальною площею 10,1 кв. м., визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно Схеми тимчасового розташування МАФ.

6. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Фаворит-М» (вул. М. Грушевського, 28/2, нежиле приміщення № 43, м. Київ, 01021, код ЄДРПОУ 32158802) повернути Комунальному підприємству «Київський метрополітен» (проспект Перемоги, 35, м. Київ, 03056, код ЄДРПОУ 03328913) по акту приймання-передачі нерухоме майно, а саме - орендоване за Договором про передачу майна комунальної власності територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду від 14.10.2011 № 198-У(Ор)-11майно (частини вестибюлю станції метро «Театральна», загальною площею 10,1 кв.м, визначену тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) згідно Схеми тимчасового розташування МАФ.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 20.04.2015 р.

Суддя Т.М. Ващенко