Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/12964/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015№910/12964/14 За позовом Заступника прокурора Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є

1) Міністерство оборони України

2) Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М"

про стягнення 320 214,95 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін :

від прокуратури: Пантюхов О.В. - представ. за посв.№032439 від 11.03.2015.;

від позивачa-1: Боголей І.Ю. - представ. за довір.;

від позивачa-2: Сажієнко І.О. - представ. за довір.;

від відповідача: Абакумова А.С. - представ. за довір.

У судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги прокуратури Центрального регіону України з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави, уповноваженим органом управління якої є Міністерство оборони України в особі Київського квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "КВАНТ М" про стягнення 320 214,95 грн. боргу з орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року залишено без змін рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2015 року скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 року та рішення господарського суду міста Києва від 30.07.2014 року та направлено справу №910/12964/14 на новий розгляд.

Згідно розпорядження щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ від 05.02.2015 року та довідки про автоматичний розподіл справ між суддями справу №910/12964/14 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.02.2015 справу №910/12964/14 прийнято до провадження судді Літвінової М.Є., розгляд справи призначений на 25.02.2015.

У судовому засіданні 16.03.2015, в порядку статті 77 ГПК України, оголошено перерву до 01.04.2015.

В судовому засіданні 01.04.2015, відповідно до ст. 77 ГПК України, оголошено перерву на 15.04.2015.

Відповідач у відзиві на позов заперечив проти позовних вимог та зазначив, що майно передане в оренду потребувало ремонту про що сторони зазначили в акті приймання-передачі. Враховуючи зазначене, приміщення відповідачем не використовувалось. При цьому, відповідач наголошує, що позивачем був направлений йому лист про можливість не нарахування орендної плати в період проведення ремонтних робіт.

В судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25 березня 2010 року між Київським квартирно-експлуатаційним управлінням Міністерства оборони України (далі - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Квант М" (далі - відповідач, орендар) було укладено договір оренди № 2/ККЕУ (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме військове майно - нежитлове приміщення загальною площею 1274,0 кв.м., розташоване за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко № 268, інв. № 7.

Згідно з п. 1.3., 1.4 договору майно передається орендареві для використання під склад, стан майна на момент укладення договору визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря.

Згідно з п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору (у разі оренди нерухомого майна на строк 3 роки і більше - не раніше дати державної реєстрації договору) та акта приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 7.1 договору орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передачі майна, який підписується одночасно з цим договором.

Пунктом 10.1. договору встановлено, що договір укладено строком до 3-х років, що діє з 25.03.2010 до 24.03.2013.

За актом приймання-передачі від 25.03.2010 орендодавець передав, а орендар прийняв у користування нежитлові приміщення за адресою: м. Київ, вул. Медова, 5, військове містечко №268, інв. № 7, площею 1274,0 кв.м. В акті приймання-передавання зазначено, що майно потребує поточного ремонту.

18.01.2010 комісією у складі представників орендодавця було проведено обстеження стану переданого в оренду приміщення, про що складено відповідний акт, та встановлено, що приміщення перебувають в задовільному стані потребують ремонту, дах знаходиться в незадовільному стані.

Відповідач звернувся до Головного КЕУ з листом № 113 від 10.09.2010, в якому зазначив, що орендоване нерухоме майно перебуває в аварійному стані та потребує реконструкції і капітального ремонту, у зв'язку з чим відповідач протягом 5-ти місяців не може його використовувати та несе збитки, у зв'язку з чим просив надати дозвіл на проведення ремонтних робіт.

25.10.2010 року Головне КЕУ направило позивачу та відповідачу лист №303/1/6/1140, в якому зазначалось, що Головне КЕУ не заперечує проти проведення відповідачем ремонтних робіт на об'єкті оренди.

Листом №303/1/6/102 від 31.01.2012 Головне квартирно-експлуатаційне управління Збройних Сил України надало дозвіл позивачу на не нарахування орендної плати на час проведення ремонтних робіт орендованого нерухомого військового майна, але не більше ніж 6 місяців. Крім того, в листі зазначено, що контроль та відповідальність за конкретні терміни припинення нарахування орендної плати та терміни відновлення нарахування орендної плати покладається на позивача як орендодавця зазначеного майна.

02.02.2012 року позивач надіслав відповідачеві лист № 303/25-368 в якому зазначив, що відповідно до Актів обстеження від 30.12.11 року, а також листа начальника Головного КЕУ №303/1/6/102 від 31.01.2012 року з метою приведення нерухомого військового майна в належний стан, враховуючи, що відповідач як орендар згідно чинного законодавства України здійснює ремонтні роботи орендованих приміщень, технічний стан яких в певній мірі впливає на безпечну експлуатацію згаданих будівель, відповідно до п.3.5, 10.12. договору оренди, 4.2. ст. 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п. 2 ст. 632 та п.4, 6 ст. 762 ЦК України, вважає за можливе не нараховувати оренду плату за використання нежитлових приміщень площею 1 008 кв.м. будівлі № 4 та площею 1 274 кв.м. будівлі №7 військового містечка № 268 по вул. Медова, 5 у м. Києві на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж 6 місяців, оскільки вказаний період є розумно прийнятним для проведення згаданих ремонтних робіт.

В період з 01.12.2011 по 31.05.2012 відповідачем не сплачувалась орендна плата на загальну суму 320 214,95 грн., у зв'язку з тим, що в цей період відповідачем здійснювались ремонтні роботи орендованих приміщень.

Спір виник в зв'язку з тим, що прокуратурою встановлено порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором в частині сплати наданих у період з 01.12.11 по 31.05.12 послуг оренди, оскільки орендна пата за вказаний період позивачем не нараховувалась, що призвело до безоплатного користування державним нерухомим майном та недоотримання доходів спеціального фонду на загальну суму 320 214,95 грн.

Оскільки майно, передане в оренду є державною власністю, до вказаних правовідносин, окрім норм Цивільного кодексу України також застосовуються норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також, враховуючи особливості передачі в оренду майна територіальної громади міста Києва, ще й Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011 № 34/6250 (далі - Положення).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 та 3 статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Положення Закону України "Про оренду державного та комунального майна", не передбачають безоплатного користування орендованим державним майном, навпаки в ст. ст. 18, 19 цього Закону міститься обов"язок орендаря вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі незалежно від наслідків господарської діяльності.

Лист Головного управління квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/1/6/102 від 31.01.2012 року, яким надано дозвіл Київському КЕУ не нараховувати орендну плату за використання нежитлових приміщень площею 1008,0 кв.м. будівлі №4 та площею 1274,0 кв.м. будівлі №7 військового містечка №268 по вул. Медова, 5 у м. Києві, на період проведення ремонтних робіт, але не більше ніж на термін до 6 місяців, слід розцінювати як службовий лист, який не відноситься відповідно до Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 11.11.1998 №400 (чинної на момент листування) до розпорядчих документів, а відповідно не може бути підставою для зміни сторонами істотної умови договору. На допущене Київським КЕУ порушення вказано у Аудиторському звіті Територіального Центрального управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України від 07.03.2013 року №234/3/38/А.

Відповідно до положень ч. 6 ст. 762 ЦК України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При цьому, слід зазначити, що орендар за актом приймання-передачі від 25.03.2010 прийняв в оренду об'єкт у стані, який потребує поточного ремонту і обов"язок проведення якого згідно з п.5.7 договору покладено на орендаря за письмовою згодою орендодавця за рахунок орендаря .

В акті обстеження нежитлових приміщень по вул. Медова, 5 в м. Києві від 31.12.2011, зазначено, що нежитлове приміщення орендар використовує до умов договору оренди, а саме під розміщення складу, а на момент обстеження орендоване приміщення не використовується за призначенням, так як орендарем за власні кошти здійснюються відповідні ремонтні роботи по приведенню орендованого майна до належного стану.

Отже, не можливість використання орендованого приміщення виникла у зв'язку з проведенням відповідачем ремонтних робіт, які ініційовані орендарем, а не у зв'язку із виникненням обставин за які він не відповідає.

Частиною першою статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлено, що розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін.

Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України (ч.2 ст. 21 Закону).

Відповідно до ст. 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Доказів внесення змін до договору оренди в частині розміру орендної плати, сторони суду не надали, тому твердження відповідача щодо досягнення домовленості сторонами з приводу звільнення від сплати орендної плати на період проведення ремонтних робіт, є необґрунтованим та не підтвердженим, враховуючи, що це суперечить положенням ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", положення якого регулюють орендні правовідносини , які виникли між сторонами договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об'єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Стан майна на момент укладання договору (потребує/не потребує поточного або капітального чи поточного і капітального ремонту) визначається в акті приймання-передавання за узгодженим висновком орендодавця та орендаря (п. 1.4).

Положеннями п. 5.7. Договору, сторони погодили, що орендар зобов'язується своєчасно здійснювати за власний рахунок капітальний, поточний та інші види ремонтів орендованого майна. Ця умова не розглядається як дозвіл на здійснення поліпшень орендованого майна і не тягне за собою зобов'язання орендодавця компенсації вартості поліпшень. У разі, якщо орендар подає заяву на погодження здійснення невід»ємних поліпшень орендованого майна, він зобов'язаний надати документи, передбачені п. 4.4 Договору.

В акті від 30.12.2011 зафіксовано, що в момент обстеження орендоване приміщення не використовувалось за призначенням, так як орендарем за власні кошти здійснюються відповідні ремонтні роботи (монтаж каркасу облицювання фасаду, кріплення мінераловатних плит та облицювання фасаду профільованим листом, тощо) по приведенню орендованого майна до належного стану, при цьому, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження проведених ним поліпшень об'єкта оренди.

Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, відповідно до положень ст. 19 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна", та враховуючи, що положеннями цього Закону не передбачено не нарахування орендної плати чи безоплатне користування державним майном, тому суд дійшов висновку про обґрунтоване звернення з вимогами про стягнення орендної плати за період з грудня 2011 року по травень 2012 року у розмірі 320 214,95 грн.

Позивачем на адресу відповідача направлена претензія №303/25-1796 від 30.04.2013, про сплату вказаної заборгованості, яка направлена згідно фіскального чеку №1237 14.05.2013 на адресу відповідача.

Вимога залишена без задоволення відповідачем.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

ідповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України , за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995 №786 і становить без ПДВ за базовий місяць оренди - жовтень 2009 року 31 226,45 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди визначається шляхом коригування базової орендної плати на індекси інфляції за період з базового до першого місяця оренди (п.3.3 договору).

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно п. 3.6 Договору, орендна плата у розмірі 100% перераховується щомісячно не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що за період з грудня 2011 року по травень 2012 року відповідач повинен був сплатити орендну плату у розмірі 320 214,95 грн.

Проте відповідач свого обов'язку по сплаті платежів в терміни, визначені п. 3.6 Договору, в повному обсязі не виконав.

В силу ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач доказів повної оплати заборгованості за період заявлений в позовній заяві, до матеріалів справи не надав.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, які підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судові витрати в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М" (03062, м. Київ, вул.Естонська, 120, код 33558748) на користь Київського квартирно-експлуатаційного управління (01015, м. Київ, вул. І.Мазепи, 38, код 22991617) заборгованість у розмірі 320 214,95 грн.(триста двадцять тисяч двісті чотирнадцять гривень 95 коп.).

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-дослідна установа "Квант М" (03062, м. Київ, вул.Естонська, 120, код 33558748) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 6 404, 30 грн. (шість тисяч чотириста чотири гривні 30 коп.)

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.04.2015.

Суддя М.Є. Літвінова