Рішення

від 15.04.2015 по справі 910/3543/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015№910/3543/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік"

до 1.Приватного підприємства "Київантікор";

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Грандес-2020"

про стягнення 8 013,11 грн.

Суддя Літвінова М.Є.

Представники сторін:

від позивачa: Вангородська Г.І. - представник за дов.;

від відповідача-1: не з'явились

від відповідача-2: не з'явились

У судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" до Приватного підприємства "Київантікор" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Грандес-2020" про стягнення 8 013,11 грн. неустойки на підставі Договору поставки №2014/1-25 від 01.07.2014 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.02.2015 порушено провадження у справі №910/3543/15-г, розгляд справи призначений на 11.03.2015.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2015, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 01.04.2015.

Ухвалою від 01.04.2015 відкладено розгляд справи на 15.04.2015.

10.04.2014 позивач подав до суду уточнену позовну заяву, відповідно до якої просить стягнути з ПП "Київантікор" неустойку у розмірі 8 013,11 грн.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Враховуючи вищевикладене та зміст заяви про уточнення позовних вимог, суд дійшов висновку, що дані уточнення по своїй суті є збільшенням позовних вимог, що відповідає вимогам ст. 22 ГПК України, а отже подальший розгляд справи здійснюється щодо вимог позивача зазначених в уточненнях позовних вимог: про стягнення з ПП "Київантікор" неустойки у розмірі 8 013,11 грн.

Позовних вимог до відповідача-2 не заявлено.

Крім того, позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення до участі у справі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ТОВ "Будівельна компанія "Грандес".

Враховуючи норму ст.27 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (п. 1.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011.).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що рішення у даній справі не може вплинути на права або обов'язки ТОВ "Будівельна компанія "Грандес", тому клопотання позивача суд визнав необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Відповідачі в судові засідання не забезпечили явку уповноважених представників. З адрес відповідачів до суду повернулась поштова кореспонденція з довідкою ф. 20 "за закінченням терміну зберігання".

Місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців").

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом (п. 3.9.1 постанови пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011).

Таким чином, з огляду на вищевикладене, суд зазначає про належне повідомлення відповідачів про дату та час розгляду справи.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідачі були належним чином повідомлені, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 15.04.2015, на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.07.2014 між ПП "Київантікор" (продавець за договором) та ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" (покупець за договором) укладений договір №2014/Т-25 (далі - Договір), предметом якого - постачання поліграфічних та голографічних матеріалів, кількість, номенклатура товару та умови розрахунків визначаються сторонами в попередньому замовленні або рахунках, які являються невід»ємною частиною договору.

Договір поставки вступає в дію з дати його укладення і діє до виконання сторонами взятих на себе зобов'язань (п. 4.1).

Датою поставки є дата вказана у видатковій накладній (п. 4.4).

Згідно п. 9.1 Договору, він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2014.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

До укладення додаткової угоди до договору поставки, позивач подав замовлення №1 від 01.07.2014 на поставку продукції: клей спеціалізований на водній основі, 170 бут., 34 170,00 грн. без ПДВ, концентрат зволожуючого розчину - 492 бут., 145 263,00 грн. без ПДВ, фарба поліграфічна жовта - 55 бут., 2 893,00 грн. без ПДВ, фарба поліграфічна синя - 100 бут., 5 260,00 грн. без ПДВ, фарба поліграфічна червона - 100 бут., 5 260,00 грн. без ПДВ, всього на суму з ПДВ - 231 415,20 грн.

Відповідно до п. 3.4 Договору, термін поставки партії товару не повинен перевищувати 10 календарних днів з моменту оформлення замовлення покупцем.

Таким чином, останнім десятим днем поставки товару за замовленням №1 є 11.07.2014.

На виконання замовлення №1 від 01.07.2014, відповідач-1 здійснив поставку товару за наступними видатковими накладними: від 02.07.2014 на суму 58 459,50 грн., від 04.07.2014 - 58 459,50 грн., від 07.07.2014 - 57 099,60 грн., від 16.07.2014 - 57 369,60 грн., тобто на загальну суму 231 388,82 грн.

Видаткові накладні підписані позивачем та підтверджують отримання ним товару на вказану суму.

Таким чином, поставка товару на суму 57 369,60 грн. за видатковою накладною від 16.07.2014 прострочено на 4 дні з 12.07.2014 по 15.07.2014.

Відповідно до 7.4 Договору, за прострочення в поставці товару продавець сплачує на користь покупця пеню у розмірі 0,5 % від вартості товару поставку якого прострочено, за кожний день прострочення в поставці.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За прострочення поставки товару на суму 57 396,60 грн. позивач розрахував пеню за період з 12.07.2014 по 16.07.2014 (5 днів). При цьому, кінцеву дату нарахування пені, позивач помилково визначив дату поставки товару.

З перерахунком суду, розмір пені за прострочення поставки товару за період з 12.07.2014 по 15.07.2014 на суму 57 396,60 грн. становить 1 147,93 грн.

Додатковою угодою №1 від 29.07.2014 сторони погодили та внесли зміни до преамбули договору зазначивши, що продавцем за договором - ПП "Київантікор", покупцем - ТОВ "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік", постачальником - ТОВ "Будівельна компанія Грандес-2020", який діє за рахунок продавця на підставі договору комісії №280814 від 28.08.2014.

На виконання умов Договору від 01.07.2014, позивач надав відповідачу-1 замовлення №2 від 01.08.2014 на поставку наступного товару: клей спеціалізований на водній основі - 420 бут., 84 420,00 грн. без ПДВ, концентрат - 315 бут., 93 003,75 грн. без ПДВ, розчинник для фарби на водній основі - 122 бут., 30 012,00 грн. без ПДВ, фарба поліграфічна жовта - 220 бут., 11 572,00 грн., фарба поліграфічна синя - 150 бут., 7 890,00 грн., фарба поліграфічна червона - 75 бут., 3 945,00 грн. без ПДВ., фарба поліграфічна чорна - 155 бут., 24 373,75 грн. без ПДВ, всього з ПДВ - 306 259,80 грн.

Долучені до матеріалів справи інші видаткові накладні (№1Н-0000005 від 04.08.2014 на суму 53 064,00 грн., №1Н-0000008 від 06.08.2014 на суму 54 916,50 грн., №1н-0000011 від 11.08.2014 - 56 688,00 грн., №1н-0000013 від 14.08.2014 - 48 240,00 грн., №1Н-0000017 від 22.08.2014 - 57 336,90 грн., №1н-0000020 від 26.08.2014, свідчать, що поставка товару за ними відбулась за іншим договором - № 14-24 від 01.08.14. Крім того, рахунки-фактури №СФ-0000005 від 04.08.2014 - 53 064,00 грн., №СФ-0000008 від 06.08.2014 - 54 916,50 грн., №СФ-0000011 від 11.08.2014 - 56 688,00 грн., №СФ-0000013 від 14.08.2014 - 48 240,00 грн., №СФ-0000017 від 22.08.2014 - 57 336,90 грн., №СФ-0000020 від 26.08.2014 - 36 014,40 грн. містять посилання також на інший договір - №14-24 від 01.08.2014.

Підставою для звернення з даним позовом стало не належне виконання умов договору №2014/Т-25 від 01.07.2014 в частині прострочення поставки товару за замовленням позивача, тому вимоги в частині стягнення неустойки за прострочення поставки товару за видатковими накладними №1Н-0000013 від 14.08.2014, №1Н-0000017 від 22.08.2014, №1Н-0000020 від 26.08.2014, судом визнані такими, що не доведені належними та допустимими доказами в порядку ст. 33 ГПК України, оскільки постав товару за ними відбулась на підставі іншого договору ніж №2014/Т-25 від 01.07.2014.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного в сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з ПП "Київантікор" неустойки у розмірі 1 147, 93 грн.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на ПП "Київантікор" пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства "Київантікор" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код 24088206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гаммаграфік" (03190, м. Київ, провулок Баумана, 6, к. 7, код 23500426) неустойку у розмірі 1 147,93 грн. (одна тисяча сто сорок сім гривень 93 коп.) та 261,73 грн. (двісті шістдесят одна гривня 73 коп.) судового збору.

3.В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Дата підписання

повного тексту рішення: 20.04.2015.

Суддя М.Є. Літвінова