Рішення

від 23.03.2015 по справі 910/1584/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.03.2015Справа №910/1584/15-г Суддя Мудрий С.М. розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Файдал УА"

до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс"

про стягнення 170 065,03 грн.

За участю представників сторін :

від позивача: Заруба О.В. - представник за довіреністю № б/н від 27.01.2015 року;;

від відповідача: не з'явився.

встановив :

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Файдал УА" до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" про стягнення 170 065,03 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що між ним та відповідачем укладено договір добровільного страхування транспортного засобу КАСКО № 823-15.065.40 від 18.04.2014 року, відповідно до умов якого застраховано автомобіль марки Mitsubishi Pagero Wagon д.н. АМ 0750 ВК.

08.12.2014 року у м. Києві, по пр-ту Московський, 20-А відбулося зіткнення автомобілів: зазначеного вище автомобіля Mitsubishi та автомобіля марки КАМАЗ, д.н. АА 8856 НВ. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mitsubishi був пошкоджений.

08.12.2014 року ТОВ «Файдал УА» письмово повідомлено в ТДВ «СК «Фінекс» про настання ДТП шляхом вручення заяви-повідомлення про страховий випадок.

17.12.2014 року СТО виставлено рахунок № 14322/00001291 на загальну суму 180 634,25 грн. Погоджена з експертом вартість запасних частин автомобіля, що підлягає страховому відшкодуванню, та ремонту склала 179 554,25 грн. (за мінусом незастрахованого додаткового обладнання - спойлера капота РWВК, вартість якого складає 1 080,00 грн., в т.ч. ПДВ). Вартість витрат на евакуацію автомобіля склала 700,0 грн.

Сума заподіяної позивачеві внаслідок ДТП шкоди, що підлягає страховому відшкодуванню, за мінусом франшизи в розмірі 0,5 % від страхової суми (0.5 % від 274 275,00 грн. = 1 371,38 грн.) склала 178 882,87 грн.

З застрахованими транспортними засобами відбулися події, які відповідач визнав страховими, проте страхове відшкодування здійснено частково в розмірі 10 000,00 грн.

У зв'язку з частковою виплатою страхового відшкодування позивач звернувся в суд про стягнення з відповідача 168 882,87 грн. страхового відшкодування та пені в розмірі 1 182,16 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 30.01.2015 року порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.02.2015 року.

13.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву та документи на виконання вимог ухвали суду від 29.01.2015 року.

В судовому засіданні 16.02.2015 року представник позивача заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача не заперечував проти даного клопотання.

В судовому засіданні 16.02.2015 року оголошено перерву до 03.03.2015 року.

02.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва відповідач подав пояснення по справі.

В судове засідання 03.03.2015 року представник позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином, але 24.02.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача не заперечував проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.03.2015 року розгляд справи відкладено на 23.03.2015 року.

18.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав документи по справі.

19.03.2015 року до загального відділу діловодства господарського суду міста Києва позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до яких просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування в розмірі 167 753,94 грн., пеню в розмірі 1 073,62 грн.

В судове засідання 23.03.2015 року представник відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та дату судового засідання повідомлений належним чином.

Представника позивача, відповідно до якого позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

У відповідності до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.04.2014 року між товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (страховик) та товариством з обмеженою відповідальністю "Файдал УА" (страхувальник) укладено договір добровільного страхування транспортних засобів КАСКО №823-14.065.40.

Згідно з ч.1 статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Предметом страхування є транспортний засіб Mitsubishi Pagero Wagon д.н. АМ 0750 ВК, 2008 року випуску (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору страхова сума становить 274 275,00 грн.

Вигодонабувачем по договору є товариство з обмеженою відповідальністю "Файдал УА".

Згідно з п.2.7 договору, початок дії договору 00 год. 25 квітня 2014 року, закінчення дії договору 24 год. 24 квітня 2015 року.

Пунктами 2.5 та 2.6 договору передбачено, що страховий платіж становить 9 462,49 грн. та повинен бути сплачений одним платежем в термін до 24 квітня 2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що страховий платіж в розмірі 9 462,49 грн. позивачем сплачений 23.04.2014 року відповідно до платіжного доручення №323.

Друга частина страхового платежу в розмірі 9 462,49 грн. здійснена позивачем 22.05.2014 року, що підтверджується платіжним дорученням №410.

З довідки Оболонського РУ ГУМВС України в м. Києві вбачається, що 08.12.2014 року о 15:20 год. у м. Києві, по пр-ту Московський, 20-А внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль Mitsubishi д.н. АМ 0750 ВК отримав механічні пошкодження.

Заявою-повідомлення до справи №10352 про страховий випадок та про сплату страхового відшкодування від 08.12.2014 року позивач повідомив відповідача про страховий випадок.

Відповідно до п. 3 договору страховим випадком за договором є втрата, знищення або пошкодження застрахованого транспортного засобу в період чинності та на території дії цього договору внаслідок страхових ризиків, зокрема, ДТП (дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого транспортного засобу, а також інші події, що сталися в процесі руху застрахованого транспортного засобу).

Пунктом 2.8.3 договору ремонт ТЗ відбувається на СТО будь якій у т.ч. і на гарантійній.

Так, 09.12.2014 року згідно акту передачі автомобіля на ремонт автомобіль Mitsubishi д.н. АМ 0750 ВК переданий на гарантійну СТО ТОВ «Ніко Центр Київ» для здійснення ремонту.

17.12.2014 року СТО виставлено рахунок № 14332/00001291 на загальну суму 180 634,25 грн..

Заява про виплату страхового відшкодування вих. №233 від 18.12.2014 року в розмірі 178 882,87 грн. разом з додатками (копіями рахунку ТОВ «Ніко Центр Київ» та квитанцій №002176 від 08.12.2014 року та №001919 від 09.12.1204), отримана відповідачем 18.12.2014 року за вх.. №728.

Відповідно до п.9.3 договору, страхове відшкодування виплачується вигодонабувачу, визначеній вигодонабувачем особі протягом 10 (десяти) робочих днів з затвердження страхового акту готівкою або безготівково (форму виплати визначає вигодонабувач).

Згідно з статті 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Як встановлено судом, відповідачем на підставі рахунка ТОВ «Ніко Центр Київ» № 14332/00001291 від 17.12.2014 року складено страхові акти №10352/823-14.065.40 від 24.12.2014 року на суму 16 764,22 грн. та №10352/1/823-14.065.40 від 24.12.2014 року на суму 161 418,65 грн., відповідно до яких заявлену подію визнано страховим випадком та вирішено виплатити загальну суму страхового відшкодування в розмірі 178 182,87 грн.

Відповідно до п.2.2 договору, франшиза на ушкодження становить 0,5% від страхової суми, тобто 1 371,38 грн.

Згідно з п.9.5.1 договору, при страхуванні ТЗ на повну вартість страхове відшкодування виплачується у розмірі завданого збитку з вирахування франшизи, передбаченої умовами цього договору.

Часткова сплата страхового відшкодування згідно страхового акту №10352/823-14.065.40 від 24.12.2014 року здійснена в розмірі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №2559 від 24.12.2014 року та в розмірі 5 000,00 грн. згідно платіжного доручення №1693 від 30.12.2014 року.

Оскільки, сума невиплаченого страхового відшкодування склала 168 882,87 грн., тому позивач звернувся до відповідача з листом вих. №3 від 20.01.2015 року про виплату страхового відшкодування.

У відповідь, листом вих. №23 від 21.01.2015 року відповідач повідомив позивача про те, що він потрапив у скрутну ситуацію та просив з розумінням віднестися до затримки, що сталася з компенсацією страхового відшкодування.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що визнає позов частково відповідно до п.9.5.4 договору та повідомив суд, що у зв'язку з зверненням позивача до господарського суду м. Києва, що свідчить про те, що позивач не усвідомив рівень лояльності відповідача при розслідуванні обставин ДТП та визначені страхового відшкодування, ним анульовано страховий акт №10352/1/823-14.065.40 від 24.12.2014 року на суму 161 418,65 грн.

Також, відповідачем надано страховий акт №10352/1/823-14.065.40 від 06.02.2015 року на суму 80 967,94 грн. та додаток №1 до страхового акту №10352/1/823-14.065.40 від 06.02.2015 року на суму 22 972,21 грн.

Відповідно до п.9.5.4 договору, якщо при визначенні розміру збитку виявиться, що дійсна ринкова вартість застрахованого ТЗ перевищує його страхову суму за цим договором більше ніж на 10% для транспортних засобів вартістю до 300 000,00 грн. та на 15% - для транспортних засобів вартістю понад 300 00,00 грн., страховик має право виплатити страхове відшкодування у такій же частці від суми збитку, яку складає страхова сума від дійсної ргості застрахованого ТЗ.

Пунктом 9.5.6 договору передбачено, що у разі виплати страхового відшкодування готівкою або на особистий рахунок страхувальника (вигодонабувача), страховик має право виплатити страхове відшкодування двома частинами:

- перша частина (80%) виплачується в строк, передбачений п. 9.3 цього договору;

- друга частина (20%) виплачується протягом 10 (десяти) робочих днів з дня документального підтвердження страхувальником витрат на оплату ремонту (платіжне доручення, фіскальний чек, акт виконаних робіт, закритий наряд-замовлення). Неподання страхувальником відповідного документа протягом 6 (шести) місяців з дня виплати першої частини страхового відшкодування є підставою для відмови у виплаті другої частини відшкодування.

Суд не погоджується з вищезазначеними твердженнями відповідача та зазначає наступне.

Ні Закон України «Про страхування», ні будь-яким положенням законодавства не передбачено право страховика на анулювання прийнятого страхового акту.

Крім того, відповідачем не надано жодного обґрунтованого доказу та причин анулювання страхового акту (отримання нових доказів та ін.), а підставу анулювання акту як звернення позивача до суду, суд вважає необґрунтованою.

Суд не погоджується з твердженням відповідача про те, що страхова сума за договором страхування (274 275,00 грн.) складає 68,5617% ринкової вартості застрахованого автомобіля, у зв'язку з чим він має право здійснити виплату страхового відшкодування в межах 68,5617% вартості відновлювального ремонту автомобіля.

Відповідно до абз. 4 ч.1 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

Згідно ч. 15, 16 статті Закону України «Про страхування» при страхуванні майна страхова сума встановлюється в межах вартості майна за цінами і тарифами, що діють на момент укладання договору, якщо інше не передбачено договором страхування або законом.

Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

Крім того, звіт про визначення вартості матеріального збитку ФОП Білоуса І.А. №1079 від 15.12.2014 року був відомий відповідачу до прийняття анульованого акту.

В матеріалах справи наявні наряди-замовлення ТОВ «Ніко Центр Київ» №НН002551 від 26.12.2014 року на сум 173 019,65 грн. № НН005726 від 02.02.2015 року на суму 3 898,44 грн., №НН005727 від 02.02.2015 року на суму 2 207,23 грн., відповідно до яких загальна суму становить 179 125,32 грн.

Тобто, загальна суму страхового відшкодування становить 177 753,94 грн. (179 125,32 грн. - 1 371,38 грн. (франшиза)).

Відповідачем частково сплачене страхове відшкодування в розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 167 753,94 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п.6.1.5 договору, при необґрунтованому порушенні строку виплати страхового відшкодування, за наявності відповідної вимог, сплатити страхувальнику пеню в розмірі 0,05% від суми страхового відшкодування за кожен день прострочення.

Суд погоджується з розрахунком пені в розмірі 1 073,62 грн. наданим позивачем і вважає його обґрунтованим, а вимоги такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Судовий збір, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідпача.

На підставі викладеного та керуючись ч.1 ст. 32, ч.1 ст. 33, ст.ст. 34, 44, 49, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Фінекс" (03038, м. Київ, Миколи Грінченка, будинок 4, ідентифікаційний номер: 32641358) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Файдал УА" (12601, Житомирська обл., Брусилівський район, смт Брусилів, вул. Чапаєва, 3-А, ідентифікаційний код: 33071801) суму страхового відшкодування в розмірі 167 753 (сто шістдесят сім тисяч сімсот п'ятдесят три) грн. 94 коп., пеню в розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 62 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 376 (три тисячі триста сімдесят шість) грн. 55 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 17.04.2015 року.

Суддя С.М. Мудрий