Рішення

від 14.04.2015 по справі 911/1155/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2015 р. Справа № 911/1155/15

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Прокурора Миронівського району Київської області в інтересах держави в особі Яхнівської сільської ради

до Фізичної особи-підприємця Фурси Миколи Степановича

про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки

секретар судового засідання (пом. судді): Новікова І.С.

за участю представників:

від прокуратури : Підяш О.С., посв. № 028911

від позивача : Федоренко М.П. - голова, посв. № 24 від 17.11.2010 р.

від відповідача : Фурса М.С. - паспорт

Обставини справи:

Прокурор Миронівського району (далі - прокурор) звернувся до господарського суду Київської області в інтересах держави в особі Яхнівської сільської ради (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Фурси Миколи Степановича (далі - відповідач) про розірвання договору оренди земельної ділянки та повернення земельної ділянки.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення відповідачем умов договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами, що полягає у несплаті відповідачем орендної плати, у зв'язку з чим прокурор, спираючись на приписи ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, якими передбачено, що однією із підстав припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати та договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі порушення істотних умов договору другою стороною, просить суд розірвати вказаний договір оренди земельної ділянки і за наслідками його розірвання, відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» зобов'язати відповідача повернути позивачу зазначену земельну ділянку.

У зв'язку з наведеним прокурор просить суд розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.02.2011 р., укладений між Яхнівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Фурсою Миколою Степановичем щодо земельної ділянки, розташованої по вул. Корсунській в с. Яхни Київської області, зареєстрований у Миронівському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040934500003; зобов'язати Фізичну особу-підприємця Фурсу Миколу Степановича повернути Яхнівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 0,65 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Яхни, вул. Корсунська, нормативна грошова оцінка якої становить 1181050,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача.

10.04.2015 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Миронівського району Київської області було подано пояснення № 1048вих15 від 08.04.2015 р., відповідно до яких прокурор просив суд залучити Держземагентство у Миронівському районі Київської області в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача.

Клопотання прокурора про залучення Держземагентства у Миронівському районі Київської області до участі у справі в якості третьої особи було залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства, саме внаслідок прийняття рішення у господарській справі саме у третьої особи можуть виникнути чи змінитися права або обов'язки щодо позивача чи відповідача у даній справі.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Прокурором належними та допустимими доказами в розумінні приписів ст.ст. 32-34 ГПК України не доведено суду, в який спосіб безпосередньо рішення з господарського спору у даній справі може вплинути на права або обов'язки Держземагентства у Миронівському районі Київської області щодо сторін у даній справі.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для залучення останнього до участі у даній справі в якості третьої особи на стороні позивача.

10.04.2015 р. до господарського суду Київської області від прокуратури Миронівського району Київської області було подано клопотання № 1033вих15 від 08.04.2015 р., відповідно до якого прокурор з метою усунення описки просить суд прохальну частину позовної заяви вважати вірною в наступній редакції: «розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., укладений між Яхнівською сільською радою та Фізичною особою-підприємцем Фурсою Миколою Степановичем щодо земельної ділянки нормативною грошовою вартістю 1181050,00 грн. площею 0,65 га, що розташована по вул. Корсунській в с. Яхни Київської області, зареєстрований у Миронівському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040934500003; зобов'язати Фізичну особу-підприємця Фурсу Миколу Степановича повернути Яхнівській сільській раді земельну ділянку загальною площею 0,65 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Яхни, вул. Корсунська, нормативна грошова оцінка якої становить 1181050,00 грн.; судові витрати покласти на відповідача».

14.04.2015 р. до господарського суду Київської області ФОП Фурсою М.С. було подано відзив б/н, б/д (вх. № 8314/15 від 14.04.2015 р.), відповідно до якого на переконання відповідача, позовні вимоги не підлягають задоволенню судом, оскільки правом на розірвання договору оренди наділені лише його сторони, проте таким правом орендодавець (Яхнівська сільська рада) не скористався і ініціативи щодо одностороннього розірвання договору не проявив, а також з огляду на те, що прокурором не доведено наявності підстав для подання цього позову від імені Яхнівської сільської ради.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. прокурор та представник позивача позовні вимоги підтримали.

Відповідач у судовому засіданні 14.04.2015 р. проти задоволення позовних вимог не заперечував. Крім того, підприємець надав суду лист Яхнівської сільської ради № 136 від 11.03.2011 р., адресований ФОП Фурсі М.С., відповідно до якого позивач просив відповідача погасити заборгованість з орендної плати за земельну ділянку площею 0,65 га в с. Яхни по вул. Корсунській за січень та лютий 2011 року та зазначав, що в разі непогашення даної заборгованості сільська рада буде вимушена розірвати договір оренди даної земельної ділянки в односторонньому порядку згідно п. 39 договору оренди землі від 18.02.2009 р., зареєстрованого у Миронівському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040934500003, і зазначив про обізнаність з можливістю розірвання договору, ще з 2011 року, яке він вважає необхідним.

У судовому засіданні 14.04.2015 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18 лютого 2009 року між Яхнівською сільською радою (орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Фурсою Миколою Степановичем (орендар) було укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для комерційного використання, яка знаходиться в с. Яхни по вул. Корсунська.

Згідно з п. 2 договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,65 га.

Договір укладено строком на 49 років (п. 8 договору).

У відповідності з п.п. 9, 11 договору орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3533,36 грн. в рік (щомісячно 294,45 грн.) від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата вноситься щомісячно до 20 числа наступного місяця.

Вказаний договір оренди земельної ділянки 18.02.2009 р. було зареєстровано в Миронівському районному відділі Київської регіональної Філії центру державного земельного кадастру за № 040934500003.

На виконання умов договору позивач передав, а відповідач прийняв земельну ділянку загальною площею 0,65 га, про що свідчить акт-приймання - передачі земельної ділянки від 18.02.2009 р., який підписаний в двосторонньому порядку уповноваженими представниками сторін та скріплений печаткою позивача, завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

У подальшому, 01.09.2009 р., 01.06.2010 р., 28.01.2011 р. та 22.03.2011 р. між Яхнівською сільською радою та ФОП Фурсою М.С. були укладені договори про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., зокрема, до п. 9 щодо зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою.

Згідно з п. 1.1 договору про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., укладеного 22.03.2011 р., п. 9 викладено в наступній редакції: «Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 3 % від нормативно - грошової оцінки землі: місячний розмір орендної плати становить - 2364,05 грн.; річний розмір орендної плати становить - 28368,60 грн.».

Відповідно до п. 3 даний договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 30.03.2011 р. діє з 01.04.2011 р. до дати закінчення дії договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р.

Прокурор, звертаючись з даним позовом до суду, зазначає, що відповідач в порушення своїх договірних зобов'язань не сплачує передбачену договором орендну плату, в результаті чого за ним станом на 13.03.2015 р. рахується заборгованість в розмірі 59689,90 грн. (у тому числі: 2013 рік - 28368,60 грн., 2014 рік - 28368,60 грн., 2015 рік - 2952,70 грн.), яка виникла упродовж 2013-2015 років, що підтверджується довідкою Миронівської ОДПІ № 302/10/15-0-18/ від 13.03.2015 р., на обліку якої як платник орендної плати знаходиться відповідач.

Водночас, матеріали справи містять листи Яхнівської сільської ради, які направлялись ФОП Фурсі М.С. з вимогою щодо сплати заборгованості, у тому числі - № 02-31/447 від 14.11.2013 р., № 02-31/56 від 05.02.2014 р., № 02-31/222 від 02.06.2014 р., № 02-31/532 від 12.11.2014 р., № 02 - 31/40 від 30.01.2015 р., № 02-31/83 від 26.02.2015 р.

З урахуванням викладеного, на думку прокурора, відповідно до приписів ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України та п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України систематична несплата орендної плати є підставою для розірвання укладеного між сторонами у справі договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р. в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 Земельного кодексу України, що кореспондується зі ст. 1 Закону України «Про оренду землі», право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом (ч. 8 ст. 93 Земельного кодексу України).

Положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди та орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Статтею 96 Земельного кодексу України визначено, що землекористувачі зобов'язані, зокрема, своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.

Згідно зі статтями 1, 13 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Доводи про наявність заборгованості з орендної плати мають підтверджуватися належними доказами, наприклад, довідкою, виданою державною податковою інспекцією про наявність (або відсутність) заборгованості за земельним податком та орендною платою (п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» від 17.05.2011 р. № 6).

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 названого Закону на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Згідно п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, враховуючи зазначені вище норми законодавства та беручи до уваги те, що відповідно до умов договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р. земельна ділянка загальною площею 0,65 га, що розташована по вул. Корсунській в с. Яхни Київської області, була передана відповідачу в строкове платне користування, проте, орендна плата останнім в порушення п. 11 договору належним чином не сплачена, суд приходить до висновку про допущення відповідачем істотних порушень умов договору, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України є підставою для його розірвання за рішенням суду за вимогою орендодавця.

За таких обставин, вимога прокурора про розірвання договору оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., укладеного між позивачем та відповідачем у даній справі є доведеною, обґрунтованою та правомірною, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Якщо договір розривається у судовому порядку, зобов`язання припиняється з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили.

Відповідно до п. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Відповідно до п. 21 договору після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку з урахуванням господарської діяльності орендаря у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Враховуючи вищезазначені вимоги ст. 785 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 34 Закону України «Про оренду землі», а також той факт, що договір оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., укладений між сторонами у справі, на підставі якого відповідач користується земельною ділянкою площею 0,65 га, що розташована по вул. Корсунській в с. Яхни Київської області, розривається за рішенням суду, то за наслідками його припинення відповідач зобов'язаний повернути орендовану земельну ділянку орендодавцю - Яхнівській сільській раді.

З огляду на зазначене, вимога прокурора щодо зобов'язання відповідача повернути позивачу земельну ділянку загальною площею 0,65 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Яхни, вул. Корсунська, нормативна грошова оцінка якої становить 1181050,00 грн. є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд враховує таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір», при зверненні до господарського суду ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 5 цього ж Закону органи прокуратури при здійсненні своїх повноважень звільняються від сплати судового збору.

Згідно з п 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, приймаючи рішення зі справи, провадження в якій порушено за заявою прокурора, господарський суд у разі повного або часткового задоволення позову (скарги) стягує судовий збір з відповідача (повністю або пропорційно задоволеним вимогам), якщо він не звільнений від сплати судового збору. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється до Державного бюджету України.

Водночас, відповідно до п. 2.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» № 7 від 21.02.2013 р., у випадках об'єднання в одній заяві вимог як майнового, так і немайнового характеру судовий збір згідно з пунктом 3 статті 6 Закону підлягає сплаті як за ставками, встановленими для позовів майнового характеру, так і за ставками, встановленими для розгляду позовних заяв зі спорів немайнового характеру.

З огляду на те, що прокурором заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру, до Державного бюджету України повинно бути сплачено по 1218,00 грн. за кожною вимогою.

З урахуванням наведеного, відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Розірвати договір оренди земельної ділянки від 18.02.2009 р., укладений між Яхнівською сільською радою (08854, Київська обл., Миронівський р-н, с. Яхни, вул. Кооперативна, 2, код 04358856) та Фізичною особою-підприємцем Фурсою Миколою Степановичем (03187, м. Київ, Голосіївський р-н, пр-т Глушкова, 22, кв. 154, ідент. номер 1954413077) щодо земельної ділянки нормативною грошовою вартістю 1181050,00 грн. площею 0,65 га, що розташована по вул. Корсунській в с. Яхни Київської області, зареєстрований у Миронівському районному відділі Київської регіональної філії Центру державного земельного кадастру за № 040934500003.

2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця Фурсу Миколу Степановича (03187, м. Київ, Голосіївський р-н, пр-т Глушкова, 22, кв. 154, ідент. номер 1954413077) повернути Яхнівській сільській раді (08854, Київська обл., Миронівський р-н, с. Яхни, вул. Корсунська, 2, код 04358856) земельну ділянку загальною площею 0,65 га, що розташована за адресою: Київська область, с. Яхни, вул. Кооперативна, нормативна грошова оцінка якої становить 1181050,00 грн.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Фурси Миколи Степановича (03187, м. Київ, Голосіївський р-н, пр-т Глушкова, 22, кв. 154, ідент. номер 1954413077) до Державного бюджету України 2436 (дві тисячі чотириста тридцять шість) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 20.04.2015 р.

Суддя В.М. Бабкіна