Рішення

від 16.04.2015 по справі 911/372/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 911/372/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом прокурора Яготинського району Київської області в інтересах держави до 1) Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області, Київська обл., с. Засупоївка 2) Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинводексплуатація», Київська обл., м. Яготин про визнання незаконним та скасування рішення, визнання договору недійсним і повернення майна, за участю представників:

прокуратури:не з'явилися; відповідач 1:Бондаренко В.В., голова сільської ради; відповідач 2:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2015 року прокурор Яготинського району Київської області (позивач) звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинводексплуатація» (відповідач 2) про: визнання недійсним та скасування рішення Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради»; визнання договору №05 від 02.09.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладеного між Засупоївською сільською радою та ТОВ «Яготинводексплуатація» недійсним з моменту його укладання; зобов'язання ТОВ «Яготинводексплуатація» повернути Засупоївській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 26 500 грн., одержані за договором №05 від 02.09.2013 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.02.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 05.03.2015 року.

Ухвалами господарського суду Київської області від 05.03.2015 року та 26.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 26.03.2015 року та 02.04.2015 року відповідно.

У судовому засіданні 02.04.2015 року представниками відповідача 1 та відповідача 2 було подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 року суд продовжив строк вирішення спору на 15 днів, згідно ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 02.04.2015 року було оголошено перерву до 09.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 09.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 року.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні 16.04.2015 року проти задоволення позовних вимог не заперечував.

Прокурор у судове засідання 16.04.2015 року не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Представник відповідача 2 у судове засідання 16.04.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення прокурора та представника відповідача 2 не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності прокурора та представника відповідача 2, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника відповідача 1, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Прокуратурою Яготинського району Київської області згідно постанови про проведення перевірки у порядку нагляду за додержанням і застосуванням законів №119 від 11.08.2014 року проведено перевірку щодо дотримання Засупоївською сільською радою Яготинського району Київської області вимог Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», за наслідками якої виявленні значні порушення зазначених галузей законодавства в діяльності сільської ради, що грубо порушують державні інтереси з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

При проведенні прокурорської перевірки встановлено, що рішенням Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» створено комісію для проведення передачі на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогони, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради; передано на технічне обслуговування водогони, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради з 01.09.2013 року ТОВ «Яготинводексплуатація».

У позовній заяві прокурор зазначає, що вищезазначене рішення від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» прийнято з порушенням вимог законодавства, а тому повинно бути визнано недійсним та скасовано.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» в ст. 1 визначає, що право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування;

Відповідно до п. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правоможності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (в редакції чинній на момент прийняття рішення від 31.07.2013 року за №207-34-VI) виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна; затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності; вирішення питань про придбання в установленому законом порядку приватизованого майна, про включення до об'єктів комунальної власності майна, відчуженого у процесі приватизації, договір купівлі-продажу якого в установленому порядку розірвано або визнано недійсним, про надання у концесію об'єктів права комунальної власності, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади.

За таких обставин суд погоджується з позицією прокурора з приводу того, що сільські ради наділені повноваженнями приймати рішення про надання у концесію об'єктів права комунальної власності.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про концесії», концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику;

Статтею 3 Закону України «Про концесії» визначено об'єкти, які можуть надаватися у концесію.

У концесію можуть надаватися об'єкти права державної чи комунальної власності, які використовуються для здійснення діяльності у таких сферах господарської діяльності (крім видів підприємницької діяльності, які відповідно до законодавства можуть здійснюватися виключно державними підприємствами і об'єднаннями): водопостачання та водовідведення у порядку, визначеному Законом України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», забезпечення функціонування зрошувальних і осушувальних систем.

Відповідно до п. п. 2, 4 ст. 6 Закону України «Про концесії», затвердження переліку об'єктів права комунальної власності, які можуть надаватися в концесію, здійснюється виключно на пленарних засіданнях відповідних рад.

Рішення про надання концесії на об'єкт права комунальної власності за результатами концесійного конкурсу приймає уповноважений орган місцевого самоврядування.

Згідно з ст. 5 Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», у разі прийняття відповідною радою, визначеною статтею 3 цього Закону, рішення про пропозицію передачі в оренду чи концесію об'єкта централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебуває у комунальній власності, здійснюється організаційно-технічна підготовка цього об'єкта до передачі відповідно в оренду чи концесію. Після завершення такої підготовки оголошується конкурс на право отримання об'єкта в оренду чи концесію.

Таким чином, суд вважає обґрунтованою та доведеною позицію прокурора з приводу того, що положення п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» щодо надання у концесію об'єктів права комунальної власності, може бути реалізоване лише у формі конкурса на право отримання об'єкта в оренду чи концесію, відповідно до вимог Закону України «Про концесії» та Закону України «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності».

Проте, в ході проведення прокурором перевірки встановлено, що конкурс на право отримання об'єкта в концесію ТОВ «Яготинводексплуатація» не проводився.

Отже, суд приходить до висновку та вважає доведеною позицію прокурора з приводу того, що рішення Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» прийнято з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до п. 10 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно ст. 393 Цивільного кодексу України, правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Абзацом 1 п. 2 Роз'яснень Президії Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнання недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.2000 року за N 02-5/35 з послідуючими змінами та доповненням визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Оскільки, судом встановлено, що рішення Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» прийнято з порушенням норм законодавства, суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання недійсним та скасування вказаного рішення є обґрунтованими та законними, підтверджені належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що 02.09.2013 року на підставі вищезазначеного рішення від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» між Засупоївською сільською радою Яготинського району Київської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яготинводексплуатація» (підрядчик) укладено договір №05 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування (договір), за умовами якого замовник передає, а підрядчик приймає в технічну експлуатацію та обслуговування водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням.

Відповідно до п. 1.2. договору, основні фонди, що передаються підрядчику в технічну експлуатацію, вказані в акті прийому-передачі, який додається до даного договору.

Згідно п. 4.1. договору, об'єкти експлуатації вважаються переданими замовнику з моменту підписання даного договору та акта прийому-передачі.

На виконання умов договору між замовником та підрядчиком було укладено акт прийому-передачі, відповідно до якого замовник передав підрядчику в технічну експлуатацію наступні об'єкти: башня ім. Рожновського, с. Засупоївка, у кількості 1 шт., 1986 року, балансовою вартістю 4 600 грн.; артсвердловина, с. Засупоївка, у кількості 1 шт., 1986 року, балансовою вартістю 6 700 грн.; башня ім. Рожновського, с.Федорівка, у кількості 1 шт., 1986 року, балансовою вартістю 4 300 грн.; артсвердловина, с.Федорівка, у кількості 1 шт., 1986 року, балансовою вартістю 6 200 грн.; огорожа, с. Засупоївка, довжиною 60 м, 2012 року, балансовою вартістю 2 400 грн.; глубинний насос ЕЦВ-6, у кількості 1 шт., 2006 року, балансовою вартістю 2 300 грн.

Метою договору є технічна експлуатація та обслуговування об'єктів за прямим господарським призначенням та відпуск води громадянам евакуйованим та потерпілим від аварії на ЧАЕС та іншим споживачам (п. 2.1. договору).

Строк дії договору 1 рік, по закінченні терміну дії якщо, одна із сторін не заявила про розірвання договору, він автоматично продовжується на новий термін (п. 4.2. договору).

Водночас, у договорі обслуговування сторони визначили свій правовий статус в якості замовника і підрядника, що є характерною особливістю договору підряду.

Проте, за наслідком аналізу умов договору та відповідних норм Цивільного кодексу України, вбачається що договір не відповідає положенням Цивільного кодексу України про підряд.

Разом з тим, всупереч вимогам Законів України «Про концесії», «Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів у сферах теплопостачання, водопостачання та водовідведення, що перебувають у комунальній власності», сторонами при укладенні договору не дотримано конкурсного порядку щодо передачі вказаного майна в концесію, не дотримано обов'язку обов'язкової державної реєстрації та нотаріального посвідчення вказаного договору.

Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відтак, вирішуючи спір про визнання недійсним договору необхідно встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №16/191 від 12.04.2010р.

Враховуючи вищевикладене та те, що договір суперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави і суспільства, а також позовна вимога про визнання недійсним договору №05 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладеного між Засупоївською сільською радою Яготинського району Київської області (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Яготинводексплуатація» (підрядчик) є похідною від первісної позовної вимоги про визнання недійсним та скасування рішення від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради» прийнятого з порушенням норм законодавства та задоволення судом вказаної первісної позовної вимоги, суд дійшов висновку про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним договору №05 про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, оскільки визнане недійсним рішення від 31.07.2013 року за №207-34-VI на підставі якого було укладено спірний договір, не породжує жодних прав та обов'язків, окрім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Цивільним кодексом України у ст. 387 визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Статтею 400 Цивільного кодексу України визначено, що недобросовісний володілець зобов'язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов'язку заінтересована особа має право пред'явити позов про витребування цього майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, які пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи викладене, вимога прокурора про повернення Засупоївській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 26 500 грн., одержані за договором №05 від 02.09.2013 року є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Частиною першою ст. 4 Закону України «Про судовий збір» N3674-VI від 08.07.2011р. (який набрав чинності 01.11.2011р.) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1 мінімальної заробітної плати. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» станом на 1 січня 2015 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1 218,00 грн.

Згідно п. п. 2.11 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 року № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше вимог немайнового характеру, пов'язаних між собою підставами виникнення або поданими доказами, судовий збір сплачується окремо з кожної з таких вимог.

Прокурором заявлено 3 позовні вимоги немайнового характеру, за подання яких підлягає сплаті 3 654,00 грн. судового збору.

Враховуючи викладене, відповідно до ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідачів сплату судового збору у розмірі 3 654,00 грн. до державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 75, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати рішення Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області від 31.07.2013 року за №207-34-VI «Про передачу на технічне обслуговування ТОВ «Яготинводексплуатація» водогонів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади Засупоївської сільської ради».

Визнати недійсним договір №05 від 02.09.2013 року про передачу водопровідної мережі в технічну експлуатацію та обслуговування, укладеного між Засупоївською сільською радою та ТОВ «Яготинводексплуатація» з моменту його укладання.

Зобов'язати ТОВ «Яготинводексплуатація» повернути Засупоївській сільській раді водопровідні мережі з інженерними комунікаціями та необхідним обладнанням, вартістю 26 500 грн., одержані за договором №05 від 02.09.2013 року.

Стягнути з Засупоївської сільської ради Яготинського району Київської області (07750, Київська обл., с. Засупоївка, вул. Центральна, 83, код 04360346) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Яготинводексплуатація» (07700, Київська обл., м. Яготин, вул. Трудових резервістів, 9а, код 30846316) в доход Державного бюджету України 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено 21.04.2015 р.

Суддя Т.Д. Лилак