Рішення

від 16.04.2015 по справі 911/957/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" квітня 2015 р. Справа № 911/957/15

Господарський суд Київської області у складі судді Лилака Т.Д., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток», Київська обл., с. Петропавлівська Борщагівка до Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель», Київська обл., смт. Ворзель про стягнення 36 309,00 грн., за участю представників:

позивача:Безрідний Р.Ю., паспорт СВ 788031; відповідача:не з'явилися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (позивач) звернулося до господарського суду Київської області з позовною заявою до відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (відповідач) про стягнення 36 309,00 грн. основного боргу у зв'язку з неналежним виконанням останнім зобов'язань з оплати поставленого товару за договором поставки нафтопродуктів №891 від 19.06.2014 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.03.2015 року порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 02.04.2015 року.

Ухвалою господарського суду Київської області від 02.04.2015 року розгляд справи було відкладено на 16.04.2015 року.

Представник відповідача у судове засідання 16.04.2015 року не з'явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15 березня 2010 року №01-08/140 «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи те, що нез'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

19.06.2014 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (постачальник) та відокремленим підрозділом Національного університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (покупець) було укладено договір поставки нафтопродуктів №891 (договір), згідно п. 1.1 якого, постачальник зобов'язується передати в погоджені строки, а покупець прийняти і оплатити на умовах, викладених в договорі, нафтопродукти (дизпаливо, бензин) іменовані далі за текстом - «Товар», найменування, кількість, ціна яких вказується в накладних документах на товар, які оформлюються на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 3.1. договору, загальна ціна цього договору становить 79 690,00 (сімдесят дев'ять тисяч шістсот дев'яносто) гривень.

Пунктом 3.2. договору визначено, що покупець зобов'язується оплатити вартість (в розмірі 100%) товару (в тому числі ПДВ), відображену в рахунках-фактури та накладних документах на товар, (видаткових накладних та/або актах приймання-передачі), протягом 5 (п'яти) робочих днів, з дати здійснення поставки товару. Платіжні документи за цим договором оформлюються згідно умов чинного законодавства України, з дотриманням усіх вимог, які зазвичай ставляться до змісту та форми таких документів, з обов'язковим зазначенням номеру та дати укладання договору згідно з яким здійснюється проплата грошових коштів, а також номер та дату відповідного рахунку-фактури.

Згідно п. 3.5. договору, щомісячно сторони підписують акт звірки взаєморозрахунків. Кожна із сторін зобов'язується протягом 3 (трьох) робочих днів з дати отримання від другої сторони договору акту звірки взаєморозрахунків, підписати його і направити іншій стороні, або протягом того ж терміну направити свої мотивовані зауваження до акту звірки взаєморозрахунків. На першу вимогу постачальника можуть складатись та підписуватись проміжні акти звірки взаєморозрахунків, які надсилаються шляхом факсимільного зв'язку з одночасним підтвердженням рекомендованим листом протягом 3 (трьох) робочих днів з дати відправлення факсимільним зв'язком.

Договором у п. 3.6. визначено, що підсумкові взаєморозрахунки сторін у відповідності з актом звірки повинні бути проведені сторонами не пізніше 3 (трьох) робочих днів з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, з урахуванням умови, визначеної п. 3.2. цього договору.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31 грудня 2014 року, а в частині розрахунків до їх повного проведення. Якщо жодна зі сторін у термін одного місяця до закінчення терміну дії договору не виявила бажання його розірвати, договір вважається пролонгованим ще на один календарний рік на тих самих умовах (п. 6.1. договору).

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач на виконання вимог п. 1.1. договору, з дотриманням положень ст.ст. 526, 629, 712 Цивільного кодексу України, поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 79 690,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №669 від 19.06.2014 року, №670 від 19.06.2014 року, які підписані представниками відповідача без будь-яких заперечень з приводу зазначених у вказаних видаткових накладних вартості, кількості та якості поставленого позивачем товару, з метою засвідчення факту прийняття відповідачем товару в обсязі, кількості, якості та вартості, визначених у видатковій накладній, копії яких знаходяться в матеріалах справи і достовірність яких відповідач не заперечує. Факт прийняття товару за вказаними видатковими накладними уповноваженим представником відповідача підтверджується довіреністю №57 від 19.06.2014 року, копія якої знаходиться в матеріалах справи та достовірність якої відповідач не заперечує.

Тобто, підписані відповідачем видаткові накладні без будь-якого зазначення відповідачем про незгоду із зазначеною у вказаних видаткових накладних вартістю, обсягом та якістю поставленого позивачем товару свідчать про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором.

Як вказує позивач, відповідач належним чином не виконав зобов'язань за договором щодо повної оплати отриманого товару, оплативши товар частково, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 36 309,00 грн.

Разом з тим, у відповідності до положень п. 3.5. договору, позивачем та відповідачем підписано акт звіряння взаємних розрахунків, скріплений печатками сторін, з якого вбачається, що станом на 26.02.2015 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 36 309,00 грн.

Детально дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні належні докази сплати відповідачем заборгованості за договором поставки нафтопродуктів №891 від 19.06.2014 року у сумі 36 309,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач довів суду та відповідач не спростував належними і допустимими доказами те, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість за договором поставки нафтопродуктів від 19.06.2014 року №891 у вигляді боргу у сумі 36 309,00 грн.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за договором поставки нафтопродуктів від 19.06.2014 року №891 у вигляді боргу у сумі 36 309,00 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались позивачем суду в якості доказів, є належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачем докази не спростовані та відповідачем протягом розгляду справи не заперечувались.

Судовий збір, сплачений позивачем у розмірі 1 827,00 грн. відповідно до положень статті 49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Навчально-дослідне господарство «Ворзель» (08296, Київська обл., смт. Ворзель, вул. Крупської, 2, код 33441800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Росток» (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Леніна, 1-Б, код 38183420) 36 309 (тридцять шість тисяч триста дев'ять) грн. 00 коп. основного боргу, 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. судового збору.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до вимог ст. 85 ГПК України.

Суддя Т.Д. Лилак