Ухвала

від 20.04.2015 по справі 914/492/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.04.2015 р. Справа№ 914/492/15

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

За позовом: до відповідача: Державного підприємства "Аргентум", м.Львів Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів", м.Львів про: визнання недійсним статуту державного підприємства "Аргентум", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №242 від 20.06.1991р. та перереєстрованого 20.05.1993р. в частині визначення Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів" засновником та органом управління державного підприємства "Аргентум" Суддя Кітаєва С.Б.

Представники:

від позивача: Яцишин А.В. - представник (довіреність в матеріалах справи)

від відповідача: Янівська Г.Я - представник Львівського закритого акціонерного товариства «Торговий дім «Львів» - правонаступник Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів" (довіреність в матеріалах справи)

Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не поступало.

Суть спору : На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Державного підприємства "Аргентум" до Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів", про визнання недійсним статуту державного підприємства "Аргентум", зареєстрованого рішенням виконавчого комітету Пустомитівської районної ради №242 від 20.06.1991р. та перереєстрованого 20.05.1993р. в частині визначення Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів" засновником та органом управління державного підприємства "Аргентум".

Ухвалою суду від 17.02.2015р. за даним позовом порушено провадження справі та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 02.03.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

Ухвалою суду від 02.03.2015р. розгляд справи відкладено на 20.04.2015р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.

19.03.2015р. за вх.№1185/15 позивач подав заяву від 18.03.2015р. №9/18-03-15 про відмову від позову та припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, у зв'язку із позасудовим врегулюванням спору.

20.04.2015р. за вх.№16065/15 позивач подав повідомлення в якому повідомив суд про скасування довіреності, виданої ДП «Аргентум» на ім'я Боровця Володимира Дмитровича.

У судове засідання 20.04.2015 року Позивач явку повноважного представника забезпечив, заяву від 18.03.2015р. №9/18-03-15 про відмову від позову та припинення провадження у справі на підставі п.4 ч.1 ст.80 ГПК України підтримав.

Відповідач у судове засідання 20.04.2015р. явку повноважного представника забезпечив.

Крім того, при поданні позову у вступній частині позовної заяви позивачем зазначено третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору державного реєстратора Пустомитівського районного управління юстиції Паруса Юрія Володимировича.

З приводу допущення, залучення даної третьої особи до участі у справі судом зазначається наступне.

У відповідності до п.1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Саме лише зазначення в позовній заяві та/або у вступній частині судового рішення певного підприємства чи організації як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, без вирішення судом питання щодо її допущення або залучення до участі у справі не надає їй відповідного процесуального статусу.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.

Враховуючи вищевикладене, у тому числі відмову позивача від позову, суд не дійшов висновку про наявність юридичного інтересу у державного реєстратора Пустомитівського районного управління юстиції Паруса Юрія Володимировича у даній справі, а відтак про наявність підстав на даній стадії судового процесу для залучення до участі у справі державного державного реєстратора Пустомитівського районного управління юстиції Паруса Юрія Володимировича в статусі третьої особи без самостійних вимог на предмет спору.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову та припинення у зв'язку з цим провадження у справі, заслухавши представника Відповідача по суті заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви. При цьому суд керувався наступним.

Відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України до прийняття рішення по справі позивач, вправі, зокрема, відмовитись від позову.

Відповідно до ст.78 ГПК відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи.

Відповідно до ст.78 ГПК України про прийняття відмови позивача від позову господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі.

До прийняття відмови позивача від позову господарський суд роз"яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Згідно п.4 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Згідно ч.2 ст.80 ГПК України у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Згідно ч.3 ст.80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій, зокрема, мають бути вирішені питання про роз»поділ між сторонами господарських витрат, про повернення з бюджету судового збору, а також можуть бути розв"язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

За результатами розгляду заяви суд дійшов висновку, що відмова позивача від позову не суперечить законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а відтак підлягає прийняттю судом.

Враховуючи, що позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом, виходячи із принципу диспозитивності у господарському праві та процесі (диспозитивність - це можливість суб"єктів самостійно впорядковувати (регулювати) свої відносини, діяти на власний розсуд) та керуючись п.4 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі підлягає припиненню.

Відповідно до розділу У1 Господарського процесуального кодексу України (ГПК) судовими витратами є витрати сторін та інших учасників судового процесу в господарському суді, які пов"язані з розглядом справи і складаються з: судового збору; сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом; витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; оплати послуг перекладача, адвоката; інших витрат, пов"язаних з розглядом справи.

Сплата судового збору здійснюється в порядку і розмірі , встановленому Законом України "Про судовий збір" .

Згідно з частиною другою статті 49 ГПК, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Однак, у разі припинення провадження у справі, спір не вирішується по суті, а тому наведений припис ГПК застосований бути не може.

14.02.2015 року до господарського суду Львівської області поступила заява позивача від 13.02.2015р. №25/01 (вх.№ 678/15) про забезпечення позову шляхом заборони Львівському державно-акціонерному торговому дому «Львів», а також органам державної реєстрації (державним реєстраторам) проводити будь-які реєстраційні дії, пов'язані із реєстрацією змін та доповнень до статуту державного підприємства «Аргентум» або викладення його у новій редакції, а також реєстраційні дії, пов'язані із державною реєстрацією зміни посадових осіб державного підприємства «Аргентум».

Відповідно до ст.66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора , який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Таким чином, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Також, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Оскільки заява про забезпечення позову розглядається судом без виклику сторін, тягар доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 ГПК.

Згідно Постанови Пленуму ВГСУ № 16 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", Вищий господарський суд України звертає увагу господарських судів на таке:

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Тобто особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, заявник стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову може привести до того, що відкритою залишається можливість внесення змін до статуту ДП «Аргентум», що може призвести до втрати державної власності на ДП «Аргентум» та ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Враховуючи, що позивач не обґрунтував належним чином необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, не надав доказів в підтвердження імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а також зважаючи, що позивач відмовляється від позову та така відмова приймається судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Крім того, як вбачається із статуту (нова редакція) подано відповідачем до відзиву на позову заяву від 27.02.2015р. №9/27-02-15 правонаступником Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів" (код ЄДРПОУ 13796963) є Львівське закрите акціонерне товариство «Торговий дім «Львів» (код ЄДРПОУ 13796963).

Статтею 25 ГПК України передбачено, що у разі припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Тому, суд вважає за доцільне здійснити заміну відповідача - Львівського державно-акціонерного торгового дому "Львів" його процесуальним правонаступником - Львівським закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Львів».

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.22, 25, 49, 66, 67, 78, п.4 ч.1 ст.80, ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

1. Замінити відповідача - Львівський державно-акціонерний торговий дім "Львів" (код ЄДРПОУ 13796963) його процесуальним правонаступником - Львівським закритим акціонерним товариством «Торговий дім «Львів» (код ЄДРПОУ 13796963).

2. Прийняти відмову Позивача від позову.

3. Припинити провадження у справі.

4. Відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.

Суддя Кітаєва С.Б.