Рішення

від 20.04.2015 по справі 920/409/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.04.2015 Справа № 920/409/15

За позовом: Сумської районної ради, м.Суми

до відповідача: Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації, м.Суми

про стягнення 7571,25 грн.

Суддя Моїсеєнко В.М.

Секретар судового засідання Сорока В.М.

за участю представників сторін:

позивача - Тертишний М.І.

відповідача - Шевченко А.С.

В судовому засіданні 26.03.2015р. оголошувалась перерва до 20.04.2015р. до 10-20.

Суть спору: Сумська районна рада в своїй позовній заяві б/н від 10.03.2015р. просить суд стягнути з Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації заборгованість за охорону приміщення в сумі 7008,33 грн., відповідно до укладеного між сторонами договору № 2/13 від 25.01.2013р. про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, пеню за невиконання умов договору в розмірі 253,86 грн., 3% річних в сумі 309,06 грн., а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1827,00 грн.

Відповідач надав відзив б/н від 23.03.2015р. на позовну заяву, в якому зазначив, що Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації є бюджетною установою та фінансується тільки з державного бюджету України, а державних коштів (асигнувань) на відшкодування послуг з охорони приміщення не виділялось, бюджетні зобов'язання відповідачем в межах умов п. 3.1. договору про відшкодування взяті на себе не були, тому кредиторська заборгованість по сплаті послуг з охорони приміщення відсутня. Враховуючи те, що відповідач не порушував умов договору № 2/13 від 23.03.2015р., він просить суд відмовити Сумській районній раді у задоволенні позовних вимог повністю.

20.04.2015р. позивач надав заперечення від 16.04.2015р. № 02-04/929 на відзив відповідача, в якому зазначив, що умовами договору № 2/13 від 25.01.2013р., а саме: п. 1.1, п. 3.2, передбачений обов'язок орендаря вносити плату за послуги по охороні будівлі. Також і додатком № 3 до договору № 2/13 від 25.01.2013р. передбачено відшкодування витрат балансоутримувача за послуги охорони. Тому, районна рада просить відхилити відзив і задовольнити позов у повному обсязі.

20.04.2015р. представник відповідача подав заяву, в якій посилаючись на норми ст. 258 ЦК України, яка передбачає спеціальний строк позовної давності в один рік щодо вимог по стягненню неустойки, просить суд відмовити позивачу у стягненні пені в розмірі 253,86 грн. та штрафу в розмірі 309,06 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнає та заперечує проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне.

25 січня 2013 року між Сумською районною радою та Управлінням агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації було укладено договір № 1/13 оренди нерухомого майна, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Сумського району, за умовами якого орендодавець (позивач) передав, а орендар (відповідач) прийняв у строкове платне користування нерухоме майно, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Сумського району, а саме приміщення адміністративного будинку загальною площею 94,6 кв.м., розташоване у м. Суми по вул. Іллінській, 97, на 4 поверсі адміністративного будинку Сумської районної ради, що перебуває на балансі Сумської районної ради. Майно передано в оренду з метою розміщення Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації.

Пунктом 5.10. договору оренди № 1/13 від 25.01.2013р. передбачено, що орендар зобов'язаний здійснювати витрати пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти договори з орендодавцем - балансоутримувачем орендованого майна про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, надання комунальних послуг орендарю та інших витрат і послуг, податків і зборів, пов'язаних з утриманням майна та/або безпосередньо з підприємством - надавачем зазначених послуг.

25 січня 2013 року між позивачем (балансоутримувачем) та відповідачем (орендар) було укладено договір № 2/13 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 1.1 договору № 2/13 балансоутримувач забезпечує обслуговування, експлуатацію та ремонт адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: м.Суми, вул.Іллінська, 97 (далі Будівля), загальною площею 2997,9 кв. м., а також надання комунальних послуг (електро-, водопостачання, природний газ (опалення), охорону будівлі, вивіз побутового сміття, технічне, перед сезонне обслуговування обладнання котельні та інші послуги і роботи по Будівлі), а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних послуг і робіт пропорційно до площі в цій Будівлі, яку він займає, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Орендар користується приміщенням, корисна площа якого складає 94,6 кв.м. та площею загального користування - 38,4 кв.м., а всього 133,0 кв.м., розміщене на 4 поверсі в Будівлі, відповідно до плану розміщення приміщення, що додається до договору, на підставі договору оренди приміщення від 25.01.2013р.

Згідно з п.3.1 договору № 2/13 сума договору відшкодування встановлюється відповідно до кошторису на утримання установи орендаря і складає 25695,00 грн. в т.ч.: водопостачання КЕКВ 2272 - 656,00 грн., електропостачання КЕКВ 2273 - 9173,00 грн., природний газ КЕКВ 2274 - 15092,00 грн., вивіз сміття КЕКВ 2240 - 470,00 грн., технічне обслуговування обладнання котельні 2240 - 304,00 грн.

Відповідно до п.3.2 договору № 2/13, протягом 5 - денного терміну від дати виставлення рахунку вносити плату на рахунок балансоутримувача Будівлі, або організації, що обслуговує Будівлю, за обслуговування прибудинкової території та допоміжних приміщень Будівлі, технічне обслуговування, охорону Будівлі відповідно до загальної площі приміщення, на ремонт відповідно до відновної вартості приміщення, а також за комунальні послуги, податкові платежі і збори та інші послуги і роботи пропорційно розміру займаної орендарями загальної площі.

Додатком № 3 «Розрахунок витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення та надання комунальних та інших послуг і робіт орендарям в адміністративній будівлі по вул Іллінська, 97 у 2013 році» до договору відшкодування витрат балансоутримувача № 1/13 від 25.01.2013р. передбачено, що відшкодування витрат балансоутримувача або організації, що обслуговує Будівлю, за електро, газо, водопостачання, сигналізації, податкові платежі і збори, послуги охорони , утримання в чистоті приміщень загального користування та прилеглої території, обслуговування електрообладнання, приладів сантехніки та інші послуги і роботи проводиться пропорційно розміру займаної орендарями загальної площі самостійно по окремих рахунках і договорах, та/або рахунках балансоутримувача згідно виставлених рахунків постачальників та надавачів послуг і виконавців робіт. Вартість відшкодування охорони будівлі складає 3,56 грн. у місяць за 1 кв.м.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.

Позивач 09.01.2014р. звернувся до Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації з претензією № 02-04/8, в якій зазначив, що станом на 01.01.2014р. за установою (відповідачем) значиться заборгованість за охорону приміщення, відповідно до умов договору про відшкодування комунальних платежів в сумі 7008,33 грн. Однак, станом на день розгляду справи заборгованість не погашена.

Враховуючи вимоги п.1.1, 3.2 договору № 2/13 та додатку № 3 до договору, якими прямо передбачено обов'язок орендаря вносити плату за послуги охорони пропорційно розміру займаної площі, суд дійшов висновку щодо правомірності та обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення боргу за послуги охорони в сумі 7008,33 грн.

Відповідач фактично визнав свою заборгованість перед позивачем за послуги з охорони будівлі, але відмовляється її погасити у зв'язку з відсутністю коштів.

Відповідно до ч.1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом стягнення з відповідача заборгованості за послуги з охорони будівлі, згідно умов договору № 2/13 від 25.01.2013р. в сумі 7008,33 грн.

Відповідно до ч.2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За період з січня по грудень 2013р. позивачем нараховані 3% річних в сумі 309,06 грн.

Інфляційні нарахування на суму боргу, так само як і 3% річних,, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р.).

Тому до інфляційних нарахувань та 3% річних не застосовуються положення ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо скороченої позовної давності в один рік, а застосовуються положення ст. 257 ЦК України, яка передбачає загальну позовну давність в три роки.

Таким чином, заява відповідача щодо застосування до вимог позивача про стягнення 3% річних в сумі 309,06 грн. спеціальної позовної давності терміном в один рік, судом до уваги не приймаються.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з п. 3 ч.1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

У відповідності до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно ч. 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Пунктом 4.3 договору № 2/13 передбачено право позивача на пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за невиконання умов договору відповідачем.

Однак, відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Частинами 3, 4 ст. 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 3.2 договору № 2/13 відповідач зобов'язаний вносити плату за послуги охорони протягом 5 - денного терміну від дати виставлення рахунку, а останній рахунок був виставлений відповідачу 20.12.2013р.

Враховуючи вищевикладене та те, що строк позовної давності за останнім рахунком виставленим позивачем закінчився у грудні 2014 року, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення пені в сумі 253,86 грн. задоволенню не підлягають.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1765,71 грн.

Керуючись статтями 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Управління агропромислового розвитку Сумської районної державної адміністрації (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, ід. код 21119952) на користь Сумської районної ради (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 97, ід. код 24004422) 7008,33 грн. заборгованості за договором від 25.01.2013р. №2/13 за отримані послуги, 309,06 грн. трьох відсотків річних; а також витрати по сплаті судового збору в даній справі у сумі 1765,71 грн.

3. В задоволенні позовних вимог про стягнення 253,86 грн. пені - відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 21.04.2015р.

СУДДЯ В.М. МОЇСЕЄНКО