Рішення

від 16.04.2015 по справі 924/279/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" квітня 2015 р.Справа № 924/279/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Прокурора Деражнянського району, м. Деражня в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ;

2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ в особі Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький

до Селянського (фермерського) господарства Когута Івана Васильовича „Жайвір", с. Мазники, Деражнянський район, Хмельницька область

про стягнення 32 682,97 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги

За участю представників сторін:

від позивача-1: не прибув;

від позивача-2: не прибув;

від відповідача: Когут І.В. - голова господарства;

за участю: Якушко Н.А. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області (Наказ №383к від 31.03.2015р..)

В засіданні суду 16.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: прокурор Деражнянського району звернувся до суду із позовом, згідно якого просить стягнути із відповідача 25 000,00 грн. заборгованості за договором про надання фінансової підтримки фермерському господарству №47 від 24.12.2008р., термін повернення яких закінчився 01.12.2013р., а також стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2013р. по 20.01.2015р. в сумі 854,79 грн., інфляційні втрати в сумі 5 459,69 грн. за період грудень 2013р. по листопад 2014р. та пеню в сумі 1 368,49 грн. (з 20.01.2014р. по 31.05.2014р.).

В обґрунтування позову прокурор та позивачі посилаються на те, що згідно умов договору №47 від 24.12.2008р. відповідачу було надано 50 000,00 грн. поворотної фінансової допомоги з кінцевим терміном повернення до „01" грудня 2013р.

Натомість, п.3.4.3 цього договору передбачено, що СФГ фермерське господарство Когута Івана Васильовича „Жайвір" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.10.2012р. в сумі 25 тис. грн.; до 01.12.2013р. сумі 25 тис. грн.

Оскільки відповідача частково повернув кошти в сумі 25 000,00 грн., сплативши вказану суму 20.12.2012р., залишок боргу становить 25 000,00 грн.

Прокурор в засіданні суду 16.04.2015р. позовні вимоги, із в врахуванням заяви за вих.№92-10-15 від 12.03.2015р., підтримав в повному обсязі.

Представник позивача-1 в засідання суду 16.04.2015р. не прибув, однак 23.03.2015р. від останнього надійшли письмові пояснення за вих.№31-4/251 від 20.03.2015р., відповідно до яких повідомив таке. 24.12.2008р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств та Селянським (фермерським) господарством Когута Івана Васильовича „Жайвір" було укладено Договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству №47, відповідно до п.1. якого, Укрдержфонд (в особі Хмельницького відділення) зобов'язувався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству „Жайвір" в сумі 50 000,00 грн., а фермерське господарство зобов'язувалося використати її за цільовим призначенням і повернути фінансову підтримку (допомогу) у визначений даним договором строк.

Фінансову підтримку було надано на підставі довідки №11, виданої конкурсною комісією від 19.12.2008 року (п.2 Договору № 47).

Відповідно до пп.3.1.2. п.3.1. Договору №47, Укрдержфондом в особі Хмельницького відділення має право вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до умов Договору.

Як зазначає позивач-1, на виконання п.3.2. Договору №47, Укрдержфондом в особі Хмельницького відділення було надано у безготівковому порядку платіжним дорученням, шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на поточний рахунок фермерського господарства, яку відповідачем отримано, що підтверджується платіжними дорученнями: №56 від 26 грудня 2008 року та №1 від 25 березня 2009 року, тобто, фінансову допомогу відповідачу надано за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Розділу III Закону України „Про фермерське господарство" від 19 червня 2003 року № 973-ІV та Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою КМУ №1102 від 25.08.2004р.

Згідно із пп.3.4.3. п.3.4. Договору №47, фермерське господарство зобов'язалося повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком: до 01.10.2012 року в сумі 25 000,00 грн.; до 01.12.2013 року в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до п.п.4.1.-4.2. Договору №47, фінансова підтримка надавалась селянському (фермерському) господарству Когута Івана Васильовича „Жайвір" терміном до 01.12.2013 року. Фінансова підтримка (допомога) повертається фермерським господарством з встановленим графіком, окрім випадків зміни умов договору або розірвання його в односторонньому порядку; цей договір діє до повного виконання селянським (фермерським) господарством Когута Івана Васильовича „Жайвір" фінансових зобов'язань по поверненню коштів фінансової підтримки у повному обсязі, відповідно до умов цього Договору.

Згідно із п.13 Порядку, кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними договорами на відповідні рахунки Фонду, його регіональних відділень, відкриті в органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Позивач-1 зазначає, що сторонами умови Договору №47 не змінено та не розірвано в односторонньому порядку, проте, відповідачем по даній справі умови Договору №47 належним чином не виконувалися, оскільки фінансову підтримку (допомогу) повернуто 20.12.2012 року лише частково, а саме, в сумі 25 000,00 грн.

Підпунктами 5.1.-5.2. п.5 Договору №47 передбачена відповідальність за невиконання умов зазначеного Договору, а саме, зазначено, що відповідно до чинного законодавства України у випадку прострочення терміну виконання зобов'язання по поверненню коштів фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) фермерське господарство зобов'язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу; за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення, з дати виникнення обставин, що є підставою для застосування пені, до дати повного повернення коштів фінансової підтримки включно.

При цьому позивач-1 вказує, що індекс інфляції з грудня 2013 року по листопад 2014 року становить 5 459,69 грн., що стверджується даними розрахунку ціни позову. Пеню відповідачу правомірно нараховано з 20.01.2014 року по 31.05.2014 року, виходячи з суми 25 000,00 грн., - 1 368,49 грн. Позивачем також правомірно нараховано відповідачу 3 % річних за період з 01.12.2013 року по 20.01.2015 року (дата подачі позову), що становить 854,79 грн.

Відтак, як зазначає позивач-1, загальна сума заборгованості відповідача по Договору №47 становить 32 682,97 грн. Враховуючи вищевикладене, Міністерство аграрної політики та продовольства України підтримує позов та просить суд позовні вимоги прокурора Деражнянського району Хмельницької області задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача-2 в засіданні суду 16.04.2015р. участі не приймав, проте в судовому засіданні 23.03.2015р. усно позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в зсідання суду 16.04.2015р. прибув, у поданому суду відзиві від 16.04.2015р. повідомив, що Фермерське господарство за 2013-2014р.р. мало значні збитки, оскільки 30 га посіві соняшнику було знищено, що підтверджено актом списання культур від 23.06.2014р.

Також відповідач повідомив, що важкий фінансовий стан господарства на даний час не дає змоги повністю розрахуватись із Фондом. На підтвердження скрутного становища подав суду копію фінансового звіту за 2014 рік, копію звіту про посівні площі с/г культур за 2014 рік, звіт про підсумки збору врожаю на 01.12.2014р.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 12.03.2015р. №20243607.

Селянське фермерське господарство Когута Івана Васильовича „Жайвір", с. Мазники Деражнянського району як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 17.03.2015р. згідно із Випискою ЄДР №094882.

24.12.2008р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та СФГ Когута Івана Васильовича „Жайвір" (Фермерське господарство) було укладено договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству №47, згідно якого Укрдержфонд зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству в сумі 50 000,00 грн., а Фермерське господарство зобов'язується використати її за цільовим призначенням і повернути кошти у визначений договором строк. (розділ І договору).

Згідно п.п.3.1 договору передбачено, що Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення має право вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. Вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка. Вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення зобов'язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі. Надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. (п. 3.2 договору).

Згідно із п.п.3.3 договору передбачено, що фермерське господарство має право: отримати в установленому порядку копію договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі у разі його втрати. На отримання інформації щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

Фермерське господарство зобов'язане: у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі. Повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 01.10.2012р. в сумі 25 тис. грн.; до 01.12.2013р. сумі 25 тис. грн. (п.п. 3.4.3 договору).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу кошти в сумі 50 000, 00 грн., що підтверджено платіжними дорученнями №56 від 26.12.2008р. на суму 16 000,00 грн., №1 від 25.03.2009р. на суму 34 000,00 грн.

Відповідач на виконання зобов'язань по договору від 24.12.2008р. №47 частково повернув фінансову допомогу в сумі 25 000,00 грн., що підтверджено банківською випискою від 20.12.2012р., решта в сумі 25 000,00 грн. залишилась непогашеною.

Оскільки зобов'язання по договору від 24.12.2008р. №47 в частині повернення 25 000,00 грн. не були виконані, прокурор в інтересах позивачів звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача 25 000,00 грн. боргу за договором №47 від 24.12.2008р., 854,79 грн. 3% річних, 5 459,69 грн. інфляційних втрат та пеню в сумі 1 368,49 грн.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з договору. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) повинна вчинити на користь іншої особи (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено та підписано договір про надання фінансової підтримки фермерському господарству від 24.12.2008р. №47, який за правовою природою є кредитним договором, визначивши в ньому умови, права та обов'язки сторін, які є обов'язковими для них.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що підписаним між сторонами договором, зокрема п.п.3.4.3 договору передбачено, що СФГ фермерське господарство Когута Івана Васильовича „Жайвір" зобов'язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно із встановленим графіком, а саме: до 01.10.2012р. в сумі 25 тис. грн.; до 01.12.2013р. сумі 25 тис. грн.

Натомість, відповідач частково виконав зобов'язання по поверненню коштів в сумі 25 000,00 грн., що підтверджено банківською випискою від 20.12.2012р.

Оскільки решта суми 25 000,00 грн. у встановлений термін, тобто до 01.12.2013р., відповідачем не були повернуті, суд вважає правомірною вимогу прокурора в інтересах позивачів щодо їх стягнення із відповідача в судовому порядку.

Судом також приймається до уваги, що позивачем правомірно заявлено до стягнення, крім основного боргу, також пеню в сумі 1 368,49 грн. за період прострочення з 20.01.2014р. по 31.05.2014р., із врахуванням наступного.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов'язання, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов'язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних від простроченої суми за період з 01.12.2013р. по 20.01.2015р. в сумі 854,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 5 459,69 грн. за період грудень 2013р. по листопад 2014р. згідно наявних у справі розрахунків.

Судом при перерахунку сум 3% річних та інфляційних витрат враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. (п.п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).

Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних та інфляційних витрат приймається до уваги, що останні обраховані правильно та відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора в інтересах позивачів щодо стягнення із відповідача 25 000,00 грн. основного боргу, 854,79 грн. 3% річних, 5 459,69 грн. інфляційних втрат та пені в сумі 1 368,49 грн., всього в сумі 32 682,97 грн. правомірними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Із врахуванням вищенаведеного, позов підлягає задоволенню в повному обсязі із покладенням на відповідача судового збору згідно ст.ст.44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.1, 12, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД, -

В И Р І Ш И В:

Позов прокурора Деражнянського району, м. Деражня в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: 1. Міністерства аграрної політики та продовольства України, м. Київ; 2. Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ в особі Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, м. Хмельницький до Селянського (фермерського) господарства Когута Івана Васильовича „Жайвір", с. Мазники, Деражнянський район, Хмельницька область про стягнення 32 682,97 грн. заборгованості по поверненню фінансової допомоги задовольнити.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства Когута Івана Васильовича „Жайвір" (с. Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, 32265, код ЄДРПОУ 21313329) на користь Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств, м. Київ (вул. Олени Теліги, 8, кімната 58А,59, м. Київ, 04112, код ЄДРПОУ 20029342), в особі Хмельницького обласного відділення Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств (вул. Свободи, 70, кв.218, м. Хмельницький, код ЄДРПОУ 21327194, банківські реквізити для сплати: отримувач Хмельницьке відділення Укрдержфонду підтримки фермерських господарств, р/р 35222010000071,, код 21327194, банк ГУДКУ у Хмельницькій області, МФО 815013) 25 000,00 грн. (двадцять п'ять тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 5 459,69 грн. (п'ять тисяч чотириста п'ятдесят дев'ять гривень 69 коп.) інфляційних нарахувань, 854,79 грн. (вісімсот п'ятдесят чотири гривні 79 коп.) 3% річних, 1 368,49 грн. (одна тисяча триста шістдесят вісім гривень 49 коп.) пені.

Видати наказ.

Стягнути із Селянського (фермерського) господарства Когута Івана Васильовича „Жайвір" (с.Мазники, Деражнянського району, Хмельницької області, 32265, код ЄДРПОУ 21313329) в дохід державного бюджету України (по коду бюджетної класифікації 22030001 „Судовий збір, код 03500128, пункт ставок судового збору", символ звітності 206, отримувач коштів УДКСУ у м. Хмельницькому, код отримувача 38045529, банк отримувача ГУ ДКСУ у Хмельницькій області, код банку отримувача (МФО) 815013, на рахунок 31218206783002) судовий збір в розмірі 1 827,00 грн. (одна тисяча вісімсот двадцять сім гривень 00 коп.).

Видати наказ.

Повне рішення складено 20.04.2015р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 5 прим.:

1 - до справи;

2 - прокуратура області (пров. Військоматський, 3, м. Хмельницький, 29000) - згідно заяви;

3 - Міністерство АПП України (вул. Хрещатик, 24, м. Київ, 01001) - прост. кореспонд.;

4 - Український ДФПФГ (вул. О. Теліги, 8, м. Київ, 04112) - прост. кореспонд.;

5 - відповідачу (с. Мазники, Деражнянський р-н, Хмельницька обл., 32265) - згідно заяви.