Постанова

від 15.04.2015 по справі 922/5392/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" квітня 2015 р. Справа № 922/5392/14

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

позивача - Левицької А.В. за довіреністю № 8208-К-О від 20.10.2014 р.

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПП "Фортуна" (вх. № 1087Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 908/5392/14

за позовом ПАТ КБ "Приватбанк", м. Дніпропетровськ

до ПП "Фортуна", м. Ізюм

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2014 р. ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до господарського суду Харківської області із позовом до приватного підприємства "Фортуна" про стягнення коштів у розмірі - 66018,35 грн., з яких заборгованість за кредитом - 48506,47 грн., проценти за користування кредитом - 13858,71 грн., пеня - 2780,05 грн., комісія за користування кредитом - 873,12 грн. та судові витрати.

Рішенням господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у даній справі (суддя Ємельянова О.О.) позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з ПП "Фортуна" на користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість за договором б/н від 03.06.2011 року заборгованість за кредитом у розмірі 48506,47грн., заборгованість по процентам за користування кредитом у розмірі 13858,71грн., пеню в сумі 2780,05грн., заборгованість по комісії за користування кредитом в сумі 873,13грн. та 1827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Так, в своїй апеляційній скарзі заявник зазначає, що ним в порушення вимог ст. 57 ГПК України не отримано копії позовної заяви та доданих до неї документів. Крім того, позивачем не дотримано процедури досудового врегулювання спору та не вжито всіх належних заходів, направлених на недопущення прострочення боржником своїх зобов'язань.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 23.03.2015 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. розгляд справи було відкладено на 15.04.2015 р.

Позивачем на виконання ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 23.03.2015 р. надав виписки з програмного комплексу Приват 24 щодо повідомлення про встановлення кредитного ліміту ПП «Фортуна».

В судове засідання, призначене на 15.04.2015 р. представник відповідача не з'явився, причину неявки не повідомив, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи належне повідомлення відповідача про час та місце засідання суду, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу відповідача за відсутності його представника, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, 03.06.2011 року між публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" (позивач, банк) та приватним підприємством "Фортуна" (відповідач), на підставі заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки (а.с. 31), було укладено договір банківського обслуговування б/н (надалі - Договір), згідно якого позивач відкрив відповідачу поточний рахунок № 26004348667001 на який було встановлено кредитний ліміт.

Відповідно до вказаної заяви про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів, та відтисків печатки, банк при наявності вільних грошових ресурсів здійснює обслуговування кредитного ліміту клієнта за рахунок кредитних коштів в рамках ліміту, про розмір якого банк повідомляє клієнту на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банку та клієнта. Порядок встановлення, зміни ліміту, погашення заборгованості та розмір відсоткової ставки за користування кредитним лімітом регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із анкетою (заявою) складають Договір банківського обслуговування.

У заяві про відкриття поточного рахунку та картки зі зразками підписів і відбитка печатки зазначено, що клієнт підписавши цю заяву, погоджується із Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування за розрахунковими картками (що розташовані на сайті банку www.privatbank.ua та http://client-bank.privatbank.ua), тарифами банку, які разом із цією заявою та карткою зі зразками підписів і відбитка печатки складають Договір банківського обслуговування. Своїм підписом клієнт приєднується та зобов'язується виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, тарифах ПриватБанку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком і клієнтом можуть вирішуватись як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього Договору, так і шляхом обміну інформацією щодо банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку чи інший Інтернет / SМS-ресурс, зазначений банком.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті.

Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Згідно з ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно п. 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає в проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Згідно п. 3.2.1.1.8. Умов, проведення платежів клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком на протязі одного року с моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або в формі "Заяви про відкриття поточного рахунку і картки зі зразками підписів та відтисків печатки"), або в формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / Інтернет клієнт-банк, або в формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі. При порушенні клієнтом будь-якого із обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", банк на власний розсуд, має право змінити умови кредитування, встановивши інший строк повернення кредиту. При належному використанні клієнтом обов'язків, передбачених "Умовами і правилами надання банківських послуг", проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування ліміту може бути продовжено банком на той же строк.

Відповідно до п. 3.2.1.1.11. Умов встановлено період безперервного користування кредитним лімітом - не більше 35 днів (Періодом безперервного користування кредитним лімітом є період часу, на протязі якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.2., 3.2.1.2.2.3. та 3.2.1.2.2.5. Умов, клієнт зобов'язується проводити погашення кредитного ліміту не пізніше строку закінчення періоду безперервного користування кредитним лімітом, сплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитом та повністю повернути кредит в строки, передбачені Умовами.

Згідно п.п. 3.2.1.4.1.1., 3.2.1.4.1.2. та 3.2.1.4.1.3. Умов, нарахування відсотків проводиться наступним чином: за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, клієнт сплачує банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнуління. У разі непогашення кредиту протягом 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91- го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Згідно п. 3.2.1.4.4. Умов, клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, у порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Клієнт доручає банку здійснювати списання винагороди зі своїх рахунків. Сплата винагороди здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, винагорода сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно заявки відповідача, йому було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок у розмірі 52000,00 грн.

Свої зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитний ліміт в розмірі 52000,00 грн. (виписка по рахунку відповідача наявна в матеріалах справи), що підтверджується виписками з програмного комплексу Приват 24 щодо повідомлення про встановлення кредитного ліміту ПП «Фортуна», наданими позивачем до суду апеляційної інстанції.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання за Договором, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість перед позивачем, яка за розрахунком позивача станом на 14.10.2014р. складає 66018,35грн., з яких: 48506,47грн. - заборгованість за кредитом; 13858,71грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 2780,05грн. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором; 873,12грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів виходить із наступного.

Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності із ст.173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 345 Господарського кодексу України кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені, на власних умовах та на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян. Кредитними визнаються банківські операції, визначені як такі законом про банки і банківську діяльність. Кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При порушенні клієнтом будь-якого з грошового зобов'язання клієнт сплачує банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. Умов).

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України, передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Враховуючи вказані обставини колегія суддів дійшла висновку, що відповідач порушив умови укладеного з позивачем Договору та вимоги ст. 526 Цивільного кодексу України, відповідно до якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За таких підстав, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 48506,47грн., заборгованості по процентам за користування кредитом 13858,71грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в сумі 873,12грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1. Умов, при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань зі сплати відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, клієнт сплачує банку пеню в розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3., від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється в гривні. У разі якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Згідно п. 3.2.1.5.4. Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п. 3.2.1.0.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3., здійснюється протягом 3-х років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Відповідно до п. 3.2.1.5.7. Умов, строки позовної давності на вимогу про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

У відповідності до ст. З Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України також встановлено, що пеня за прострочу платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як свідчать матеріали справ, позивач надав обґрунтований розрахунок пені, який відповідає вимогам Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". З урахуванням вищенаведеного колегія суддів також вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення 2780,05грн. пені за період з 29.08.2013 року по 14.10.2014 року.

Щодо тверджень відповідача про неотримання ним в порушення вимог ст. 57 ГПК України копії позовної заяви та доданих до неї документів колегія суддів вважає за потрібне зазначити, що в матеріалах справи міститься опис вкладення до цінного листа, з якого вбачається, що позивачем 18.11.2014 р. було надіслано на адресу відповідача (м. Ізюм, вул. Соборна, 35, 64300, арк. справи 9, дана адреса була зазначена відповідачем у апеляційній скарзі) копію позовної заяви та доданих до неї документів, що спростовує твердження відповідача щодо неотримання зазначених документів.

Щодо недотримання позивачем процедури досудового врегулювання спору колегія суддів зазначає, що відповідно до частини 1 статті 5 Господарського процесуального кодексу України сторони застосовують заходи досудового врегулювання господарського спору за домовленістю між собою.

Так, в матеріалах справи наявні докази того, що позивач здійснював заходи досудового врегулювання господарського спору, а саме докази направлення претензії на адресу відповідача.

В свою чергу, у пункті 1 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 /2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) зазначено, що положення частини другої статті 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Також колегія суддів зазначає, що задля усунення невизначеності щодо порядку нарахування відсотків за користування кредитом у позивача витребувані копії повідомлень про зміну ліміту, які пересилалися через електронну платіжну систему «Приват 24». З наданих позивачем повідомлень вбачається відповідність сум нарахування встановленим грошовим лімітам.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПП "Фортуна" на рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 908/5392/14 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 20.01.2015 р. у справі № 908/5392/14 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 17.04.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.