Постанова

від 09.04.2015 по справі 802/657/15-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 р. м. Вінниця

Справа № 802/657/15-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни, розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області (далі - УПФ України у Тростянецькому районі) з адміністративним позовом, у якому просило зобов'язати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області ( далі - Фонд ) включити в акт щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, кошти в сумі 600 грн., виплачені за період з вересня по грудень 2014 року, та стягнути з відповідача на користь позивача пов'язану з цим заборгованість в сумі 600 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за спірний період УПФ України в Тростянецькому районі в акти звірки включило витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, в загальній сумі 24658,01 грн. Однак, відповідач включив до відшкодування лише кошти в сумі 24058,01 грн. та протиправно відмовляє у включенні до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн Співдружності Незалежних Держав (далі - СНД), за період з вересня по грудень 2014 року включно на суму 600 грн. Позивач вважає, що відшкодування зазначених витрат Пенсійного фонду України повинно здійснюватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак через відділ прийому суду подав заяву за вх. № №8642/15 від 08.04.2015 року про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує ( а.с. 28 ).

Представник відповідача в судове засідання також не з'явився. Разом з тим, надав суду письмові заперечення на адміністративний позов, що долучені до матеріалів справи ( а.с. 24-25 ), та просив судове засідання провести за його відсутності ( а.с. 27 ).

Відповідно до положень частини 4 статті 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи те, що сторонами подані клопотання про розгляд справи без участі представників сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. При цьому, відповідно до положень статті 41 КАС України технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року між УПФ України у Тростянецькому районі та Фондом була проведена щомісячна звірка витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

При цьому загальна сума витрат, що підлягала відшкодуванню УПФ України у Тростянецькому районі становила 24658,01 грн. Водночас Фондом було прийнято до відшкодування лише 24058,01 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем відмовлено у включенні до актів щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих витрати, пов'язані з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, за період з вересня по грудень 2014 року в сумі 600,00 грн.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи) передбачено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до ст. 4 Основ залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

За пенсійним страхуванням згідно з ст. 25 Основ надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту четвертого цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода) визначено, що держави-учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатності осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Статтею 5 Угоди встановлено, що ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав-учасниць Угоди.

Згідно із ст. 3 Угоди усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає таке забезпечення.

Частина 2 статті 2 Закону № 1105-XIV визначає, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього закону.

Отже, пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання, якщо страховий випадок стався на території держав-учасниць Угоди, призначаються за законодавством України і виплачуються з коштів Пенсійного фонду України.

Проте, пунктом 5 частини першої статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (далі - Закон № 1105-XIV) Фонд зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.

Перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом, передбачений статтею 21 Закону № 1105-XIV.

Відповідно до цієї статті Фонд зобов'язаний у встановленому законом порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, у разі настання страхового випадку.

При цьому слід зазначити, що, згідно з підпунктом "в" пункту першого частини першої Закону Україні "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Правовий аналіз вищевказаних норм законодавства дає змогу зробити висновок про те, що Фонд є особою, яка відповідно до закону зобов'язана здійснювати спірні виплати.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону № 1105-XIV якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з Фонду витрат на виплату пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, яким заподіяно каліцтво на підприємствах, розташованих на території країн СНД, які переїхали в Україну, в сумі 600 грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Вказаний висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, яка висвітлена у постанові від 12 листопада 2013 року в справі № 21-361а11 та інших рішеннях в справах цієї категорії.

Вирішуючи адміністративний позов в частині вимог позивача про покладення на Фонд обов'язку з включення в акти щомісячної звірки спірної суми витрат, суд зазначає наступне.

Верховний Суд України неодноразово висловлював свою позицію у спорах цієї категорії (постанови від 20.03.2007 року № 21-1087во06, від 06.06.2011 року № 21-116а11, від 20.06.2011 року № 21-76а11 та ін.), яка полягає, зокрема, в тому, що Порядок відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003 року № 5-4/4, не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, оскільки встановлене ним правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише за відсутності спору.

У разі наявності спору та незгоди на підписання актів звірки розрахунків з боку Фонду вимоги про стягнення таких сум мають вирішуватись у судах адміністративної юрисдикції шляхом пред'явлення органами Пенсійного фонду України позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про зобов'язання Фонд включити в акти звірки витрати по особових справах потерпілих.

Тому позовні вимоги УПФ України у Тростянецькому районі про зобов'язання відповідача включити в акти щомісячної звірки спірні суми задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що заявлений адміністративний позов належить задовольнити виключно в частині стягнення з відповідача витрат на виплату пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві громадянам, каліцтво яким заподіяно на підприємствах, розташованих на території країн СНД, в сумі 600 грн. за період з вересня 2014 року по грудень 2014 року.

Оскільки спір частково вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Тростянецькому районі Вінницької області ( код ЄДРПОУ 25937669 ) на користь управління Пенсійного фонду України у Тростянецькому районі Вінницької області ( код ЄДРПОУ 24898460 ) кошти в сумі 600 грн. (шістсот гривень ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Згідно з оригіналом

Суддя

Секретар