Ухвала

від 09.04.2015 по справі 2а-12074/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2015 року Справа № 51777/12/9104 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника відповідача Юрчака Ю.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Лідер» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ТОВ «Компанія «Лідер» 28.10.2011 року звернулося в суд з адміністративним позовом до ДПІ у Галицькому районі м. Львова, в якому просило визнання незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001722321 від 21.10.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 120 296,00 грн., з них 120 295,00 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року позов задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова №0001722321 від 21.10.2011 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції ДПІ у Галицькому районі м. Львова оскаржила його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати і прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що судом першої інстанції були недостатньо досліджені докази та обставини справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального права. Зазначає, що за даними перевірки та даними «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2011 року», податкові зобов'язання ТОВ «АРС Трейд» по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія Лідер» за червень 2011 року становить 0,00 гривен. Встановлено відхилення між сумами ПДВ, які включені в додаток №5 до декларації з податку на додану вартість по контрагенту ТОВ «АРС Трейд» та ТОВ «Компанія Лідер» на суму 120 295,33 гривень.

Отже, підприємством ТОВ «Компанія Лідер» в порушення п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України відображено в складі податкового кредиту за червень 2011 року суму ПДВ 120 295,33 грн. по контрагенту ТОВ «АРС Трейд», яким не задекларовано податкові зобов'язання в даному податковому періоді. Таким чином, ТОВ «Компанія Лідер» завищено податковий кредит за червень 2011 року в сумі 120 295 гривень.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

Представник позивача в судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду був повідомлений належним чином, тому колегія суддів, у відповідності до ч.4 ст.196 КАС України, вважає за можливе розглядати справу за його відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, на основі наявних у справі доказів, колегія суддів приходить до переконання, що подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Компанія «Лідер» з питань достовірності нарахування і своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2011 року, результати якої відображені в Акті №3779/23-209/31290590 від 07.10.2011 року.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за червень 2011 року податковим органом встановлено його завищення на суму 120 295 грн. за рахунок відображення податкового кредиту згідно господарських операцій по придбанню товарно-матеріальних цінностей ТОВ «Компанія «Лідер» в ТОВ «АРС Трейд» договір №011 від 02.03.2011 року на поставку будівельних матеріалів, інвентаря та інших матеріальних цінностей. Позивачем включено до податкового кредиту суму податку на додану вартість - 120 295,33 грн. по контрагенту ТОВ «АРС Трейд» згідно наступних податкових накладних: №199 від 06.06.2011 року на суму 101 034,48 грн., ПДВ - 16 839,08 грн.; №122 від 07.06.2011 року на суму 94 885,66 грн., ПДВ - 15 814,28 грн.; №195 від 08.06.2011 року на суму 225 268,70 грн., ПДВ - 37 554,78 грн.; №201 від 09.06.2011 року на суму 218 019,30 грн., ПДВ - 36 336,55 грн.; №202 від 09.06.2011 року на суму 82 563,82 грн., ПДВ - 13 760,64 грн.

Водночас згідно даних «Деталізованої інформації по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за червень 2011 року», податкові зобов'язання ТОВ «АРС Трейд» по взаєморозрахунках з ТОВ «Компанія «Лідер» за червень 2011 року становлять 0,00 грн.

Таким чином, податковим органом зроблено висновок про те, що ТОВ «Компанія «Лідер» порушено п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового Кодексу України.

З урахуванням висновків зазначеного Акту перевірку відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0001722321 від 21.10.2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем - податок на додану вартість на суму 120 296 грн., з них 120 295 грн. - за основним платежем, 1,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт придбання, поставки та використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів підтверджується належними первинними документами. Зазначені поставки відображені в бухгалтерському обліку позивача за червень 2011 року.

Первинні документи оформлені відповідно до вимог, встановлених ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", доказів протилежного відповідачем не представлено та судом не встановлено. Крім того, такі документи відображають обсяг, час та місце проведення робіт, здійснення оплати та подальше використання таких робіт у господарській діяльності, а тому позивач, формуючи податковий кредит, діяв в межах та у спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, вважаючи, що він відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 ПК України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 ПК України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Згідно ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч.2 ст.3 вказаного вище Закону, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами п.1 ст.9 названого Закону, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Як видно з матеріалів справи, позивачем реальність господарської операції підтверджується документами, зокрема: договором поставки №011 від 02.03.2011р.; видатковими накладними: № РН-6-06024 від 06.06.2011р. на суму 101 034,48грн (в т.ч. ПДВ 16 839,08грн.), № РН-6-07019 від 07.06.2011р. на суму 94 885,66грн (в т.ч. ПДВ 15 814,28грн.), № РН-6-08026 від 08.06.2011р. на суму 225 268,70грн (в т.ч. ПДВ 37 544,78грн.), № РН-6-09021 від 09.06.2011р. на суму 218 019,30грн (в т.ч. ПДВ 36 336,55грн.), № РН-6-09022 від 09.06.2011р. на суму 82 563,82грн (в т.ч. ПДВ 13 760,64грн.); журналом реєстрації довіреностей ТОВ «Компанії «Лідер», що свідчить про здійснення даних господарських операцій уповноваженими особами;

Крім того, позивачем представлено: акти виконаних робіт, укладених між ТОВ «Компанією «Лідер» та Замовниками робіт, куди були поставлені та списані отримані від ТОВ «АРС Трейд» будівельні матеріали (Акт між позивачем та Інститутом прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України на суму 53 066,00 грн., з Фізико-механічним інститутом ім. Г.В.Карпенка НАН України на суму 18 366,00грн. та на суму 24929,00 грн., з УМГ «Львівтрансгаз» на суму 925918,25,00грн. та на суму 101873,66грн.);

Вказані вище обставини доводять також накладні №912 від 23.06.2011р. на суму 77818,80грн. про передачу підприємству УМГ «Львівтрансгаз» устаткування, отриманого позивачем від ТОВ «АРС Трейд» ; акти списання ТОВ «Компанією «Лідер» будівельних матеріалів, отриманих від ТОВ «АРС Трейд», а саме: №945 від 30.06.2011р. на суму 32453,43грн., №946 від 30.06.2011р. на суму 45064,65грн., №947 від 30.06.2011р. на суму 5847,01грн., №948 від 30.06.2011р. на суму 4700,42грн., №949 від 30.06.2011р. на суму 422186,93грн., Ліцензія на будівельну діяльність ТОВ «Компанії «Лідер» Серії АВ №356592 з додатками; листи-відповіді Фізико-механічного інституту ім. Г.В.Карпенка НАН України та Інституту прикладних проблем механіки і математики ім. Я.С. Підстригача НАН України №88-3/1228 від 08.12.2011р., №75-6/335 від 08.12.2011р., про надання інформації з журналу обліку в'їзду-виїзду автомобілів при доставці будівельних матеріалів на територію організацій.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо підтвердження належними первинними документами факту придбання, поставки та використання у господарській діяльності позивача придбаних товарів.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що документом, який підтверджує включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, є податкова накладна.

Як видно з матеріалів справи позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевіряємий період були надані відповідачу та суду податкові накладні, які не мають недоліків та порядок заповнення яких відповідає встановленому чинним законодавством, а відтак, на переконання колегії суддів, позивач мав право включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Також колегія суддів,вважає за належне зазначити, що сама по собі несплата податку чи інше порушення податкового законодавства продавцем в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування чи податкового кредиту. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це спричиняє відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, згідно з практикою Європейського суду з прав людини у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ вдруге. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 31 січня 2011 року справа №21-47а10.

Крім того, апеляційному суду не представлено судових рішень про нікчемність укладених угод позивача з ТОВ «АРС Трейд» чи вироків про притягнення їх посадових осіб до кримінальної відповідальності.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає підставною та обґрунтованою вимогу про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення №0001722321 від 21.10.2011 року та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 7 лютого 2012 року у справі №2а-12074/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а в разі складання ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складання ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 14.04.2015 року.