Ухвала

від 14.04.2015 по справі 816/376/15-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2015 р.Справа № 816/376/15-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Мельнікової Л.В.

суддів - Бартош Н.С., Донець Л.О.

за участю секретаря судового засідання - Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі за адміністративним позовом відкритого акціонерного товариства «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року позивач - відкрите акціонерне товариство «Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат» (далі по тексту ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат») - звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення відповідача - Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - Кременчуцька ОДПІ) від 22.01.2015 року №0000532202/147, прийнятого на підставі акту перевірки від 31.12.2014 року № 2983/16-03-22-02-12/00191282, яким за встановлені порушення п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України(далі - ПК України) підприємству зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за травень 2014 року у розмірі 158.604 грн.

В обґрунтування позовних вимог ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає про хибність висновків податкового органу про порушення підприємством податкового законодавства, викладених в акті перевірки від 22.01.2015 року №0000532202/147 «Про результати позапланової виїзної перевірки ВАТ «Полтавський ГЗК» (код ЄДРПОУ 00191282) з питань взаємовідносин з ТОВ «Німецьке Індустріальне Представництво (код 20010868), ТОВ «Селена-Н» (код 35622296), ТОВ «Техномаш» (код 32640621), ТОВ «Елемент Ойл» (код 39038178) за березень 2014 року» (далі - акт перевірки).

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року адміністративний позов ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» задоволено.

Судове рішення вмотивовано посиланням на правомірність віднесення до складу податкового кредиту за березень 2014 року суму ПДВ в розмірі 158.604 грн., сплачену в ціні придбаних у ТОВ «Техномаш» товарів. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, відповідачем не доведено порушення позивачем податкового законодавства, а посилання Кременчуцька ОДПІ на акт про неможливість проведення звірки контрагента підприємства-позивача - ТОВ «Техномаш», як на доказ вчинення порушень позивачем є безпідставними.

В апеляційній скарзі, відповідач, посилаючись на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати зазначену постанову та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідно до положень ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Судом встановлено, що у період з 29 по 31 грудня 2014 року працівниками Кременчуцької ОДПІ проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» з питань взаємовідносин з ТОВ «Німецьке Індустріальне Представництво», ТОВ «Селена-Н», ТОВ «Техномаш», ТОВ «Елемент Ойл», за результатами якої складено акт від 31 грудня 2014 року №2983/16-03-22-02-12/00191282 (а.с. 11-23), яким зафіксовано висновок податкового органу про порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду у загальній сумі 158.604 грн. за березень 2014 року.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про завищення позивачем податкового кредиту за березень 2014 року на 158.604 грн. по операціях з придбання товарів у ТОВ «Техномаш». Вказаного висновку контролюючий орган дійшов з урахуванням інформації, закріпленої в акті ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська №2089/04-61-22-1/32640621 від 01.08.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ТЕХНОМАШ» (код ЄДРПОУ 32640621) з питань дотримання вимог податкового законодавства України з платниками податків ТОВ «ДНІПРОСФЕРА» (код ЄДРПОУ 38964910), ТОВ «СПЕЦТОРГ-ІНВЕСТ» (код ЄДРПОУ 39005095), ТОВ «ПЕНТАЛІТ» (код ЄДРПОУ 38931204) по податку на додану за період березень 2014 року», згідно якого в ході проведення звірки не встановлено факту поставок товарів (робіт, послуг) по ланцюгу ТОВ «ДНІПРОСФЕРА», ТОВ «СПЕЦТОРГ-ІНВЕСТ», ТОВ «ПЕНТАЛІТ» - ТОВ «ТЕХНОМАШ» - покупці. Встановлено, що підприємством ТОВ «Техномаш» неправомірно завищено податковий кредит за березень 2014 у сумі 158.604 грн., а отже ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» шляхом формування податкового кредиту від ТОВ «Техномаш» у вказаній сумі, порушено п. 198.1, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшене відємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду.

Окрім того, Кременчуцька ОДПІ вважає, що реальний характер операцій позивача з ТОВ «Техномаш» не підтверджується належними первинними документами, оскільки в товарно-транспортних накладних №1 від 17-18.03.2014 року, №2 від 19-20.03.2014 року, №3 від 24-25.03.3014 року; № 4 від 26-27.03.2014 року не вказаний перелік номенклатури перевезення, згідно наказу «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» N 363 від 14.10.97 року відповідно до якого у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов'язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-9 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником. ВАТ «ПГЗК» зазначений документ не надано. Крім цього, враховуючи те що доставка вантажу згідно товарно-транспортних накладних здійснювалася по дві доби в розділі вантажно-розвантажувалні операції не зазначено дату та час прибуття, вибуття, простою та підписи відповідальних осіб.

ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» 08.01.2015 за вих. №4605/205 подано до Кременчуцької ОДПІ заперечення на Акт перевірки (а.с. 24-26), за результатом розгляду яких Кременчуцькою ОДПІ надано відповідь від 19.01.2015 за вих. №724/10, якою повідомлено, що висновки, викладені в Акті перевірки є обґрунтованими та встановлені на підставі чинного законодавства (а.с. 27-30).

На підставі зазначених висновків Акта перевірки Кременчуцькою ОДПІ 22 січня 2015 року сформовано податкове повідомлення-рішення №0000532202/147, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість загалом в розмірі 158.604 грн. (а.с. 9, 10).

Колегія суддів погоджуючись з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» зазначає наступне.

Відповідно до положень п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПК України).

Згідно п. 200.4 ст. 200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п. 200.6 ПК України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.4 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст.198 ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 цього кодексу встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, в якій зазначаються в окремих рядках певні обов'язкові реквізити.

Згідно з п. 201.4 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Пунктом 198.6 ст.198 ПК України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи викладені норми ПК України, існує декілька підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, фактична сплата грошових коштів контрагенту, в сумі визначеній в податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, за наслідками якої у платника податку на додану вартість виникає право на податковий кредит.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Положеннями ст. 1 Закону України від 16.07.1999 року N 996-ХІУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» подальшими змінами та доповненнями, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються наданих бухгалтерського обліку.

Вирішуючи спір, та приймаючи рішення про неправомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, суд виходив з того, що фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» та його контрагентом - ТОВ «Техномаш» та правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту відповідно до первинних бухгалтерських документів та по податковим накладним, які виписані на виконання умов договірних відносин. У зв'язку з придбанням товарно-матеріальних цінностей відбулись реальні зміни майнового стану платника податків, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентом - ТОВ «Техномаш» стосувалися придбання товарів, а саме - класифікаторів 2КСН-30*125П відповідно до договору постачання № 1493 від 19.04.2013 року.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано податкові накладні на суму вартості товарів, видаткові накладні, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні, прибутковий ордер, рахунок-фактуру (а.с. 74-75, 78-84), з яких вбачається, що позивачем отримувались від ТОВ «Техномаш» товари, в ціні яких сплачувався податок на додану вартість.

Зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та у матеріали справи відсутні.

Також, Кременчуцькою ОДПІ не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Судом встановлено, що ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» придбавав у ТОВ «Техномаш» товар з метою використання його у власній господарській діяльності, а саме для виконання будівельних, механіко-монтажних робіт з «Реконструкції технологічної секції № 6 з встановленням млинів більшого діаметру», складовою частиною якої є «Класифікатор 2КСН-30*125П» відповідно до договору підряду № 1234 від 15.04.2014 року, укладеного позивачем (замовником) з ТОВ «Феррострой» (підрядником) (а.с. 147-154).

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що копії долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ст.44 Податкового кодексу України та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995року № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995року за № 168/704; далі за текстом - Положення № 88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, містять визначені законом реквізити, виписані за визначеною законом подією, складені реально існуючими суб'єктами права.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованою позицію суду першої інстанції щодо неправомірності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за травень 2014 року у сумі 158.604 грн. з посиланням на акт ДПІ в АНД районі м. Дніпропетровська №2089/04-61-22-1/32640621 від 01.08.2014 року про неможливість проведення звірки ТОВ «Техномаш», як на доказ вчинення порушень позивачем, оскільки зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит з податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, оскільки Податковий кодекс України не ставить право платника податку на додану вартість на податковий кредит в залежність від дій або бездіяльності його контрагентів чи відсутності їх за місцезнаходженням, так само відсутності у контрагентів основних фондів, кваліфікованого персоналу тощо. В разі порушення контрагентом податкової дисципліни відповідальність та негативні наслідки мають настати саме для цієї особи.

Чинне законодавство не зобов'язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства та його безпосередню наявність за місцезнаходженням перед тим, як відносити відповідні суми витрат до валових витрат та суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейського суду з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Отримання податковим органом акту перевірки чи довідки зустрічної звірки, в яких викладені висновки про вчинення контрагентом платника податків нікчемного правочину або відображення в звітності показників господарських операцій, які фактично не відбулись, не звільняє такий податковий орган від виконання обов'язку самостійного встановлення та доведення факту вчинення платником податків порушення закону, оскільки ані акт перевірки, ані довідка зустрічної звірки не мають преюдиційного характеру та не є документами, що достовірно та беззаперечно підтверджують обставини фактичної дійсності.

Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи відповідача про неналежне оформлення товарно-транспортних накладних під час здійснення перевезення товару як на підставу для правомірності зменшення суми податкового кредиту, оскільки наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав судам першої та апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову, які не спростовані доводами апеляційної скарги.

Виходячи з наведеного, колегія суддів не вбачає підстав, передбачених ст. 202 КАС України для скасування судового рішення та приходить до висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного судового рішення - без змін.

В порядку, передбаченому ч. 1 ст. 41, ч. 4 ст. 196 КАС України, розгляд справи відбувся за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 41 ч. 1, 160, 167, 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова

Судді (підпис) Н.С. Бартош

(підпис) Л.О. Донець

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 17 квітня 2015 року.