Рішення

від 21.04.2015 по справі 405/1943/15-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КІРОВОГРАДА

Справа № 405/1943/15-ц

2/405/435/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2015 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого судді Плохотніченко Л.І

при секретарі Іванову А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до Ленінського районного суду м. Кіровограда з позовною заявою до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог позивачем вказано, що з 06.04. 1978 року до 31 грудня 2013 року вона працювала в Геологорозвідувальній експедиції № 37, яка є структурним підрозділом Казенного підприємства «Кіровгеологія», але при звільненні, відповідач не здійснив їй повного розрахунку по заробітній платі.

17.04.2014 року рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда на користь позивача з Казенного підприємства «Кіровгеологія» було стягнено заробітну плату та 27.06.2014 року відділом державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві відкрито виконавче провадження про стягнення з відповідача на користь позивача заробітної плати. Проте рішення суду відповідачем не виконано, у зв'язку з чим позивач з даним позовом звернулася до суду.

Позивач до суду надала заяву, відповідно до якої повідомляє про підтримання позовних вимог у повному обсязі та просить справу розглянути без її участі і позовні вимоги задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечувала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, проте був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, заперечення на позов не надав.

З урахуванням вказаних обставин, відповідно до ст. ст. 158, 169, 224 ЦПК України суд ухвалив здійснити розгляд справи на підставі наявних доказів та матеріалів, заочно.

Дослідивши матеріали справи та надавши оцінку доказам у їх сукупності, суд вважає , що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

З 06.04. 1978 року до 31 грудня 2013 року позивач працювала в Геологорозвідувальній експедиції № 37, яка є структурним підрозділом Казенного підприємства «Кіровгеологія».

Відповідно до рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17.04.2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та відшкодування моральної шкоди, з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь позивача стягнено заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в розмірі 23 935 грн. 16 коп.

Згідно з належно оформленим судом виконавчим листом, на підставі заяви ОСОБА_1, 27.06.2014 року головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ м. Києва Диких О.О. було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 43816539 про стягнення з Казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь ОСОБА_1 заборгованості по виплаті заробітної плати, згідно з п. 2 якої боржнику надавався строк для добровільного виконання рішення суду до 04.07.2014 року та відповідно до п. 3 цієї ж постанови державним виконавцем боржнику роз'яснено наслідки невиконання рішення суду у добровільному порядку.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на положення ст.117 КЗпП України, відповідно до якої в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до довідки відповідача № 9/20 від 14 січня 2014 року, середньомісячна заробітна плата позивача складала 4 391, 20 грн.

Таким чином, розмір своєчасно невиплаченої позивачу середнього заробітку склав 63 672,40 грн.

Статтею 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу, статтею 115 цього Кодексу передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних дів.

Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред»явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, відповідно до ст. 137 ЦПК України у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Враховуючи викладене, а також не доведеність отримання позивачем втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, суд вважає, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача моральної шкоди задоволенню не підлягає.

За ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України про диспозитивність цивільного судочинства, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущення.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Згідно з ч. 2 ст. 158 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене суд вважає за необхідне повністю задовольнити вимогу щодо стягнення з відповідача середнього заробітку, в іншій частині позову відмовити.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача на користь держави підлягають судові витрати по справі в сумі 636,72 грн.

Керуючись ст.ст.10, 11, 57 - 60, 79, 88, 212-215, 224-226 ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Кіровгеологія» про стягнення середньої заробітної плати і відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Казенного підприємства «Кіровгеологія», р/р 260073977 У АКБ «Легбанк» м. Київ, МФО 300056, код 04746400, Інд. податк. № 143082726101, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток у сумі 63 672,40 грн.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з казенного підприємства «Кіровгеологія» на користь держави судовий збір у сумі 636,72 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Л. І. Плохотніченко