Ухвала

від 21.04.2015 по справі 193/125-15-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/125/15 Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/807/К/15 інстанції - Патинка А.Г.

Категорія № 23 (1) Доповідач - Братіщева Л.А.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді: Братіщевої Л.А.,

суддів: Грищенко Н.М., Чорнобук В.І.,

при секретарі: Трофименко О.О.

за участю: представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

представника відповідача ТОВ «Степове» - Панкєєва Ярослава Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_3, яка діє в інтересах позивача ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове», третя особа - відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі, -

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2015 року ОСОБА_3 звернулась до суду в інтересах ОСОБА_2 з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» (далі - ТОВ «Степове») про розірвання договору оренди землі та стягнення заборгованості по орендній платі. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ОСОБА_5 на праві власності на підставі Державного акту про право власності на земельну ділянку від 10.12.2004 року, належить земельна ділянка площею 8,160 га., розташована на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області.

10 грудня 2005 між ОСОБА_2 та ТОВ «Степове» було укладено договір № 287 оренди земельної ділянки, умовами якого передбачено, що орендна плата за користування земельною ділянкою вноситься до 30 грудня кожного року протягом всього строку оренди у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на перше січня кожного року.

Посилаючись на затримку сплати орендної плати за останні два роки, як на систематичний характер порушення ст.ст. 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, норми Конвенції про захист прав та свобод людини від 20.03.1952 року в частині мирного володіння своїм майном, після уточнення позовних вимог у травні 2015 року, просила суд розірвати договір оренди земельної ділянки № 287 від 10.12.2005 року укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «Степове», а також стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 487 грн. 20 коп.

Рішенням Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року в задоволенні позовних вимог представника позивача ОСОБА_3, яка діє в інтересах ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Степове», третя особа - відділ Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області про розірвання договору оренди землі - відмовлено.

Позовні вимоги про стягнення судових витрат задоволені частково.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Степове» на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 243,60 грн., в іншій частині позовних вимог про стягнення судових витрат - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду в частині відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки та стягнення частини судових витрат, що складаються із судового збору за немайновий спір та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, судом не враховано, що ТОВ «Степове» систематично затримував виплату орендної плати за минулі роки, не сплачував її своєчасно, що є порушенням умов договору оренди земельної ділянки та підставою для його розірвання. Також суд дійшов помилкового висновку про те, що домовленість сторін про стягнення пені за порушення виконання зобов'язань, не може бути підставою для розірвання договору оренди у зв'язку із порушенням строків виплати орендної плати. Судом невірно трактоване поняття «систематичність несплати».

Крім того, під час розгляду справи судом були допущені численні порушення норм процесуального права, такі як: неповідомлення про результат розгляду її зауважень до журналу судового засідання від 03.03.2015 року, не надання належної оцінки доказам, які були надані позивачем, не вирішення думки учасників процесу про можливість розгляду справи у відсутність осіб, які не з'явились, не оголошення суддею позовної заяви, а тільки прохальної частини, несвоєчасна видача вступної та резолютивної частини рішення, тобто не негайно після його проголошення та інші.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Згідно із ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2, на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 10.12.2004 року, є власником земельної ділянки площею 8,160 га., розташованої на території Першотравенської сільської ради Софіївського району Дніпропетровської області, кадастровий номер 1225287700-02-005-0113 (а.с. 7).

10 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Степове» укладено договір № 287 оренди земельної ділянки строком на 7 років для вирощування товарів сільськогосподарської продукції, зареєстрований у відділі Держкомзему в Софіївському районі 20 жовтня 2006 року № запису 040613301733(а.с. 8-10).

Пунктом 9 Договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1067,32 грн. в грошовій формі в строк з 01 серпня по 30 грудня.

10 травня 2012 року між сторонами укладено Договір про внесення змін до договору оренди земельної ділянки № 287 від 10.12.2005 року, відповідно до якого встановлено розмір орендної плати 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки станом на 01 січня кожного року, що на 2012 рік складає суму 8110,19 грн. До розміру орендної плати включена сума, яка дорівнює розміру податку на доходи орендодавця, які він повинен сплатити до бюджету згідно з чинним законодавством. Вказана сума прибуткового податку не сплачується орендодавцеві, а перераховується Орендарем до відповідного бюджету згідно з чинним законодавством України. Орендна плата виплачується орендарем до 30 грудня кожного року дії Договору оренди (п. 4 Договору оренди земельної ділянки). Термін дії договору встановлений до 31 грудня 2017 року (а.с. 11).

06 січня 2015 року, 17 січня 2015 року та 31 січня 2015 року представником позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на адресу ТОВ «Степове» були направлені претензії щодо сплати заборгованості по орендній платі за 2014 рік (а.с. 12-17, 50, 52-54).

Відповідно до повідомлення Відділу Держземагенства у Софіївському районі Дніпропетровської області від 13.02.2015 року, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на території Першотравневої сільської ради площею 8,160 га. станом на 01.01.2014 року становить 162203,83 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що представником позивача не доведена систематична невиплата орендної плати відповідачем, оскільки була лише затримка її виплати за 2013 та 2014 роки, за що, відповідно до умов договору, передбачена матеріальна відповідальність у вигляді сплати пені та дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного між сторонами.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі», договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст. 21 Закону України «Про оренду землі», розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди.

Згідно ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Відповідно до вищезазначених норм матеріального права, договір оренди землі може бути розірваний за умови систематичної несплати орендної плати.

Даний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року справа № 6-146цс12, і, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки ТОВ «Степове» від 23.02.2015 року, з ОСОБА_2 за 2014 рік згідно договору оренди земельної ділянки, станом на 23.02.2015 року проведено такі розрахунки: нараховано орендної плати - 8110, 19 грн., утримано прибутковий податок - 1216,53 грн., видано - 6893,66 грн., залишок - 0 грн. (а.с. 66).

Відповідно до відомості виплати паїв ТОВ «Степове» № 4563 від 18.02.2015 року, ОСОБА_2 сплачено 6893,66 грн. (а.с. 76).

За 2013 рік позивачу також була нарахована орендна плата та виплачена у розмірі 6893,66 грн., а саме: в травні 2014 року - 1500 грн. та 06.08.2014 року - 5393,66 грн., що підтверджується платіжними відомістями ТОВ «Степове» № 3 за травень 2014 року та № 3219 від 06.08.2014 року (а.с. 77, 78).

Колегія суддів приймає до уваги вказані відомості про виплату орендної плати за 2013-214 роки та приходить до висновку, що докази про систематичну несплату орендної плати відповідачем ТОВ «Степове» у матеріалах справи відсутні.

Навпаки, вказане свідчить про те, що відповідачем виплачувалась ОСОБА_2 протягом спірних 2013-2014 років орендна плата за користування землею в грошовій формі, але із запізненням. Розрахунок за 2014 рік здійснено із орендодавцем у лютому 2015 року із порушенням строків визначених у п. 4.4. договору оренди. На думку колегії суддів, дані порушення несвоєчасної виплати орендної плати у повному обсязі, не може бути визначено, як істотне порушення, тому не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Також колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що посилання орендаря на несвоєчасну сплату орендної плати у повному обсязі, не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди землі, оскільки п. 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати в строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,02% від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Інші доводи представника позивача колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

Доводи апеляційної скарги представника позивача щодо численних порушень судом вимог процесуального законодавства, також на увагу не заслуговують, оскільки перелічені представником позивача порушення не призвели до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення, тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 309 ЦПК України не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - відхилити.

Рішення Софіївського районного суду Дніпропетровської області від 03 березня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: