Рішення

від 17.04.2015 по справі 425/3091/14-ц

РУБІЖАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2015 року Провадження №2/425/120/15

Справа №425/3091/14-ц

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Мирошникової О.Ш.,

за участю секретаря Кулішової О.С.,

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Степанцова В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рубіжне Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з заробітної плати, -

встановив:

17 грудня 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з заробітної плати за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року у розмірі 9248,57 гривень. 11.03.2015 року позивач подав до суду заву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути з відповідача заборгованість з заробітної плати у розмірі 9248,57 гривень та середній заробіток за час затримки розрахунку у розмірі 77884,00 гривень. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 09.04.2013 року позивача було прийнято на посаду директора КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради на підставі укладеного з ним контракту № 6. Розпорядженням секретаря Рубіжанської міської ради № 176-к від 09.04.2014 року ОСОБА_1 було звільнено з займаної посади на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України в зв'язку з закінченням строку дії контракту. В порушення ст. 116 КЗпП України в день звільнення підприємством не було проведено повного розрахунку з ОСОБА_1, тому позивач й звернувся до суду з цим позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримують збільшені позовні вимоги в повному обсязі, наполягають на їх задоволенні.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позову заперечує та просить суд відмовити в його задоволенні, 13.01.2015 року надав суду письмові заперечення, відповідно до яких ОСОБА_1 з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року жодного разу на робоче місце не з'явився, обов'язки директора КП «Житловий сервіс» не виконував, про поважність причин неявки на роботу документів не надав. Згідно умов контракту № 6, який було укладено з ОСОБА_1, обов'язок з виплати заробітної плати працівнику виникає у підприємства за умови виконання ним обов'язків за трудовим договором та з урахуванням того, що ОСОБА_1 свої обов'язки в період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року не виконував, то заробітна плата йому не нарахована, права на одержання винагороди за невиконання роботи у позивача не виникає, тому представник відповідача просить суд відмовити в позові (а.с. 17-18).

В судовому засіданні представник третьої особи виконавчого комітету Рубіжанської міської ради Луганської області Щукін Д.О. надав пояснення стосовно спору та зазначив, що виконавчий комітет не підтримує позовні вимоги, директор КП «Житловий сервіс» тривалий час перебував на лікарняному, на час якого його обов'язки виконував ОСОБА_4 Після виходу ОСОБА_1 з лікарняного 20.02.2014 року він не звертався до виконавчого комітету про усунення будь-яких перешкод у виконанні ним своїх обов'язків як директора. Також, 24.02.2015 року до суду були подані два примірники пояснень за підписом заступника міського голови Подхватіліна П. та секретаря Рубіжанської міської ради Мухтарова Д.Х. аналогічного змісту, згідно з якими з 27.11.2013 року ОСОБА_1 перебував на лікарняному та в цей час обов'язки директора КП «Житловий сервіс» виконував ОСОБА_4, за розпорядження міського голови № 58-к від 18.02.2014 року виконуючим обов'язки директора КП «Житловий сервіс» було призначено ОСОБА_7 В поясненнях від 24.02.2015 року також зазначено, що у виконавчому комітеті Рубіжанської міської ради немає відомостей про те, що ОСОБА_1 в період з 20.02.2014 року по 08.04.2014 року знаходився на робочому місці та виконував хоч жодні з своїх обовязків, на оперативних нарадах двічі на тиждень у виконавчих органах ради ОСОБА_1 участі не брав, жодних звернень до виконавчих органів ради з питань перешкод у діяльності ОСОБА_1 в спірний період не заявляв, листка непрацездатності за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року не надав, втім заявляв, що досі хворіє. У зв'язку з тим, що факт прогулу не був вчасно встановлений за обманом ОСОБА_1, то звільнення відбулося на підставі припинення строку контракту. Отже, ОСОБА_1 не може бути нарахована заробітна плата за обставини його невиходу на робоче місце і невиконання ним обов'язків, встановлених контрактом, статутом та діючим законодавством (а.с. 126-129).

Суд, вислухавши пояснення сторін та третьої особи, допитавши свідків, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно Статуту Комунальне підприємство «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради створено за рішенням Рубіжанської міської ради Луганської області від 05.01.2007 року № 13/179 та засноване на власності територіальної громади міста Рубіжне, засновником підприємства є Рубіжанська міська рада Луганської області, підприємство є комунальним, унітарним та комерційним. Підприємство створено з метою, зокрема, надання житлово-комунальних послуг (а.с. 64-69).

Згідно п. 7.2. Статуту для керівництва господарською діяльністю підприємства, міським головою призначається директор, шляхом укладання з ним контракту, у якому зазначається термін наймання, права, обов'язки і відповідальність директора, умови матеріального забезпечення і звільнення його з посади (а.с. 66 зворот).

Рішенням Рубіжанської міської ради від 13.02.2014 року № 40/1 були внесені зміни до статуту підприємства, якими п. 7.2. було змінено та викладено в новій редакції: «п.7.2. Для керівництва господарською діяльністю підприємства, міським головою, а у разі його відсутності особою, яка здійснює повноваження міського голови, призначається директор шляхом укладення з ним контракту, у якому зазначається термін наймання, права, обов'язки і відповідальність директора, умови матеріального забезпечення і звільнення його з посади» (а.с. 69, зворот).

09.04.2013 року між Виконавчим комітетом Рубіжанської міської ради, як органом управління майном та громадянином ОСОБА_1 було укладено контракт № 6 як з керівником підприємства, що є у комунальній власності на термін з 09.04.2013 року по 09.04.2014 року, згідно якого ОСОБА_1 наймається (призначається) на посаду директора КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради (а.с. 2-4).

Згідно ст. 1 контракту за цим контрактом керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію підприємства здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати його високоприбуткову діяльність, ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством майна, а орган управління майном зобов'язаний створювати належні умови для матеріального забезпечення і організації праці керівника. На підставі контракту виникають трудові відносити між керівником підприємства та органом управління майном цього підприємства. Керівник, який уклав контракт, є повноважним представником підприємства під час реалізації повноважень, функцій, обов'язків підприємства, передбачених актами законодавства, статутом підприємства, іншими нормативними документами. Керівник діє на засадах єдиноначальності та підзвітний органу управління майном у межах, встановлених законодавством, статутом підприємства та цим контрактом (а.с. 2).

Відповідно п. 10 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до повноважень міського голови відноситься призначення на посади та звільнення з посад, зокрема, керівників підприємств, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Відповідно ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно п. 2 ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути, зокрема, на визначений строк, встановлений за погодженням сторін

Постановою Кабінету Міністрів України «Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у державній власності» № 203 від 19.03.1993 року затверджено Положення про порядок укладання контракту з керівником підприємства, що є у державній власності, при найманні на роботу.

Відповідно до п. 5 зазначеної Постанови № 203 рекомендовано місцевим органам виконавчої влади при укладанні контрактів з керівниками підприємств, що є у комунальній власності, застосовувати порядок, передбачений Положенням, затвердженим цією постановою.

Відповідно до п. 4 зазначеної Постанови № 203 оплата праці та матеріальне забезпечення керівника підприємства визначаються у контракті, провадяться за рахунок коштів підприємства і встановлюються у прямій залежності від результатів виробничо-господарської діяльності підприємства.

Згідно п. 17 контракту за виконання обов'язків, передбачених цим контрактом. Керівникові нараховується заробітна плата за рахунок частки доходу, одержаного підприємством в результаті його господарської діяльності, виходячи з встановлених керівнику:

· посадового окладу в розмірі 5200,00 гривень і фактично відпрацьованого часу;

· премії в розмірі в відсотках до нарахованої заробітної плати за посадовим окладом з урахуванням доплат та надбавок згідно з наказом управління ЖКГ.

Відповідно до п. 2 ст. 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є закінчення строку (пункт 2 ст. 23), крім випадків, коли трудові відносини фактично тривають і жодна з сторін не поставила вимогу про їх припинення.

Згідно п. 25 контракту, він припиняється:

· після закінчення терміну дії контракту;

· за згодою сторін;

· до закінчення терміну дії контракту у випадках, передбачених пунктами 26 і 27 цього контракту;

· з інших підстав, передбачених законодавством та цим контрактом.

Розпорядженням міського голови № 176-к від 09.04.2014 року звільнено ОСОБА_1 директора Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради за ст. 36 п. 2 КЗпП України з 09.04.2014 року, в зв'язку з закінченням строку дії контракту № 6 укладеного 09.04.2013 року (а.с. 23).

У трудовій книжці ОСОБА_1 наявні записи: під № 49 запис від 09.04.2013 року про прийняття на посаду директора КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради за контрактом та запис № 50 про звільнення в зв'язку з закінченням строку дії контракту № 6 укладеного 09.04.2013 року п. 2 ст. 36 КЗпП України (а.с. 8).

Згідно п. 29 контракту за два місяці до закінчення терміну його дії він може бути за угодою сторін продовжений або укладений на новий чи інший термін.

В судовому засіданні сторони визнали, що за два місяці до закінчення строку дії контракту не обговорювали його продовження або укладення на новий термін.

Отже, суд приходить до висновку, що в зв'язку з закінченням строку дії контракту ОСОБА_1 було звільнено на підставі п. 2 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується розпорядженням міського голови № 176-к від 09.04.2014 року та записом в трудовій книжці позивача (а.с. 8, 23).

Наказом директора КП «Житловий сервіс» ОСОБА_1 № 167/13-к від 27.11.2013 року на період його тимчасової непрацездатності з 27.11.2013 року покладено обов'язки директора на його заступника ОСОБА_4 (а.с. 19).

Розпорядженням міського голови Рубіжанської міської ради № 58-к від 18.02.2014 року покладено виконання обов'язків директора КП «Житловий сервіс» на директора КП «ЖЕК № 1» ОСОБА_7 на час тимчасової непрацездатності ОСОБА_1 (а.с. 20).

Постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.04.2014 року по адміністративній справі № 425/855/14-а, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, визнано незаконним та скасовано зазначене вище розпорядження міського голови Рубіжанської міської ради № 58-к від 18.02.2014 року (а.с. 60-63).

Отже, до скасування судом розпорядження № 58-к від 18.02.2014 року на підприємстві одночасно виконували обов'язки директора дві особи: з 18.02.2014 року - заступник директора ОСОБА_4 та виконуючий обов'язки ОСОБА_7, а з моменту виходу з лікарняного ОСОБА_1 з 20.02.2014 року - директор ОСОБА_1 та виконуючий обов'язки ОСОБА_7

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 надала показання, що з 01.02.2011 року по 09.08.2013 року працювала в КП «Житловий сервіс» поки не була звільнена позивачем ОСОБА_1, після звільнення була поновлена на посаді інспектора відділу кадрів 18.03.2014 року згідно рішення суду директором КП «Житловий сервіс» ОСОБА_7 З моменту поновлення на роботі свідок ОСОБА_8 виконувала свої обов'язки, до яких відносилося заповнення табелів обліку робочого часу, де вона напроти прізвища ОСОБА_1 робила відмітку про його відсутність на роботі з невідомих причин, оскільки не бачила його на робочому місці протягом робочого дня.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_9 надала показання, що працювала в КП «Житловий сервіс» з 2007 року та з 10.06.2014 року на посаді головного бухгалтера, 09.04.2013 року на посаду директора підприємства було призначено ОСОБА_1 З 27.11.2013 року у ОСОБА_1 розпочався нескінченний лікарняний, на час якого він призначив виконуючого обов'язки ОСОБА_4, який до 18.02.2014 року підписував накази, річна звітність до контролюючих органів не здавалась. Після призначення виконуючим обов'язки директора КП «Житловий сервіс» ОСОБА_7 підприємство почало подавати звітність, яку підписував ОСОБА_7 Заробітна плата на підприємстві нараховується згідно з табелями обліку робочого часу та наказами, позивачу не була нарахована з причини його відсутності на робочому місці з лютого по квітень 2014 року, трудову книжку повернули позивачу після звернення представники виконавчого комітету Рубіжансько міської ради.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 надав показання, що з 15.07.2013 року він працював на посадах інженера та заступника директора в КП «Житловий сервіс», 08.04.2014 року свідок звільнився з підприємства, на час перебування директора ОСОБА_1 на лікарняному свідок виконував його обов'язки. Одночасно на підприємстві було декілька керівників - директор ОСОБА_1, виконуючий обов'язки директора свідок ОСОБА_10 та виконавчим комітетом було призначено виконуючого обов'язки директора ОСОБА_7 Рішення виконкому про призначення виконуючим обов'язки директора КП «Житловий сервіс» було оскаржено свідком до суду та скасовано судом. ОСОБА_1 виконував свої трудові обов'язки як директор підприємства, зокрема, 08.04.2014 року він звільнив свідка ОСОБА_4 з роботи.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_11 надала показання, що з 2013 року працювала в КП «Житловий сервіс», з квітня 2013 року по квітень 2014 року директором підприємства був ОСОБА_1, який у листопаді 2013 року пішов на лікарняний та його обов'язки виконував ОСОБА_4 до лютого 2014 року, після того прийшло розпорядження про призначення виконуючим обов'язки директора ОСОБА_7, тому й було два керівника на підприємстві. З лікарняного ОСОБА_1 вийшов на роботу у лютому 2014 року, у березні 2014 року свідок звільнилася, її звільнення було проведено ОСОБА_1 Також свідок показала, що ОСОБА_1 був директором та виконував свої обов'язки, він проводив наради, керував підприємством, звісно він не весь час перебував у своєму кабінеті.

ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що після виходу з лікарняного 20.02.2014 року він дізнався, що виконавчий комітет призначив виконуючим обов'язки директора ОСОБА_7, у виконкомі йому сказали, що цю проблему вирішать. ОСОБА_1 надав пояснення, що з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року він не вирішував фінансові питання, документів не підписував, контрактів та договорів не укладав, на оперативні наради до виконкому не їздив, оскільки всі ці питання на той час вирішував ОСОБА_7 Проте ОСОБА_1 проводив наради та оперативки з робочими за необхідністю, спілкувався з заступником директора ОСОБА_4, головним інженером Панченко А.Г., секретарем Прямовою Л.М. тощо. З ОСОБА_7 не спілкувався, з зв'язку з неприязними стосунками між ними ОСОБА_1 не протабелювали.

Представник відповідача Степанцов В.Є. пояснив, що ОСОБА_1 з 20.02.2014 року на роботу не виходив, свої обов'язки директора не виконував, що підтверджено свідками ОСОБА_8 та ОСОБА_9, показання яких спростовують показання інших свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_11

ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_13 в позові та в судовому засіданні надали пояснення, що за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року позивачу не було сплачено заробітну плату в день звільнення в порушення ст. 116 КЗпП України.

Представник відповідача Степанцов В.Є. в письмових запереченнях та в судовому засіданні надав пояснення, що в період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалась з причини невиконання ним своїх трудових обов'язків, тому право на одержання винагороди за невиконання роботу у позивача не виникло.

Відповідно ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до п. 3 та п. 4 ст. 40 КЗпП України систематичне невиконання працівником без поважної причини обов'язків, покладених на нього трудовим договором та прогул (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин є окремими підставами розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Суд відхиляє заперечення представника відповідача стосовно систематичного невиконання трудових обов'язків ОСОБА_1 в період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року, а також показання свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9 про відсутність ОСОБА_1 на роботі, ввиходячи з наступного.

Так, згідно п. 6 контракту керівник здійснює поточне (оперативне) керівництво підприємством, організовує його виробничо-господарську, соціально-побутову та іншу діяльність, забезпечує виконання завдань підприємства, передбачених законодавством, Статутом підприємства та цим контрактом.

Згідно п. 26 контракту керівник підприємства може бути звільнений з посади, а цей контракт розірваний з ініціативи органу управління майном, у тому числі за пропозицією місцевого органу державної виконавчої влади, до закінчення терміну його дії, зокрема, у разі систематичного невиконання керівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього цим контрактом.

Отже, у разі систематичного невиконання керівником своїх обов'язків відповідно до контракту, він може бути звільнений з посади та контракт достроково розірваний. Умовами контракту не передбачено права підприємства не нараховувати та не виплачувати заробітну плату керівнику навіть за систематичні невиконання обов'язків.

Суд приходить до висновку, що вказані представником відповідача та представником третьої особи систематичні невиконання обов'язків з боку ОСОБА_1, є окремою підставою для розірвання контракту, а не підставою для не нарахування та невиплати позивачу заробітної плати.

Належних доказів того, що орган управління майном - виконавчий комітет Рубіжанської міської ради або інші посадові особи КП «Житловий сервіс» використали своє право на дострокове розірвання контракту з причини систематичного невиконання ОСОБА_1 своїх обов'язків матеріали справи не містять.

Також, представником відповідача та представником виконавчого комітету Рубіжанської міської ради не надано до суду належних та допустимих доказів про відсутність позивача на роботі у період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року.

Наданні суду різноманітні листи, акти перевірок та інші документи, які були підписані у період з лютого по квітень 2014 року від імені КП «Житловий сервіс» ОСОБА_4 та ОСОБА_7, не є доказами відсутності позивача ОСОБА_1 на роботі у цей час, оскільки ОСОБА_4 займав посаду заступника директора КП «Житловий сервіс» та мав право підписувати різноманітні документи за своєю посадою. Також на ОСОБА_7 було покладено виконання обов'язків директора цього ж підприємства розпорядженням міського голови № 58-к від 18.02.2014 року, яке згодом було скасоване постановою Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.04.2014 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2014 року, тобто до скасування розпорядження ОСОБА_7 також підписував документи від імені КП «Житловий сервіс» (а.с. 60-63, 73-86).

При цьому підписання зазначених документів від імені КП «Житловий сервіс» ОСОБА_4 та ОСОБА_14 не виключає само по собі присутності на робочому місті ОСОБА_1 та виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відсутність працівника на роботі протягом робочого дня без поважних причин є прогулом, який згідно ст. 40 КЗпП України визначається як окрема підстава для розірвання трудового договору з працівником з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Після встановлення факту відсутності працівника на роботі здійснюється відповідне фіксування цієї обставини належним чином, лише відображення цього в табелі обліку робочого часу не є достатнім доказом відсутності на роботі позивача ОСОБА_1 за відсутності інших документів підтверджуючих це.

Само по собі подальше звільнення 09.04.2015 року ОСОБА_1 з посади директора КП «Житловий сервіс» з підстав закінчення строку дії контракту (п. 1 ст. 36 КЗпП України) спростовує систематичне невиконання ним обов'язків та його відсутність на роботі. Адже за наявності таких підстав ОСОБА_1 мав би бути звільнений за п. 3 або п. 4 ст. 40 КЗпП України.

При цьому, лише у разі звільнення ОСОБА_1 за відсутність на роботі без поважних причин, за період прогулу заробітна плата йому не нараховувалася б на підставі ст. 94 КЗпП України, оскільки винагорода виплачується лише за виконану роботу.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення.

За таких обставин, враховуючи не проведення розрахунку відповідача з позивачем в день звільнення останнього 09.04.2014 року, суд приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення заробітної плати ОСОБА_1 з КП «Житловий сервіс» за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року.

Разом з тим, судом відхиляються доводи представника відповідача про відсутність ОСОБА_1 на роботі 09.04.2014 року та видачу йому трудової книжки пізніше, оскільки згідно трудової книжки позивача наступним записом, після запису про звільнення 09.04.2014 року, є запис від 10.04.2014 року про прийняття ОСОБА_1 на роботу на інше підприємство, тобто наступного дня після звільнення позивачу у трудову книжку було внесено запис про нове працевлаштування, що виключає невидачу трудової книжки позивачу 09.04.2014 року та відповідно його відсутність на роботі у цей день.

Перевіривши розрахунки заборгованості з заробітної плати у розмірі 9248,57 гривень за вказаний вище період, суд частково не погоджується з ними.

За умовами контракту посадовий оклад ОСОБА_1 визначений у розмірі 5200,00 гривень на місяць.

Норми тривалості робочого часу у 2014 році становлять: у лютому 20 робочих днів, у березні - 20, у квітні - 21. ОСОБА_1 не сплачено заробітну плату з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року: з 20 по 28 лютого за 6 робочих днів; за весь березень 2014 року та з 01 по 09 квітня 2014 року за 7 робочих днів.

Отже, заборгованість з заробітної плати позивача з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року складає 8493,33 гривні (1560,00 + 5200,00 + 1733,33):

· з 20 по 28 лютого 2014 року 1560,00 гривень (5200 грн. / 20 робочих днів Х 6 днів);

· за березень 2014 року 5200,00 гривень;

· з 01 по 09 квітня 2014 року 1733,33 гривні (5200 грн./ 21 робочий день Х 7 днів).

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованості з заробітної плати за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року у розмірі 8493,33 гривні (без утримання податків й інших обов'язкових платежів) підлягають до задоволення, в стягненні решти 755,24 гривні суд відмовляє за безпідставністю.

У пункті 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999 року зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд зазначає суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Отже, податок та інші обов'язкові платежі підлягають утриманню та сплаті (перерахуванню) роботодавцем - КП «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради з доходів у вигляді заробітної плати платника податку на загальних підставах.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку на час затримки розрахунку у розмірі 77884,00 гривні, суд приходить до такого.

Як вже було встановлено судом, при звільненні з ОСОБА_1 не було проведено остаточного розрахунку, як це передбачено ч. 1 ст. 116 КЗпП України.

На час вирішення справи остаточний розрахунок КП «Житловий сервіс» з ОСОБА_1 не проведений.

Наявні у справі виписки про рух коштів на рахунку позивача та відомості розподілення заробітної плати про сплату ОСОБА_1 після звільнення 14 та 17 квітня 2014 року 4154,31 гривень та 3593,89 гривень є погашенням заборгованості з заробітної плати за інші попередні періоди, ніж з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року, що було визнано представниками сторін в судовому засіданні (а.с. 51-59, 83-84).

Позивачем у заяві про збільшення позовних вимог, прийнятої в судовому засіданні 11.03.2015 року, розрахований середній заробіток за період з 10.04.2014 року по 11.03.2015 року у розмірі 77884,00 гривні, втім суд не погоджується з цим розрахунком.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08.02.1995 року, середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

У пункті 5 зазначеного Порядку вказано, що нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати. У пункті 8 Порядку зазначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Згідно п. 17 контракту посадовий оклад позивача встановлено виходячи з 5200 гривень і фактично відпрацьованого часу. Інших довідок про розмір середньоденного заробітку позивача, а також про розмір заробітної плати з урахування премій та надбавок матеріали справи не містять, тому розрахунок середньоденного заробітку позивача проведений судом у розмірі 236,26 гривень - посадовий оклад за 2 відпрацьовані повні місяці (вересень, жовтень 2014 року, з листопада по лютий позивач був на лікарняному), з урахування кількості робочих днів у вересні 2013 року - 21 день, у жовтні 2013 року - 23 дні (5200 х 2 / 44 дні = 236,36 гривень).

Період затримки розрахунку з дня наступного за днем звільнення до дня ухвалення цього рішення суду: з 10.04.2014 року по 17.04.2015 року - 253 робочі дні (з 10 по 30 квітня 2014 року 14 днів, травень 2014 року - 19 днів, червень 2014 року - 16 днів, липень 2014 року - 23 дні, серпень 2014 року - 20 днів, вересень 2014 року - 22 дні, жовтень 2014 року - 23 дні, листопад 2014 року - 20 днів, грудень 2014 року - 23 дні, січень 2015 року - 20 днів, лютий 2015 року - 20 днів, березень 2015 року - 21 день, з 01 по 17 квітня - 12 днів).

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки повного розрахунку складає 59799,08 гривень (236,36 гривень Х 253 дні = 59799,08 гривень), замість 77884,00 гривень, зазначених позивачем.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про працю» від 24.12.2009 року № 13 роз'яснено, що при визначені розміру відшкодування за час затримки розрахунку судам необхідно врахувати розмір спірної суми, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника, вини роботодавця у порушенні строків її виплати та інших конкретних обставин справи. Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. У разі непроведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.01.2012 року по справі № 6-54цс11, яка в силу положень ст. 360-5 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи обставини, що в ході розгляду справи представник відповідача заперечував взагалі наявність заборгованості з заробітної плати позивачу та відсутність підстав для проведення остаточного розрахунку з позивачем, а також ураховуючи саму наявність у суді на розгляді даної справи, суд вбачає в цьому наявність спору між сторонами про розмір належних до виплати позивачу сум.

Як було встановлено судом, розмір несплаченої позивачу заробітної плати становить 8493,33 гривні, тобто середній заробіток, який розрахований судом 59799,08 гривень в сім разів перевищує розмір несвоєчасно виплаченої позивачу заробітної плати і така істотна різниця утворилася в тому числі й внаслідок того, що позивач тривалий час не звертався до суду, а звернувся тільки 17.12.2014 року, тобто через вісім місяців після виникнення права на таке звернення.

Судом приймаються до уваги обставини, що ОСОБА_1 двічі звертався до Рубіжанського міського суду Луганської області з позовом до КП «Житловий сервіс» про стягнення заборгованості з заробітної плати 07.07.2014 року та 02.10.2014 року, зокрема, ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 28.10.2014 року позовна заява від 02.10.2014 року була залишена без розгляду з підстав передбачених у п. 3 ч. 1 ст. 207 ЦПК України - за неявкою позивача в судове засідання (а.с. 184, 185, 198, 210).

Судом встановлено, що після свого звільнення 09.04.2014 року позивач з наступного дня - з 10.04.2014 року по час ухвалення рішення працює на інших посадах в інших підприємствах, що підтверджується записами в трудовій книжці позивача, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні 01.04.2015 року та довідками про доходи (а.с. 7-8, 188, 189, 202-203).

Крім того, суд враховує те, що в ході розгляду даної справи позивач та його представник тричі не з'являлися в судові засідання без поважних причин будучи належним чином повідомленими, що зумовило відкладення судового засідання та продовження часу розгляду цієї справи (а.с. 15, 131, 189).

Отже, з урахування конкретних обставин справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та враховуючи співмірність з розміром заборгованості по заробітній платі та збільшення періоду невиплати заробітної плати в тому числі й з причин, які залежали від позивача (тривалий час не звернення до суду з цим позовом, нез'явлення в судове засідання без поважних причин), вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 10000,00 гривень (без утримання податків й інших обов'язкових платежів).

Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягує з КП «Житловий сервіс» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року у розмірі 8493,33 гривні (без утримання податків й інших обов'язкових платежів) та середній заробіток за час затримки розрахунку з 10.04.2014 року по 17.04.2015 року у розмірі 10000,00 гривень (без утримання податків й інших обов'язкових платежів), в решті вимог до КП «Житловий сервіс» про стягнення заборгованості з заробітної платі у розмірі 755,24 гривні та 67884,00 гривні суд відмовляє за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 88, 205, 206, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради Луганської області, третя особа виконавчий комітет Рубіжанської міської ради Луганської області про стягнення заборгованості з заробітної плати - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, 27А, ідентифікаційний номер 34903079) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість з заробітної плати за період з 20.02.2014 року по 09.04.2014 року у розмірі 8493,33 гривні (Вісім тисяч чотириста дев'яносто три гривні 33 копійок), без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

Стягнути з Комунального підприємства «Житловий сервіс» Рубіжанської міської ради (місцезнаходження: 93000, Луганська область, місто Рубіжне, вулиця Студентська, 27А, ідентифікаційний номер 34903079) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку з 10.04.2014 року по 17.04.2015 року у розмірі 10000,00 гривень (Десять тисяч гривень), без утримання податків й інших обов'язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя О.Ш. Мирошникова