Постанова

від 21.04.2015 по справі 810/1256/15

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 квітня 2015 року           Справа № 810/1256/15

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого – судді Харченко С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомВідділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області

допро Приватного підприємства "Перол"стягнення заборгованості по страхових внесках,

ВСТАНОВИВ:

          Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Перол" заборгованості по страхових внесках у сумі 84 грн. 04 коп.

          Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області заборгованість по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, яка підтверджується розрахунковою відомістю про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2006 рік. У зазначеній відомості відповідач самостійно визначив суму страхових внесків, що належать до сплати, однак вказану заборгованість у встановлений законом строк не сплатив.

          Робочі органи Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України здійснюють контроль за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою надходження страхових внесків, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, а також стягнення заборгованості по сплаті страхових внесків, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.

          У судове засідання, призначене на 21.04.2015, представники сторін повторно не з`явились, були своєчасно та належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення про вручення позивачу та відповідачу рекомендованих поштових відправлень (а.с. 20, 21, 28) та конверт, направлений на адресу відповідача, який повернувся до суду із відміткою підприємства поштового зв'язку про відсутність підприємства за зазначеною адресою (а.с. 30).

          Матеріали справи містять заяву представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

          Будь – яких письмових заперечень або пояснень на обґрунтування своєї позиції відповідачем суду надано не було.

          Крім того, письмових заяв чи клопотань про розгляд справи без участі представника відповідача або письмових заяв про відкладення судових засідань до суду не надходило.

          Відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Беручи до уваги ту обставину, що про дату, час та місце судового розгляду справи особи, які беруть у ній участь, повідомлені належним чином, однак у судове засідання не з`явились, зважаючи на відсутність підстав для відкладення судового розгляду, передбачених статтею 128 Кодексу адміністративного судочинства України, судом прийнято рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приватне підприємство "Перол" (ідентифікаційний код 33272238, місцезнаходження: 08034, Київська область, Макарівський район, с. Маковище, вул. Шевченко, буд. 14) зареєстроване в якості юридичної особи 26.01.2005, що підтверджується відомостями, наведеними в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

          Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань відповідач перебуває на обліку у Відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області.

          Розмір страхових внесків у сумі 84 грн. 04 коп. відповідачем визначено самостійно, що підтверджується копією розрахункової відомості про нарахування і перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за 2006 рік (а.с. 6), поданої відповідачем до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області.

          Обов`язок щодо сплати заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 84 грн. 04 коп. у встановлені законодавством строки відповідачем не виконано, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

          Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

          Згідно зі статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14.01.1998 № 16/98-ВР (далі – Основи законодавства № 16/98-ВР) загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом (далі - роботодавець), громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

          Відповідно до приписів статті 4 Основ законодавства № 16/98-ВР, страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є видом загальнообов'язкового державного соціального страхування.

          Відносини, що виникають за вказаним вище видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремим законом, прийнятим відповідно до цих Основ.

          Так, Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 № 1105-XIV (далі – Закон України № 1105-XIV) відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

          З 1 січня 2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464–VI, яким до Закону України № 1105-XIV внесено відповідні зміни.

          В той же час, відповідно до пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464–VI, стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

          Таким чином, до вказаних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону України № 1105-XIV у редакції, що діяла до 1 січня 2011 року.

          Згідно з приписами статті 5 Закону України № 1105-XIV, основним принципом страхування від нещасного випадку є, зокрема, обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків.

          Статтею 6 Закону України № 1105-XIV передбачено, що суб'єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник); страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи; страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, робочим органом якого згідно із статтею 18 цього Закону є відділення виконавчої дирекції Фонду.

          Відповідно до частини четвертої статті 10 Закону України № 1105-XIV, роботодавці - юридичні особи набувають статусу страхувальників з дня взяття їх на облік.

          Частиною другою статті 45 зазначеного Закону передбачено, що роботодавець як страхувальник зобов'язаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків.

          Згідно з приписами частини третьої статті 47 Закону України № 1105-XIV, розміри страхових внесків страхувальників - роботодавців обчислюються у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

          Розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство (частина п'ята статті 47 Закону України № 1105-XIV).

          Частиною восьмою статті 47 зазначеного Закону передбачено, що страхувальник здійснює страховий внесок у Фонд соціального страхування від нещасних випадків у порядку і строки, які визначаються страховиком.

          На виконання приписів вказаної вище норми, постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 20.04.2001 № 12 затверджено Інструкцію про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – Інструкція № 12).

          Пунктом 4.12 зазначеної Інструкції встановлено, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки. У разі виплати заробітної плати за першу половину місяця страхувальник одночасно з одержанням зазначених сум сплачує страхові внески, нараховані на суму цих виплат. При проведенні оплати праці з готівкової виручки чи натуроплатою платники страхових внесків не пізніше наступного дня після здійснення виплат подають до установи банку платіжне доручення на перерахування страхових внесків до Фонду.

Пунктом 5.1 Інструкції № 12 передбачено, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

Пунктом 5.8. зазначеної Інструкції встановлено, що при стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються.

Згідно з пунктом 10 Інструкції № 12, усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку.

          Враховуючи ту обставину, що згідно з приписами пункту 7 розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464–VI на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом, суд дійшов висновку, що позов подано позивачем у межах повноважень, визначених чинним законодавством України.

          Таким чином, загальна сума заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підлягає сплаті відповідачем, становить 84 грн. 04 коп.

          На день прийняття рішення у даній справі доказів щодо сплати заборгованості по страхових внесках у вказаному вище розмірі відповідачем суду надано не було.

          За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області у розмірі 84 грн. 04 коп. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи; доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості на день винесення рішення не надано, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

          Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Перол" на користь Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Фастівському районі Київської області заборгованість по сплаті страхових внесків у сумі 84 (вісімдесят чотири) грн. 04 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                 Харченко С.В.