Постанова

від 21.04.2015 по справі 815/1738/15

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 815/1738/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2015 року суддя Одеського окружного адміністративного суду Андрухів В.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області про стягнення заборгованості у розмірі 1199,80 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області звернулося до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 року у сумі 1199,80 грн., з них по виплаті основної пенсії - 1190,60 грн. та сума витрат з виплати та доставки пенсій - 9,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до п.1 ст.21 Закону України від 23.09.1999 року №1105-ХІV "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на органи Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань покладені обов'язки по своєчасному та повному відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові (застрахованій особі) внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності (у зв'язку із втратою годувальника) внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.Таким чином, позивач вважає, що витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Позивач надав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника УПФУ в Любашівському районі Одеської області, заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача надав заперечення на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог УПФ. В запереченнях відповідач зазначає, що Відділення, відповідно вимог Закону № 1105, для проведення відшкодування будь-яких виплат в обґрунтування понесених витрат також повинно мати відповідні документи на кожну особу, як підставу для призначення та проведення виплат, а саме: оригінал акта про нещасний випадок на виробництві (форма Н-1), акт про розслідування нещасного випадку (форма Н-5), довідку про групу інвалідності, виписку з акту огляду МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності, проте у відповідача таких документів на потерпілих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не має. Таким чином, відсутні підстави для відшкодування витрат понесених позивачем стосовно пенсіонерів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Також відповідач зазначив, що механізм відшкодування визначений Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04.03.2003р. №5-4/4. Згідно вказаного Порядку, відшкодування здійснюється Фондом соцстрахування від нещасних випадків Пенсійному фонду витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на централізованому рівні, а тому належним відповідачем по справі є Фонд соцстрахування від нещасних випадків, відділення позбавлено права на проведення розрахунків на своєму рівні.

Крім того, відповідач посилаючись на ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», зазначає, що потерпілі особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не підпадають під поняття терміну «застрахована особа».

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, у зв'язку з неявкою в судове засідання усіх осіб, які беруть участь у справі, та відсутністю потреби заслуховувати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Дослідивши надані сторонами докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступні обставини.

За період з 01.09.2014 року по 31.12.2014 року сума витрат Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, призначених пенсіонерам ОСОБА_1 та ОСОБА_2, склала 1199,80 грн., що підтверджується списком осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Зазначена сума не прийнята до заліку відповідачем при складанні актів щомісячних звірок витрат по особовим справам потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ст.ст.1, 4 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування, як зокрема, пенсійне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.

Відносини, що виникають за зазначеними видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Статтею 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлені види соціальних послуг і матеріального забезпечення в залежності від виду страхування. Так, відповідно до п. 4 ст. 25 за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються, зокрема, пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до ст. 25 Основ є Фонд соцстрахування від нещасних випадків, що також було встановлено Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 23.09. 1999 року за № 1105-XIV в редакції, яка діяла до 01.01.2015 року (з 01.01.2015 року Закон діє в редакції Закону від 28.12.2014 року).

Статті 21, 28 Закону України № 1105-ХІV в редакції, чинній до 01.01.2015 року, встановлювали обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або у разі його смерті при настанні страхового випадку, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні, пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Відповідно до ч.2 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 22 лютого 2001 року №2272-III Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Положення ч.2 п.5 ст.24 Закону України №1105-ХІV в редакції, чинній до 01.01.2015 року, встановлювали що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Відповідно до п.п. г, д ст. 21 Закону України №1105-ХІV (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку, у тому числі, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Таким чином, витрати, понесені Пенсійним фондом України у зв'язку з виплатою пенсій, передбачених ст.26 Закону України "Про пенсійне забезпечення", підлягають відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України №1105-ХІV (в редакції, чинній до 01.01.2015 року) встановлено, що особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

При цьому право на таке забезпечення, яке встановлено в Україні, не залежить від того, у якій з колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві з застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правонаступництво України" від 12.09.1991 року закони Української РСР та інші акти, ухвалені Верховною радою Української РСР, діють на території України, оскільки вони не суперечать законам України, ухваленим після проголошення незалежності України.

Стаття 9 зазначеного Закону передбачає, що всі громадяни Союзу РСР, які на момент проголошення незалежності України постійно проживали на території України, є громадянами України. Україна гарантує забезпечення прав людини кожному громадянину України незалежно від національної приналежності та інших ознак відповідно до міжнародно-правових актів про права людини.

Відповідно до Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року держави - учасниці Співдружності мають зобов'язання щодо непрацездатних осіб, які отримали право на пенсійне забезпечення на їхній території або на території інших республік за період їх входження до складу СРСР і реалізують це право на території держав-учасниць Угоди.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Згідно ст.5 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року, ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди.

Статтею 3 Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць СНД у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.92 року, передбачено, що усі витрати, пов'язані із здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення.

Відповідно до ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" від 29 червня 2004 року №1906-IV (зі змінами та доповненнями) та ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, в спірних правовідносинах страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, яка стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків, який в разі виплати вказаної пенсії органами Пенсійного фонду України повинен відшкодувати останньому витрати з виплати та доставки цих пенсій відповідно до Закону України №1105-ХІV в редакції, чинній до 01.01.2015 року.

Також суд не приймає до уваги доводи відповідача з посиланням на Порядок №5-4/4, що належним відповідачем в спірних правовідносинах є Фонд соціального страхування від нещасних випадків. При цьому суд враховує положення ст.244-2 КАС України щодо обов'язковості для всіх суб'єктів владних повноважень та судів врахування рішень Верховного Суду України, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

В постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року по справі за позовом УПФ України в Соснівському районі м. Черкаси до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Черкаси про стягнення заборгованості, в частині розгляду доводів заявника, на відсутність у відділення виконавчої дирекції Фонду в Драбівському районі Черкаської області обов'язку з відшкодування управлінню ПФУ в Чорнобаївському районі Черкаської області витрат на виплату і доставку пенсій по інвалідності, оскільки остаточний розрахунок за такими витратами відповідно до пункту 7 Порядку №5-4/4 здійснюється на централізованому рівні між ПФУ та Фондом, зазначено, що п. 7 Порядку, якому, на думку заявника, суперечать вимоги управління ПФУ про відшкодування витрат, не врегульовує спірні відносини, які виникли у цій справі, оскільки встановлене ним правило та механізм взаєморозрахунків на централізованому рівні між Фондом та ПФУ розраховані на відсутність спору та реалізуються за наслідками попередньо здійснених згідно з пунктами 5, 6 Порядку звірок витрат за особовими справами потерпілих, складання актів таких звірок, узгодження й подання відповідних довідок.

Статтею 16 Закону N1105-XIV визначено, що безпосереднє управління Фондом здійснюють його правління та виконавча дирекція. За змістом статті 18 зазначеного Закону виконавча дирекція Фонду є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду, робочими органами виконавчої дирекції Фонду є, зокрема, її відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Згідно з пунктом 15 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року N 121/2001 (чинного на час виникнення спірних відносин), ПФУ здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління ПФУ в районах, містах і районах у містах.

З урахуванням викладеного Верховний Суд України зазначив, що вимоги управління ПФУ про відшкодування відділенням Фонду витрат, пов'язаних із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві, відповідають змісту його прав як робочого органу ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат та узгоджуються із компетенцією виконавчої дирекції Фонду, основними завданнями якої згідно з Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженим постановою правління Фонду від 20 квітня 2001 року N 15, крім іншого, визначено виконання завдань та основних принципів страхування від нещасного випадку, фінансування страхових виплат, а до повноважень у сфері здійснення процедури страхування та координації страхової діяльності віднесено, зокрема, співпрацю з фондами з інших видів соціального страхування щодо відшкодування витрат, понесених ними у зв'язку з матеріальним забезпеченням потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві, та представництво інтересів страховика в органах державної виконавчої влади, органах місцевого самоврядування і судах.

Враховуючи вищенаведені висновки Верховного Суду України та встановлені судом обставини, суд не бере до уваги доводи відповідача, викладені в запереченнях на позов, як безпідставні.

Згідно з пунктом 7 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 384/2011, ПФУ також здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

З урахуванням наданих сторонами доказів та встановлених у судовому засіданні обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача-суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 2, 7-9, 11, 71, 86, 159-163 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області - задовольнити повністю.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Любашівському районі Одеської області (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Мічуріна, 18-а) на користь Управління Пенсійного фонду України в Любашівському районі Одеської області (66502, Одеська область, смт. Любашівка, вул. Кірова, 37а, код ЄДРПОУ 22509052) заборгованість по відшкодуванню витрат з виплати та доставки пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв"язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період з 01.09.2014 по 31.12.2014 року у сумі 1199,80 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 80 копійок), з них по виплаті основної пенсії - 1190,60 грн. та сума витрат з виплати та доставки пенсій - 9,20 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції - протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили у разі неподання апеляційної скарги у 10-денний строк з дня отримання копії постанови. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя В.В. Андрухів