Постанова

від 17.04.2015 по справі 826/1328/15

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 квітня 2015 року 8:23 № 826/1328/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Скочок Т.О., суддів Кобилянського К.М., Саніна Б.В., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Клампфер-Україна» доВ.о. начальника Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Фесун Л.М. (відповідач-1) Заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Тифонова С.М. (відповідач-2) Голови Державної фіскальної служби України Білоуса І.О. (відповідач-3) провизнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Клампфер-Україна» (надалі - позивач або ТОВ «Клампфер-Україна») з позовом до В.о. начальника Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Фесун Л.М. (надалі - відповідач-1), Заступника начальника Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області Тифонова С.М. (надалі - відповідач-2), Голови Державної фіскальної служби України Білоуса І.О. (надалі - відповідач-3) про визнання протиправними та скасування рішень в.о. начальника Бориспільської ОДПІ Фесун Л.М. №0014301730 від 19.09.2014 року, Заступника начальника ГУ ДФС у Київській області Трифонова С.М. від 10.12.2014 pоку №609/10/10-36-10-01-04/1269, Голови Державної фіскальної служби Білоуса І.О. від 31.12.2014 року №10217/6/99-99-10-01-07-15.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.02.2015 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні на 18.03.2015 року.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що оскаржувані рішення є протиправними, оскільки ТОВ «Клампфер-Україна» своєчасно та у повному обсязі протягом перевіряємого періоду сплачувало єдиний внесок, а, відтак, висновки відповідачів про несвоєчасну сплату єдиного внеску за період з 21.05.2014 року по 22.05.2014 року є необґрунтованими.

У судове засідання 18.03.2015 року з'явилися представники позивача та представник відповідача-2.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі та просили суд задовольнити його з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача-2 проти позову заперечував, зазначивши що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску є правомірним у зв'язку з тим, що ТОВ «Клампфер-Україна» прострочено сплату єдиного внеску за квітень 2014 року, а рішення відповідачів-2 та -3, які прийняті за наслідками розгляду скарг на вищезазначене рішення, не створюють для позивача прав та обов'язків.

Відповідачі-1 та -3 у судове засідання не з'явилися, явку своїх представників не забезпечили, хоча у відповідності до положень ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявними у матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Суд у судовому засіданні 18.03.2015 року на підставі положень ч. 6 ст. 128 КАС України, враховуючи неприбуття належним чином повідомлених відповідачів-1 та -3 та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення осіб, які з'явилися у судове засідання, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Бориспільською ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області прийнято рішення №0014301730 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2014 року за підписом в.о. начальника Фесун Л.М., яким вирішено застосувати до ТОВ «Клампфер-Україна» штраф у розмірі 2 431,44 грн. (10%) та пеню у розмірі 48,63 грн. за період з 21.05.2014 року до 22.05.2014 року, що у загальному розмірі складає 2 480,07 грн.

У відповідності до наявної у матеріалах справи копії висновку Бориспільської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області від 04.12.2014 року №5601/8/17-311, вищезазначене рішення прийнято відповідачем-1 у зв'язку з несвоєчасною сплатою ТОВ «Клампфер-Україна» єдиного соціального внеску за квітень 2014 року, який підлягав сплаті до 20.05.2014року, оскільки зарахування коштів відбулося 22.05.2014 року у розмірі 111 000,00 грн. (платіжне доручення №409 від 22.05.2014 року), що також підтверджено представником відповідача-2 під час судового розгляду справи.

Не погоджуючись з рішенням №0014301730 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2014 року, позивач подав скарги до Головного управління ДФС у Київській області за вих. №119 від 10.11.2014 року та Державної фіскальної служби України за вих. №132 від 18.12.2014 року, за результатами розгляду яких рішенням Головного управління ДФС у Київській області про розгляд скарги від 10.12.2014 року №609/10/10-36-10-01-04/1269 за підписом заступника начальника Трифонова С.М. та рішенням Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 року №10217/6/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду скарги за підписом голови Білоуса І.О. оскаржуване рішення залишено без змін, а скарги ТОВ «Клампфер-Україна» - без задоволення.

Вважаючи вказані вище рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 року №2464-VI (надалі - Закон №2464-VI).

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

При цьому, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (ч. 11 ст. 9 Закону №2464-VI).

Водночас, приписами ч.ч. 2 та 3 ст. 25 Закону №2464-VI визначено, що у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

При цьому, на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу (ч. 10 ст. 25 Закону №2464-VI).

Згідно п. 2 ч. 11 ст. 25 Закону №2464-VI у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску, зокрема, такі штрафні санкції: за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску (ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI).

З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що штраф та пеня накладаються на платника єдиного внеску у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску.

У силу абз. 1 ч. 8 ст. 9 Закону №2464-VI, платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Облік єдиного внеску, сплаченого в іноземній валюті, та внесення відомостей до Державного реєстру здійснюються у гривнях органами доходів і зборів за місцем реєстрації (останнім місцем проживання) громадянина в Україні на підставі копій платіжних документів, що підтверджують сплату єдиного внеску (абз. 4 ч. 5 ст. 9 Закону №2464-VI).

Так, за твердження представників позивача, ТОВ «Клампфер-Україна» у повному обсязі сплачено єдиний внесок за квітень 2014 року, на підтвердження чого останніми надано суду платіжні доручення №355 від 30.04.2014 року на суму 24 980,30 грн. (в призначені платежу - з/пл за 04/2014 року термін сплати 30/04/2014 року) (з відміткою про проведення банком 30.04.2014 року) та №315 від 15.04.2014 року на суму 111 000,00 грн. (в призначені платежу - аванс за квітень 2014 року) (з відміткою про проведення банком 17.04.2014 року).

Водночас, як вбачається з наявної у матеріалах справи копії зворотньої облікової картки платника єдиного внеску, станом на 20.05.2014 року за ТОВ «Клампфер-Україна» обліковувалася недоїмка у розмірі 24 314,38 грн., яка була погашена останнім 22.05.2014 року шляхом сплати 111 000,00 грн., на підтвердження чого у матеріалах справи міститься платіжне доручення №409 від 22.05.2014 року (з відміткою про проведення банком 22.05.2014 року). Крім того, у вказаній зворотній обліковій картці платника єдиного внеску містяться записи про зарахування 17.04.2015 року грошових коштів у розмірі 111 000,00 грн. та 30.04.2014 року - 24 980,30 грн., тобто суми аналогічні тим, що вказані у платіжних дорученнях №355 від 30.04.2014 року та №315 від 15.04.2014 року.

При цьому, суд вважає необґрунтованими твердження представників позивачів про те, що вказана сума, згідно платіжного доручення №409 від 22.05.2014 року, сплачена як авансовий платіж з єдиного внеску за травень 2014 року, як це зазначено у графі призначення платежу вказаного платіжного доручення, оскільки, у відповідності до ч. 6 ст. 25 Закону №2464-VI, за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Слід зазначити, що наведена норма має імперативний характер. Це означає, що за наявності у платника єдиного внеску заборгованості по сплаті внесків, штрафних санкцій або пені, можливість зарахування сплачених ним коштів в рахунок поточних платежів виключається, навіть, за умови, якщо у таких платежів є визначене призначення.

Таким чином, посилання представників позивача на те, що протягом спірного періоду він сплачував єдиний внесок своєчасно та в повному обсязі, є необґрунтованими, а, отже, відсутні законодавчо мотивовані підстави для визнання протиправним та скасування рішення №0014301730 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2014 року.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 09.04.2014 року у справі №К/800/13941/13.

Щодо решти позовних вимог суд зазначає про наступне.

Приписами ч. 14 ст. 25 Закону №2464-VI передбачено, що суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти робочих днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до органу доходів і зборів вищого рівня або до суду з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це територіального органу доходів і зборів, яким прийнято це рішення. Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень органу доходів і зборів щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Так, у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску (ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI).

Водночас, відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами п. 8 ч. 1 ст. 3 КАС України передбачено, що позивач - особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно ч. 1 ст. 6 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваних рішень заступника начальника ГУ ДФС у Київській області Трифонова С.М. від 10.12.2014 pоку №609/10/10-36-10-01-04/1269 та голови Державної фіскальної служби Білоуса І.О. від 31.12.2014 року №10217/6/99-99-10-01-07-15 вбачається, що рішенням Головного управління ДФС у Київській області про розгляд скарги від 10.12.2014 року №609/10/10-36-10-01-04/1269 за підписом заступника начальника Трифонова С.М. та рішенням Державної фіскальної служби України від 31.12.2014 року №10217/6/99-99-10-01-07-15 про результати розгляду скарги за підписом голови Білоуса І.О. рішення №0014301730 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 18.09.2014 року залишено без змін, а скарги ТОВ «Клампфер-Україна» - без задоволення.

Отже, вказані вище оскаржувані рішення самі по собі не є юридично значеними для позивача, оскільки не мають безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, останні безпосередньо не порушують права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні рішення відповідачів, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ч. 6 ст. 128, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Клампфер-Україна» (ідентифікаційний код: 31243032, адреса: 08300, Київська область, місто Бориспіль, вул. Чумацька, 4-А) судовий збір у розмірі 1 644,30 грн. (однієї тисячі шестисот сорока чотирьох грн. 30 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДР суду 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т.О. Скочок

Судді К.М. Кобилянський

Б.В. Санін