Ухвала

від 26.02.2015 по справі 872/14701/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 лютого 2015 рокусправа № 804/6314/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропевській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі №804/6314/13-а за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвіа» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення рішення,-

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сальвіа» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило:

- визнати протиправними дії Відповідача по проведенню камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість за серпень 2012 року;

- скасувати податкове повідомлення рішення від 10.12.2012 року №0001310152;

Адміністративний позов обґрунтовано тим, що дії Відповідача по проведенню камеральної перевірки та винесення податкового повідомлення рішення №0001310152 вчинені за відсутності умов, передбачених чинним законодавством України, а саме за умови пропущення строку для проведення камеральної перевірки.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року адміністративний позов було задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення рішення №0001310152 від 10.12.2012 року.

Державна податкова інспекція в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та винести нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Також, заявник апеляційної скарги зазначив, що при винесенні податкового повідомленні рішення він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченні чинним законодавством що свідчить про відсутність підстав для його скасування.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 29 листопада 2012 року на підставі пункту 75.1 статті 75, в порядку статті 76 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI , головним державним податковим ревізором - інспектором відділу адміністрування податку на додану вартість та акцизного податку управління оподаткування юридичних осіб Калюх Аліною Вікторівною, в приміщені ДПІ в Амур - Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС проведено камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період - серпень 2012 року товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Сальвіа», код ЄДРПОУ 24433695.

За результатами перевірки було складено акт №4878/45-2/24433695 від 29 листопада 2012 року «Про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на додану вартість», яким було встановлено порушення пункту 198.6 статті 198 , пункту 201.10 статті 201 Податкового Кодексу України , а саме підприємством ТОВ фірмою «Сальвіа» було завищено суму податкового кредиту, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка за результатами звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в сумі 12 040, 00 грн.

Відповідно до (додаток до акту від 29.11.2012 року № 4878/45-2/24433695) розрахунку штрафної санкції з податку на додану вартість по підприємству ТОВ фірма «Сальвіа» код ЄДРПОУ 24433695 відповідачем донараховано суму ПДВ 12 040 грн. та штрафну санкцію 6 020 грн.

06 грудня 2012 року на зазначений акт камеральної перевірки позивачем були подані заперечення до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби України.

Рішенням Відповідача від 10 грудня 2012 року за № 27810/10/15-232 у задоволенні заперечення Позивача було відмовлено.

На підставі акту перевірки №4878/45-2/24433695 від 29 листопада 2012 року, 10 грудня 2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001310152 про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів, з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій, в розмірі 18 060 грн., з яких 12 040 грн. за основним платежем та 6 020 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем в адміністративному порядку до Міністерства доходів і зборів України, яке за наслідком розгляду було залишено без змін.

Не погодившись з обґрунтованістю проведення камеральної перевірки та винесення на його підставі податкового повідомлення рішення, Позивач звернувся до суду з метою захисту порушених прав та інтересів.

Правомірність проведення камеральної перевірки та винесення податкового повідомлення рішення №0001310152 від 10.12.2012 року є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом не були порушені вимоги чинного законодавства, щодо проведення камеральних перевірок, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові, виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.

Згідно положень ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Пунктом 200.10 ст.200 Податкового кодексу України передбачено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Відповідно до п.5 розділу XII Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11 2011 року №1492, камеральну перевірку даних, заявлених у податковій звітності з податку на додану вартість, орган державної податкової служби проводить протягом 30 днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що камеральною перевіркою є перевірка, яка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника органу або направлення на її проведення, на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. При цьому, така перевірка має бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган.

Як вбачається з матеріалів справи, декларація з податку на додану вартість за серпень 2012 року та заява про відмову постачальника надати податкову накладну були подані Позивачем 20.09.2012 року.

Відповідно до ст.203 Податкового кодексу України податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Сума податкового зобов'язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.

Отже, 20.09.2012 року є останнім днем подання податкової декларації за серпень 2012 року.

Так, положеннями чинного законодавства визначено, що камеральна перевірка декларації з податку на додану вартість має бути проведена протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації.

Тобто, виходячи з того, що 20.09.2012 року є граничним терміном подання податкової декларації, то 20.10.2012 року є граничним терміном проведення камеральної перевірки даних такої декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, камеральна перевірка даних декларації Позивача з податку на додану вартість за серпень 2012 року була здійснена Відповідачем 29.11.2012 року, на підставі якої було складено акт №4878/15-2/244223695.

При цьому, як вже зазначалося, кінцевим терміном проведення камеральної перевірки податкової декларації Позивача за серпень 2012 року було 20.10.2012 року, що свідчить про наявність протиправного характеру в діях Відповідача, які підлягають визнанню протиправними.

Отже, Відповідач при здійсненні камеральної перевірки Позивача не діяв на підставі в межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством, а тому дії по її проведенню підлягають визнанню протиправними

Щодо можливості визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення від 10.12.2012 року №0001310152, то суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Вирішуючи спір між сторонами та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на дату проведення перевірки, податковий кредит був повністю підтверджений належним чином, що свідчить про відсутність підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно із п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з мето їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності з п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, у разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника. Таке право зберігається за ним протягом 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Із системного аналізу зазначених матеріально-правових норм вбачається, що до підстав формування платником податків податкового кредиту зокрема відноситься сплата податку на додану вартість вартості товарів (робіт, послуг), яка в свою чергу має підтверджуватися відповідними податковими накладними. При цьому, до податкового кредиту не можуть відноситися суми, які не підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу. Однак, якщо продавець відмовився надати належним чином оформлену податкову накладну, то покупець має право на формування податкового кредиту, за умови подання до податкового органу заяви про таку відмову та копій всіх первинних документів по відповідній господарській операції.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для винесення податкового-повідомлення рішення від 10.12.2012 року №0001310152 були висновки Відповідача, щодо не підтвердження факту належного формування податкового кредиту у зв'язку з відсутністю реєстрації податкових накладних за серпень 2012 року.

При цьому, як свідчать матеріали справи, Позивачем до податкової декларації за серпень 2012 року була подана заява про відмову постачальника надати податкову накладну, яка була прийнята та зареєстрована Відповідачем 20.09.2012 року.

На підтвердження виконання господарський операцій з постачальником та правомірності формування податкового кредиту за серпень 2012 року, 28.11.2012 року Позивачем була подана до Відповідача первинна документація по господарських операціях за серпень 2012 року, а саме: платіжне доручення №2954 від 09.08.2012 року, отримувач: ТОВ «Компанія Медпромінвест» (ЄДРПОУ 36581696) на суму 72240.00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12040.00 грн.; податкова накладна №2158 від 09.08.2012 року ТОВ «Компанія «Медпроінструмент» на суму 72240.00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12040.00 грн.,; видаткова накладна №РНООК -1355 від 10.08.2012 року на суму 72240.00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 12040.00 грн.

Досліджені вище документи відповідають вимогам чинного законодавства, та визнаються судом як первинні оскільки вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а саме відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, обов'язкові посвідчення та фіксують факт здійснення господарської операції.

Так, суд апеляційної інстанції повторно зазначає, що платник податків має право на формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної, за умови подання до податкового органу заяви про відмову постачальника у наданні такої накладної та первинної документації по господарській операції, на підставі якої був сформований податковий кредит.

В даному випадку, Позивачем були виконанні вимоги податкового законодавства щодо формування податкового кредиту за відсутності податкової накладної, а саме була подана заява про відмову постачальника у наданні податкової накладної та первинна документація по відповідній господарській операції, яка відповідає вимогам чинного законодавств та була наявна у Відповідача на час проведення перевірки.

Отже, в даному випадку Відповідач безпідставно дійшов висновку про відсутність у Позивача права на формування податкового кредиту, що свідчить про необґрунтованість винесення податкового повідомлення рішення 10.12.2012 року №0001310152.

При цьому, 29 січня 2015 року на адресу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду надійшло клопотання ліквідатора ТОВ Фірма «Сальвіа» про закриття провадження у справі у зв'язку з ліквідацією підприємства, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно ст.203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу. Якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

Відповідно до ст.157 КАС України суд закриває провадження у справі зокрема у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Суд апеляційної інстанції, за відсутності підстав які б перешкоджали для задоволення такого клопотання вважає за необхідне його задовольнити, прийнявши заяву та закрити провадження у справі у зв'язку з ліквідації підприємства, яка була стороною у справі.

При цьому, виходячи з того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо відсутності підставі для визнання протиправними дії Відповідача по проведенню камеральної перевірки податкової звітності Позивача за серпень 2012 року, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року скасувати.

Керуючись ст.157, ст.195, ст.203, ст.206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропевській області - задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2013 року у справі №804/6314/13-а - скасувати.

Провадження у справі №804/6314/13-а за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сальвіа» до Державної податкової інспекції в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропевській області - закрити.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим