Ухвала

від 21.04.2015 по справі 814/2663/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/2663/14

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Єнтіна А. П.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

розглянувши порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "РУТЄКС" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РУТЄКС" (далі-позивач, ТОВ фірма "РУТЄКС") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі-відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 20.08.2014 р. №0014512208, №0014532208.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що висновки податкового органу, викладені ним у акті перевірки від 05.08.2014 року №623/14-03-22-08/38169495 є необґрунтованими, оскільки факт реальності правочинів між позивачем та його контрагентом підтверджується наявними та належним чином оформленими документами первинного бухгалтерського та податкового обліку, а тому прийняті за наслідками вказаного акту перевірки податкові повідомлення-рішення просив скасувати.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року позов - задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 20.08.2014 р. №0014512208. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області від 20.08.2014 р. №0014532208. Відшкодовано судові витрати в сумі 4872,00 грн. з Державного бюджету України на користь ТОВ "РУТЄКС" (код ЄДРПОУ 38169495).

В апеляційній скарзі ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до приписів ст. 197 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

ТОВ фірма "РУТЄКС" зареєстроване як юридична особа та є платником податків. Основними видами діяльності позивача є: будівництво житлових і нежитлових будівель, інші будівельно-монтажні роботи, оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням, неспеціалізована оптова торгівля, вантажний автомобільний транспорт та інше.

05.08.2014 р. службовими особами ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ фірма "РУТЄКС" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" (код ЄДРПОУ 38313556) за період вересень 2013 року та контрагентами-покупцями з податку на прибуток за 2013 рік.

За результатами даної перевірки відповідачем складено Акт від 05.08.2014 року №623/14-03-22-08/38169495 (далі - Акт перевірки).

На підставі зазначеного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №0014512208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 957 981 грн. (основний платіж - 766385,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 191 596 грн.), №0014532208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 008 401 грн. (основний платіж - 806 721 грн., штрафні (фінансові) санкції - 201 680 грн.)

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акту перевірки відносно позивача щодо порушення ним податкового законодавства є безпідставними, податкові повідомлення-рішення є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Судова колегія вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, Податкового кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

В апеляційній скарзі області ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області вказується, що рішення суду першої інстанції є неправильним, оскільки оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті правомірно, тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати, винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Судова колегія не приймає до уваги ці доводи апелянта, виходячи з наступного.

Відповідно до п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений ст. 198 ПК України.

Відповідно п.198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податків за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи 10.05.2013 р. між позивачем (Замовник) та ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" (Підрядник) було укладено договір підряду №1005/1, згідно якого Підрядник зобов'язується виконати за замовленням Замовника з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити наступну работу: Загально-будівельні роботи по реконструкції житлового будинку по вул. Будьонного, 47 м. в Миколаєві.

За рахунок вищевказаного договору від 10 травня 2013 року ТОВ «Рутекс» сформовано податок на додану вартість та податковий кредит - за вересень 2013 року у сумі 806 720,51 грн.

Відповідно п.198.6. ст. 198 цього ж Кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України). Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби. У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених ст. 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ» з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт ст. 197 цього Кодексу. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Юридичним фактом, який породжує право платника на податкову вигоду (зокрема, у вигляді права на зменшення об'єкта оподаткування ПДВ на суму податкового кредиту), є реальність господарської операції.

За відсутністю факту придбання товарів відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту.

Підтвердженням реального здійснення господарської операції є первинні документи, які свідчать про фактичну поставку товарів продавцем та їх отримання покупцем, документи, підтверджуючі використання вказаних товарів у власній господарської діяльності.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містяться вимоги до первинних документів, зокрема вони повинні бути складені під час здійснення господарських, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та мати таки обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п.п.2.1.,2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

З матеріалів справи вбачається, що виконання вищезазначеного договору від 10.05.2013 р. підтверджується актами приймання виконаних будівельних робіт №1, 2, 3. 4, 5, 6, 7, 8 за вересень 2013 р., податковими накладними від 30.09.2013 р. №57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64, а також наданими під час апеляційного розгляду справи додатковими доказами-підсумковими відомостями ресурсів по всім вказаним актам приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт,локальними сметами, актами прийомки виконаних робіт з розшифровкою використання будівельних матеріалів.

Зі змісту Акту перевірки від 05.08.2014 року №623/14-03-22-08/38169495 ,вбачається,що ТОВ фірмою "РУТЄКС" включено до складу податкового кредиту по декларації з ПДВ за вересень 2013 року суму податку на додану вартість по податковим накладним не зареєстрованими у Єдиному реєстрі податкових накладних на загальну суму 806720,51 грн., по підприємству ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ". Додаток №8 до Декларації з ПДВ за вересень 2013 року ТОВ фірма "РУТЄКС" до ДПІ не надано.

Поряд з цим, колегія суддів, звертає увагу на те, що податкові накладні за №57, 58, 59, 60, 61, 62, 63, 64 від 30.09.2013 р.,за якими до складу податкового кредиту по податковій декларації за вересень 2013 року зазначено суму податку на додану вартість у розмірі 806 720,51 грн. внесено до Єдиного реєстру податкових накладних, що підтверджується наявним в матеріалах справи Витягом з Єдиного реєстру, який було отримано на запит суду першої інстанції.

Дослідивши подані товариством документи, колегія суддів приходить до висновку, що первинні документи оформлені належним чином та містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

Судом першої інстанції було вірно встановлено, що усі витрати позивача з придбання товарів були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення господарської діяльності, та підтверджені належним чином складеними первинними документами.

Що стосується доводів апелянта відносно неправильності формування податкового кредиту та по податку на додану вартість та безпідставність віднесення до витрат з посиланням на інформацію, отриману листом 20.05.2014 р. від ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 20.05.2014 р. №1785/7/26-54-22-03-18, а саме акт від 15.05.2014 р. №498/26-54-22-03-07/38313556 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" з питань підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період з 01.03.2013 р. по 31.03.2014 р.", то колегія суддів вважає їх необґрунтованими, виходячи з наступного.

У вищевказаному Акті було зазначено: "Зустрічну звірку неможливо провести у зв'язку з тим, що ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" не знаходиться за податковою адресою: 04074 м. Київ, вул. Резервна, буд. 8".

Відповідно до податкової звітності ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не встановлено наявність працівників на підприємстві ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ", трудових ресурсів, наявність основних засобів, відсутність форм 1-ДФ.

Згідно наявної оперативної інформації та офіційних даних, наведених в податковій звітності, підприємство ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" не мало трудових ресурсів, основних засобів (складських приміщень, автотранспорту, земельних ділянок, обладнання , інше) для здійснення господарських операцій з надання послуг та робіт, купівлі-продажу будь-якого товару у обсягах, що задекларовані, не має найманих працівників для здійснення відповідної діяльності.

Колегія суддів вважає за необхідне наголосити,що на час виконання ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" своїх зобов'язань перед позивачем за договором підряду №1005/1 від 10.05.2013 р., підрядник здійснював загально-будівельні роботи по реконструкції житлового будинку по вул. Будьонного, 47 м. в Миколаєві, перебуваючи на податковому обліку у ДПІ у Заводського району м. Миколаєва та мав наступну юридичну адресу: 54055, м. Миколаїв, вул. Садова, буд. 25, що підтверджується : свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №20007554 від 01.11.2012 р., довідкою АА №834809 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, Витягом Державної реєстраційної служби України з єдиного державного реєстру юридичних і фізичних осіб-підприємців від 27.07.2013 р.

Крім того, наявними в матеріалах справи копіями податкових розрахунків ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" за 2013 рік, які надавались до ДПІ у Заводському районі м. Миколаєва в електронному вигляді з відповідними квитанціями, підтверджується отримання контролюючим органом звітності ТОВ "ЕНЕРГОТЕХ-КОМ" про працюючих на підприємстві у 2013 році робітників.

Таким чином, колегія суддів вважає,що відповідачем, не спростовано реального характеру здійснюваних позивачем господарських операцій, що були обумовлені діловою метою, доводи податкового органу про безтоварність здійснених господарських операцій є бездоказовими.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, оскільки податкові повідомлення-рішення від 20.08.2014 р. №0014512208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 957 981 грн. (основний платіж - 766 385 грн., штрафні (фінансові) санкції - 1915 960 грн.) та №0014532208, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 1 008 401 грн. (основний платіж - 806 721 грн., штрафні (фінансові) санкції - 201 680 грн.) прийняти ДПІ у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області районі протиправно, а тому підлягають скасуванню.

Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 197; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління Міністерства доходів і зборів у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 04 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв