Ухвала

від 09.04.2015 по справі 801/314/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2015 року м. Київ К/800/63028/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Суддів:Черпіцької Л.Т. Розваляєвої Т.С. Маслія В.І.

провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013р. та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р. у справі № 801/314/13-а за позовом ОСОБА_5 до Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим, Відділу Держземагенства в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання бездіяльності протиправною та спонукання до виконання певних дій, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся з позовом в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання йому дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель резерву Зуйської селищної ради, земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування за межами с. Баланово Білогірського району (контур поля 4,4 га, яке примикає до земельної ділянки ТОВ «Альфа-Беркут») у приватну власність для ведення особистого селянського господарства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.10.2012 року позивач звернувся до Білогірської районної державної адміністрації з заявою про надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення позивачу земельної ділянки площею 2,0 га із земель резерву Зуйської селищної ради земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування за межами с. Баланово Білогірського району (контур поля 4,4 га, яке примикає до земельної ділянки ТОВ «Альфа-Беркут») у приватну власність для ведення особистого селянського господарства. Попередньо ОСОБА_5 отримав рішення 33 сесії 5-го скликання Зуйської селищної ради від 16.09.2009 року за №2506 зі змінами, внесеними рішенням 27 сесії 6-го скликання Зуйської селищної ради №1750 від 19.09.2012 року. Однак, як зазначає позивач, в порушення вимог ч.7 статті 118 Земельного кодексу України відповідачем у місячний строк не надано ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови у його наданні, чим грубо порушено права позивача як громадянина України, оскільки всі вимоги, передбачені земельним законодавством для громадян, які зацікавлені у придбанні земельної ділянки у власність, були ним виконані.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013р., залишеною без змін постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Білогірської районної державної адміністрації щодо неприйняття рішення по заяві ОСОБА_5 від 09.10.2012 року про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки площею 2,0 га із земель резерву Зуйської селищної ради земель сільськогосподарського призначення, не наданих у власність або постійне користування за межами с. Баланово Білогірського району (контур поля 4,4 га, яке примикає до земельної ділянки ТОВ «Альфа-Беркут») у приватну власність для ведення особистого селянського господарства у порядку, передбаченому Законом. В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р. змінено рішення суду першої інстанції лише в частині розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013р. та постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р. Білогірська районна державна адміністрація Автономної Республіки Крим звернулась з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на те, що при прийнятті зазначених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом частини 2 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Отже, враховуючи що касаційну скаргу подано відповідачем на рішення судів, якими задоволені позовні вимоги частково, колегія відповідно до ст. 220 КАС України перевіряє справу у межах касаційної скарги, а саме, в частині правомірності рішень судів першої та апеляційної інстанцій стосовно задоволених позовних вимог.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 9 жовтня 2012 року позивач звернувся до відповідача з заявою про надання дозволу на розробку проекту відводу з землеустрою для ведення особистого селянського господарства, долучивши необхідні документи.

24.10.2012 року Білогірською районною державною адміністрацією АР Крим був надісланий лист до Відділу Держкомзему у Білогірському районі, на який 09.11.2012 року була дана відповідь, згідно якої запитувана земельна ділянка розташована на землях запасу Зуйської селищної ради - ділянка № 9 загальною площею 64,46 га. по угіддям - пашня (контур 4,4 га).

24.10.2012 року Білогірська районна державна адміністрація АР Крим звернулась до Відділу регіонального розвитку, містобудування та архітектури Білогірського району з запитом на отримання висновку щодо заяви ОСОБА_5, на який було дано відповідь про неможливість надання висновку про можливість відведення гр. ОСОБА_5 земельної ділянки у зв'язку з вакантністю посади головного архітектора району.

28.11.2012 року Білогірська районна державна адміністрація АР Крим звернулась до Тайганського міжрайонного управління водного господарства з запитом щодо надання висновку по заяві ОСОБА_5, оскільки запитувана земельна ділянки межує з Балановським водосховищем. Згідно відповіді від 11.12.2012 року Тайганське міжрайонне управління водного господарства не заперечує проти початку робіт по відведенню ОСОБА_5 земельної ділянки, та повідомляє, що ділянка знаходиться в межах водного фонду 2 групи. При цьому протягом місяця з моменту отримання заяви позивача розпорядження прийнято не було.

Розглядаючи справу та задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідності до вимог Земельного кодексу України в редакції на час спірних правовідносин, відповідач, отримавши заяву позивача про надання дозволу на розробку проекту відводу, повинен був розглянути її і протягом місяця прийняти рішення у формі розпорядження, що відповідачем не було виконано. Вирішення ж за відповідача питання про надання позивачу такої згоди було б формою втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками судів враховуючи наступне.

Згідно ч. 1, 2 ст. 118 Земельного Кодексу України (у редакції, що діяла на момент звернення позивача із заявою до відповідача), громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Організація, повноваження та порядок діяльності місцевих державних адміністрацій регулюються Законом України "Про місцеві державні адміністрації".

З положень вказаних норм вбачається, що відповідач, отримавши заяву громадянина про надання дозволу на складання проекту землеустрою повинен був у місячний строк розглянути її та прийняти за результатом розгляду відповідне рішення, яке викладається у формі розпорядження.

В свою чергу як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, відповідь за результатами розгляду заяви, яку не можна вважати її належним розглядом, була надана ОСОБА_5 лише у лютому 2013 року, тобто вже після звернення позивача до суду з даною позовною заявою. Такий розгляд заяви позивача не може свідчити про прийняття відповідачем у порядку та спосіб, що встановлені Конституцією та законами України відповідного рішення з розгляду питання про надання земельної ділянки.

Отже, суди дійшли вірного висновку, що у передбачений Земельним кодексом України місячний строк, заява позивача Білогірською районною державною адміністрацією в АР Крим за встановленою формою розглянута не була.

За таких обставин судова колегія дійшла висновку, що при вирішенні справи судами першої та апеляційної інстанцій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права. Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують. За таких обставин підстав для задоволення касаційної скарги судова колегія не вбачає.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Білогірської районної державної адміністрації Автономної Республіки Крим відхилити, а постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 11.09.2013р., з урахуванням змін відповідно до постанови Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р., та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2013р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: