Постанова

від 15.04.2015 по справі 821/156/15-а

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2015 р.м. ХерсонСправа № 821/156/15-а 10 год. 48 хв.

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Хом'якової В.В.,

при секретарі: Перебийніс Н.Ю., за участю представника відповідача Оперчук О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватної виробничо-комерційної фірми "Микромегас"

до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватна виробничо-комерційна фірма «Микромегас» (далі - позивач, ПВКФ «Микромегас») звернулась до суду з адміністративним позовом до Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області ( далі - відповідач, Цюрупинська ОДПІ), в якому просить визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення Цюрупинської ОДПІ № 0000062111 від 26 червня 2014 року про визначення грошового зобов'язання по орендній платі за землю в сумі 9335 грн. 20 коп. основного платежу та 1752 грн. 35 коп. штрафних санкцій. Позовні вимоги мотивовані тим, що розмір орендної плати за земельну ділянку визначено договором оренди, а тому змінювати його податкова інспекція не має повноважень, оскільки не є стороною договору оренди. Орендна плата в 2011 році задекларована та сплачена в повному обсязі, факт заниження орендної плати відповідачем не доведений. Посилається на практику Верховного Суду України (постанова від 11.06.2013 по справі № 21-443а12).

Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні суд здійснив заміну відповідача Цюрупинську об'єднану держану податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Херсонській області на правонаступника - Цюрупинську ОДПІ Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області.

Представник відповідача прибув в судове засіданя, заперечує проти позову, посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є законним та прийнятим відповідно до діючого податкового законодавства України. В письмових запереченнях зазначає про те, що на підставі нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до даних Держкомзему (витяг від 27.12.11 № 1100/01-14/9) та відповідно до п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в 2011 році розмір річної орендної плати становив 26202 грн. 53 коп., а платником задекларовано та сплачено тільки 12199 грн. 68 коп., тому податковим органом правомірно визначено суму грошового зобов'язання з орендної плати. Посилається на постанову Верховного Суду України від 02.12.14 у справі № 21-274а14 за аналогічними правовідносинами.

Розглянувши подані документи і матеріали та заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

В червні 2014 року Цюрупинською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Херсонській області була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПВКФ «Микромегас» з питань повноти обчислення та своєчасності внесення до бюджету орендної плати за землю за період з 01.05.11 по 31.12.11, висновки перевірки зафіксовано актом від 12.06.14 № 2/21-11-15/24758109. Перевіркою було виявлено порушення пп. 281.1.1 п. 281.1 ст. 281, п. 288.5 ст. 288 ПКУ, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності за період з 01.01.11 по 31.12.11 на суму 14002 грн. 85 коп., в тому числі за період травень-грудень 2011 року на суму 9335 грн. 20 коп.

В акті перевірки зазначено, що фірма орендує на території Круглоозерської сільської ради земельну ділянку 0.3 га для розміщення атракціонів згідно з договором від 18.07.08 № 3000872100011. Умови договору передбачають, що нормативна грошова оцінка ділянки становить 231492 грн., орендна плата складає 10000 грн. на рік, що становить 4,32 відсотків нормативної грошової оцінки землі. Пунктом 13 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається у разі зміни умов господарювання, зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у тому числі внаслідок інфляції та інших випадках. Зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін (п. 36 договору).

За 2011 рік позивач задекларував податкові зобов'язання в сумі 12199 грн. 68 коп. (4,32 % від нормативної грошової оцінки). Разом з тим, податкова інспекція зазначає в акті перевірки, що нормативна грошова оцінка в 2011 році склала 606540 грн., тобто орендна плата має складати 26202 грн. 53 коп. (606540 грн. х 4,32 %). Таким чином, за висновком ОДПІ за 2011 рік фірма занизила суму податкового зобов'язання на 14002 грн. 85 коп. (26202 грн. 53 коп. - 12199 грн. 68 коп.)

За наслідками перевірки Цюрупинською ОДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 0000062111 від 26 червня 2014 року, яким позивачу було визначено грошове зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 9335 грн. 20 коп. основного платежу (за травень-грудень 2011року) та 1752 грн. 35 коп. штрафних санкцій.

Не погоджуючись з висновками перевірки та прийнятим податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду.

Положення Податкового Кодексу України регулюють відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Згідно ст.ст. 271,274, 288 Податкового кодексу України базою оподаткування є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Згідно з п. 288.1 ПКУ підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Як передбачено п. 288.4 ПКУ, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Таким чином, основною підставою визначення розміру орендної плати є договір оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, що 12 липня 2008 року між позивачем та Круглоозерською сільською радою Голопристанського району Херсонської області був укладений договір оренди земельної ділянки несільськогосподарського призначення, нормативно-грошова оцінка ділянки становила 231492 грн. Орендна плата встановлена в розмірі 10000 грн., що становить 4,32 відсотків нормативної грошової оцінки ділянки (п. 9 договору).

Ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки. Пп. 288.5.1 ст. 288 ПКУ передбачено, що розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу для земель несільгосподарського призначення не може бути меншою трикратного розміру земельною податку.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Тому прийняття нових нормативних актів, які вносять зміни до законодавства, зазвичай, не може бути автоматичною підставою для виникнення у платника податків (орендаря) обов'язку для сплати суми податкового зобов'язання по орендній платі в іншому розмірі ніж передбачено договором.

Але в даному випадку, суд приймає до уваги, що за змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 ПК України, плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, яка в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу є податком і справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. ПКУ України визначив обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати. Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136. пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 зазначеного Кодексу встановлено мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Тобто, законодавець визначив нижню граничну межу річної суми платежу по орендній платі за земельні ділянки, незалежно від того, чи співпадає її розмір із визначеним у договорі оренди.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, установлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Проаналізувавши наведені норми матеріального права, можливо дійти висновку, що з набранням чинності ПКУ річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 цього Кодексу та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

При цьому, виходячи із принципу пріоритетності норм ПК України над нормами інших актів у разі їх суперечності, який закріплений у пункті 5.2 статті 5 ПК України, до моменту внесення до такого договору відповідних змін розмір орендної плати в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлений підпунктом 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України №21-274а14 від 02 грудня 2014 року, тому посилання позивача на прийняту Верховним Судом України в 2013 році постанову суд до уваги не приймає .

Враховуючи встановлення законодавством мінімального та максимального розміру орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності, суд дійшов висновку про те, що з набранням чинності Податковим кодексом України позивач мав самостійно перерахувати величину орендної плати на поточний рік з урахуванням вимог п. 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України. Отже, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності відноситься до загальнодержавного податку, тому позивач повинен сплачувати річну суму платежу орендної плати не менше 3 відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Суд зауважує, що правильний розрахунок орендної плати залежить від правильного розрахунку бази його нарахування. Базою обчислення є нормативна грошова оцінка ділянки, яку позивач повинен уточнювати кожного року, оскільки ця величина є динамічною та залежить від багатьох чинників.

В 2011 році позивач задекларував та сплатив 12199 грн.68 коп. орендної плати. Позивач не зазначає, яку нормативну грошову оцінку він використовував.

Разом з тим, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки, яку орендує позивач, в 2011 році складала 581250 грн., що підтверджується наданим представником ОДПІ суду листом відділу Держземагенства у Голопристанському районі Херсонської області від 05.03.15 № 8-28-0.3-809/2-15, дана оцінка не спростована позивачем. Тому, розмір орендної плати в 2011 році повинен бути не менше 17437 грн. 50 коп., що становить 3 % від суми 581250 грн.

В акті перевірки відповідач зазначає про те, що розмір орендної плати в 2011 році повинен становити 26202 грн. 53 коп., при цьому відповідач помилково керується витягом Держкомзему від 27.12.11 № 1100/01-14/9 про нормативно-грошову оцінку ділянки 606540 грн. та вважає, що платник повинен сплачувати орендну плату в розмірі 4,32 % від даної суми. ОДПІ не надала на вимогу суду витяг рійвідділу Держкомзему, на який посилається в акті перевірки, тому дана нормативно-грошова оцінка не є підтвердженою.

Крім того, відповідач має повноваження контролювати мінімальний розмір орендної плати, який в даному випадку буде становити 17437 грн. 50 коп., а не вимагати сплати 4,32 % від нової нормативної грошової оцінки ділянки, оскільки відповідач не є стороною договору. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Таким чином, суд погоджується з доводами ОДПІ про те, що розмір орендної плати не повинен бути меншим 3-кратного розміру земельного податку, незважаючи на той розмір, який зазначений в договорі. Але, хоч зміна розміру земельного податку є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичну зміну умов договору щодо розміру орендної палати, а відтак відповідного донарахування ДПІ суми податкового зобов'язання з орендної плати.

Суд не наділений повноваженнями визначати іншу суму грошових зобов'язань по орендній платі, ніж зазначена в податковому повідомленні-рішенні, виходячи з наданих суду первинних документів, оскільки висновок про податкове порушення не ґрунтується на правильних документах, а суд не повинен підміняти податкову інспекцію та вивчати та досліджувати первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку та пов'язані з обчисленням та сплатою податків. Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 21 жовтня 2010 р. № П-278/10 встановлено, що з огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень, з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин по справі та вимог законодавства, не довів правомірність своїх дій.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 26.06.14 № 0000062111 не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету в повному обсязі в сумі 182 грн. 70 коп.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись ст. ст. 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

постановив :

Задовольнити позов приватної виробничо-комерційної фірми "Микромегас".

Скасувати податкове повідомлення - рішення Цюрупинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області № 0000062111 від 26.06.2014.

Відшкодувати з Державного бюджету на користь приватної виробничо-комерційної фірми "Микромегас" (код ЄДРПОУ24758109) витрати по сплаті судового збору в сумі 187 (сто вісімдесят сім гривень) 20 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 20 квітня 2015 р.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8.3.13