Ухвала

від 16.04.2015 по справі 808/3646/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2015 рокусправа № 808/3646/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Нагорної Л.М.

суддів: Мельника В.В. Юхименка О.В.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

представників відповідача: Волжиної Т.Ю.(довіреність від 10.04.2015) Пронько О.М.( довіреність від 14.04.2015)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя", Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі № 808/3646/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

У червні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" (далі - Позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - Відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» № 007 від 20.02.2014 р., яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 56 788,64 грн., в тому числі за основним платежем - 37 858,92 грн., за штрафними санкціями 18 929,72 грн.; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення форми «Р» № 008 від 20.02.2014 р., яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем ввізне мито на загальну суму 40 398,24 грн., в тому числі за основним платежем 26 931,98 грн., штрафними санкціями 13 466,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки Відповідача про не включення витрат за послугами з перевезення та супроводу вантажу є помилковим, оскільки, якщо митним органом було прийнято вантажну митну декларацію та пропущено товар на митну територію України, то в подальшому відсутні правові підстави для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкового зобов'язання. Вважають, що контролюючим органом неправомірно було самостійно змінено код товару, що ввозився Позивачем на митну територію України, що суперечить правилам Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Зазначають, що по ввезеним ветеринарним препаратам ними постійно отримувались дозволи на ввезення від Державної ветеринарної та фіто санітарної служби України, в яких і зазначався відповідний УКТЗЕД вказаних препаратів. (ом 1 а.с.3-7)

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" задоволено частково.

Визнано противоправним та скасовано частково податкове повідомлення - рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.02.2014 №007 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 4 541 грн. 63 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі 3 027 грн. 75 коп., за штрафними санкціями у сумі 1 513 грн. 88 коп.

Визнано противоправним та скасовано частково податкове повідомлення - рішення форми "Р" Головного управління ДФС у Запорізькій області від 20.02.2014 №008 в частині визначення суми податкового зобов'язання з ввізного мита у розмірі 22 708 грн. 13 коп., у тому числі: за основним платежем у сумі - 15 138,75 грн., за штрафними санкціями у сумі - 7 569 грн. 38 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду обґрунтована тим, що з наданих первинних документів вбачається, що Позивачем у вказаних документах витрати з експедиторських послуг з перевезення вантажу (експедиційні (винагорода експедитора) зазначено окремим рядком, але без відокремлення цих витрат після ввезення на митну територію України. Крім того, вартість послуг з міжнародного автомобільного перевезення імпортованих товарів, які надавались перевізниками ТОВ «Вєтек» та ТОВ «Віа Конт», перевищує витрати, що були задекларовані на момент здійснення митного оформлення, що призвело до невірного визначення бази оподаткування. В той же час, під час митного оформлення товару Відповідачем та випуск товару у вільний обіг він фактично погодився з заявленою Позивачем класифікацією товарів згідно УКТЗЕД. Будь-які рішення про визначення коду товару чи докази надання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення контролюючим органом не надано, у зв'язку з чим висновок про заниження податкового зобов'язання з цього питання є безпідставним. (том 2 а.с.131-140)

Головне управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подало на нього апеляційну скаргу, відповідно до якої, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року в частині задоволених позовних вимог та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що декларантом були порушені вимоги 1,3 (а) та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, затверджених Законом України «Про Митний тариф України» від 05.04.2001 р. № 2371-111 та Пояснень до товарних позицій 2309,3004 УКТЗЕД, адже задекларовані Позивачем препарати "Hepavex 200", "Calfostonic", "Chicktonic", Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit" відносяться саме до товарної позиції 2309 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин». Вважають, що Позивачем при митному оформленні вказаних товарів було подано недостовірну інформацію та документи, у зв'язку з чим у них були всі підстави для винесення оскаржуваних податкових повідомлень. (том 2 а.с.143-148)

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ТОВ «Інтер-Запоріжжя» також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права, просило скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року в частині відмови у задоволені частини позовних вимог та прийняти нову про задоволення позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що митний орган, приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, в подальшому вже не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкового зобов'язання, крім випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи не встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів, що визначено також і в постанові Верховного Суду України у справі № 21-223а11 від 07.11.2011 р. Крім того зазначали, що суд не звернув увагу на розбіжності щодо сум донарахувань, зазначених у акті перевірки та у податкових повідомленнях-рішеннях, що також свідчить про їх неправомірність. (том 2 а.с.198-201)

У судовому засіданні представники Відповідача - Головного управління ДФС у Запорізькій області, вимоги своєї апеляційної скарги підтримали та просили її задовольнити із підстав, у ній зазначених. Проти задоволення апеляційної скарги ТОВ "Інтер-Запоріжжя" заперечували з огляду на необґрунтованість її доводів, та просили врахувати, що у судовому засіданні першої інстанції Позивач визнав факт надання недостовірних відомостей при розмитнені товару стосовно витрат на транспортування, у тому числі - витрат з експедиторських послуг, що свідчить про правомірність рішення суду в цій частині.

Представник позивача - ТОВ "Інтер-Запоріжжя", до судового засідання не з'явився, в черговий раз надав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю в іншому судовому засіданні. При цьому не зазначав, що має надати або додаткові пояснення, або додаткові докази. З огляду на те, що розгляд справи уже відкладався за клопотанням кожної із сторін, до справи не надходило ні додаткових пояснень, ні інших доказів на підтвердження позицій, викладених сторонами у апеляційних скаргах, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності Позивача, що не протирічить приписам частини 4 статті 196 КАС України.

Перевіривши, в межах доводів апеляційних скарг, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Судом встановлено та матеріалам справи підтверджено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя" зареєстроване як юридична особа 06.08.1997 року Виконавчим комітетом Запорізької міської ради. (том 1 а.с.125)

ТОВ "Інтер-Запоріжжя" протягом 2012 здійснювалось транспортування товару на митну територію України. Під час здійснення митного контролю та митного оформлення товарів - "Hepavex 200", "Calfostonic", "Chicktonic", "Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit", з боку посадових осіб Дніпропетровської митниці були відсутні зауваження до вантажних митних декларацій № 112050000/2012/19612 від 03.09.2012 р., №112050000/2012/7724 від 13.04.2012 р., №112050000/2012/27030 від 28.11.2012р., №112050000/2012/24972 від 06.11.2012р., №112050000/2012/29815 від 26.12.2012 р.; №112050000/2012/16972 від 27.07.2012 р., поданих Позивачем. (том 1 а.с.16-83)

Той факт, що указані товари пройшли митне оформлення без зауважень і саме за кодами УКТЗЕД 3004501000 ("Calfostonic", "Chicktonic", "Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit"), 3004901900 ("Hepavex 200") та були випущені у вільний обіг на територію Україниза кодом, вказаним у ВМД, сторонами не заперечувався.

У подальшому, на підставі наказу від 20.11.2013 №685 , уповноваженими працівниками Головного управління Міндоходів у Запорізькій області було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог законодавства України з питань державної митної справи за період його діяльності з 01.01.2012 по 31.12.2012, за наслідками якої складено акт перевірки від 27.01.2014 №002/14/08-01/24912703. (том 1 а.с.97-121)

Перевіркою встановлено порушення:

- статей 81, 259, 260, 264, пункту 5 частини другої статті 267 Митного кодексу України від 11.07.2002 № 92, статті 49, частини 1 статті 51, статей 52, 53, пункту 5 частини десятої статті 58, статей 257, 289 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495, внаслідок включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів у неповному обсязі та занижено митну вартість товарів, що призвело до невірного визначення бази оподаткування та заниження податкового зобов'язання на загальну суму 46 624,40 грн., що підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них:

ввізне мито (вид 020) у сумі 11 793 грн. 23 коп. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, статей 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI;

ПДВ (вид 028) у сумі 34 831 грн. 17 коп. (нарахування податкового зобов'язання на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, чинного на час митного оформлення).

- 1, 3(a) та 6 Основних правил інтерпретації класифікації товарів, затверджених Законом України "Про Митний тариф України" від 05.04.2001 № 2371-ІІІ (із змінами та доповненнями), та Пояснень до товарних позицій 2309, 3004 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, затверджених наказом Держмитслужби України від 30.12.2010 №1561, чинного на час митного оформлення, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 18 166,50 грн. й підлягає перерахуванню до Державного бюджету України, з них:

ввізне мито (вид 020) у сумі 15 138 грн. 75 коп. (нарахування податкового зобов'язання здійснене на підставі статті 3 і 4 Закону України "Про Єдиний митний тариф" від 05.02.1992 № 2097-ХІІ (зі змінами та доповненнями), чинного на час митного оформлення, статей 270, 272, 277 та 280 Митного кодексу України, у редакції Закону України від 13.03.2012 № 4495-VI;

ПДВ (вид 028) у сумі 3 027 грн. 75 коп. (нарахування податкового зобов'язання на підставі підпункту в) пункту 185.1 статті 185; пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, чинного на час митного оформлення).

За позицією перевіряючих, до фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України не було включено витрати за послугами з перевезення та супроводу вантажу (експедиторські послуги (винагорода експедитора), які є складовими витрат на транспортування, отриманими під час міжнародного перевезення вантажів, сплачених Перевізникам (ТОВ «Вєтек», ТОВ «Віа Конт») в рамках договорів на міжнародні перевезення. Крім того, Позивачем було невірно визначено товарну позицію 3004 за УКТЗЕД по товарам "Hepavex 200", "Calfostonic", "Chicktonic", "Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit", оскільки зазначені препарати слід класифікувати за кодом 2309, що визначено у класифікаційних рішеннях від 29.04.2013 р. № КТ-112000003-0014-2013ь та від 07.1.2013 р. № КТ-112000003-0054-2013.

На підставі вказаного акту перевірки Головним управлінням Міндоходів у Запорізькій області винесено податкове повідомлення форми «Р» № 007 від 20.02.2014 р., яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання Позивача з податку на додану вартість на загальну суму 56 788,64 грн., в тому числі за основним платежем - 37 858,92 грн., за штрафними санкціями 18 929,72 грн. та податкове повідомлення форми «Р» № 008 від 20.02.2014 р., яким Позивачу визначено суму грошового зобов'язання Позивача за платежем ввізне мито на загальну суму 40 398,24 грн., в тому числі за основним платежем 26 931,98 грн., штрафними санкціями 13 466,26 грн. (том 1 а.с.122)

Скасування указаних податкових повідомлень і було предметом даного спору.

Задовольняючи частково позовні вимоги ТОВ «Інтер-Запоріжжя», суд першої інстанції виходив з того, що з наданих первинних документів вбачається, що Позивачем у вказаних документах витрати з експедиторських послуг з перевезення вантажу (експедиційні (винагорода експедитора) зазначено окремим рядком, але без відокремлення цих витрат після ввезення на митну територію України. Крім того, вартість послуг з міжнародного автомобільного перевезення імпортованих товарів, які надавались перевізниками ТОВ «Вєтек» та ТОВ «Віа Конт», перевищує витрати, що були задекларовані на момент здійснення митного оформлення, що призвело до невірного визначення бази оподаткування. В той же час, під час митного оформлення товару Відповідачем та випуск товару у вільний обіг він фактично погодився з заявленою Позивачем класифікацією товарів згідно УКТЗЕД. Будь-які рішення про визначення коду товару чи докази надання декларантом неповної, недостовірної інформації про товар під час його митного оформлення контролюючим органом не надано, у зв'язку з чим висновок про заниження податкового зобов'язання з цього питання є безпідставним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Щодо правильності висновків перевіряючих у 2013 році щодо класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, по яких проведено митне оформлення у 2012 році.

Відповідно до статті 69 Митного кодексу, товари при їх декларуванні підлягають класифікації, тобто ,у відношенні товарів визначаються коди відповідно до класифікаційних групувань, зазначених в УКТ ЗЕД. Митні органи здійснюють контроль правильності класифікації товарів, поданих до митного оформлення, згідно з УКТ ЗЕД. На вимогу посадової особи митного органу декларант або уповноважена ним особа зобов'язані надати усі наявні відомості, необхідні для підтвердження заявлених ними кодів товарів, поданих до митного оформлення, а також зразки таких товарів та/або техніко-технологічну документацію на них. У разі виявлення під час митного оформлення товарів або після нього порушення правил класифікації товарів митний орган має право самостійно класифікувати такі товари. Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Частиною 6 вказаної статті встановлено, що штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв'язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що обов'язковою підставою для перегляду коду УКТ ЗЕД є встановлення відповідачем «складного випадку», тобто, встановлення випадку, коли: у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТ ЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо. Доказами таких суперечностей в суді можуть бути випадки різного застосування кодів УКТ ЗЕД щодо одних і тих самих товарів, в минулих періодах на митній території України, або у країнах-експортерах цих товарів тощо. Крім того, застосування санкцій у цьому випадку до декларанта можливе лише у разі надання останнім недостовірних документів чи інформації.

Відповідачем у справі не подано жодного доказу, з якого слідувало б що оскаржуваному рішенню передував висновок Відповідача про неоднакове застосування щодо препаратів "Hepavex 200", "Calfostonic", "Chicktonic", "Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit" коду УКТ ЗЕД, або інших обставин, які могли б судом бути оцінені як складний випадок.

Таким чином, відсутність рішення про визначення коду товару та випущення товару у вільний обіг свідчить про класифікацію його митним органом відповідно до коду, заявленого у митній декларації та проставлення відповідачем відповідного штампу на ВМД свідчить про те, що митницею фактично було завершено митне оформлення товару за митними деклараціями і товар випущено у вільний обіг без будь яких зауважень щодо його коду.

Відповідно до норм статей 291 та 292 МК України, обов'язок із сплати митних платежів припиняється при виконанні обов'язку із сплати митних платежів, а в свою чергу обов'язок із сплати митних платежів вважається виконаним (митні платежі вважаються сплаченими) у разі здійснення особою, відповідальною за сплату митних платежів, розпорядження про використання коштів авансових платежів при здійсненні митного оформлення товарів - з моменту закінчення митного оформлення.

Сторонами визнано, що за митними деклараціями за перевіряємий період Позивачем митні платежі сплачені у повному обсязі і у встановлений законом строк.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставне твердження перевіряючих щодо заниження податкового зобов'язання з цього питання на загальну суму 18166,50грн., з них 15138,75грн. - ввізне мито, 3027,75грн. -ПДВ, та задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо посилання заявника апеляційної скарги (Митниці) на те, що задекларовані Позивачем та випущені митними органом у вільний обіг у 2012 році як ветеринарні препарати - "Hepavex 200", "Calfostonic", "Chicktonic", Vitamin AD3E oral", "Complejo B (Complex B)", "Ganaminovit", фактично мали б відносяться саме до товарної позиції 2309 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин» , та розмитнюватись за іншим кодом зі сплатою ввізного мита та ПДВ в більшому розмірі, колегія суддів визнає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами статей 69, 291,292 МК України та спростовуються вищенаведеними доказами.

Щодо фактів неповного декларування витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, а саме - не включення експедиційних послуг та послуг з міжнародного автомобільного перевезення.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 267 МК України у редакції, чинній на час митного оформлення при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України...".

Частиню 3 статті 267 цього Кодексу регламентовано, що до митної вартості не включаються нижченаведені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, які документально підтверджено та які піддаються обчисленню, в тому числі - витрати на транспортування після ввезення та податки та збори (обов'язкові платежі), які справляються в Україні.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ "Інтер-Запоріжжя" для здійснення доставки вантажів, які імпортувалися підприємством на митну територію України, укладало договори з перевізниками.

Судом встановлено та сторонами не спростовано, що у актах виконання послуг з міжнародного перевезення, які були укладені між перевізниками та ТОВ "Інтер-Запоріжжя", рахунках-фактурах та податкових накладних, тобто, у документах, що свідчать про факт надання послуг перевізниками, а саме - ТОВ "Вєтек" та ТОВ "Віа Конт", до вартості операцій з транспортування імпортованих товарів включено також вартість експедиторських послуг (експедиційні, винагорода експедитора). Причому, у вказаних документах витрати з експедиторських послуг з перевезення вантажу (експедиційні (винагорода експедитора), зазначено окремим рядком, але без відокремлення цих витрат після ввезення на митну територію України.

Крім того, згідно із наданими до перевірки документами, вартість послуг з міжнародного автомобільного перевезення імпортованих товарів, які надавались вказаними перевізниками , перевищує витрати, що були задекларовані на момент здійснення митного оформлення, що Позивачем не спростовано.

З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок включення до митної вартості витрат на транспортування оцінюваних товарів в неповному обсязі , тобто, подання недостовірних (неповних) відомостей щодо фактичних витрат на транспортування оцінюваних товарів до місця ввезення на митну територію України, мало місце заниження митної вартості товарів, що призвело до невірного визначення бази оподаткування, несвоєчасної та неповної сплати митних платежів.

За таких обставин посилання заявника апеляційної скарги (ТОВ "Інтер-Запоріжжя" ) на те, що приймаючи вантажну митну декларацію та пропускаючи товар на митну територію України, митний орган в подальшому вже не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкового зобов'язання, крім випадку, коли за наслідками службової перевірки або розгляду кримінальної справи не встановлено змову між декларантом і митним органом, спрямовану на заниження обов'язкових платежів, що визначено також і в постанові Верховного Суду України у справі № 21-223а11 від 07.11.2011, визнаються колегією суддів помилковими, оскільки в даному випадку митний орган, приймаючи митну декларацію та пропускаючи товар у вільний обіг за певним кодом, самостійно не визначав митну вартість товару. А саме подання декларантом недостовірних відомостей і стало підставою несвоєчасної та неповної сплати митних платежів.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про порушення Позивачем вимог Митного кодексу України в цій частині, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 46 624, 40 грн., з них: ввізне мито на суму 11 793 грн. 23 коп., ПДВ на суму 34 831,17 грн. та правомірно відмовив у позові щодо цієї частини вимог.

За таких обставин та у межах доводів апеляційних скарг підстави для скасування чи зміни судового рішення - відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 19 8, ст. 20 0, 205 , 206 КАС України , суд,-

ухвалив:

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтер-Запоріжжя", Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 липня 2014 року у справі № 808/3646/14 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня її складення.

Повний текст ухвали складено 20 квітня 2015 року.

Головуючий: Л.М. Нагорна

Суддя: В.В. Мельник

Суддя: О.В. Юхименко