Рішення

від 22.04.2015 по справі 902/368/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

22 квітня 2015 р.

Справа № 902/368/15

за позовом :товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (47501, Тернопільська область, м.Бережани, вул. Замость, 4)

до :споживчого товариства "Шпиківський молокозавод" (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків, вул. Енгельса, 3)

про стягнення 3670,03 грн. заборгованості

Головуючий суддя Яремчук Ю.О.

Cекретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники

позивача : не з"явився

відповідача : не з'явився

ВСТАНОВИВ :

Товариством з обмеженою відповідальністю "Христина" подано позов до споживчого товариства "Шпиківський молокозавод" про стягнення 3670,03 грн. заборгованості.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.03.2015 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/368/15 з призначенням судового засідання на 07.04.2015 року.

Ухвалою суду від 07.04.2015 року відкладено розгляд справи на 22.04.2015 року з об'єктивних причин.

В судове засідання 22.04.2015 року представник позивача та представник відповідача не з'явились, про дату час та місце судового засідання належним чином повідомлений, про що свідчать поштові повідомлення копії яких містяться в матеріалах справи.

08.04.2015р. на адресу суду надійшло поясненян від позивача №31 від 03.04.2015р. в якому останній зазначає, що відповідачем сплачено суму основного боргу в розмірі 1856,00 грн., що підтверджується платіжним доручення від 27.03.2015р. №138, яке додано до поясненя та просить суд припинити в частині стягнення 1856,00 грн. боргу провадження, а також просить задовольнити штрафні санкції.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

25.07.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 67.

Відповідно до п.1.1. договору Продавець зобов'язується відповідно до умов цього договору передати у власність покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар: продукцію виробництва ТзОВ «Христина» (гофроящики) та інші витратні матеріали необхідні для виготовлення такої продукції, далі по тексту Договору Товар.

Згідно п.3.4. договору покупець подає продавцю усну або письмову заявку на виготовлення та поставку Товару факсимільним, електронним чи іншим способом, якщо такий спосіб дає можливість розпізнати волю сторони, не пізніше ніж за 14 календарних днів до моменту запланованої поставки. Таку Заявку Покупець робить на підставі комерційної пропозиції Продавця. В заявці вказується кількісні та якісні характеристики Товару, місце поставки, інші умови та параметри поставки.

Відповідно до п.3.5 догору поставка товару Продавцем здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту підтвердження прийняття такої Заявки до виконання Продавцем в обсягах, з урахуванням виробничих потужностей Продавця.

Відповідно до п.3.6. договору моментом виконання зобов'язань по даному договору, тобто моментом поставки Товару Продавцем Покупцю, вважається дата відвантаження Товару, шляхом передачі Товару представнику Покупця, зазначеного у накладній.

Згідно п.4.1. договору, оплата Товару здійснюється Покупцем за кожну поставлену партію протягом 14 календарних днів з моменту поставки продавцем такої партії Товару Покупцю.

Згідно п.5.2. договору у разі прострочення Продавцем строків поставки товару більше 14 банківських днів Продавець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час такого прострочення від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до п.5.3. договору у разі прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупцем зобов'язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України яка діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми.

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 4056,00 грн., що стверджується видатковою накладною № 2508/2 від 25 серпня 2014 року, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як видно з матеріалів справи позивачем до подання позову до суду було сплачено 2200,00 грн., що стверджується платіжними дорученнями, копії яких міститяться в матеріалах справи. (а.с. 12)

Тобто, основний борг відповідача на день подання позову до суду становив 1856,00 грн.

Після подання позову до суду відповідачем було повністю погашено заборгованість в сумі 1856,00 грн., що стверджується платіжним дорученням № 138 від 27 березня 2015 року.

При цьому, внаслідок порушення відповідачем зобов'язань по договору позивачем було нараховано 106,35 грн. 10 % річних, 367,39 грн. інфляційних втрат, 312,29 грн. пені, 1028,00 грн. штрафу в розмірі 50 %.

Суд задовольняючи частково позовні вимоги виходив з наступного.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.

З моменту укладення сторонами договору, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".

Згідно ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч.1 статті 625 ЦК України).

Згідно із ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як видно з матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар.

В ході розгляду справи, судом встановлено, що частину боргу в сумі 1856,00 грн. відповідачем погашено після порушення провадження у даній справі, а саме 27 березня 2015 року, що стверджується платіжним дорученням № 138, копія якого міститься в матеріалах справи.

Як наголошено в п.4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

У пункті 4.4 вказаної постанови зазначено, що господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення основної заборгованості в сумі 1856,00 грн., а тому провадження у цій частині підлягає припиненню згідно п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 106,35 грн. 10 % річних, 367,39 грн. інфляційних втрат, 312,29 грн. пені, 1028,00 грн. штрафу в розмірі 50 %.

Разом з тим, частиною 2 ст.193 ГК України встановлено, що порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених ГК України, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Стаття 549 ЦК України вказує, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.5.1. договору у разі порушення постачальником строку поставки товару, він зобов'язаний сплатити покупцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період прострочення, від суми вартості не поставленого у строк товару за кожен день прострочення.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив строк виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.5.2. договору у разі прострочення Продавцем строків поставки товару більше 14 банківських днів Продавець зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла під час такого прострочення від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення.

Згідно п.5.3. договору у разі прострочення Покупцем строків оплати Товару Покупцем зобов'язується сплатити Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України яка діяла під час такого прострочення від простроченої суми за кожен день прострочення платежу, а також 10 % річних від простроченої суми.

Відповідно до п.5.5. договору при простроченні оплати більше одного місяця, Продавець має право, крім стягнень, передбачених п.5.3., п.5.4., додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 50 % від суми заборгованості.

Суд, перевіривши нарахування 106,35 грн. 10 % річних, 367,39 грн. інфляційних втрат, 312,29 грн. пені, 1028,00 грн. штрафу в розмірі 50 %, приходить до висновку, що дані нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 4-3, 33, 43, 47, 49, п.1-1. ч. ст. 80, 82, 84, 115,116 ГПК України, ст.7 Закону України "Про судовий збір" -

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 1856,00 грн. згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України.

Стягнути з споживчого товариства "Шпиківський молокозавод" (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків, вул. Енгельса, 3, код ЄДРПОУ 32010376) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Христина" (47501, Тернопільська область, м.Бережани, вул. Замость, 4; код ЄДРПОУ 14049168) 106,35 грн. 10 % річних, 367,39 грн. інфляційних втрат, 312,29 грн. пені, 1028,00 грн. штрафу в розмірі 50 %, 1827,00 грн. витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення надіслати сторонам.

Повне рішення складено 22 квітня 2015 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (47501, Тернопільська область, м.Бережани, вул. Замость, 4)

3 - відповідачу (23614, Вінницька область, Тульчинський район, смт Шпиків, вул. Енгельса, 3)