Рішення

від 23.04.2015 по справі 903/205/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21 квітня 2015 р. Справа № 903/205/15

Господарський суд Волинської області, розглянувши матеріали по справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс - Пак", м. Дніпропетрвськ

до Фізичної особи - підприємця Недужко Ігора Вікторовича, м. Луцьк

про стягнення 8 230,82грн.

Суддя: С.В. Бондарєв

За участю представників сторін:

від позивача: Журікова І.В., дов. №1 від 10.10.2013р.

від відповідача: н/з

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України представнику позивача роз'яснено право відводу судді. Відводу судді заявлено не було. В судовому засіданні учаснику судового процесу згідно ст. 22 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки.

В судовому засіданні 21.04.2015 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Суть спору: Позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс - Пак"-звернувся до господарського суду з позовом до відповідача- Фізичної особи - підприємця Недужко Ігора Вікторовича -про стягнення 8 230,82грн., в т.ч. 5 950,10грн.-основного боргу за отриманий по видатковій накладній №941 від 27.02.2014р. згідно договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. товар, 631,69грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару згідно п. 5.2. договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. за період з 30.03.2014р. по 30.09.2014р., 163,45грн.-3% річних за період з 30.03.2014р. по 27.02.2015р. та 1 485,58грн.-суми індексу інфляції за період з квітня 2014р. по січень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем, взятих на себе зобов'язань по оплаті отриманого товару по видатковій накладній №941 від 27.02.2014р. згідно договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р., у встановлені договором купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. строки.

Ухвалою суду від 04.03.2015р. порушено провадження по справі та призначено її до розгляду на 24.03.2015р. на 11:30год.

Сторони в судове засідання 24.03.2015р. не з'явились, вимоги ухвали суду не виконали.

Ухвала суду від 04.03.2015р., направлена на адресу ФОП Недужко І.В., зазначену в позовній заяві, а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Світла, 5/7, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Ухвалою суду від 24.03.2015р. розгляд справи відкладався згідно ст. 77 ГПК України з метою повного та всебічного з'ясування всіх обставин по справі, зважаючи на неявку сторін в судове засідання, неподання ними витребуваних судом доказів та необхідність витребування додаткових доказів по справі.

Крім того, зобов'язано сторін представити суду: позивача- оригінали, долучених до позову доказів; уточнити позовні вимоги у відповідності до прохальної частини позову; статут; докази часткової оплати; довідку казначейства про зарахування сплаченого судового збору; довідку реєстратора про реєстрацію відповідача та за якою адресою; відповідача- пояснення (обгрунтовані доводи та заперечення) по суті позовних вимог; докази проплати; свідоцтво про реєстрацію.

Позивач в судовому засіданні 21.04.2015р. та заяві №23 від 01.04.2015р. (вх.№01-54/3632/15 від 21.04.2015р.) уточнив ціну позову у відповідності до прохальної частини позовної заяви, вказавши, що остання становить 8 230,82грн.

Водночас, надав суду письмові пояснення б/н від 21.04.2015р. (вх.№01-54/3631/15), в яких повідомив, що згідно договору №58/1 від 20.10.2013р. позивач поставив відповідачу товар по накладній №941 від 27.02.2014р. на суму 15 242,10грн. Строк оплати настав 29.03.2014р.

Вказав, що відповідач 27.02.2014р. сплатив позивачу суму в розмірі 15 724,00грн., якою погасив заборгованість, яка мала місце за раніше поставлений товар і частково в розмірі 9 292,00грн. сплатив за поставку товару по накладній №941 від 27.02.2014р.

Просив стягнути з відповідача 8 230,82грн., в т.ч. 5 950,10грн.- основного боргу за отриманий по видатковій накладній №941 від 27.02.2014р. згідно договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. товар, 631,69грн.-пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання по оплаті отриманого товару згідно п. 5.2. договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. за період з 30.03.2014р. по 30.09.2014р., 163,45грн.-3% річних за період з 30.03.2014р. по 27.02.2015р. та 1 485,58грн.-суми індексу інфляції за період з квітня 2014р. по січень 2015р. (включно) згідно ст. 625 ЦК України.

Долучив до матеріалів справи акт звірки за період з 01.01.2014р. по 17.04.2015р., підписаний позивачем та копії платіжних доручень №1 від 24.02.2014р., №102 від 25.02.2014р. та №105 від 27.02.2014р.

Відповідач в судове засідання 21.04.2015р. не з'явився, вимог суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив. Ухвала суду від 24.03.2015р. направлена на адресу ФОП Недужко І.В., зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДР №20340125 від 27.03.2015р., а саме: Волинська обл., м. Луцьк, вул. Світла, 5/7, повернулась до суду органами поштового зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Примірник повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції, повернутий органами зв'язку з позначкою "за закінченням терміну зберігання" з урахуванням конкретних обставин даної справи є належним доказом виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій, а тому, визнавши зібрані по справі матеріали достатніми для розгляду спору за наявними в справі матеріалами згідно зі ст.75 ГПК України, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

20 жовтня 2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс-Пак" (продавець) та Фізичною особою-підприємцем Недужком Ігорем Вікторовичем (покупець) укладено договір купівлі-продажу №58/1, згідно з п.п. 1.1.-1.2. якого продавець передає у власність покупця товари, в асортименті, кількості і за цінами, які вказуються в прайс-листі продавця і в накладних, які є невід'ємною частиною даного договору, а покупець зобов'язаний приймати цей товар і проводити оплату за нього. Партією товару є його кількість, вказана в одній накладній, яка є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 2.3. даного договору, прийом-передача товару відбувається на місці його передачі за участю уповноважених представників сторін, а датою отримання товару рахується дата, вказана в накладній продавцем.

В розділі 3 договору №58/1 від 20.10.2013р. визначено, що ціни на товар, який поставляється, вказуються в Прайс-листі продавця згідно п.1.1. договору і в накладних. Продавець надає покупцю право оплатити поставлений товар згідно рахунку, (передоплата), напротязі 3 днів з моменту представлення рахунку. Покупець повинен оплатити отриманий товар в термін до 30 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець здійснює оплату в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, згідно п.3.1. даного договору. Ціна договору складає суму всіх накладних, згідно договору. Термін оплати за товар вказаний в розділі 3.3. договору та не повинен перевищувати 30 календарних днів з дати поставки товару, незалежно від умов п.3.3. договору. У випадку, якщо в п.3.3. договору передбачений термін оплати за поставлений товар більше ніж 30 календарних днів, то обов'язок по оплаті за цей товар настає на тридцятий календарний день з моменту поставки товару.

У відповідності до п.п. 8.1.-8.3. цього договору, даний договір вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 20.10.2014р. Якщо дія цього договору не буде припинена до дня закінчення строку за письмовим повідомленням однією із сторін, відправленому не пізніше, ніж за 30 календарних днів, договір залишається дійсним доки одна із сторін не представить такого повідомлення. У випадку, якщо зобов'язання за цим договором не будуть виконані сторонами або однією із сторін, то дія цього договору продовжується до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Даний договір підписано сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток. (а.с. 9-10).

На виконання умов даного договору, позивачем було поставлено відповідачу товар по видатковій накладній від 27.02.2014р. №941 на суму 15 242,10грн. (а.с. 11).

Отримання товару відповідачем стверджується підписом відповідача про отримання товару на цій накладній, скріпленим відтиском його печатки.

Відповідач свої зобов'язання за цим договором виконав частково на суму 9 292,00, що стверджується платіжним дорученням №105 від 27.02.2014р. (з врахуванням зарахувань проплат за попередніми зобов'язаннями відповідача перед позивачем по оплаті раніше поставленого товару), що стало підставою звернення кредитора з позовом до суду (інших доказів суду не надано).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 ст. 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами було укладено договір, що за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, сторонами розірваний не був (доказів суду не надано).

Згідно із частиною 1 статті 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Так, відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем зобов'язання по передачі товару згідно договору купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р. виконані в повному обсязі, що стверджується видатковою накладною №941 від 27.02.2014р. на суму 15 242,10грн., яка підписана сторонами, підписи скріплені відтиском їх печаток.

Підписання покупцем накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. (Інформаційний лист Вищого господарського суду України "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" №01-06/928/2012 від 17.07.2012р., п. 1.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Стаття 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Сторони у договорі (розділ 3) передбачили, що продавець надає покупцю право оплатити поставлений товар згідно рахунку, (передоплата), напротязі 3 днів з моменту представлення рахунку. Покупець повинен оплатити отриманий товар в термін до 30 календарних днів з моменту отримання товару. Покупець здійснює оплату в гривнях на розрахунковий рахунок продавця, згідно п.3.1. даного договору. Ціна договору складає суму всіх накладних, згідно договору. Термін оплати за товар вказаний в розділі 3.3. договору та не повинен перевищувати 30 календарних днів з дати поставки товару, незалежно від умов п.3.3. договору. У випадку, якщо в п.3.3. договору передбачений термін оплати за поставлений товар більше ніж 30 календарних днів, то обов'язок по оплаті за цей товар настає на тридцятий календарний день з моменту поставки товару.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач взяті на себе зобов'язання щодо оплати отриманого по видатковій накладній товару, у встановлені договором купівлі-продажу строки, в повному обсязі не виконав.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем на день розгляду спору становить 5 950,10грн., відповідачем не сплачена (доказів сплати суду не надано), належними та допустимими доказами не спростована, стверджується договором купівлі-продажу №58/1 від 20.10.2013р., видатковою накладною №941 від 27.02.2014р. на суму 15 242,10грн., яка підписана сторонами, відповідачем не оспорена та підлягає до стягнення з нього в силу ст.ст. 193, 265 ГК України, якими встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Договором №58/1 від 20.10.2013р. (п. 5.2.) сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати вартості товару покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки виконання зобов'язання.

Позивачем нараховано пеню у розмірі 631,69грн., виходячи з подвійної облікової ставки НБУ за період з 30.03.2014р. по 30.09.2014р.

Згідно ст.ст.230-232 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У відповідності до ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Розрахунок нарахування пені перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3. і, оскільки розмір нарахувань здійснений в межах сум, зазначених позивачем, суд задовольняє вимоги позивача в межах суми вимог, а саме: 631,69грн. пені за період з 30.03.2014р. по 30.09.2014р. згідно ст.ст. 230-232 ГК України, ст.ст. 1, 3 ЗУ "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", п. 5.2. договору.

У відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежів, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вищий господарський суд України у п.п. 1.3, 4.1 постанови пленуму від 17.12.2013р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначив, що статтю 625 ЦК України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", і ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з представленими господарському суду розрахунками, не оспореними відповідачем, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України було нараховано відповідачу 163,45грн. 3% річних за період з 30.03.2014р. по 27.02.2014р. та 1 485,58грн.-суми індексу інфляції за період з квітня 2014р. по січень 2015р. (включно)

Розрахунок нарахування річних та суми індексу інфляції перевірено судом за допомогою комплексної системи інформаційно-правового забезпечення "ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ" 9.1.3..

Розглянувши позовні вимоги щодо стягнення річних та суми індексу інфляції, суд вважає, що останні підставні, нараховані у відповідності та з дотриманням вимог чинного законодавства України та підлягають до задоволення згідно зі ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 33 ГПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, вимоги позивача слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Оскільки спір до суду доведений з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору в сумі 1 827,00грн. слід віднести на нього відповідно до ст.49 ГПК України.

Враховуючи викладене, господарський суд, керуючись ст.ст. 173, 174, 175, 181, 193, 230-232, 265 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 625, 626, 655, 692 ЦК України, ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, -

вирішив:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Недужко Ігора Вікторовича, (Волинська обл., м. Луцьк, вул. Світла, 5/7, код 2926405591)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс - Пак", (м. Дніпропетровськ, площа Ак. Стародубова, 1 оф. 215, код ЄДРПОУ 32887747)

8 230,82грн., в т.ч. 5 950,10грн.-основного боргу, 631,69грн.-пені, 163,45грн.-3% річних, 1 485,58грн.-суми індексу інфляції та 1 827,00грн. витрат по сплаті судового збору.

Повний текст рішення складено

23.04.2015

Суддя С. В. Бондарєв