Рішення

від 16.04.2015 по справі 906/413/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "16" квітня 2015 р. Справа № 906/413/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Терлецької-Байдюк Н.Я.

за участю представників сторін:

від позивача: Колісниченко В.С. - довіреність від 21.01.2015;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Приватного підприємства "Елмакс" (м. Бердичів Житомирська область)

до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (м. Житомир)

про стягнення 7584,53 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 7584,53грн., з яких: 3909,70грн. - основний борг, 837,79грн. - пеня, 1954,85грн. - штраф, 789,26грн. - інфляційні, 92,93грн. - 3% річних. Витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві. На виконання вимог ухвали суду надав довідку про стан заборгованості відповідача станом на 16.04.2015 та акти звірки розрахунків, підписані уповноваженими представниками обох сторін.

Відповідач не скористався своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь в судових засіданнях, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся вчасно і належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.04.2015.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 11 липня 2013 року між Приватним підприємством "Елмакс" (продавець/позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (покупець/відповідач) укладено договір купівлі-продажу (а.с.7), за умовами якого продавець зобов'язується протягом дії даного договору передавати у власність (повне господарське відання) покупця продукти харчування (надалі - Товар), а покупець зобов'язується приймати Товар та оплачувати його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).

Договір передбачає довгострокове та багаторазове постачання продавцем товару покупцю у всі його крамниці, магазини, кіоски, склади, інші торгові заклади, де він здійснює свою господарську діяльність, протягом дії та на у мовах цього договору (п.1.2 договору).

Асортимент, кількість та вартість кожної партії товару і одиниці товару визначається за замовленням покупця та зазначається у накладних, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1 договору).

Датою поставки товару вважається дата передачі товару покупцю. Всі права на товар (право власності) переходять до покупця з моменту передачі товару за накладними, що є невід'ємною частиною договору (п.3.2 договору).

Ціна товару виражається у гривні, встановлюється продавцем і доводиться до покупця у вигляді прайс-листів або протоколу цін та зазначається у накладних, що є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору).

Згідно п.4.3 договору розрахунки між сторонами за поставлений товар здійснюється шляхом внесення готівки до каси продавця або шляхом перерахування грошей на розрахунковий рахунок продавця (п.4.3 договору).

Оплата вартості товару проводиться у формі оплати за фактом поставки або протягом 7 (семи) календарних днів, починаючи з наступного дня після отримання товару (п.4.4 договору).

Зарахування оплати вартості товару здійснюється продавцем в порядку черговості, а саме: в рахунок оплати неоплачених накладних, починаючи з найдавнішої. У випадку передачі покупцем оплати вартості товару не уповноваженій продавцем особі, продавець не гарантує зарахування таких сум грошей в рахунок погашення заборгованості (п.4.6 договору).

Пунктом 5.4 договору передбачено обов'язок покупця приймати та своєчасно оплачувати товар, переданий йому у власність продавцем.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 7386,38грн., що підтверджується товаро-транспортними накладними №ОН-0004079 від 26.05.2014, №ОН-0004078 від 26.05.2014, № ОН-0004077 від 26.05.2014, № ОН-0004031 від 26.05.2014, № ОН-0001 191 від 08.05.2014, № ОН-0001189 від 08.05.2014, № ОН-000804 від 28.04.2014, № ОН-000802 від 28.04.2014, № ОН-000486 від 25.04.2014 (а.с.9-11).

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати поставленого товару виконав частково.

У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару позивач 26.06.2014 на адресу відповідача направив вимогу про оплату боргу (а.с.12), яка залишена без відповіді та задоволення .

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань, за останнім утворилась заборгованість за отриманий товар в сумі 3909,70грн., що підтверджується довідкою позивача станом на 16.04.2015 та актом звірки розрахунків, підписаним уповноваженими представниками обох сторін (а.с.25-26).

Не проведення відповідачем розрахунків за поставлений товар стало приводом для звернення позивача за захистом порушеного права до суду.

Враховуючи встановлені обставини, суд дійшов наступних висновків.

Оцінюючи подані докази, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, з врахуванням приписів чинного законодавства, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

Враховуючи вищенаведене, приймаючи до уваги те, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем у розмірі 3909,70грн. належним чином доведений та документально підтверджений, відповідачем визнаний, суд дійшов висновку, що позов в частині вказаного боргу є обґрунтованим.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 837,79грн. - пені, 1954,85грн. - сума договірних збитків (штрафу), 789,26грн. - інфляційних та 92,93грн. - 3% річних.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст.549 ЦК України).

Наведені норми свідчать, що за порушення грошового зобов'язання боржник на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).

Пунктом 6.2 договору визначено, що у випадку порушення термінів оплати за отриманий товар покупець несе відповідальність перед продавцем згідно чинного законодавства України про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України за кожен день затримки платежів та сплачує тверді збитки у розмірі 50% за кожну видаткову накладну, кошти за яку не були сплачені вчасно.

Сторони домовилися, що позовна давність за даним договором встановлюється тривалістю у три роки, до вимог про стягнення неустойки застосовується такий же термін позовної давності, як і за зобов'язаннями за основним договором (п.7.2 договору).

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.15), суд вважає його обґрунтованим, оскільки штраф нарахований відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства України.

Згідно п.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, зважаючи на положення ч.6 ст.232 ГК України, господарський суд вважає, що правомірним є нарахування пені в загальній сумі 462,66грн., зокрема нарахованої:

- в сумі 84,17грн. за період з 03.06.2014 по 03.12.2014 на суму заборгованості 701,44грн.;

- в сумі 84,17грн. за період з 03.06.2014 по 03.12.2014 на суму заборгованості 701,44грн.;

- в сумі 119,32грн. за період з 03.06.2014 по 03.12.2014 на суму заборгованості 994,34грн.;

- в сумі 120,82грн. за період з 16.05.2014 по 16.11.2014 на суму заборгованості 1038,68грн.;

- в сумі 54,18грн. за період з 06.05.2014 по 06.11.2014 на суму заборгованості 473,80грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок інфляційних та 3% річних є вірним, відповідає обставинам справи, умовам договору і чинному законодавству та підлягає задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не спростував, доказів сплати боргу не надав.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3909,70грн. - основного боргу, 462,66грн. - пені, 1954,85грн. - штрафу, 789,26грн. - інфляційних та 92,93грн. - 3% річних обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. В іншій частині позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.33,34,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (10031, АДРЕСА_1, ід.номер НОМЕР_1)

- на користь Приватного підприємства "Елмакс" (13306, Житомирська область, м.Бердичів, вул. Європейська, 107, код 25309773) - 7209,40грн., з яких: 3909,70грн. - основний борг, 462,66грн. - пеня, 1954,85грн. - 50% штрафу, 789,26грн. - інфляційні, 92,93грн. - 3% річних, а також 1736,64грн. сплаченого судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 21 квітня 2015 року.

Суддя Терлецька-Байдюк Н.Я.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - відповідачу (рек. з повід.)