Рішення

від 21.04.2015 по справі 906/329/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" квітня 2015 р. Справа № 906/329/15

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Тимошенка О.М.

без участі представників сторін

розглянув у судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр"

до Приватного акціонерного товариства "Любарський Райагроспецмонтаж"

про стягнення 9761,54 грн.

Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення на свою користь з відповідача, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 31.03.15 (а.с.18), 8285,16 грн. , з яких: 5470,00 грн. боргу за надані послуги по договору №136-Е від 22.02.12, 386,04 грн. пені, 492,74 грн. 3% річних, 1936,38 грн. інфляційних.

Позивач свого представника в судове засідання не направив, про причину неявки суд не повідомив, про день розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення кореспонденції.

Відповідач свого представника в судове засідання не направив. Ухвала, яка направлялась на адресу відповідача згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, повернулась до суду з відміткою поштового відділення: "за закінченням терміну зберігання".

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Згідно п.3.9.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11, за змістом зазначеної статті 64 ГПК ( 1798-12 ), зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Проте, відповідач своїм правом на участь у засіданні суду та наданні письмових або усних пояснень не скористався, а тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

22 лютого 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр" (зберігач/позивач) та Приватним акціонерним товариством "Любарський Райагроспецмонтаж" (емітент/відповідач) укладено Договір про відкриття рахунку у цінних паперах №136-Е (а.с.6).

Згідно Договору, Емітент доручає та сплачує, а Зберігач зобов'язується відкрити рахунки, здійснити зарахування дематеріалізованого випуску на рахунки в цінних паперах акціонерів, зберігати належні власникам цінні папери дематеріалізованого випуску на їх рахунках у цінних паперах до звернення акціонерів до Зберігача, після чого надавати їм послуги щодо зберігання та обслуговування рахунків цінних паперів акціонерів відповідно до Положення про провадження депозитарної діяльності.

Відповідно до п.4.1 Договору, Емітент оплачує послуги Зберігача згідно з цим Договором та відповідно до встановлених тарифів Зберігача.

Відповідно до п. 4.2. Договору, плата вноситься Емітентом щоквартально до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Також, відповідно до п. 3.3. Договору, Емітент зобов'язується оплачувати послуги Зберігача за зберігання (обслуговування) цінних паперів дематеріалізованого випуску на рахунках у цінних паперах власників.

На виконання умов договору, за період з лютого 2012р. по грудень 2014 р. ТОВ "НВП "Магістр", надав ПрАТ "Любарський Райагроспецмонтаж" послуги на загальну суму 5620,00грн.

Однак, відповідач всупереч умовам договору оплату з позивачем за надані послуги провів частково, внаслідок чого станом на день звернення позивача з позовом до суду та на час розгляду справи у суді перед позивачем існує заборгованість в сумі 5470,00 грн.

Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).

Згідно ст.901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в сумі 5470,00грн. обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п.7.4 договору просить стягнути з відповідача пеню, що згідно уточненого розрахунку позивача становить 386,04 грн. та на підставі ст.625 ч.2 ЦК України просить стягнути з відповідача 1936,38 грн. інфляційних та 492,74 грн. 3% річних (а.с.22).

За п.7.4 договору, у випадку несвоєчасної оплати послуг Зберігача Емітент сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, нарахованої на суму заборгованості.

Відповідно до ст. ст.625 ч.2 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

З огляду на вимоги ч.1 ст. 4-7 і ст. 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок грунтується ( п.1.12 Постанови № 14).

Виходячи з умов договору, суд вважає, що позивач неправомірно здійснив розрахунок вказаних величин за весь період дії договору з лютого 2012 по лютий 2015 на суму боргу 5470,00грн., яка виникла станом на 01.01.15.

Вказані величини мають бути обраховані по кожному платежу окремо за період з дати виникнення боргу за окремий період по лютий 2015, оскільки загальна сума заборгованості (5470,00грн.) складається з сум боргу, які виникли за окремі періоди починаючи з лютого 2012 року.

Крім того, дані величини мають бути обраховані з урахуванням п.4.2 договору, ст.232 п.6 ГК України та того, що індекс інфляції має нараховуватись в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Суд вправі здійснити самостійно розрахунок, однак, суд не має права самостійно встановлювати періоди нарахування.

За приписами ст.54 ГПК України, позовна заява має містити, серед іншого, обгрунтований розрахунок сум, що стягуються.

Ухвалою від 31.03.15, суд зобов'язав позивача надати розрахунок пені, річних та інфляційних по кожному платежу окремо, однак позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору.

Відповідно до ст.81 ч.1 п.5 ГПК України, Господарський суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору.

Неподання позивачем обгрунтованого розрахунку сум пені, річних та інфляційних по кожному платежу окремо та нез'явлення представника позивача для надання пояснень з цього приводу перешкоджає вирішенню спору в цій частині позовних вимог, тому суд вважає за необхідне залишити позов без розгляду в частині вимоги про стягнення 386,04 грн. пені, 492,74 грн. 3% річних, 1936,38 грн. інфляційних.

За ст.ст.627,629 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином , відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу не надав, у судове засідання не з'явився.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в розмірі 5470,00грн. боргу. В частині вимог про стягнення 386,04 грн. пені, 492,74 грн. 3% річних, 1936,38 грн. інфляційних позов слід залишити без розгляду.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити про те, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду у вказаній частині, позивач має право звернутися з відповідним позовом до господарського суду в загальному порядку.

Витрати, пов'язані з оплатою судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. 49, ст.81 ч.1 п.5, ст.82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Любарський Райагроспецмонтаж " (03133, Житомирська область, Любарський район, село Старий Любар, вул. К. Маркса, 1; Код ЄДРПОУ 05418862) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НВП "Магістр" (04655, м. Київ, вул. Полярна, 20 літ. А, поверх 1, офіс № 6; код ЄДРПОУ 34045290) - 5470,00грн. боргу, 1206,22грн. судового збору.

3.Залишити позов без розгляду в частині вимог про стягнення 386,04 грн. пені, 492,74 грн. 3% річних, 1936,38 грн. інфляційних.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.04.15

Суддя Тимошенко О. М.

Віддрукувати:

1- в справу

2-3-сторонам (рек. з повідом.)