Рішення

від 14.04.2015 по справі 909/171/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2015 р. Справа № 909/171/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Грици Ю.І., секретаря судового засідання Дребот Н.Д.

за участю представників сторін:

від відповідача: Капак В. М - представник, ( довіреність №б/н від 02.01.15)

від позивача: представники не з'явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВМ» (вул. Ванди Василевської,18, м. Київ, 04116)

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю «Даурія» (вул. Бельведерська, буд.25, м. Івано-Франківськ, 76018)

про стягнення коштів в сумі 92520,04 грн. та судових витрат

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Компанія ТВМ» звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ «Даурія» про стягнення коштів за договором поставки в розмірі 92520,04 грн., з яких: 71772,20 грн.- основного боргу, 18183,15 грн.- інфляційні втрати, 2564,69 грн. - 3% річних та 9350,43 грн. судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 92520,04 грн.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду клопотання, в якому просить провести розгляд справи без його участі, зазначає, що заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити повністю.

Представник відповідача подав до суду відзив (вх.№4480/15 від 19.03.2015) на позовну заяву та позовні вимоги визнав частково, посилаючись на те, що заборгованість було частково погашено і станом на 16.03.2015 сума основного боргу становить 67772,20грн., при цьому, заперечив проти стягнення витрат на правову допомогу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

між ТОВ «Компанія ТВМ» та ТОВ «Даурія» укладено договір поставки, відповідно до домовленостей постачальник (позивач) приймав на себе зобов'язання поставляти на користь покупця (відповідач) конверти (в асортименті), покупець (відповідач) зобов'язувався приймати поставлений товар та оплачувати його.

Згідно з ч. ч.1,6 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.1 ст. 181 Господарського кодексу України Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Факт поставки товару позивачем на користь відповідача за період з 24.09.2013 по 19.12.2013 на загальну суму в розмірі 83799 грн. підтверджується письмовими доказами, доданими до матеріалів справи, зокрема, видатковими накладними (№РНО-002810 від 24.09.2013, №РНО-002926 від 03.10.2013, №РНО-003007 від 10.10.2013, №РНО-003188 від 29.10.2013, №РНО-003432 від 18.11.2013, №РНО-003850 від 19.12.2013) та рахунками-фактурами (№СФО-002918 від 24.09.2013, №СФО-003036 від 02.10.2013, №СФО-003313 від 09.10.2013, № СФО-003273 від 24.10.2013, №СФО-003565 від 15.11.2013, №СФО-004019 від 18.12.2013).

При цьому, відповідачем було прийнято товар, що підтверджується підписом директора та відтиском печатки на зазначених видаткових накладних.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України).

Згідно з ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

У відповідності до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі статтею 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом частини другої статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару відповідачем виконувалось не належним чином, в зв'язку з чим позивач звернувся до відповідача з вимогою-претензією №1 (вх.№3895/05 від 21.05.2014), яка була отримана відповідачем 27.05.2014, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, доданого до матеріалів справи.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Приписами ст.33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

За результатами здійсненої сторонами звірки взаєморозрахунків за даними бухгалтерського обліку, за наслідками якої складено та надано суду двосторонній акт встановлено, що після звернення позивача до суду із позовною заявою відповідачем було здійснено оплати по виконанню зобов'язань по заборгованості в розмірі 4500 грн.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи, що в даній частині спір врегульовано сторонами шляхом перерахування боргу після звернення стягувача з позовом та подано докази такого врегулювання, а тому відсутній предмет спору, то позовне провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 4500 грн. слід припинити.

У відповідності до ст. 55 Господарського процесуального кодексу України судом було перераховано суми основного боргу, суми інфляційних втрат та суми 3%річних та

При перерахунку судом правильності арифметичних нарахувань, судом вирішено, що позовні вимоги в частині стягнення 3%річних підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 2503,40 грн.. А в частині стягнення 61,30 грн. 3%річних слід відмовити.

На підставі наведених вище норм та наданих сторонами письмових доказів, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 87958,75 грн., з яких: 67272,20 грн.- сума основного боргу, 18183,15 грн.- інфляційні втрати та 2503,40 грн.-3%річних.

Згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, до судових витрат відносяться витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката.

У визначенні розумного необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

На підтвердження витрат позивачем подано додаткове пояснення з детальним розрахунком витрат на послуги адвоката. З таким розрахунком суд погоджується частково, не приймаючи розрахунок в частині розміру оплати послуг на представництво інтересів позивача в суді першої інстанції. Всього представник позивача був присутній у трьох судових засіданнях, а тому суд вважає за необхідне дані витрати зменшити до розміру з розрахунку трьох годин. Таким чином, в цій частині вимога підлягає частковому задоволенню.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України слід покласти на відповідача, пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись 124 Конституції України, ч.1 ст.175, ч.1 ст.181, ч.ч.1,7 ст.193, ч.ч.1,6 ст.625, ГК України, ч.1 ст.509, ст.ст.525, 526, 530, 625, ч.1 ст.692 ЦК України, ст.ст. 4-3, 33, 44, 49, 55, п.1 ч.1 ст.80, 82, 82 , 83-85Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Даурія» (вул. Бельведерська, буд.25, м. Івано-Франківськ, 76018, код 31263373) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія ТВМ» (вул. Ванди Василевської,18, м. Київ, 04116, код 30972388) заборгованість в розмірі 87958,75 грн., з яких: 67272,20 грн.- основного боргу, 18183,15 грн.- інфляційних втрат, 2503,40 грн.- 3% річних за користування чужими грошовими коштами, 5156,25 грн. - судових витрат за надання послуг адвоката та 1759 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Позовне провадження в частині стягнення заборгованості в розмірі 4500 грн. припинити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 22.04.2015.

Суддя Грица Ю.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"