Рішення

від 20.01.2015 по справі 910/24230/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24230/14 20.01.15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Фінансова Компанія "Партнер" (вул. Лайоши Гавро, 9-К, м. Київ, 04211)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Буд" (вул. Терещенківська, 11, м. Київ, 01004; бул. Івана Лепсе, 8, м. Київ, 03680)

про стягнення 41 056,82 грн.

Суддя Селівон А.М.

Представники сторін:

Від позивача: Калмиков А.В. - представник, доручення б/н від 05.05.14 р.

Від відповідача: Білоніг І.В. - представник, довіреність б/н від 20.01.15р.

В судовому засіданні на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України оголошені вступна та резолютивна частини рішення .

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Фінансова Компанія "Партнер" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Буд" про стягнення 41 056,53 грн., а саме: 35 062,79 грн. основної заборгованості, 1 037,26 грн. 3 % річних, 4 956,72 грн. пені, а також 1 827,00 грн. судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на невиконання відповідачем належним чином умов укладеного між сторонами Договору підряду № 12 від 05.07.12 р. в частині оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 35062,79 грн., за наявності якої позивачем нараховано пеню та 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.11.14 р. позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 910/24230/14, розгляд справи призначено на 27.11.14 р..

Ухвалами суду від 27.11.14 р. та 23.12.14 р. розгляд справи відкладався на 23.12.14 р. та 20.01.15 р. відповідно.

Ухвалою суду від 23.12.14 р. за клопотанням представника позивача строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

В судове засідання 27.11.14 р. з'явився представник відповідача, представник позивача у вказане судове засідання не з'явився.

Про дату, час і місце розгляду даної справи 27.11.14 р. позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103032326742.

У судові засідання 23.12.14 р. та 20.01.15 р. з'явились уповноважені представники сторін.

Про поважні причини неявки представника позивача суд не повідомлено.

До початку судового засідання 23.12.14 р. відповідачем через канцелярію суду подані письмові пояснення б/н від 16.12.2014, в яких повідомлено, що останній не відмовляється від своїх зобов'язань перед позивачем та зазначає про наявність заборгованості в сумі 27272,79 грн., а також у відповідності до п. 12.3 спірного Договору правомірним вважає нарахування пені за період з 01.12.2012 по 01.12.2013 у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, виходячи із зазначеної суми основного боргу, в розмірі 3 855,50 грн.. Таким чином відповідач підтверджує наявність заборгованості у розмірі 31 128,29 грн. та просить суд витрати по сплаті судового збору перерахувати відповідно до суми реального боргу, визначеного у даних поясненнях. Пояснення відповідача судом долучено до матеріалів справи.

Також до початку судового засідання 23.12.14 р. позивачем подано суду письмові пояснення б/н від 17.12.14 р., в яких позивач повідомив, що акт прийому-передачі об'єкту для виконання робіт згідно п. 8.1 Договору підряду № 12 від 05.07.2012 року сторонами не складався та не підписувався, а також зазначив, що відповідачем виконувалися умови п. 9.1 Договору підряду № 12 від 05.07.2012 року, жодних зауважень до позивача не надходило. Дані пояснення позивача разом з доданими документами судом долучено до матеріалів справи.

Крім того, до початку судового засідання 23.12.14 р. позивачем через канцелярію суду подано заяву б/н від 16.12.14 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача 41 056,82 грн., а саме: 35 062,79 грн. основного боргу, 1 037,27 грн. 3 % річних, 4 956,76 грн. пені, а також 1 827,00 грн. судового збору, яку судом долучено до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 23.12.14 р. вказану заяву позивача судом розцінено як заяву про збільшення розміру позовних вимог в частині пені та 3 % річних та прийнято до розгляду, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову, виходячи з якої вирішується спір у даній справі.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду не надано.

Відповідно до 2.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова № 18) якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Враховуючи відсутність на час проведення судових засідань клопотань представників сторін щодо здійснення фіксації судового засідання по розгляду даної справи технічними засобами фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Судовий процес відображено у протоколах судового засідання.

Перед початком розгляду справи в судових засіданнях представників позивача та відповідача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22, 60, 74 та ч. 5 ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Представники сторін в судових засіданнях повідомили суд, що права та обов'язки сторонам зрозумілі.

Відводу судді представниками сторін не заявлено.

В судовому засіданні 20.01.15 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.01.15 р. підтримав заперечення проти позову, викладені у письмових поясненнях б/н від 16.12.14 р., та в усних поясненнях визнав позовні вимоги частково.

Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши наданими сторонами доказами та оглянувши в судовому засіданні їх оригінали, суд

В С Т А Н О В И В:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «САНДЕРС-БУД» (Генпідрядник за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельно-фінансова компанія ПАРТНЕР» (Підрядник за Договором, позивач у справі) 05 липня 2012р. укладений Договір підряду № 12 (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору Генпідрядник доручає, а Підрядник зобов'язується своїми силами і засобами з використанням власних матеріалів виконати і здати Генпідряднику роботи згідно з додатком №1 до договору, Договірна ціна на улаштування стяжки підлог, приміщень об'єкту за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 9, а Генпідрядник зобов'язується надати підряднику Об'єкт, прийняти належним чином виконані роботи і оплатити їх.

Згідно п. 1.2 Договору види та об'єми робіт визначаються проектною документацією та договірною ціною (Додаток № 1 до договору - Договірна ціна на улаштування стяжки підлог).

Розділами 2-11 Договору сторони обумовили обов'язки Генпідрядника та Підрядника, вартість предмету договору, строки виконання робіт, розрахунки і платежі, проектну документацію та об'єкт, виконання робіт, їх здачу та приймання, а також робочу силу.

Відповідно до п.14.1 Договору від набирає чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами своїх обов'язків.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором будівельного підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та § 1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно ст. 875 Цивільного кодексу України (ст. 318 Господарського кодексу України) за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Частиною 1 ст.843 Цивільного кодексу України визначено, що договором підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

У відповідності до п.п. 4.1 - 4.4 Договору вартість робіт становить загальною сумою 37271,21 грн., в тому числі ПДВ 20% - 6 211,87 грн., для загального об'єму та вартості робіт, згідно з Додатком № 1 до договору - Договірна ціна на улаштування стяжки підлог. Вартість предмета договору включає в себе вартість транспорту, обладнання, заробітну плату, вартість матеріалів та вартість виконання робіт.

Вартість предмету договору може переглядатись Сторонами за таких умов: зміни обсягів і складу робіт; зупинення робіт за рішенням Генпідрядника та через обставини непереборної сили; прийняття нових законодавчих чи нормативних актів, які впливають на вартість робіт; зміна вартості матеріальних ресурсів.

Перегляд договірної ціни оформляється Сторонами шляхом укладання додаткових угод.

Згідно ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 Договору Підрядник зобов'язується виконати роботи, передбачені цим договором і додатками до нього. Якщо під час проведення робіт виникне необхідність внести у графік їх виконання окремих змін, що вплинуть на продовження загального терміну виконання робіт за договором, такі зміни з відповідним обґрунтуванням повинні бути узгоджені Сторонами письмово у вигляді доповнення до цього договору до початку виконання цих робіт.

За умовами п.п. 5.3, 5.4 Договору датою початку виконання робіт є передача Генпідрядником Підряднику Об'єкта для виконання робіт та перерахування авансу.

Датою завершення робіт є дата підписання Генпідрядником акту про прийняття виконаних робіт.

Термін виконання робіт орієнтовно складає з 06.07.2012 р. до 13.07.2012 р. (п.5.5. Договору).

Згідно ч.1 ст.853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові.

Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником та прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

Відповідно до п.11.1 Договору до 27 чисел звітного місяця Підрядник зобов'язаний передати Генпідрядникові належним чином оформлену і підписану уповноваженими представниками Генпідрядника і представниками ДАБКа акти виконаних робіт (КБ-2В, КБ-3). Генпідрядник впродовж 3-х робочих днів підписує передану довідку, або повертає її Підрядникові з обґрунтованими зауваженнями.

Позивачем надана суду копія укладеної між сторонами Додаткової угоди № 1 до Договору від 09.09.12 р., підписаної ТОВ «БФК «Партнер» 09.09.12 р., відповідно до якої у зв'язку із виникненням додаткових робіт Генпідрядник зобов'язався забезпечити фінансування та доручив, а Підрядник зобов'язався своїми та залученими силами і засобами з використанням власних матеріалів виконати роботи з влаштування стяжки підлог приміщень на будівництві об'єкту за адресою: Київ, вул. Сирецька, 9, види обсяги та вартість яких погоджена сторонами в Додатку №1 до Додаткової угоди.

Згідно п.п. 1, 2 Додаткової угоди вартість робіт, що виконується Підрядником складає 131 585,63 грн., у тому числі ПДВ 20% - 21 930,94 грн.. Генпідрядник протягом 3 днів з моменту підписання даного Договору перераховує Підряднику аванс у розмірі 80% від запланованого обсягу робіт.

Строк виконання робіт за Додатковою угодою №1 складає 1 (один) місяць при умові своєчасного фінансування робіт, передачі проектної документації та фронту робіт (п.2 Додаткової угоди № 1 до Договору).

Як зазначено позивачем у позовній заяві, вказана додаткова угода була втрачена ТОВ «БФК «Партнер», отже позивач позбавлений можливості надати Додаткову угоду № 1 на огляд суду.

При цьому, заперечення відповідача щодо укладення та змісту вказаної додаткової угоди в матеріалах справи на час проведення судового засідання 20.01.15 р. відсутні. Додатково факт визнання відповідачем Додаткової угоди № 1 укладеною підтверджує також посилання на зазначену Додаткову угоду під час перерахування частини грошових коштів в рахунок оплати виконаних за Договором робіт.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

У разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За наданими позивачем матеріалами судом встановлено, що на виконання умов Договору підряду позивачем виконані роботи на загальну суму 176646,84 грн., що підтверджується підписаними сторонами та скріпленими печатками товариств Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за липень 2012 року від 30.07.12 р. на суму 36315,55 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за липень 2012 року від 30.07.12 р. на суму 36315,55 грн., Актом № 1 приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в за листопад 2012 року від 30.11.12 р. на суму 140331,29 грн. та Довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 за листопад 2012 року від 30.11.12 р. на суму 140331,29 грн., копії яких знаходяться в матеріалах справи.

При цьому судом встановлено перевищення зазначеної в актах приймання виконання будівельних робіт за липень, листопад 2012 р. договірної ціни та обсягів робіт, обумовлених Договором та Додатковою угодою № 1 до нього.

Суд зазначає, що обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника (генпідрядника).

Як вбачається із наданих позивачем актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних будівельних робіт, а також підтверджено представниками сторін в судових засіданнях, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання робіт за вищевказаними актами, а також заперечень щодо визначених актами обсягів робіт та їх ціни відсутні.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивачем виконано прийняті на себе зобов'язання по виконанню робіт, обумовлених Договором підряду та Додатковою угодою № 1 до нього, в обсягах, зазначених в актах приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в № 1 за липень, листопад 2012 р., а відповідачем, у свою чергу, прийнято виконання цих робіт за вказаними в актах обсягами без будь - яких зауважень.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи та представниками сторін в судовому засіданні підтверджуються обставини щодо виконання будівельних робіт позивачем у визначених в актах обсягах та прийняття цих робіт в зазначених обсягах останнім, суд, виходячи із приписів ст. 202 Цивільного кодексу України, приходить до висновку, що сторонами вчинені дії, спрямовані на набуття цивільних прав та обов'язків, отже підписання сторонами актах виконаних будівельних робіт, за відсутності заяви щодо виявлення допущених у акті відступів від умов Договору та інших недоліків, свідчить про узгодження сторонами нових обсягів робіт та їх ціни, та є підставою для виникнення майново - господарських зобов'язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Згідно п.6.1 Договору перед початком робіт, за три дня перед початком робіт, Генпідрядник перераховує Підряднику аванс в розмірі 80% від запланованого об'єму робіт. Кінцевий розрахунок за виконані роботи в орієнтовному розмірі 20%, Генпідрядник оплачує протягом 5 днів після закінчення всього комплексу робіт згідно договору.

Оплата виконаних робіт за цим Договором здійснюється Генпідрядником щомісячно, потягом 3 діб з моменту підписання актів здачі-прийняття виконаних робіт (узгодженої форми Кб-2в та КБ-3), але не пізніше 10 числа наступного місяця, в разі наявності заборгованості (п.6.2 Договору).

Кінцевий розрахунок за Договором проводиться Генпідрядником не пізніше 5 банківських днів після повного завершення робіт (п.6.3 Договору).

Отже, відповідно до вимог закону та умов Договору позивач зобов'язаний виконати належним чином обумовлені договором роботи та здати їх відповідачу, після чого він отримує право вимоги від останнього оплати виконаних робіт в строки та в розмірі, встановленому Договором підряду.

Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо виконання договору, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (п. 8 ст. 181 Господарського кодексу України).

Як встановлено судом згідно матеріалів справи та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 141584,05 грн., а саме: 07.07.12 р. грошові кошти в сумі 29816,96 грн., 31.07.12 р. - в сумі 6498,59 грн. та 11.10.12 р. - в сумі 105268,50 грн. із зазначенням призначення платежів «за будівельні роботи зг. дог. 12 від 05.06.12 р.», «за будівельні роботи зг.дог. № 12 від 0.07.12 р.», «за влаштування стяжки підлоги зг.ДУ № 1 від 09.09.12 р. до дог. № 12 від 05.07.12 р.» відповідно, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок банку за вказані дати.

Тобто, вчинення дій з часткової оплати виконаних за Договором будівельних робіт в обсягах, визначених актами приймання виконання будівельних робіт за липень, листопад 2012 р. додатково свідчить про визнання відповідачем Додаткової угоди № 1 до Договору укладеною та такою, що підлягає виконанню сторонами.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За приписами ч. 1 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, який є обов'язковим видом обліку, що ведеться підприємством. (ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Згідно п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п.139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліг нарахування податку.

Згідно із п. 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п. 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника - податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону Україна., оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

У відповідності до вищезазначених приписів законодавства та вимог п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, згідно якої податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), на суму отриманих від відповідача коштів позивачем були складені відповідні податкові накладні № 2 від 07.07.12 р. на суму 29816,96 грн., № 7 від 30.07.12 р. на суму 6498,59 грн. та № 4 від 11.10.12 р. на суму 105268,50 грн., копії яких знаходиться в матеріалах справи.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1, 2 ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Таким чином, як встановлено судом згідно матеріалів справи, а також підтверджено в судовому засіданні представниками сторін, враховуючи вищезазначені положення Договору підряду та приписи чинного законодавства відповідачем була здійснена часткова оплата виконаних позивачем робіт в обсягах, визначених в актах № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень, листопад 2012 р. в загальній сумі 141584,05 грн.. Залишок неоплачених відповідачем робіт за Договором, який заявлений до стягнення позивачем, становив 35062,79 грн..

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати виконаних робіт, зазначених позивачем в актах приймання виконаних будівельних робіт за липень, листопад 2012 р., ТОВ "БФК «Партнер» була направлена на адресу відповідача претензія № 147 від 27.09.13 р. із вимогою добровільного виконання зобов'язань щодо оплати виконаних за договором підряду № 12 від 05.07.12 р. робіт на загальну суму 35062,79 грн. та з проханням підписати доданий до претензії дублікат Додаткової угоди № 1 від 09.09.12 р. до Договору підряду № 12 05.07.12 р..

Факт надсилання вказаної претензії підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення в зазначений цінний лист від 30.09.13 р. та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 02125030326799, згідно якого претензія отримана відповідачем 29.10.13 р..

Вищевказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи та підтверджено представником позивача в судовому засіданні, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю "БФК «Партнер» грошових коштів в сумі 35062,79 грн. у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Буд" утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у зазначеному вище розмірі, яку останній просив стягнути в позовній заяві.

У відповідності до ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до ст. 33 ГПК України покладено на сторони та інших учасників судового процесу а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу, письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору підряду № 12 від 05.07.12 р. та Додаткової угоди № 1 від 09.09.12 р. до вказаного Договору суду не надано.

Суд зазначає, що відповідно до ч.ч.2,3 ст.844 Цивільного кодексу України кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситись виключно за погодженням сторін. У разі перевищення твердого кошторису усі пов'язані з цим витрати несе підрядник, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч.4 ст.844 Цивільного кодексу України якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення визначеного приблизного кошторису, підрядник зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Крім того, відповідно до Загальних умов укладання та виконання договорів підряду у капітальному будівництві, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 668 від 01.08.2005 р., у разі виникнення обставин, що зумовлюють необхідність значного підвищення приблизної договірної ціни (більше ніж це визначено договором підряду), підрядник зобов'язаний в установлені договором підряду строки повідомити про це замовника. Якщо підрядник не повідомив у встановленому порядку замовника про необхідність підвищення договірної ціни, він зобов'язаний виконати роботи без відшкодування додаткових витрат.

Як зазначалось вище, статтею 853 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник (генеральний підрядник), зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником (субпідрядником) відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Відповідно до ч. 4 ст. 882 Цивільного кодексу України передання робіт і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Отже, відповідно до норм чинного законодавства підрядник не повинен вчиняти жодних дій щодо спонукання замовника до підписання акта виконаних робіт, а має лише констатувати факт відмови від підписання акта.

У свою чергу, обов'язок прийняти виконані роботи, а у випадку виявлення недоліків робіт негайно про них заявити (у тому числі шляхом мотивованої відмови від підписання акта виконаних робіт) законом покладений саме на замовника.

Проте, як встановлено судом та підтверджено представниками сторін в судовому засіданні, жодних доказів відмови відповідача від підписання наданих позивачем актів форми КБ-2в та довідок форми КБ-3 за липень, листопад 2012 р. та будь - яких зауважень щодо допущених підрядником недоліків у виконаних роботах у строк, передбачений умовами Договору, сторонами суду не надано, що свідчить про фактичне прийняття вказаних робіт в обсягах та за ціною, визначеними в даних актах.

Наведеним також спростовуються твердження відповідача про необхідність укладання між сторонами додаткових угод з питань збільшення обсягу підрядних робіт та перевищення підрядником визначеної додатками №1 до договору підряду та Додаткової угоди № 1 до Договору договірної ціни, яка може змінюватися сторонами шляхом складання та підписання актів приймання виконаних робіт (форми КБ-2в) і довідок про вартість виконаних підрядних робіт (форми КБ-3).

Крім того, суд звертає увагу, що виконані позивачем роботи, які оформлені актами № 1 приймання виконаних будівельних робіт за липень, листопад 2012 р., а саме: улаштування гідроізоляції в обсязі 1090,00 кв.м на суму 1635,00 грн. та улаштування стяжки по ухилу з цементно - пісчаного розчину М150 товщиною 100 мм в обсязі 1090,00 кв. м на суму 43600,00 грн., були погоджені сторонами у договірній ціні до Додаткової угоди №1 до Договору, тобто не виходять за рамки затвердженого приблизного кошторису (договірної ціни).

Зважаючи на відсутність зазначення в актах про відмову від їх підписання відповідачем, як і на відсутність повідомлення (зауваження) про виявлені недоліки, як того вимагають ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України та п.11.1 Договору підряду, а також зауважень щодо визначеної в актах ціни будівельних робіт, викладене не виключає наявність підстав вважати, що в силу прямих вказівок закону (ч.4 ст.882 Цивільного кодексу України) замовник не звільняється від обов'язку оплатити додаткові роботи, виконані позивачем за вказаними актами без укладання додаткових угод до договору підряду. Таким чином, за висновками суду, оскільки виконання підрядних робіт позивачем підтверджується підписаними обома сторонами актами підрядних робіт, останні в силу імперативних вимог ст. 853 Цивільного кодексу України вважаються прийнятими відповідачем, за відсутності будь-яких належних доказів наявності зауважень з боку останнього щодо якості виконаних підрядних робіт за Договором підряду № 12 від 05.07.12 р..

Отже, оскільки матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості в повному обсязі відповідач суду не представив, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимога позивача про стягнення з відповідача залишку основного боргу в сумі 35062,79 грн. за вказаним Договором підлягає задоволенню.

Окрім цього суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною другою статті 9 названого Кодексу законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання. Відповідні особливості щодо наслідків порушення грошових зобов'язань у зазначеній сфері визначено статтями 229-232, 234, 343 Господарського кодексу України та нормами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.1 ст. 546, ст. 547 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 Цивільного кодексу).

У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.12.3 Договору у разі порушення Генпідрядником строків оплати вартості виконаних робіт за цим договором, Генпідрядник сплачує Підряднику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення оплати виконаних робіт, від суми затриманої оплати виконаних робіт, за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що приписи ст. 253 Цивільного кодексу України закріплюють правило визначення початкового моменту перебігу строку, згідно з яким перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язаний його початок.

При цьому, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку (ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене та у зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання щодо оплати за виконані будівельні роботи у строк, визначений умовами Договору, позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 4956,76 грн. за період з 06.12.12 р. по 30.11.13 р., та 3% річних в сумі 1037,27 грн. за період з 06.12.12 р. по 30.11.13 р., які останній просив стягнути з відповідача відповідно до наданих розрахунків.

Згідно п.1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13 р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" (далі - Постанова № 14) з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

За результатами здійсненої за допомогою інформаційно - правової системи «ЛІГА: Закон» перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення пені та процентів річних судом встановлено, що розмір процентів річних, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень законодавства в межах визначеного позивачем періоду, становить 1031,52 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, оскільки позивачем невірно визначено дату початку прострочення виконання зобов'язання з оплати виконаних робіт як 06.12.12 р., тоді як враховуючи що 07.12.12 р. є граничним строком оплати, початком періоду нарахування процентів річних має бути 08.12.12 р.. Отже, позовні вимоги в частині стягнення процентів річних за несвоєчасну оплату виконаних робіт підлягають частковому задоволенню в сумі 1031,52 грн..

Стосовно нарахованої позивачем та заявленої до стягнення пені в сумі 4956,76 грн. суд зазначає, що згідно частини 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як зазначено в пункті 2.5 Постанови № 14 щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, за висновками суду, положення пункту 12.3 Договору щодо нарахування пені від розміру простроченого платежу (суми затриманої оплати виконаних робіт) за кожен день прострочення не дає суду чіткого визначення іншого (більшого або меншого) тривалості періоду нарахування пені, а тому в контексті положень ст. 232 Господарського кодексу України та Постанови № 14 відповідне положення п.12.3 Договору не може бути застосоване, і нарахування пені за Договором підряду № 12 від 05.07.12 р. повинно здійснюватись виключно у визначеному господарським законодавством загальному порядку.

Зважаючи на вищевикладене, розмір пені, перерахований судом у відповідності до умов Договору та положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України з урахуванням визначеного судом початку періоду нарахування пені (08.12.12 р.) відповідно до граничного строку оплати робіт, в зв'язку з його невірним визначенням позивачем, за період з 08.12.12 р. по 08.06.13 р. становить 2635,97 грн., а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, тому позовні вимоги в частині стягнення пені за несвоєчасну оплату виконаних будівельних робіт підлягають частковому задоволенню в сумі 2635,97 грн..

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з того, що позов частково доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Згідно п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України 21.02.13 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» правило статті 49 ГПК України щодо розподілу сум судового збору у справах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, пропорційно розміру задоволених позовних вимог застосовується також і у випадках, коли судовий збір сплачено за мінімальною (визначеною Законом) ставкою.

Керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс-Буд" (вул. Терещенківська, 11, м. Київ, 01004; бул. Івана Лепсе, 8, м. Київ, 03680, код 30301611) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-Фінансова Компанія "Партнер" (вул. Лайоши Гавро, 9-К, м. Київ, 04211, код 34956906) 35062,79 боргу, 2635,97 грн. пені, 1031,52 грн. 3% річних та 1723,47 грн. витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складений та підписаний 20 квітня 2015 року.

Суддя А.М.Селівон .

.

.