Рішення

від 21.04.2015 по справі 909/242/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2015 р. Справа № 909/242/15

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Максимів Т. В., при секретарі судового засідання Масловський А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ 1, 01001

до відповідача: комунального підприємства "Житлотеплосервіс-1", пл.Привокзальна, 15, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200

про стягнення 809157,37 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Пронюк В.Я. - головний юрисконсульт, (довіреність №14-182 від 15.07.14),

від відповідача: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось в суд із позовом до комунального підприємства "Житлотеплосервіс-1" про стягнення 809157,37 грн. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобов'зань згідно укладеного договору щодо оплати поставленого природного газу.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтвердив в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач своїм конституційним правом на захист прав і охоронюваних законом інтересів не скористався, явки в судове засідання уповноваженого представника не забезпечив, відзиву на позов не подав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином ухвалою від 24.03.15, яка вручена відповідачу 27.03.15, що підтверджується повідомленням поштового відправлення вх. № 3705/15 від 02.04.15.

Станом на 21.04.15 клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про розгляд судової справи і забезпечення їх явки в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи в порядку, передбаченому статтею 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

31.01.13 між сторонами даного спору укладено договір № 13/3404-БО-15 на купівлю - продаж природного газу (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору, позивач зобов'язався передати у власність відповідачу у 2013 році імпортований природний газ за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на митну територію України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а відповідач в свою чергу зобов'язався прийняти та оплатити природний газ на умовах цього договору.

Пунктом 11.1. договору встановлено, що цей договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу з 01 січня 2013 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до їх повного здійснення.

Сторони пунктом 3.3. договору погодили, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу.

Згідно п.6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу протягом січня - квітня 2013 року природний газ на загальну суму 603806,69 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні, копії долучено до матеріалів справи.

Відповідач прийняті на себе договірні зобов'язання щодо оплати поставленого природного газу не виконав, внаслідок чого заборгованість перед позивачем становить 603806,69 грн.

Станом на день винесення рішення доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

За змістом ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Наведена правова норма кореспондується зі статтею 509 Цивільного кодексу України, згідно якої зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір. Аналогічні положення закріплено у ст.174 Господарського кодексу України: господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідач заперечень проти позову та доказів належного виконання своїх зобов'язань не надав, доводи позивача не спростував.

Судом встановлено факт порушення відповідачем свого зобов'язання щодо оплати вартості поставленого газу, тому вимоги позивача про стягнення 603806,69 грн. основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним прав здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

В силу ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем п. 6.1. умов цього договору, він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі вказаних правових норм та пункту договору, позивачем нараховано відповідачу пеню в сумі 43011,62 грн.

Керуючись частиною 1 статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частиною 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійснених позивачем нарахувань, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

Судом перевірено правильність нарахування пені, які згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" менші за суму заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені у сумі 42978,53 грн. В решті суми пені слід відмовити.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором. Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само трьох процентів річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності.

На підставі вказаної норми закону, позивачем відповідачу нараховані інфляційні втрати в сумі 130867,88 грн. та 3% річних в сумі 31471,18 грн.

Відповідно до ст. 55 ГПК України, судом перевірено правильність нарахування інфляційних втрат, яка згідно арифметичного розрахунку, проведеного судом за допомогою ІПС "Законодавство" перевищує суму інфляційних втрат заявлену позивачем до стягнення, тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення інфляційних збитків в межах заявлених позовних вимог.

Також, судом перевірено правильність нарахування трьох відсотків річних та задоволено їх за розрахунком позивача, який наявний в матеріалах справи та є арефметично вірним.

За таких обставин, позов підлягає до часткового задоволення в сумі 809124,28 грн., з яких 603806,69 грн. - основного боргу, 31471,18 грн. - 3% річних, 130867,88 грн. - інфляційних нарахувань та 42978,53 грн. - пені.

Відповідно до приписів, встановлених ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до 124 Конституції України, ст. 509, 526, 530, 546, 549, 610, 612, 614, 625, 629, 714, ЦК України, ст. 173, 174, 216, 230 ГК України, керуючись ст. 4-7, 22, 33, 43, 49, 55, 75, ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до комунального підприємства "Житлотеплосервіс-1" про стягнення 809157,37 грн. задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства "Житлотеплосервіс-1", пл.Привокзальна, 15, м.Коломия, Коломийський район, Івано-Франківська область, 78200 (код 33086252) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул.Б.Хмельницького, 6, м.Київ 1, 01001 (код 20077720) - 603806,69 (шістсот три тисячі вісімсот шість гривень шістдесят дев'ять копійок) - основного боргу, 130867,88 (сто тридцять тисяч вісімсот шістдесят сім вісімдесят вісім копійок) - інфляційних втрат, 31471,18 (тридцять одну тисячу чотириста сімдесят одну гривню вісімнадцять копійок) - 3% річних та 42978,53 (сорок дві тисячі дев'ятсот сімдесят вісім гривень п'ятдесят три копійки) - пені та 16182,49 (шістнадцять тисяч сто вісімдесят дві гривні сорок дев'ять копійок) - судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 23.04.15

Суддя Максимів Т. В.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"