Рішення

від 02.04.2015 по справі 910/1687/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2015Справа №910/1687/15-г

За позовом          Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району"

до          Товариства з обмеженою відповідальністю "Маймекс"

про          стягнення 78 803,14 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 02 квітня 2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" (надалі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маймекс" (надалі по тексту - відповідач) про стягнення 78 803,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2015 року порушено провадження у справі № 910/1687/15-г та призначено справу до розгляду на 24.02.2015 року.

23.02.2015 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник відповідача в судове засідання 24.02.2015 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 02.02.2015 року не виконав, письмового відзиву на позов не надав, про дату та час слухання справи повідомлявся належним чином рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

У судовому засіданні 24.02.2015 року представник позивача надав документи, на виконання вимог ухвали суду, клопотання про продовження строків розгляду спору та не заперечив проти поданого клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про його задоволення.

Розглянувши подане позивачем 24.02.2015 року клопотання про продовження строків розгляду спору, суд приходить до висновку про його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 02.04.2015 року.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 18.03.2015 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з відпусткою представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Маймекс" та неможливістю направлення у судове засідання іншого представника відповідача.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглянувши у судовому засіданні 02.04.2015 року вищевказане клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовляє в його задоволенні з огляду на наступне.

Приписами статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до пункту 1 частини 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.

Втім, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, інших учасників судового процесу, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

В силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 69 Господарського процесуального кодексу України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжити строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів (частина 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України).

Як вже зазначалось судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.02.2015 року продовжено строк розгляду даного спору на п'ятнадцять днів за клопотанням позивача.

Враховуючи наведене, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з метою забезпечення права на вирішення спору впродовж розумного строку, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд –

ВСТАНОВИВ:

06.05.2014 року між Шевченківською районною в місті Києві державній адміністрації (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маймекс" (орендар) було укладено договір № 271/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (надалі по тексту - Договір).

Згідно з пунктом 1.1. Договором орендодавець на підставі розпорядження Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 116 від 06.03.2014 року, за погодженням постійної комісії Київради з питань власності, протокол № 168 від 05.02.2014 року передає. а орендар приймає в оренду нерухоме майно нежиле приміщення (будівлю, споруду) (надалі - об'єкт оренди) загальною площею 86,4 кв.м, а саме підвал з орендованою площею 86,4 кв.м., згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Артема, буд. 70, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва для розміщення складу.

Вартість об'єкта оренди згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.05.2013 року без ПДВ становить 710700,00 грн. Опис технічного стану об'єкта оренди на дату передачі його орендареві, його склад зазначаються в акті приймання - передачі об'єкта оренди, що є невід'ємною частиною цього Договору (пункти 2.2., 2.3. Договору).

Відповідно до пункту 2.4. Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району".

Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі пункту 22 Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради віл 22.09.2011 року № 34/6250, яка на дату підписання Договору за перший місяць оренди становить 85,05 грн. за 1 кв.м. орендованої площі, що в цілому складає 7348,64 грн.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній місяць, опублікованому у поточному місяці (пункт 3.2. Договору).

У відповідності до пункту 3.5. Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства. за яким закріплене майно на праві господарського відання, а саме: на рахунок Комунального підприємства "Керуюча дирекція Шевченківського району", починаючи з акта прийому-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акта приймання - передачі при поверненні об'єкта оренди орендодавцеві.

Орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця (пункт 3.6. Договору).

Цей Договір діє з 06.05.2014 року по 03.05.2017 року (пункт 9.1. Договору).

Згідно з розрахунку орендної плати за нежиле приміщенні на 28.04.2014 року, яке знаходиться за адресою: вул. Артема, буд. 70, орендар - Товариство з обмеженою відповідальністю "Маймекс", загальна сума орендної плати за місяць з ПДВ становить 8 818,37 грн.

Як вбачається з акту приймання - передачі нежилого приміщення від 06.05.2014 року, орендодавець передав, а орендар прийняв відповідно до умов Договору нежиле приміщення (будівлю, споруду), загальною площею 86,4 кв.м, а саме підвал з орендованою площею 86,4 кв.м., згідно поверхового плану приміщення, що знаходиться за адресою: вул. Артема, буд. 70.

В обґрунтування позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань в частині внесення орендної плати, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Маймекс" виникла заборгованість перед позивачем за період з 06.05.2014 по 31.12.2014 року на загальну суму 76 406,74 грн.

Зважаючи на вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 76 406,74 грн. основної заборгованості, 984,42 грн. пені та 1412,98 грн. три проценти річних.

Відповідач не скористався своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, на подання відзиву на позов, жодних заперечень на спростування наведених позивачем обставин суду не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення договору оренди, між сторонами, згідно статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (частина 1 статті 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Статтею 283 Господарського кодексу України встановлено, що за договором оренди одна сторона(орендодавець) передає другій стороні(орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до статті 286 Господарського кодексу України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частина перша статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" встановлює для орендаря обов'язок за користування об'єктом оренди вносити орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Пунктом 3.6. Договору сторони погодили, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа наступного місяця.

В силу статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів належного виконання умов Договору щодо вчасного перерахування орендної плати за період з 06.05.2014 по 31.12.2014 року та не заперечено факт існування заборгованості перед Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" у розмірі 76 406,74 грн.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно здійснення орендних платежів за договором № 271/1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 06.05.2014 року, суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 76 406,74 грн. заборгованості.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача 984,42 грн. пені та 1412,98 грн. три проценти річних.

Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Одним із різновидів господарських санкцій, які застосовуються до правопорушника у сфері господарювання, є штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штрафу, пені), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (стаття 230 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з пунктом 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України з огляду на вимоги частини першої статті 4 7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем при здійсненні нарахування пені не вірно визначено початкову дату прострочення зобов'язання та не враховано умови викладені у пункті 3.6. Договору.

Згідно розрахунку пені, що міститься в матеріалах справи, позивач здійснював нарахування пені окремо щодо суми боргу, яка виникала у відповідача у наступному місяці.

Приймаючи до уваги умови пункту 3.6. Договору щодо строків орендної плати, нарахування пені необхідно здійснювати з 21 числа наступного місяця, відтак, безпідставним є нарахування позивачем пені за період з 01 числа наступного місяця по 20 число наступного місяця, оскільки строк оплати у вказаний період є таким, що не настав.

Згідно розрахунку суду, який здійснений з урахуванням умов пункту 3.6. Договору, в межах сум заборгованості, зазначених позивачем, за загальний період з 21.05.2014 року по 31.10.2014 року, загальний розмір пені, що підлягає до стягненню з відповідача становить 378,06 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Перевіряючи правильність розрахунку суми інфляційних втрат та трьох процентів річних, суд досліджував належну дату здійснення щомісячної оплати за спірний період та встановив, що поданий позивачем розрахунок є арифметично невірним, оскільки, позивачем здійснено нарахування трьох річних на загальну суму заборгованості у розмірі 76 405,74 грн. за період з 21.05.2014 року 31.12.2014 року.

Водночас, нарахування трьох річних необхідно здійснювати окремо щодо суми боргу, яка виникала у відповідача у наступному місяці.

За розрахунком суду, який здійснений з урахуванням умов пункту 3.6. Договору, в межах сум заборгованості, зазначених позивачем, за загальний період з 21.05.2014 року по 31.12.2014 року, загальний розмір трьох процентів річних, що підлягають до стягнення з відповідача становить 665,16 грн.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Маймекс" (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, буд 9, к. 414, код ЄДРПОУ 35223685) на користь Комунальне підприємство "Керуюча дирекція Шевченківського району" (04050, м. Київ, вул. Білоруська, 1, код ЄДРПОУ 34966254) 76 406 (сімдесят шість тисяч чотириста шість) грн. 74 коп. заборгованості, 378 (триста сімдесят вісім) грн. 06 коп. пені, 665 (шістсот шістдесят п'ять) грн. 16 коп. три проценти річних, 1 795 (одна тисяча сімсот дев'яносто п'ять) грн. 63 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.04.2015 року

Суддя С.В. Стасюк