Рішення

від 14.04.2015 по справі 910/4861/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.04.2015Справа №910/4861/15-г За позовом Фізичної особи-підприємця Гулак Наталія Олександрівна

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХНОБУД"

Про стягнення 31 372,21 грн.

Суддя Картавцева Ю.В.

Представники сторін:

Від позивача Ганенко Р.А. - представник (договір про надання правової допомоги

№11/02 від 11.02.2015р.)

Від відповідача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець Гулак Наталія Олександрівна звернулась до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХНОБУД" про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу № б/н від 29.05.2013р. у розмірі 31372,21 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення суму витрат на надання послуг адвоката у розмірі 3000, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 04.03.2015 р. порушено провадження у справі №910/4861/15-г та призначено справу до розгляду на 31.03.2015 р.

У судове засідання 31.03.2015 р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

За таких обставин, у зв'язку з нез'явленням в судове засідання представника відповідача, невиконанням вимог ухвали суду про порушення провадження у справі, суд відповідно до ст. 77 ГПК України, відклав розгляд справи на 14.04.2015 р., про що виніс відповідну ухвалу.

Представник відповідача у судове засідання 14.04.2015 р. повторно не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про порушення провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 910/4861/15-г від 04.03.2015 р. про порушення провадження у справі та від 31.03.2015 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13), яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

За наведених обставин та з урахуванням приписів ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі, так само, як і ухвала від 31.03.2015 р. вручені відповідачу належним чином.

Також, про факт вручення уповноваженому представнику підприємства відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі № 910/4861/15-г від 04.03.2015 р. свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №0103033369011, яке міститься в матеріалах справи.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 31.03.2015 р. та 14.04.2015 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 14.04.2015 р. та за відсутності представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, в судовому засіданні 14.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд, -

ВСТАНОВИВ:

29.05.2013 р. між Фізичною особою-підприємцем Гулак Н.О. (далі - продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтехнобуд" (далі - покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу від 29.05.2013 р. (далі-Договір).

Згідно п. 1.1 Договору, продавець зобов'язується передати, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити будівельно-господарські матеріали, марка, кількість та ціна яких вказана в рахунках-фактурах і накладних на кожну партію товару, які є невід'ємною частиною цього договору.

Як встановлено у п. 2.1. Договору, покупець здійснює оплату за товар, перерахування коштів у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця.

На виконання умов Договору, позивач здійснив поставку у період з 03.06.2013 р. по 08.11.2013 р. будівельних матеріалів загальною сумою 96 348, 51 грн., що підтверджується такими накладними: № 1 від 03.06.2013 р., № 2 від 05.06.2013 р., № 1 від 01.07.2013 р., № 2 від 05.07.2013 р., № 3 від 24.07.2013 р., № 4 від 24.07.2013 р., № 5 від 30.07.2013 р., № 6 від 31.07.2013 р., № 7 від 05.08.2013 р., № 8 від 12.08.2013 р., № 9 від 16.08.2013 р., № 10 від 19.08.2013 р., № 11 від 23.08.2013 р., № 12 від 27.08.2013 р., № 13 від 30.08.2013 р., № 14 від 09.09.2013 р., № 15 від 11.09.2013 р., № 16 від 13.09.2013 р., № 17 від 20.09.2013 р., № 18 від 23.09.2013 р., № 19 від 27.09.2013 р., № 20 від 30.09.2013 р., № 21 від 01.10.2013 р., № 22 від 14.10.2013 р., № 23 від 22.10.2013 р., № 27 від 30.05.2013 р., № 28 від 31.05.2013 р. Вказані накладні підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В порушення умов договору, постачальником не здійснено у оплату вартості поставленого за Договором товару у повному обсязі, в підтвердження чого позивачем надано підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.12.2013 р. заборгованість відповідача складала 33 372, 21 грн.

Крім цього, відповідачем 11.09.2014 р. та 23.10.2014 р. було сплачено позивачеві всього 2000 грн. заборгованості за Договором, таким чином станом на час звернення до суду з даним позовом заборгованість відповідача складає 31 372, 21 , яку і просить стягнути позивач.

Вказана заборгованість відповідачем не погашена, доказів іншого суду не надано.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Отже, внаслідок укладення договору купівлі-продажу від 29.05.2013 р. між сторонами виникли цивільні права та обов'язки.

Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Під час судового розгляду справи судом було встановлено, що свої зобов'язання щодо оплати коштів за поставлений позивачем товар, відповідач у встановлений строк не виконав.

Станом на день розгляду справи, сума основної заборгованості за Договором становить 31 372, 21 грн.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань судом встановлено.

Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 31 372, 21 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав, у судові засідання не з'являвся, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача 3000,00 грн. витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно п. 6.3 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

Згідно договору № 11/02 про надання правової допомоги від 11.02.2015 р., укладеного між ФОП Гулак Н.О. (Клієнт) та Адвокатським бюро «Романа Ганенка», зокрема, п.1.1. Бюро приймає доручення клієнта та бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій, роз'яснень, складання звернень та інших документів правового характеру, складання процесуальних документів, представництва та захисту інтересів клієнта в тому числі в судах.

У пункті 3 статті 48 ГПК України передбачено, що витрати які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до абз. 3 пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 N01-8/973 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права" у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна надавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Згідно з додатковою угодою № 1 до договору № 11/02 про надання правової допомоги від 11.02.2015 р. Бюро та Клієнт погодили, що розмір гонорару за надання правової допомоги у справі щодо стягнення з ТОВ «Інтехнобуд» на користь ФОП Гулак Н.О. заборгованості за договором купівлі-продажу від 29.05.2013 р. становить 3000, 00 грн.

Як вбачається з квитанції №0.0.349616850.1 від 16.02.2015 р. ФОП Гулак Н.О. 16.02.2015р. сплатила грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. на користь Адвокатського бюро «Романа Ганенка».

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у випадку задоволення позовних вимог.

Приймаючи до уваги все вище викладене, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про компенсацію витрат на правову допомогу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕХНОБУД" (01011, м. Київ, вул. Рибальська, 13; ідентифікаційний код 35918552) на користь фізичної особи-підприємця Гулак Наталії Олександрівни (08000, Київська обл., Макарівський район, смт. Макарів, вул. Проектна, 14, кв. 36; ідентифікаційний номер 3170618381) 31 372 (тридцять одна тисяча триста сімдесят дві) грн. 21 коп. основного боргу, 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. витрат на правову допомогу та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення

складено 20.04.2014 р.

Суддя Ю.В. Картавцева